Постанова

від 16.05.2019 по справі 400/2558/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 р.м. ОдесаСправа № 400/2558/18 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Коваля М.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Миколаївське спеціалізоване управління №139" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 27.07.2018 року №00061361407 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 69 593 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17 398,25 грн.; №00061371407 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 1 507 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість є необґрунтованими і безпідставними. Позивач провадить свою підприємницьку діяльність із повним дотриманням податкового законодавства та бухгалтерського обліку. Однак, під час перевірки відповідачем на надано належної оцінки господарським операціям позивача з ТОВ "Сучасна Ера", необґрунтовано не враховано первинні, бухгалтерські і розрахункові документи, що підтверджують факт виконання робіт (надання послуг), необґрунтовано надано перевагу податковій інформації відносно вказаного контрагента щодо відсутності в останнього необхідних трудових ресурсів, майна чи інших матеріальних ресурсів для можливості виконання взятих на себе зобов`язань за договором, у тому числі безпідставно складено висновок про фіктивність цих операцій. Зазначені обставини свідчать про те, що збільшення зобов`язань згідно оскаржуваних рішень є неправомірним, необґрунтованим, що є безумовною підставою для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Миколаївське спеціалізоване управління №139", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак в судове засідання вони не з`явились, з огляду на достатність доказів для вирішення справи за наявними матеріалами, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" за березень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника, за результатом якої складено акт від 16.07.2018 року №1682/14-29-14-07/05477497.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ПАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139" п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 1 507 грн. та занижено податок на додану вартість за березень 2016 року у розмірі 69 593 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 року №00061361407, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 69 593 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 398,25 грн., №00061371407, яким позивачу зменшено від`ємне значення податку на додану вартість у сумі 1 507 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість стало не підтвердження підприємством операцій з контрагентом належним чином оформленими первинними документами, у тому числі щодо передачі давальницьких матеріалів для виготовлення металоконструкцій та приймання виконаних робіт (послуг), їх подальшу реалізацію чи використання в межах господарської діяльності.

З огляду на розбіжності даних у первинних і бухгалтерських документах відносно кількісних та вартісних характеристик, наявність податкової інформації про відсутність у контрагента виробничих активів, трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів тощо, необхідних для господарської діяльності, а також судового рішення, яким підтверджена фіктивність ТОВ "СУЧАСНА ЕРА", контролюючий орган дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту за результатом цих операцій відбулось в супереч податкового законодавства, що є безумовною підставою для коригування податкового обліку платника.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, посилаючись та їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки операції позивача з його контрагентом не підтверджуються належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, а результати перевірки показують відсутність у контрагента можливості виконати взяті на себе зобов`язання, у тому числі - відсутність реальності цих операцій, суми ПДВ сплачені позивачем на користь контрагента з порушенням правил податкового законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішень відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

За приписами п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг/виконанні робіт до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг/виконання робіт, що підтверджується первинними документами, та використання цих товару/робіт/послуг в господарській діяльності платника.

Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" укладено договір від 15.02.2016 року №150216, за яким ПАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139" доручає, а ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" приймає на себе виконання комплексу робіт по виготовленню металоконструкцій "Реконструкція ПАТ "АДМ Іллічівськ" в об`ємі 54,08 т.

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 п. 1 Договору металопрокат поставки ПАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139".

Постачання готової продукції здійснюється ТОВ "СУЧАСНА ЕРА".

Пунктом 2 Договору визначено, що вартість виготовлення 1 тонни металоконструкцій з піскоструминною обробкою та ґрунтовкою за 1 раз ґрунтом ГФ-021 складає 7816,51 грн./т.

Загальна вартість робіт складає 54,508х7816,51 = 426 тис.грн., у тому числі ДПВ 20% 71 тис.грн.

Відповідно до п.п. 3, 4 Договору строк виготовлення по дійсному договору - один місяць.

Розрахунки по дійсному договору здійснюються ПАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139" протягом 7-ми банківських днів з моменту відвантаження постачальником 100% готової продукції шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок ТОВ "СУЧАСНА ЕРА".

Згідно із п.п. 5.3 п. 5 Договору ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" виконує роботи у відповідності до вимог проектної документації.

Підпунктом 7.3 п. 7 визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Так, фактичне виконання умов вказаного договору та одержання від контрагента робіт позивач підтверджує актами передачі металоконструкцій від 17.03.2016 року №1, від 18.03.2016 року №2, від 19.03.2016 року №3, від 21.03.2016 року №4, видатковими накладними від 17.03.2016 року №17, від 18.03.2016 року №18, від 19.03.2016 року №19, від 21.03.2016 року №21.

Забезпечення контрагента необхідними давальницькими матеріалами позивач підтверджує відповідними актами від 17.02.2016 року, від 21.03.2016 року.

Згідно виписок по рахунку оплата робіт проведена у безготівковому порядку шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ "СУЧАСНА ЕРА".

Під час передачі робіт ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" виписано податкові накладні від 17.03.2016 року №43, від 18.03.2016 року №44, від 19.03.2016 року №45, від 21.03.2016 року №46, від 22.03.2016 року №9, суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Водночас, колегія суддів враховує, що необхідність у залученні ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" до виконання робіт обумовлена позивачем наявністю зобов`язань перед ПП "Адепт-Комплект".

Так, відповідно до договорів на виготовлення металоконструкцій від 20.01.2016 року №200116, від 01.02.2016 року №010216, укладених з ПП "Адепт-Комплект", за яким ПП "Адепт-Комплект" доручає, а ПАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139" приймає на себе зобов`язання своїми силами, з використанням своїх матеріалів та механізмів виконати роботи по виготовленню, оґрунтовці, окрашенню та поставці металоконструкцій фахверка котельної та майданчика під градирню водонапірної насосної станції в кількості 12,0 т; металоконструкцій цеху грануляції та елеватора шрота в кількості 33 т. на об`єкті ПАТ "АДМ Іллічівськ", розташованому за адресою: Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 26, а ПП "Адепт-Комплект" зобов`язується прийняти виготовлені металоконструкції та здійснити оплату виконаних робіт на умовах дійсного Договору.

Приписами п. 1 Договорів підприємства узгодили загальну масу металоконструкцій, виконання робіт згідно вимог діючого в Україні законодавства, з використанням нових матеріалів згідно ГОСТУ. Виконання наведених робіт у зв`язку із наявністю у Підрядника усіх необхідних ліцензії, дозволу.

У п. 4 Договорів підприємствами визначено, що виготовлення металоконструкцій здійснюється Підрядником згідно наданої Замовником по акту приймання-передачі проектної документації. Підрядник зобов`язується виготовити креслення марки КМД згідно з переданими кресленнями марки КМ та вимогами діючого законодавства, а після їх виготовлення передати на затвердження Замовнику.

Разом з цим, підпунктом 12.5 п. 12 Договору сторони визначили відсутність права передавати свої права та обов`язки по дійсному договору третій особі без попередньої згоди сторін договору.

Виконання операцій за Договорами з ПП "Адепт-Комплект" позивач підтвердив видатковими накладними від 01.03.2016 року №11, від 22.03.2016 року №13, від 22.04.2016 року №23, податковими накладними від 26.01.2016 року №6, від 03.02.2016 року №1, від 22.03.2016 року №9, від 17.03.2016 року №6, від 01.03.2016 року №2, від 22.04.2016 року №5, розрахунками коригування показників податкових накладних та банківськими виписками про проведення їх оплати.

Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, за цими документами не підтверджується фактичне виконання робіт ТОВ "СУЧАСНА ЕРА" на замовленням ПП "Адепт-Комплект", з огляду на відсутність узгодженості з Замовником цих операцій, у тому числі можливості позивача передавати/передоручати їх виконання третій особі.

Не містять матеріали справи і обґрунтованих пояснень позивача з приводу операцій з його конрагентом - ТОВ "СУЧАСНА ЕРА", не зазначено, яким чином ці операції фактично виконувались, не зазначено місце їх виконання, осіб, які брали участь у їх виконанні, можливість виконання вказаним конрагентом робіт з огляду на обов`язкові умови у договорі з ПП "Адепт-Комплект" щодо наявності у підрядника необхідних ліцензійних і дозвільних документів у відповідній сфері, не підтверджено передачу вказаному підприємству і проектної документації.

При цьому, формальне складання договорів та первинних документів не розкривають суть цих операцій та їх використання позивачем у своїй господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про доведеність контролюючим органом того, що відомості, які містяться в цих документах не дають можливості встановити фактичний результат операцій, порядок їх виконання, у тому числі можливість виконання операцій ТОВ "СУЧАСНА ЕРА".

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись із висновком контролюючого органу про те, що розбіжності у первинних і бухгалтерських документах про кількісні і вартісні показники можуть свідчить про наявність підстав для позбавлення платника права на податковий кредит у повній мірі, оскільки у випадку підтвердження платником господарських операцій належними первинними документами, які розкривають зміст та суть операцій, їх використання в межах господарської діяльності підприємства, може лише свідчити про наявність підстав для коригування відповідних даних на суму відповідних розбіжностей.

Водночас, з огляду на обґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що господарські операції позивача з контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, фактично ці операції не відбувались та мають формальний характер, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави для врахування під час вирішення спору податкової інформації про відсутність у контрагента позивача можливостей для виконання своїх зобов`язань та обставин щодо фіктивності вказаного підприємства як суб`єкта господарювання, що встановлені вироком суду в іншій справі, а документи, використані підприємством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не є первинними у розумінні чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, не спростовані позивачем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість і правомірність рішень відповідача.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139" - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

М.П. Коваль