Рішення

від 16.04.2019 по справі 160/1623/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Справа № 160/1623/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Доненко О.В. Олійник В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОДИТ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019 року і постанови про накладення штрафу № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Монодит" (далі -ТОВ "Монодит", позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019, якою на ТОВ "Монодит" накладено штраф у розмірі 1 001 520,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019, якою на ТОВ "Монодит" накладено штраф у розмірі 4 173,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані постанови винесені на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудового договору з найманими фізичними особами і неповідомленні центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Позивач зазначає, що жодного порушення законодавства про працю не допускав, всі штатні працівники допускалися до роботи тільки після укладення трудового договору в письмовій формі і видання відповідного наказу, проте виконання деяких робіт вимагало укладення цивільно-правових договорів із фізичними особами, що не суперечить чинному законодавству України. Волевиявлення обох сторін було направлено саме на укладення цивільно-правових договорів, і характер правовідносин, що мали місце між сторонами договору, відповідають змісту цих договорів. Позивач стверджує, що оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин і всупереч положенням чинного законодавства України, прийняті постанови про накладення штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 25.02.2019 р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2019р. з метою забезпечення позову зупинено дію Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019р. і Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/1623/19, заборонено Центральному відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приймати до виконання Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019 і Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/1623/19.

14.03.2019 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, оскільки фізичних осіб: допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що позбавляє працівників гарантованих державою прав на відпустку, додаткові соціальні відпустки, а також додаткові гарантії, що порушує вимоги ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовну заяву з огляду на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, суд встановив такі обставини справи.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.01.2019р. № 12 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Головного управління Державної служби України з питань праці) у Дніпропетровській області Константиновою Іриною Ігорівною в період з 16.01.2019 по 17.01.2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ "Монодит".

17.01.2019 за результатами інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН35/1477/АВ, яким встановлено порушення 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

На підставі Акта від 17.01.2019р. № ДН35/1477/АВ прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.02.2019р. № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 і постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.02.2019р. № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94.

Припис про усунення виявлених порушень не видавався.

Не погоджуючись з прийнятими постановами про накладення штрафу від 07.02.2019р. № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 і №ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

У даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі -Порядок №295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року (пп.6 п.5 Порядку №295).

Згідно з п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до п.19 Порядку. № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Згідно п.24 Порядку припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування. Пунктом 29 Порядку встановлено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, виконують їх розпорядження, водночас щомісячно отримують заробітну плату, на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Статтею 840 ЦК України передбачено можливість виконувати роботу з матеріалів Замовника.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір між фізичною та юридичною особою - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи або надання послуги (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці або певної послуги, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому за цивільно-правовим договором, укладеним між юридичною особою і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) певну індивідуально визначену роботу або надавати обумовлену умовами договору послугу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розкладу підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, котрий визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

У разі порушення працівником обов`язків трудового договору його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення). Крім того, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Відповідальність виконавця робіт, послуг за порушення цивільно-правового договору насамперед має встановлюватися самим договором або чинним законодавством України. У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства відповідно до посадової інструкції. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт або надання визначених договором послуг.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт або надання послуг, суд дійшов переконання, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ "Монодит" (замовником) та 8 фізичними особами (виконавцями) укладено цивільно-правові договори підряду. Сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Так, 01 січня 2017 року між Позивачем і ОСОБА_1 укладено договір підряду № 17-08, предметом якого є виготовлення заготівок кілець за ГОСТ 9833-78 із сирої гумової суміші. Договором встановлено строк виконання робіт - з 01 січня по 25 лютого 2017 року, а також вартість робіт. До договору додано Акт приймання-передачі робіт від 25 лютого 2017 року.

01 січня 2017 року між Позивачем і ОСОБА_2 укладено договір підряду № 17-05, за умовами якого виконавець (ОСОБА_14 взяв на себе зобов`язання виконувати для Замовника (ТОВ "Монодит") роботи з технічного обслуговування оргтехніки і комп`ютерів Позивача. Договором встановлено строк виконання робіт - з 01 травня по 31 грудня 2017 року, а також вартість робіт за договором. До договору додано Акт приймання-передачі робіт від 31 грудня 2017 року, в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання (розмір оплати є різним в кожний період часу).

01 січня 2018 року між Позивачем і ОСОБА_2 укладено договір підряду № 18-05 з тим же предметом і на таких саме умовах, що і договір підряду № 17-05. Строк виконання робіт за цим договором з 01 січня по 31 грудня 2018 року. Договором встановлено також вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі від 31.12.2018р., в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання (розмір оплати є різним в кожний період часу).

01 травня 2017 року між Позивачем і ОСОБА_4 укладено договір підряду № 17-09, предметом якого є проведення підготовчих робіт (виготовлення заготівок гумовотехнічних виробів із сирої гумової суміші. Договором встановлено строк виконання робіт - з 01 травня по 31 грудня 2017 року, а також вартість робіт за договором. До договору додано Акт приймання-передачі робіт від 31 грудня 2017 року, який свідчить про те, що роботи виконувалися протягом 1 місяця і були виконані в повному в повному обсязі у травні 2017 року.

01 травня 2018 року між Позивачем і ОСОБА_5 укладено договір підряду № 18-11, предметом якого є виконання робіт з виготовлення шнурових ущільнень. Строк виконання робіт за цим договором - з 01 травня по 31 грудня 2018 року. Договором також встановлено вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі робіт від 31 грудня 2018 року, згідно якого роботи виконувалися протягом травня - вересня 2018 року.

01 січня 2017 року між Позивачем і ОСОБА_6 укладено договір підряду № 17-03, предметом якого є проведення щоденного вологого прибирання приміщень офісу ТОВ "Монодит" по вул.Ю.Савченко, 48/4. Строк виконання робіт за цим договором - з 01 січня по 31 грудня 2017 року. Договором також встановлено вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі від 31.12.2017р., в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання (розмір оплати є різним в кожний період часу).

01 січня 2018 року між Позивачем і ОСОБА_6 укладено договір підряду № 18-04 з тим же предметом і на таких саме умовах, що і договір підряду № 17-03. Строк виконання робіт за цим договором з 01 січня по 31 грудня 2018 року. Договором також встановлено вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі від 31.12.2018р., в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання (розмір оплати є різним в кожний період часу).

01 січня 2017 року між Позивачем і ОСОБА_7 укладено договір підряду № 17-02, предметом якого є прибирання території ТОВ "Монодит", ревізія та заміна сантехнічного обладнання офісу, виготовлення на верстаті ущільнень із поліаміду і гуми, обробка на токарному верстаті кілець, мембран, манжет, виготовлення запасних частин для технологічного обладнання. Строк виконання робіт за цим договором з 01 січня по 31 грудня 2017 року. Договором також встановлено вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі від 31.12.2017р., в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання (розмір оплати є різним в кожний період часу).

01 січня 2018 року між Позивачем і ОСОБА_8 укладено договір підряду № 18-06, предметом якого є здійснення щоденного вологого прибирання виробничих приміщень і санвузлів виробничої дільниці. Строк виконання робіт за цим договором з 01 січня по 31 грудня 2018 року. Договором також встановлено вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі від 31.12.2018р., в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання (розмір оплати є різним в кожний період часу).

02 квітня 2018 року між Позивачем і ОСОБА_9 укладено договір підряду № 18-10, предметом якого є приведення документації з охорони праці у відповідність з законодавством. Строк виконання робіт з 01 по 30 квітня 2018 року. Договором також встановлено вартість робіт. До договору додається Акт приймання-передачі від 30.04.2018р., в якому міститься опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання

Всі ці договори містять умови щодо обов`язку Позивача в разі необхідності забезпечити Виконавця необхідними для виконання роботи матеріалами та обладнанням.

З аналізу зазначених договорів вбачається, що зміст цих договорів повністю відповідає вимогам, встановленим Цивільним кодексом України до договору підряду. В них містяться всі передбачені законодавством для даного виду договорів істотні умови, зокрема, предмет договору, строк дії договору, ціна. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника, а сам організовує процес надання послуг, орієнтуючись на свою зайнятість. Предметом цих договорів є не процес праці, а її конкретний результат, договори укладені на визначений строк, що свідчить про те, що робота носить тимчасовий, а не постійний характер. Виконання робіт із матеріалів Замовника відповідає приписам ст.840 ЦК України.

