Постанова

від 24.06.2019 по справі 120/919/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/919/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

24 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (рішення прийнято у м. Вінниці, повний текст рішення складено 16.05.2019, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 15 березня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з грудня 2004 року та отримує пенсію на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент призначення пенсії), в розмірі 90 % суми місячної заробітної плати.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", підвищено як розміри посадових окладів працівникам прокуратури, так і надбавки за класні чини.

4. Отримавши в прокуратурі області довідку про розмір заробітної плати, позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду для проведення перерахунку, відповідно до змін в законодавстві, ознайомившись з матеріалами пенсійної справи, позивач виявив невідповідність розміру пенсії у відсотковому розмірі.

5. З урахуванням цих обставин, та з метою проведення перерахунку призначеної пенсії, позивач 04.03.2019 року звернувся із заявою до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області. Листом від 06.03.2018 року №479/09-31/02 відповідачем повідомлено про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90 % від заробітної плати, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

6. Позивач вважає відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії протиправною, оскільки при перерахунку пенсії має застосовуватись норма закону, що визначає її розмір у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом №3668 зміни до статті 50-1 Закону №1789 стосуються порядку новопризначених пенсії, а не перерахунку вже призначених пенсій. Також, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, позивач вважає, що перерахунок його пенсії виходячи з 80% від суми заробітної плати є звуженням соціальних гарантій. В зв`язку з чим, ОСОБА_2 звернувся до суду, за захистом своїх прав.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. 16 травня 2019 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

8. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що що відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50-1 Закону №1789-XII з урахуванням змін, внесених Законом №3668-VIта застосуванням нових посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури і умов оплати труда працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року №505, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури, оскільки відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії згідно норми права, яка втратила чинність з 01.10.2011 року.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

10. Апелянт вважає, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Судом встановлено, що ОСОБА_2 з грудня 2004 року отримує пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії).

12. Розпорядженням УПФ у Гайсинському районі №136689 від 17.09.2012 року апелянту здійснено перерахунок пенсії відповідно до довідки прокуратури Вінницької області №18/116 від 10.09.2012 року. Згідно цього ж Розпорядження, судом встановлено, що загальний процент розрахунку пенсії від заробітної плати склав 80 %.

13. З метою проведення перерахунку призначеної пенсії, позивач 04.03.2019 року звернувся із заявою до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

14. Відповідно до протоколу засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення від 06.03.2019 року №136689 відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у розмірі 90% заробітної плати, за відсутності законодавчих підстав.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

15. Апелянт вважає відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії протиправною, оскільки при перерахунку пенсії має застосовуватись норма закону, що визначає її розмір у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом №3668 зміни до статті 50-1 Закону №1789 стосуються порядку новопризначених пенсії, а не перерахунку вже призначених пенсій. Також, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, апелянт вважає, що перерахунок його пенсії виходячи з 80% від суми заробітної плати є звуженням соціальних гарантій.

16. Відповідач свою позицію мотивує тим, що у зв`язку з прийняттям постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умови оплати праці працівників органів прокуратури" та на підставі заяви позивача, було здійснено перерахунок пенсії, призначеної згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції чинній на час здійснення перерахунку. При цьому, розмір пенсії обчислюється з урахуванням пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668 від 09.07.2011 року "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Законом України №2663-III від 12.07.2001 року частину першу статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладено в наступній редакції: "Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку".

19. Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року), пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

20. Положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

21. Положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII, згідно з якими, за кожен повний рік роботи понад 10 років на відповідних посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність на час перерахунку пенсії відповідачем, 01.07.2012 року, у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

22. ОСОБА_2 працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ(в редакції з 30.10.1997 року).

23. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру").

24. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

25. Положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

26. Положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII, згідно з якими, за кожен повний рік роботи понад 10 років на відповідних посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність на час перерахунку пенсії відповідачем, 01.07.2012 року, у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року.

27. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу в розмірі 90% заробітної плати з застосуванням розміру окладу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури і умов оплати труда працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року №505, станом на час проведення перерахунку пенсії позивачу, не передбачено діючим на той час законодавством України.

28. Враховуючи наведені обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50-1 Закону №1789-XII з урахуванням змін, внесених Законом №3668-VIта застосуванням нових посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури і умов оплати труда працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року №505, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури, оскільки відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії згідно норми права, яка втратила чинність з 01.10.2011 року.

29. Посилання апелянта на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки зміни, внесені Законом України №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

30. Також колегія суддів враховує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 11 квітня 2018 року адміністративне провадження №К/9901/22165/18 (справа №766/13021/16-а). З урахуванням принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у спірний період положення Закону України "Про прокуратуру" щодо обмеження пенсій максимальним розміром діяли, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

31. Також, принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

32. У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

33. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

34. Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

35. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

39. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.