Рішення

від 16.05.2019 по справі 120/919/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

16 травня 2019 р. Справа № 120/919/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з грудня 2004 року та отримує пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії), в розмірі 90 % суми місячної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» , підвищено як розміри посадових окладів працівникам прокуратури, так і надбавки за класні чини.

Отримавши в прокуратурі області довідку про розмір заробітної плати, позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду для проведення перерахунку, відповідно до змін в законодавстві, ознайомившись з матеріалами пенсійної справи, позивач виявив невідповідність розміру пенсії у відсотковому розмірі.

З урахуванням цих обставин, та з метою проведення перерахунку призначеної пенсії, позивач 04.03.2019 року звернувся із заявою до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області. Листом від 06.03.2018 року №479/09-31/02 відповідачем повідомлено про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % від заробітної плати, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Позивач вважає відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії протиправною, оскільки при перерахунку пенсії має застосовуватись норма закону, що визначає її розмір у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом №3668 зміни до статті 50-1 Закону №1789 стосуються порядку новопризначених пенсії, а не перерахунку вже призначених пенсій. Також, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, позивач вважає, що перерахунок його пенсії виходячи з 80% від суми заробітної плати є звуженням соціальних гарантій. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду, за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У межах наданого строку, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 11.04.2019 року (вхідний №20260), у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, свою позицію відповідач мотивує тим, що у зв`язку з прийняттям постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умови оплати праці працівників органів прокуратури» та на підставі заяви позивача, було здійснено перерахунок пенсії, призначеної згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на час здійснення перерахунку. При цьому, розмір пенсії обчислюється з урахуванням пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668 від 09.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» .

Також 15.04.2019 року, позивачем подано до суду відповідь на відзив, зміст якого, аналогічний змісту позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим так таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2004 року отримує пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії).

Розпорядженням УПФ у Гайсинському районі №136689 від 17.09.2012 року позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до довідки прокуратури Вінницької області №18/116 від 10.09.2012 року. Згідно цього ж Розпорядження, судом встановлено, що загальний процент розрахунку пенсії від заробітної плати склав 80 %.

З метою проведення перерахунку призначеної пенсії, позивач 04.03.2019 року звернувся із заявою до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Відповідно до протоколу засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення від 06.03.2019 року №136689 відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у розмірі 90% заробітної плати, за відсутності законодавчих підстав.

Визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ(в редакції з 30.10.1997 року).

Законом України №2663-III від 12.07.2001 року частину першу статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладено в наступній редакції: "Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку".

Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року), пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру").

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

Положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII, згідно з якими, за кожен повний рік роботи понад 10 років на відповідних посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність на час перерахунку пенсії відповідачем, 01.07.2012 року, у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року.

Таким чином, перерахунок пенсії позивачу в розмірі 90% заробітної плати з застосуванням розміру окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури і умов оплати труда працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505, станом на час проведення перерахунку пенсії позивачу, не передбачено діючим на той час законодавством України.

Враховуючи наведені обставин суд вважає, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50-1 Закону №1789-XII з урахуванням змін, внесених Законом №3668-VIта застосуванням нових посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури і умов оплати труда працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури, оскільки відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії згідно норми права, яка втратила чинність з 01.10.2011 року.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки зміни, внесені Законом України №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Також суд враховує правові висновки Верховного суду викладені в постанові від 11 квітня 2018 року адміністративне провадження №К/9901/22165/18 (справа №766/13021/16-а). З урахуванням принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у спірний період положення Закону України "Про прокуратуру" щодо обмеження пенсій максимальним розміром діяли, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Також, принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини» . У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини» .

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» ).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи наведений аналіз норм права, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вулиця Волонтерів, 17, місто Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 20104575 )

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (16 травня 2019 року )

Суддя Крапівницька Н. Л.