Рішення

від 08.05.2019 по справі 240/319/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м.Житомир справа № 240/319/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представника позивача - Омельчука І.М.,

представника відповідача - Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирське облагропроменерго" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ПАТ "Житомирське облагропроменерго" звернулося до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ-12/ЖТ4419/88АВ/П/ТД-ФС від 11.01.2019 про накладення штрафу у сумі 111 690 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач відмітив, що підставою для накладення штрафу відповідачем зазначено вчинення дій передбачених абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП, а саме те, що в період з 01.10.2018 по 15.10.2018 працівник працював на підприємстві без будь-якого оформлення, тобто без укладення трудової угоди та видачі наказу. Із зазначеним позивач не погоджується та зазначає, що 01.07.2018 між ПАТ "Житомирське облагропроменерго" та гр. ОСОБА_1 була укладена трудова угода терміном з 01.07.2018 по 30.09.2018, на підставі чого, видано наказ про прийняття на роботу останнього. 01.10.2018 укладено трудову угоду терміном з 01.10.2018 по 31.12.2018. 15.10.2018 - видано наказ про звільнення ОСОБА_1 .. У зв`язку з цим твердження відповідача про допуск до роботи працівника без належного оформлення трудових відносин є таким, що не відповідає дійсності.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.03.2019.

Управління Держпраці у Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що за результатами проведеного заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування складено акт, яким зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу. Зазначено, що трудова угода, яка була укладена між ОСОБА_1 та позивачем фактично є цивільно-правовим договором, а тому постанова про накладення штрафу є правомірною, прийнятою у порядку, в межах та у спосіб передбачений законодавством.

14.03.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.03.2019.

27.03.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті за згодою представників сторін розпочато 27.03.2019

27.03.2019 у зв`язку із задоволенням клопотань представників сторін про виклик свідків, оголошено перерву у справі до 11.04.2019.

11.04.2019 у судовому засіданні як свідки допитані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Також у зв`язку з неможливістю вирішення справи в даному судовому засіданні, судом продовжено перерву у справі до 02.05.2019.

02.05.2019 внаслідок неявки представника позивача та відсутності у суду повідомлення про причини неявки перерву в судовому розгляді справи продовжено до 08.05.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечував і просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З 17.12.2018 по 18.12.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Житомирській області Савицьким Б.С. проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування, щодо додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин у ПАТ "Житомирське облагропроменерго".

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЖТ4419/88/АВ від 18.12.2018, яким зафіксовано порушення ч.3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу.

На підставі акту перевірки №ЖТ4419/88/АВ від 18.12.2018 Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 111 690 грн на Приватне акціонерне товариство "Житомирське облагропроменерго".

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон України №877-V).

Статтею 1 Закону України №877-V визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в т.ч. інспектувань.

Згідно положень ч. 4 ст. 2 Закону України №877-V, заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ст.259 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом та зазначалося вище, посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області під час інспекційного відвідування ПАТ "Житомирське облагропроменерго" встановлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Житомирське облагропроменерго" та гр. ОСОБА_1 укладено 01.07.2018 трудову угоду відповідно до якої останній бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання території та сторожування приміщень, складів і відкритих площадок в строк з 01 липня 2018 року до 30 вересня 2018 року та 01.10.2018 укладено трудову угоду, де термін дії зазначений з 01.10.2018 до 31.12.2018.

Доводи відповідача про те, що вказана трудова угода є цивільно-правовим договором з назвою Трудова угода є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 в справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 та від 06.03.2019 в справі № 802/2066/16-а.

Як зазначалося судом, 01.07.2018 між ПАТ "Житомирське облагропроменерго" (Замовник) та гр. ОСОБА_1 (Виконавець) укладено трудову угоду відповідно до якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання території та сторожування приміщень, складів і відкритих площадок в строк з 01 липня 2018 року до 30 вересня 2018 року та 01.10.2018 укладено трудову угоду, де термін дії договору з 01.10.2018 до 31.12.2018.

Відповідно до п.1.2 трудової угоди Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

На підтвердження факту оформлення відносин між ОСОБА_1 та ПАТ "Житомирське облагропроменерго" позивачем надано наказ №09 від 01.07.2018 про прийняття ОСОБА_1 , з 01 липня 2018 року на посаду на 0,5 ставки двірника по трудовій угоді.

Щодо тверджень відповідача про відсутність під час інспекційного відвідування доказів наявності трудової угоди укладеної 01.10.2018, то суд зазначає, що відповідно до ст.39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Тобто, враховуючи наявність трудової угоди укладеної 01.07.2018 між ПАТ "Житомирське облагропроменерго" та гр. ОСОБА_1 та відсутність вимоги припинити дію вказаної угоди після закінчення строку, на який вона була укладена, її дія вважається продовженою на невизначений строк.

Окрім зазначеного, в підтвердження наявності оформлених саме трудових відносин з ОСОБА_1 позивачем суду надано податковий розрахунок за 3, 4 квартал 2018 року, поданий ПАТ "Житомирське облагропроменерго" до податкового органу.

З вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 позивачем було нараховано дохід за ознакою "101".

Так, відповідно до Довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, під ознакою доходу "101" відображаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

На підтвердження факту віднесення правовідносин, що склалися між позивачем та ОСОБА_1 до трудових, суду надано виписку по картковому рахунку останнього відповідно до якої 16.07.2018, 01.08.2018, 16.08.2018, 03.09.2018, 17.09.2018, 02.10.2018, 16.10.2018, 01.11.2018 відбувалося безготівкове зарахування заробітної плати ОСОБА_1 від ПАТ "Житомирське облагропроменерго".

Допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - головний бухгалтер ПАТ "Житомирське облагропроменерго", ОСОБА_2 . - директор ПАТ "Житомирське облагропроменерго" не спростували твердження позивача про наявність ознак трудових відносин між ОСОБА_1 та ПАТ "Житомирське облагропроменерго".

З вищенаведеного слідує, що предметом даної трудової угоди є власне праця працівника в процесі діяльності підприємства, а не виконання виконавцем певного визначеного обсягу робіт, так як договором обумовлено процес праці, а не її кінцевий результат. Також в угоді не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь - якого кінцевого результату. Жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них відомості щодо такого, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи її видів кількісних і якісних характеристик. Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів оплата праці зазначеної особи за виконану роботу носила систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, нараховувалась щомісячно.

Таким чином, суд вважає, що між позивачем та ОСОБА_1 існували саме трудові відносини, оформлені трудовою угодою, а не цивільно-правові відносини, як стверджує відповідач, а тому підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи все зазначене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що за звернення до суду з даним позовом ПАТ "Житомирське облагропроменерго" сплачено судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн.

Зважаючи на висновок суду про задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь позивача 1921,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства "Житомирське облагропроменерго" (вул. Тараса Бульби-Боровця,30, м.Житомир, 10031, ідентифікаційний код - 2794623333) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, ідентифікаційний код - 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ-12/ЖТ4419/88АВ/П/ТД-ФС від 11.01.2019 про накладення штрафу у сумі 111 690 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирське облагропроменерго" судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 17 травня 2019 року