Рішення

від 16.05.2019 по справі 280/5257/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2019 року Справа № 280/5257/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1. Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А)

2. Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, оф. 2)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач 1 або Шевченківське ОУПФУ м. Запоріжжя); 2. Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2 або Енергодарське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач (з урахуванням уточнень від 08.01.2019) просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (нині - відповідач 1) щодо припинення виплати пенсії за період з 01.03.2016 по 01.04.2018 та дії відповідача 2 щодо невиплати пенсії за період з 01.04.2018 по 01.07.2018;

- зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість позивачу за період з 01.03.2016 по 01.04.2018 та з 01.04.2018 по 01.07.2018 відповідно.

Ухвалою суду від 14.12.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 10.01.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 280/5257/18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23.04.2018 №0000520005. З 01.03.2016 по 01.07.2017 пенсійні виплати ОСОБА_1 не виплачувались. Дії відповідачів щодо невиплати пенсії вважає протиправними, з посиланням на норми Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просить задовольнити позов.

Від відповідача 1 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. від 06.02.2019 №5005), в якому зазначено, що позивач з 14.05.2018 перебуває на обліку в Енергодарському ОУПФУ в Запорізькій області, отже у відповідача 1 відсутня можливість поновити та виплачувати позивачу пенсію за вищевказаний період. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 позов не визнав, 04.02.2019 подав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №4347), в якому пояснив, що позивач в квітні 2018 року звернулась із заявою про поновлення виплати пенсії. Після надходження в травні 2018 року пенсійної справи ОСОБА_1 взято на облік. З 01.04.2018 виплату пенсії поновлено на підставі рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.05.2018 №289. Виплата поточної пенсії ОСОБА_1 здійснена з 01.07.2018. Щодо сум пенсії, невиплачених за період з 01.03.2016 по 01.04.2018, зазначає, що у відповідності до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 01.06.2006 є пенсіонером за віком та до 14.05.2018 перебувала на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII, на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.04.2018 №0000520005.

Позивачем до Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій області надано заяву від 24.04.2018 про запит пенсійної справи з Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя у зв`язку зі зміною фактичного місця мешкання.

Супровідним листом від 14.05.2018 № 9407/04.1 пенсійна справа позивача направлена до Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій області з відміткою про виплату пенсії по 29.02.2016 включно.

У період з 01.03.2016 по 01.07.2018 пенсія позивачу не виплачувалась.

Відповідно до листа Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій області від 30.11.2018 №7392/05 виплату пенсії припинено Шевченківським ОУПФУ м. Запоріжжя. Виплату пенсії поновлено з 01.04.2018 на підставі рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.05.2018 №289. Суми пенсії з 01.03.2016 по 01.04.2018 обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України

ОСОБА_2 Г ОСОБА_3 ., не погодившись з діями територіальних органів Пенсійного фонду щодо припинення пенсійних виплат, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Між тим, рішення пенсійним органом щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії не приймалося, доказів протилежного суду не надано.

У відзивах на позов відповідачі обґрунтовують свою позицію з посиланням на Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), а також на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі-постанова №365).

Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно ст. 12 Закону України №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою № 365 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою № 365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Відповідачами не надано ані акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, який міг би підтвердити факт відсутності позивача як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання, ані рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.04.2018 №0000520005.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ ) у рішенні по справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України ( пункт 51 цього рішення ).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Посилання відповідачів на Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 №1706-VII та постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , на підставі яких припинено виплату пенсії позивачу, суд не приймає у зв`язку з наступним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Отже, за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, враховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що дії Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016, а Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій області - щодо невиплати пенсії з 01.04.2018 по 01.07.2018 є протиправними.

Посилання відповідача 2 на пункт 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, яким встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд не приймає з огляду на те, що повним відновленням прав особи-пенсіонера є як нарахування пенсії, так і її виплата в повному обсязі.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відтак, зобов`язання органу Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії за період з 01.03.2018 по 01.07.2018 є належним способом захисту прав позивача.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання органу Пенсійного фонду поновити нарахування пенсії слід зазначити про їх необґрунтованість, оскільки нарахування пенсії ОСОБА_1 вже поновлено згідно рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньої переміщеним особам від 22.05.2018 №289.

Разом з цим, доказів виплати пенсії суду не надано.

Водночас, щодо органу, який має здійснити таке виплату пенсії суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону №1058, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, пенсія виплачується за місцем перебування на обліку пенсіонера, в даному випадку ОСОБА_1 перебуває на обліку в Енергодарському ОУПФУ в Запорізькій області, до якого у травні 2018 року передано її електронну пенсійну справу, у зв`язку з чим обов`язок поновити виплату позивачу пенсії покладається саме на Енергодарське ОУПФУ.

Щодо дати, з якої необхідно здійснити виплату пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії позивачу є протиправною бездіяльністю суб`єктів владних повноважень - Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя (та Енергодарського ОУПФУ в Запорізькій області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватись дана умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічну правову позицію щодо строків висловив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 по справі №646/6250/17.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959) щодо припинення виплати пенсії за період з 01.03.2016 по 01.04.2018 та дії Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, оф. 2; код ЄДРПОУ 41249795) щодо невиплати пенсії за період з 01.04.2018 по 01.07.2018 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

3. Зобов`язати Енергодарське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, оф. 2; код ЄДРПОУ 41249795) поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01.03.2016 по 01.07.2018.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959).

6. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-А, оф. 2; код ЄДРПОУ 41249795).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 16.05.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко