Ухвала

від 17.05.2019 по справі 320/2443/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 травня 2019 року м. Київ № 320/2443/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Баришівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019 ВП № 57984053;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019 ВП №57984053;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області закрити виконавче провадження ВП № 57984053, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з тим, що рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір (зі змінами та доповненнями), за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачеві слід було сплатити 1921, 00 грн. судового збору за вимогу майнового характеру (пункт 3 прохальної частини позову) та 3842, 00 грн. за дві вимоги немайнового характеру (пункти 2 та 4 прохальної частини позову). В даному випадку, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку сплачено 1921, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 119 від 15.04.2019 та дві вимоги немайнового характеру, за які судовий збір не доплачено.

Крім того, в силу вимог пункту 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення вищевказаних вимог Кодексу, в позовній заяві не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, пунктом п`ятим частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів позову судом встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чміль А.В. винесено постанову від 27.03.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692, 00 грн. по виконавчому провадженню ВП № 57984053.

Під час дослідження матеріалів позовної заяви на предмет її відповідності вимогам, передбаченим частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не виявлено заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду.

Як зазначає позивач у позовній заяві (стор. 2 позову - зворот, п`ятий абзац зверху), про прийняття спірної постанови позивачеві стало відомо 08.04.2019. Даний факт підтверджений також штампом вхідної кореспонденції Баришівського ОУПФУ датою 08.04.2019 вх. № 487/4 на супровідному листі ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області від 27.03.2019 № 1362.

Із даним адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 16.05.2019 (здано на пошту - 14.05.2019 ), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позову, а також конвертом, в якому надійшов позов, в той час як зі змісту позовної заяви встановлено, що оскаржувана постанова винесена 27.03.2019, а отримана позивачем - 08.04.2019.

Позивач зазначає, що спірна постанова оскаржується з дотриманням строків звернення до суду, оскільки останній раніше звертався до суду з аналогічним позовом, який ухвалою суду від 24.04.2019 у справі № 320/2027/19 повернутий позивачеві з підстав невідповідності позовної заяви вимогам процесуального законодавства. Проте, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано, як і не зазначено, коли позивачеві фактично стало відомо про винесення судом ухвали від 24.04.2019 у справі № 320/2027/19 тощо.

Суд констатує, що наведені позивачем доводи щодо звернення до суду в межах встановлено законом строку, у взаємозв`язку із встановленими судом обставинами та наявними в матеріалах позову документами, на даному етапі не можуть вважатися вагомими обставинами дотримання позивачем такого строку.

Будь-яких інших доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду з даним позовом в межах встановленого законом десятиденного строку, позивачем суду не надано.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах Світлана Науменко проти України , Трегубенко проти України , Праведна проти Росії , Желтяков проти України зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами, національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Так, в одному із своїх рішень ЄСПЛ встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (справа Пономарьов проти України , п. п. 41-42).

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Суд зазначає, що початок перебігу десятиденного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що про оскаржувану постанову позивачеві стало відомо 08.04.2019, проте з даним позовом останній звернувся до суду лише 16.05.2019 (здано на пошту - 14.05.2019), тобто, поза межами встановленого законом десятиденного строку на її оскарження. В свою чергу, ані позовна заява, ані додані до неї матеріали не містить заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 3842, 00 грн. за дві вимоги немайнового характеру;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.