З пояснень представника позивача встановлено, що оплата проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. На підтвердження вказаного факту позивачем до кожного договору підряду надано Акти приймання-передачі наданих послуг, де чітко зазначається опис виконаної роботи і отримана плата за її виконання. Із аналізу Актів приймання-передачі послуг вбачається, що обсяг виконаних робіт є різним для кожної фізичної особи і в кожний період часу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зазначені договори підряду не містять ознаки трудового договору. Сторони за взаємною згодою визначають обсяг робіт, період часу, протягом якого ці роботи виконуються, розмір оплати. Виконавець сам організовує свій робочий час виходячи із власних інтересів, потреб Замовника, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів. Виконавець отримує плату не за робочий процес і відпрацьовані години, а за результат цього процесу, за виконання завдання Замовника. Оплата не має систематичного характеру і залежить від обсягу виконаної роботи, про що свідчить аналіз доданих до кожного договору підряду Актів приймання-передачі виконаних робіт. Обсяг робіт визначається кількістю наданих Замовником матеріалів для її виконання (у договорах підряду з ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,), площею приміщень, в яких проводиться прибирання (у договорах підряду з ОСОБА_6, ОСОБА_8,), кількістю одиниць оргтехніки (у договорі підряду з ОСОБА_14), кількістю документації, що підлягає впорядкуванню (у договорі підряду з ОСОБА_9).

Факт надання фізичними особами послуг саме на підставі цивільно-правової угоди підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на ЗДСС до органів доходів і зборів за січень - грудень 2018 року, з якої вбачається що Позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів. Так, в таблиці 1 (додаток до звітності) Нарахування єдиного внеску (звіт за 01 місяць 2018 року) в п.1.2: Сума винагород за договорами цивільно-правового характеру зазначена сума 14 879,00 грн., окремо в п.1.1. зазначена сума нарахованої заробітної плати працівників за трудовим договором. В таблиці 6 (додаток до звітності) Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам - ця форма передбачає відображення одним списком як працівників, так і осіб, що отримають винагороду за ЦПД, адже податкове навантаження в обох випадках однакове. Так, штатні працівники відображені в додатку за нумерацією 1-17, 20, 21, 23,24, 29-31, 33-35із зазначенням коду категорії застрахованої особи 1, а особи, що отримують плату за цивільно-правовими договорами - під номерами 18, 19, 22, 25, 26, 28, 32 із зазначенням коду категорії застрахованої особи 26 - що згідно із Таблицею відповідності кодів категорій застрахованих осіб та кодів бази нарахування і розмірів ставок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 441 від 11.04.2016; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 813 від 07.09.2016, розшифровується як: Фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 частини першої статті 4 Закону, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) , або коротка назва: особи, які працюють за угодами цивільно-правового характеру.

7 фізичних осіб, з якими укладено договори підряду - ОСОБА_14, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 - надали письмові пояснення, з яких вбачається, що їх волевиявлення було направлено саме на укладення цивільно-правових договорів і вони не мали бажання бути зарахованими в штат ТОВ "Монодит". 5 осіб мали основне місце роботи і виконували роботи за договором підряду у вільний від основної роботи час. ОСОБА_4 і ОСОБА_9 зазначили про разовий характер їх роботи, зараз вони зараховані у штат підприємства.

Суд зазначає, що примушування до укладення саме трудового договору є втручанням у діяльність суб`єкта господарювання, яка здійснюється у межах закону, що є порушенням одного з основних принципів державного нагляду (контролю).

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте відповідачем не надано доказів, що будь-хто із 8 фізичних осіб, з якими укладено договори підряду, звертався до ТОВ "Монодит" з заявою про укладення трудового договору, про прийняття на роботу. Судом встановлено, що позивачем не видавався наказ про прийняття їх на роботу, не робилися записи в трудовій книжці, зазначені особи не мали закріпленого за ними робочого місця, їм не виплачувалася заробітні плата, вони не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Суд зауважує, що у разі виконання робіт не на підставі трудового договору, а відповідно до договору підряду (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що предметом укладених договорів є процес праці, а не її результат, оскільки з наданих актів приймання-передачі вбачається, що оплата здійснювалася позивачем саме за результат роботи.

Доводи відповідача про те, що жоден пункт укладених між позивачем і фізичними особами договорів підряду не містить обсяг виконуваної роботи, спростовуються наданими позивачем для оцінки зазначеними вище договорами підряду і актами приймання-передачі, в яких фіксуються кількісні показники виконаної роботи і з яких вбачається, що обсяг наданих послуг різний навіть протягом однакового періоду їх надання у одного й того ж виконавця в залежності від місяця.

Посилання відповідача на системний характер робіт за договорами підряду спростовується строковим характером укладених договорів - договори укладалися на визначений строк, що притаманно саме цивільно-правовим відносинам, а не трудовим, оскільки трудовий договір за загальним правилам укладається на невизначений строк.

Враховуючи предмет та умови укладених цивільно-правових договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ "Монодит" та 8 фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Таким чином, аналіз зазначених фактів свідчить про те, що волевиявлення сторін направлено саме на укладення договорів підряду, а не трудового договору, і характер правовідносин, що мали місце між сторонами договорів, відповідають змісту цих договорів, внаслідок чого Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019р. є протиправною і підлягає скасуванню.

Стосовно протиправності Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019р. суд зазначає наступне.

Позивач надав до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_13 і копію наказу № 17-22к від 08.06.2017р. "Про прийняття на роботу", з яких вбачається, що ОСОБА_13 був прийнятий на роботу в ТОВ "Монодит" на посаду охоронника з 09.06.2017р.

Згідно Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженому Постановою КМУ від 17.06.2015р. № 413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На підтвердження виконання зазначених приписів позивач надав суду копію Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 08 червня 2017 року, яку позивач направив до Центральної ДПІ Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, зі штампом Центральної ДПІ Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, на якому зазначений вх. № 9106212132 і час отримання документа - 08.06. 2017р.

Таким чином, позивачем були виконані всі передбачені чинним законодавством вимоги щодо повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, внаслідок чого Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019р. є протиправною і підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що відповідно до п.b) ч.1 ст.3 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом N 1985-IV від 08.09.2004 (надалі - Конвенція), завданнями системи інспекції праці є забезпечення роботодавців і працівників технічною інформацією та консультацією щодо найбільш ефективних засобів дотримання правових норм. Судом встановлено, що під час здійснення інспекційного відвідування і ознайомлення з наданими позивачем договорами підряду інспектор праці надала свої рекомендації щодо приведення зазначених договорів у відповідність з вимогами законодавства, які були враховані позивачем, проте останній не взяв це до уваги і прийняв рішення про накладення на Позивача штрафу. Згідно з ч.2 ст.17 Конвенції інспектори праці можуть на свій розсуд вирішувати питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування. Отже, Конвенція надає право інспекторам праці з урахуванням обставин конкретної справи обрати відповідний засіб реагування в тому разі, коли на думку інспектора в діях роботодавця є порушення законодавства. Проте відповідач, маючи можливість обрати інший передбачений законами і міжнародними договорами України засіб впливу, обрав найбільш обтяжливий для позивача і застосував до останнього непомірно високий штраф.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров`я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конференційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів.

Згідно з п. 47,49 Рішення ЄСПЛ у справі "Україна-Тюмень" проти України (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, стаття 1 Першого протоколу (994_535) містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови порушують права, свободи і інтереси Позивача, оскільки впливають на майновий стан ТОВ "Монодит"; розмір такого покарання не відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав та основоположних свобод людини та порушує принцип мирного володіння майном.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.02.2019р. № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 і постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.02.2019р. № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягають скасуванню.

Також, суд відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягує з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору у розмірі 15085,40 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Монодит" (вул.Юрія Савченко, буд.48, кв.4, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 19143179) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019 року і постанови про накладення штрафу № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ТД-ФС/93 від 07.02.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН35/1477/АВ/ІП-ФС/94 від 07.02.2019 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (р/р отримувача № 31210205784008 УДКСУ у Чечелівськом районі м.Дніпра, код ЄДРПОУ 37989253 банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету 22030101) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 15085,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 квітня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський