Постанова

від 27.08.2019 по справі 920/145/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2019 р. Справа№ 920/145/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Летранс Групп"

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 (повне рішення складено 17.05.2019)

у справі №920/145/19 (суддя Коваленко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летранс Групп"

про стягнення 60 113 грн. 71 коп.,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летранс Групп" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути 60113,71 грн., у тому числі: 32 636,82 грн.. основного боргу, 2 564,93 грн. - донарахування (зміна валютного курсу), 7 926,19 грн. пені, 667,36 грн. - три проценти річних та 16 318 грн. 41 коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №ПУ-КЦО-200917-01 від 20.09.2017 та не в повному обсязі оплатив отриманий товар.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що товар (запасні частини до автомобілів) на суму 12455,41 грн. виявився неналежної якості та був повернутий позивачу, крім того, відповідачу були завдані збитки в сумі 26400 грн., оскільки після встановлення запчастин на автомобілі вони не могли продовжувати рух і відповідач отримав претензії від замовника перевезення.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06 травня 2019 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Летранс групп" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна" 35201,75 грн. основного боргу, 5856,58 грн. пені, 667,36 грн. - 3% річних, 16318,41 грн. штрафу, 1 854,92 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Летранс групп" подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову, в частині стягнення, врахувати вартість повернутих запчастин на суму 12455,41 грн., а також загальні збитки в сумі 26400,00 грн., понесені відповідачем.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не було прийнято до уваги надані відповідачем докази, які підтверджують факт повернення позивачу запасних частин на суму 12455,41 грн. та завдання відповідачу збитків, внаслідок поставки товарів неналежної якості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 12 липня 2019 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

11 липня 2019 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що суд надав належну оцінку доводам відповідача і відповідачем не було надано належних доказів повернення запчастин; позивач здійснює поставку запчастини вже тривалий час, має високий рівень ділової репутації і у випадку наявності неякісного товару не порушує договірних відносин; відповідач не заперечує факт отримання товару, але має претензії щодо якості товару і мав би звернутись до позивача з відповідною претензією або подати зустрічний позов.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019, у зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі головуючого судді: Козир Т.П., суддів: Коробенка Г.П., Яковлєва М.Л.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіпартс Україна", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Летранс Групп", як покупцем, був укладений договір поставки №ПУ-КЦО-200917-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався протягом дії договору постачати товар покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно п. 4.1 договору ціна товару вважається остаточно визначеною сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару, з урахуванням п. 5.2 цього договору.

У пункті п. 5.1 договору встановлено, що покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Відповідно до пп. 5.1.2 договору якщо партію товару відпущено відповідачу без здійснення передплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає 7 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку зміни офіційного курсу національної валюти України - гривні відносно EURO на момент здійснення Покупцем розрахунків за відвантажену за цим договором та прострочену по сплаті партію товару, сума, яка належить до сплати, визначається за відповідною формулою, наведеною у договорі.

Відповідно до п. 5.3. Договору розрахунки за Договором проводяться в безготівковому порядку в гривнях, шляхом перерахування вартості товару на банківський рахунок позивача.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35 992,82 грн., що підтверджується видатковими накладними: №22580 від 11.05.2017; №№33409, №33469 від 01.06.2018; №34110 від 04.06.2018; №35121 від 07.06.2018; №35572 від 09.06.2018; №35979 від 11.06.2018; №37373 від 15.06.2018; №39699 від 25.06.2018; №39971 від 26.06.2018; №40484 від 30.06.2018; №№40748, 40759 від 02.07.2018; №41438 від 04.07.2018; №42489 від 09.07.2018; №43053 від 11.07.2018.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками товариств.

Однак, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу лише 3 356,00 грн., що відповідачем не заперечується.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 32 636,82 грн. основного боргу, 2564,93 грн. суми донарахування у зв`язку зі зміною валютного курсу (п.5.2 Договору), а також 7 926,19 грн. пені, 667,36 грн. 3% річних, 16 318,41 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі не заперечує факт отримання товару на вказану суму та факт часткової оплати, однак вказує, що він повернув позивачу товар на загальну суму 12455,41 грн., а також зазнав збитків в сумі 26400,00 грн. внаслідок поставки товару неналежної якості.

На підтвердження факту повернення частини товару відповідачем були надані "поворотні накладні" №02 від 30.06.2018 на суму 7523,00 грн., №03 від 16.07.2018 на суму 4932,41 грн. Вказані накладні підписані лише директором відповідача, підпис якого скріплений печаткою товариства, та направлені позивачу лише 28.03.2019, що підтверджується описами вкладення, тобто, під час розгляду справи судом першої інстанції. Також відповідачем надані стенограми телефонних розмов між директором відповідача та працівниками позивача.

На підтвердження розміру завданих збитків відповідачем надані копії претензій від ТОВ "Грінлайн ІФ", копії заявок на перевезення вантажу, рахунки-фактури, виписки про рух коштів на рахунку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак, позивачем при розрахунку розміру пені не враховані обмеження, встановлені ст. 232 ГК України, у зв`язку із чим відмовив у позові в частині стягнення 2 069,61 грн. пені та задовольнив решту позовних вимог.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №ПУ-КЦО-200917-01 від 20.09.2017, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, видатковими накладними, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару. Відповідачем факт отримання товару не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами п. 5.1.2 Договору встановлено, що якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає 7 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу на загальну суму 35992,82 грн., які підписані представниками сторін без зауважень. У накладних не зазначено строку розрахунку, отже, товар повинен був оплачений протягом 7 календарних днів з дати їх виписки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар грошові кошти в сумі 32636,82 грн., строк сплати яких настав, є вірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі, заявленій позивачем, з урахуванням суми донарахування у зв`язку зі зміною валютного курсу 2564,93 грн., а всього 35201,75 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що частина отриманого товару загальної вартістю 12455,41 грн., виявилась неналежної якості та була повернута позивачу, то вони були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Так, відповідно до п. 8.1 договору приймання-передача товару проводитися за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно із стандартами, у порядку, передбаченому Інструкціями Держарбітражу № П-6, П-7. При виявленні невідповідності товару по кількості або якості умовам договору покупець зобов`язаний призупинити приймання товару та викликати представника постачальника. Подальше приймання здійснюється з представником постачальника, якщо тільки він не дасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання товару покупцем. При проведенні приймання з порушенням вимог цього пункту збитки постачальником не відшкодовуються, крім випадків, передбачених п. 8.2 договору.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що при виявленні покупцем неналежної якості товару, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні товару (п. 8.1 договору) протягом встановленого виробником і зазначеного в гарантійному талоні гарантійного строку експлуатації товару, покупець вправі заявити (надіслати) постачальнику претензію (рекламацію). При цьому обов`язковою умовою задоволення претензії (рекламації) покупця є висновок експертизи, яка має бути проведена узгодженою Сторонами установою, або підприємством, що здійснює гарантійний ремонт товарів відповідного виробника, або іншою узгодженою Сторонами організацією. Висновок експертизи має містити причини неналежної якості товару (вина виробника або постачальника) із зазначенням обставин щодо відсутності можливої вини покупця (наприклад, внаслідок порушення покупцем правил зберігання або користування товаром).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вказаних положень договору щодо направлення претензії (рекламації) у разі виявлення товару неналежної якості та проведення відповідної експертизи.

Згідно з п. 8.4 договору при встановленні неналежної якості товару він може бути повернений постачальнику з відшкодуванням вартості або замінений на аналогічний товар належної якості.

Відповідачем на підтвердження факту повернення позивачу частини товару надано копії накладних про повернення позивачу товару, однак, вказані накладні складені відповідачем одноособово та не є належними доказами, які підтверджують факт повернення товару позивачу.

Щодо посилань відповідача на записи та стенограми телефонних розмов з працівниками відповідача, то вони також не є належними і допустимими доказами у господарському процесі, які б підтверджували факт поставки товарів неналежної якості та його повернення позивачу.

Доводи відповідача про наявність збитків також відхиляються судом, оскільки згідно з п.9.5 договору покупець однозначно згоден з тим, що постачальник не несе відповідальності за будь-яку шкоду, втрату або пошкодження прямі чи опосередковані збитки, що виникають у покупця від використання або неможливості використання будь-якого товару.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що при простроченні оплати товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню, нараховану на суму заборгованості, за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

З посиланням на вказані умови договору позивачем нараховані 7926,19грн. пені за загальний період з 08.06.2018 по 28.02.2019.

Однак, згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5856,58 грн. пені, нарахованої, виходячи з розміру заборгованості по кожній накладній окремо в межах шестимісячного строку за загальний період з 08.06.2018 по 18.01.2019, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що при простроченні оплати більше одного місяця позивач має право, крім суми боргу та пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Позивач, з посиланням на зазначений пункт договору, просив суд стягнути з відповідача 16 318,41 грн. штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Отже, оскільки факт порушення грошового зобов`язання більше одного місяця підтверджується матеріалами справи, є вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 667,36 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.06.2018 по 28.02.2019. Перевіривши доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунок процентів річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Летранс Групп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 06 травня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.08.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

Г.П. Коробенко