Постанова

від 02.05.2019 по справі 808/2603/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 травня 2019 року м. Дніпросправа № 808/2603/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участю представника позивача - Черненко Максима Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2019 (головуючий суддя Татаринов Д.В., повний текст рішення складено 04.02.2019)

у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" до відповідачів: Запорізької об`єднаної державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач 1), Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Офіс Великих платників податків Державної фіскальної служби, про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» звернувся до суду з позовом до відповідачів Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач 1), Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (відповідач 2), зазначив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - третя особа); просив:

- зобов`язати Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області вчинити дії по відображенню на ІКП ВГРП «Автотранспорт» (код ЄДРПОУ 26531775) та перенесенню на ІКП Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (код ЄДРПОУ 25480917) з податку на прибуток суму надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 153374 грн.

- зобов`язати Чорноморську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області вчинити дії по відображенню на ІКП ВГРП «Чорноморський Завод Автомобільних Агрегатів» (код ЄДРПОУ 22489645) та перенесенню на ІКП Приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (код ЄДРПОУ 25480917) з податку на прибуток суму надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 2 251 828 грн.

Позов обґрунтовано тим, що до 2015 року позивач здійснював нарахування та сплату податку на прибуток за консолідованою системою. Відповідно до пункту 152.4 статті 152 ПК України (в діючій на той час редакції) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, мав право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначеним згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначалася розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку. Розрахунок за консолідованою системою здійснювався тільки для нарахування зобов`язань та не передбачав розподіл збитків між філіями, тобто збитки за головним підприємством автоматично передбачали збитки також і для філій. У зв`язку з зазначеним, позивач вважає, що подання уточнюючої декларації зі збитками по головному підприємству автоматично зробило наявність надмірно сплачених податків за філіями. Відповідно, неподання уточненого розрахунку філіями не позбавляє позивача права вимагати остаточного відображення переплати на ІКП головного підприємства, оскільки, через скасування консолідованої системи сплати податку на прибуток, філії після 01 січня 2015 року позбавлені права надати такий розрахунок та не мають можливості скористатися переплатою для сплати податку у майбутньому. При цьому, зазначає, що право позивача відносно розрахунків за уточнюючими деклараціями фактично було відновлено рішенням суду від 17 грудня 2015 року, тобто у період дії редакції Податкового Кодексу, яка не передбачає коригування податкової звітності філій. Отже вказує на те, що фактичним власником всіх активів філій, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01 січня 2015 року як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа), а відтак, позивач вважає бездіяльність Відповідачів щодо відновлення та перенесення на ІКП позивача суми надмірно сплаченого податку на прибуток необґрунтованою та протиправною. Переплата з податку є власними коштами підприємства та позивач вправі самостійно визначати напрямок їх використання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у зв`язку із відміною консолідованої сплати податку на прибуток підприємствами, які мають філії та втратою чинності Наказу № 39, платник податків має право виправити помилки, допущені до 01 січня 2015 року при поданні Розрахунку податкових зобов`язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток по відокремленому підрозділу, шляхом подання уточнюючої Декларації, проте в судовому засіданні представником позивача підтвердився факт того, що уточнення по філіям не подавались. Таким чином, суд першої інстанції погодився з правовою позицією відповідачів, а відтак не встановив протиправних дій стосовно позивача в розрізі позовних вимог та предмету позову по цій справі та відмовив в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам відповідачів, не прийнявши до уваги доказів позивача, що призвело до порушення принципів, закріплених в ст. 8 КАС України щодо рівності всіх учасників процесу. Зазначає, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог фактично стало неподання позивачем уточнюючих розрахунків філіями та висновок про те, що без цієї дії позивач втратив право на надмірно сплачений податок. Тобто відмова в позові сталася не через доведення факту відсутності переплати (її наявність не заперечувалася і самим відповідачем), а через недотримання процедури обліку податку, а саме консолідованої системи оподаткування, яка була скасована в 2015 році. На думку позивача, суд першої інстанції вирішив справі без врахування принципу справедливості.

Матеріали справи містять письмові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких позивач конкретизує позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що у зв`язку з відміною консолідованої системи податку на прибуток підприємствами, які мають філії та втратою чинності Наказу Міністерства фінансів України №39 від 28.01.2013 року Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток платник податків має право виправляти помилки, допущені до 01.01.2015 року при поданні Розрахунку податкових зобов`язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток по відокремленому підрозділу, шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Отже платник податку має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого податку, який був перерахований до бюджету понад суму самостійно задекларованих або донарахованих за результатами перевірки грошових зобов`язань. У зв`язку з відміною консолідованої сплати податку на прибуток підприємствами, які мають філії платник податків має право виправити помилки, допущені до 01.01.2015 року при поданні Розрахунку податкових зобов`язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток по відокремленому підрозділу шляхом подання уточнюючої Декларації. Згідно баз даних ДФС України відокремлений підрозділ ВГРП Автотранспорт уточнюючі розрахунки за 2011 рік згідно п. 50.1 ст. 50 ПКУ не надавалися, не оскаржувалися, торму немає підстав для внесення змін до картки особового рахунку платника.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» ), як платник податків, обліковувалося до 01 січня 2018 року в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

На час звернення до суду обліковується в Запорізькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Позивач має у своєму складі Відокремлений госпрозрахунковий підрозділ «Чорноморський Завод Автомобільних Агрегатів» , (далі по тексту - ВГРП «ЧЗАА» ), код ЄДРПОУ 22489645, який обліковується в Чорноморській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області та Відокремлений госпрозрахунковий підрозділ «Автотранспорт» далі по тексту - ВГРП «Автотранспорт» , код ЄДРПОУ 26531775), який обліковується в Запорізькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Зазначені підрозділи є філіями позивача що підтверджується Положеннями про ВГРП «ЧЗАА» та ВГРП «Автотранспорт» .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до пункту 152.4 Податкового кодексу України (ПКУ) в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, позивач нараховував та сплачував податок на прибуток за консолідованою системою, яка передбачала сплату податку на прибуток за місцезнаходженням відокремлених підрозділів .

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі надані звітні консолідовані податкові декларації з податку на прибуток за І та ІІ-ІV квартали 2011 року, відповідно до яких об`єкт оподаткування за 2011 рік склав 73 172 228 грн., а податок на прибуток - 17 401 278 грн., у тому числі:

- за місцезнаходженням «головного» підприємства у м. Запоріжжі - 14 996 060 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП «ЧЗАА» у м.Чорноморськ - 2 251 828 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП «Автотранспорт» у м.Запоріжжі - 153 374 грн.

Відповідно, до податкових інспекцій за місцезнаходженням філій Позивачем були надані Розрахунки податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, згідно яких Відповідачами були проведені донарахування податку на прибуток по філіям.

Зазначені суми податку на прибуток податковими органами були зараховані у якості сплачених, шляхом утримання з сум переплат, які мали місце у позивача за попередні періоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що пізніше у позивача, в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності виникла необхідність подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року.

В жовтні 2012 року, засобами електронного зв`язку позивач надав Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби уточнюючі консолідовані податкові декларації за місцезнаходженням головного підприємства у м. Запоріжжі, в яких було виправлено помилки в частині зайво нарахованих доходів.

Так, відповідно до уточнюючої податкової декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року об`єкт оподаткування за 2011 рік склав від`ємне значення - 679 179 935 грн.

Таким чином, відповідно до уточнюючої декларації, у позивача утворилася сума надмірно сплаченого податку на прибуток у наступних розмірах:

- за місцезнаходженням «головного» підприємства - 14 996 060 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП «ЧЗАА» - 2 251 828 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП «Автотранспорт» - 153 374 грн.

Проте, уточнюючі декларації позивача за місцем розташування головного підприємства не були прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, водночас, за результатами камеральної перевірки податкової звітності стосовно позивача прийнято податкове повідомлення рішення № 0000200025 від 22 січня 2013 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 169 044 984 грн.

Позивач не погодився із зазначеними діями, в 2013 році звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання протиправною відмову останнього прийняти уточнюючі податкові декларації та скасування податкового повідомлення-рішення.

01 жовтня 2013 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/1164/13-а, яким визнано протиправною відмову в прийнятті уточнюючих декларацій з податку на прибуток. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 17 березня 2014 року рішення судів залишені без змін.

17 грудня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/4963/13-а, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000200025 від 22 січня 2013 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 169 044 984 грн.

Таким чином, зазначеними вище судовими рішеннями підтверджується неправомірність дій податкового органу щодо відмови в прийнятті уточнюючих податкових декларацій та законність та правильність наступних нарахувань податку на прибуток позивачем з урахуванням зазначених в уточнюючих деклараціях показників, чим відповідно підтверджується факт наявності переплати з податку на прибуток.

У вересні 2017 року третьою особою виконані рішення суду шляхом поновлення на інтегрованій картці позивача за місцем розташування головного підприємства у м.Запоріжжі суми переплати з податку на прибуток у розмірі 14 996 060 грн.,

При цьому, позивач, вважаючи, що частина переплати, яка була відображена за ВГРП «Чорноморський Завод Автомобільних Агрегатів» ( ЧЗЗА ) у розмірі 2 251 828 грн. та за ВГРП «Автотранспорт» у розмірі 153 374 грн. на інтегрованій картці позивача не поновлено; 16 листопада 2017 року позивач звернувся до третьої особи з листом №0/2,61 з проханням поновити на інтегрованій картці позивача надмірно сплачену суму податку на загальну суму 2 405 202 грн., яка повинна була обліковуватися за філіями позивача.

30 листопада 2017 року Запорізьким управління офісу великих платників податків ДФС позивачу надано відповідь (№62275/10/28-10-47-07), відповідно до якої зазначено, що доступ до ІКП відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації надається органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку. Для забезпечення виконання судових рішень у повному обсязі, Запорізьке управління Офісу ВПП звернулося до ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в Запорізькій області з проханням здійснити рознесення в ІКП ВГРП «ІЗЛА» та ВГРП «Автотранспорт» зменшення показників нарахованих податкових зобов`язань, що задекларовані в податковій звітності відокремленого підрозділу згідно розрахунків податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за І кв.2011 та ІІ-ІV кв.» з урахуванням показників уточнюючої податкової звітності, яка додана головним підприємством ПРАТ «ЗАЗ» .

27 листопада 2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Запорізькій області з листом (вих.№ 300) у якому просив поновити на інтегрованій картці платника податку на прибуток ВГРП «Автотранспорт» надмірно сплачені кошти у розмірі 153 374 грн. з урахуванням показників уточнюючої податкової звітності, яка була надана головним підприємством, на який отримав відповідь (лист № 22190/10/08-01-49-01 від 29 грудня 2017 року) про відсутність підстав для внесення змін до ІКП.

З аналогічним листом №299 від 27 листопада 2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з проханням поновити на інтегрованій картці платника податку на прибуток ВГРП «ЧЗЗА» надмірно сплачених коштів у розмірі 2 251 828 грн.

17 січня 2018 року позивачу надано відповідь про відмову (вих.№ 34/10/15-32-12-07-09) з посиланням на відсутність показників, які б підлягали поновленню.

Позивач 16.03.2018 року звернувся до ГУ ДФС в Запорізькій області листом №0/45 з вимогою поновити на інтегрованій картці позивача суми переплати у розмірі 2 405 202 грн., тобто суми, яка є переплатою за двома філіями - ВГРП «ЧЗЗА» та ВГРПТ «Автотранспорт» , натомість 17 квітня 2018 року отримав відповідь (вих.№10383/10/08-01- 12-04-11 від 13 квітня 2018 року), що немає правових підстав для поновлення суми переплати за філіями, оскільки філіями не направлялися уточнюючі податкові декларації за їх місцем розташування.

Позивач не погоджується з такими діями суб`єкта владних повноважень, та вважає правомірним відображення на інтегрованих картках вказаних філій сум надміру сплачених грошових зобов`язань, а саме у розмірі 2 251 828 грн. (ВГРП «ЧЗЗА» ) та у розмірі 153 374 грн. (ВГРП «Автотранспорт» ).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до статті 14 ПК України поняття «відокремлені підрозділи» вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» .

Згідно з частиною першою статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном (стаття 96 Цивільного кодексу).

Також, відповідно до Податкового Кодексу (у редакції до 01 січня 2015 року) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на іншій території, міг прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток . Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів ніс платник податку, у складі якого знаходяться такі підрозділи.

Надміру сплачені грошові зобов`язання, згідно приписів підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених , а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже фактичним власником всіх активів філій, зокрема, надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01 січня 2015 року, як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа).

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в жовтні 2012 року, засобами електронного зв`язку позивач надав Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби уточнюючі консолідовані податкові декларації за місцезнаходженням головного підприємства у м. Запоріжжі, в яких було виправлено помилки в частині зайво нарахованих доходів.

Відповідно до уточнюючої податкової декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року об`єкт оподаткування за 2011 рік склав від`ємне значення « - 679 179 935 грн.» .

В судовому засіданні досліджено:

- декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року звітна консолідована, з додатком К6;

- розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГРП «ІЗАА» за 1 квартал 2011 року від 10 травня 2011 року

- розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГП «Автотранспорт» за 1 квартал 2011 року від 10 травня 2011 року;

- податкову декларацію з податку на прибуток звітна консолідована за ІІ-ІV кв.2011 року;

- розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГРП «ІЗАА» за 2011 рік від 03 травня 2012 року;

- розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГРП «Автотранспорт» за 2011 рік від 09 лютого 2012 року;

- податкову декларацію з податку на прибуток уточнююча консолідована за І кв. 2011 року від 19 жовтня 2012 року;

- податкову декларація з податку на прибуток уточнююча консолідована за 2011 рік від 19 жовтня 2012 року;

- податкову декларацію з податку на прибуток консолідована три квартали 2012 року від 09 листопада 2012 року.

В результаті судового оскарження така звітність була прийнята, при цьому, відповідно до уточнюючої декларації, у позивача утворилася сума надмірно сплаченого податку на прибуток у наступних розмірах :

- за місцезнаходженням «головного» підприємства - 14 996 060 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП «ЧЗАА» - 2 251 828 грн .

- за місцезнаходженням ВГРП «Автотранспорт» - 153 374 грн .

Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи визначає пункт 152.4 статті 152 ПК України.

Вищевказаною нормою Податкового кодексу України визначеного, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що, позивачем подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі звітні податкові декларації з податку на прибуток консолідовані за 1 квартал 2011 року та ІІ-ІV кв.2011 року та до таких декларацій позивачем надано розрахунок податку що сплачується за місцем знаходження відокремленого підрозділу. В таких розрахунках позивачем розподіллено суму витрат та нараховану суму податку, зокрема щодо ВГРП «ЧЗАА» та ВГРП «Автотранспорт» , а також по іншим відокремленим підрозділам, що відповідає вимогам пункту 152.4 статті 152 ПК України .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що підставою відмови в задоволенні позовних вимогах стало неподання позивачем уточнюючих розрахунків філіями та висновок про те, що без цієї дії позивач втратив право на надмірно сплачений податок.

Отже відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив не з того, що встановлено відсутність переплати, а з того, що позивачем не дотримано процедуру обліку податку, а саме консолідованої системи оподаткування, яка була скасована законодавцем у 2015 році.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції такий підхід до вирішення справи не є справедливим, оскільки впливає на право власності позивача щодо зазначених сум, та не відповідає принципам та практиці розгляду справ Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що податкове законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з надмірною сплатою податкових зобов`язань (п. 14.1.115 ст. 14 Податкового Кодексу України ).

Так, Позивач до 2015 року здійснював нарахування та сплату податку на прибуток за консолідованою системою. Відповідно до п. 152.4 ст.152 ПК України (в діючій на той час редакції) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, мав право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначеним згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначалася розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Розрахунок за консолідованою системою здійснювався тільки для нарахування зобов`язань та не передбачав розподіл збитків між філіями, тобто збитки за головним підприємством автоматично передбачали збитки також і для філій.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції при розгляді справи не врахував той факт, що подання уточнюючих декларацій зі збитками по головному підприємству автоматично свідчить про наявність надмірно сплачених податків за філіями.

Відповідно, неподання уточненого розрахунку філіями не може позбавити Позивача права вимагати остаточного відображення переплати на ІКП головного підприємства, оскільки, через скасування консолідованої системи сплати податку на прибуток, філії після 01.01.2015 року позбавлені права надати такий розрахунок та не мають можливості скористатися переплатою для сплати податку у майбутньому.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що право Позивача відносно розрахунків за уточнюючими деклараціями фактично було відновлено рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року по справі №808/4963/13-а, тобто у період дії редакції Податкового Кодексу, яка вже не передбачала коригування податкової звітності філій.

Таким чином, довготривалі судові процеси щодо відновлення права Позивача на належне відображення показника податку на прибуток відповідно до поданої уточненої декларації по справам №808/1164/13-а та №808/4963/13-а, а також зміна законодавства щодо обліку податку на прибуток за консолідованою системою призвели до неможливості подання уточнених розрахунків за філіями підприємства в строк, передбачений податковим законодавством. Проте, сам факт наявності переплати ніким не оспорюється, відповідач не заперечує щодо наявності зазначеної позивачем переплати.

Натомість лише формальний підхід до вирішення даної справи без врахування всіх обставин, зокрема, триваючих судових процесів щодо скасування податкових повідомлень рішень, наявності переплати та ін., не можна вважати правильним.

Слід зазначити стосовно права позивача, як головного підприємства, на відновлення у податковому обліку сум переплат своїх філій.

Так, матеріали справи містять лист Державної Фіскальної Служби України №40682/7/99-99-12-03-06-17 від 22.12.2016р., де надане наступне роз`яснення

З податкового законодавства: Відповідно до ст.14 Податкового Кодексу України поняття відокремлені підрозділи вживається у значенні, визначеному Цивільним Кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Згідно з ч.1 ст.95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном (ст.96 ЦКУ).

Також, відповідно до ПКУ (у редакції до 01.01.2015р.) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на іншій території, міг прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів ніс платник податку, у складі якого знаходяться такі підрозділи .

Отже, фактичним власником всіх активів філій, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01.01.2015 як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа).

Головні підприємства можуть подати заяви щодо перенесення сальдо розрахунків з бюджетом по податку на прибуток філій та подати копії документів, що підтверджують достовірність обліку переплат .

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надана належна правова оцінка щодо бездіяльності відповідачів по відновленню та перенесенню на інтегровані картки (ІКП) Позивача сум надмірно сплаченого податку на прибуток. Переплата з податку є власними коштами підприємства, Позивач вправі самостійно визначати напрямок використання коштів, які йому належать.

Відповідно до п.п. 17.1.10. п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

В силу п.87.1 ст.87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти , у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів .

За таких умов, рішенням суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, порушується матеріально-правовий інтерес Позивача на використання наявної переплати з податку на прибуток у майбутньому.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, обраний позивачем спосіб захисту, а саме, зобов`язати Відповідачів відобразити залишок суми надміру сплаченого податку на прибуток на інтегрованих картках (ІКП) філій Позивача та перенести на інтегровані картки Позивача за місцем обліку у м. Запоріжжі, не суперечить нормам податкового законодавства та дозволить забезпечити ефективний захист прав Позивача, що в свою чергу відповідає завданням адміністративного судочинства, закріпленим у ст. 2 КАС України.

За змістом ст.5 КАС України, кожна особа має право просити суд про її захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач як платник податків не може бути позбавлений права на використання надміру сплачених податків в майбутньому через законодавчу невизначеність процедури відображення переплати та зміну податкового законодавства.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що пунктом 56.21 ст.56 ПКУ встановлено правило вирішення колізій у податковому законодавстві, а саме, передбачено, що у разі, коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків . Аналогічне закріплено у пп.4.1.4, п.4.1, ст.4 ГІКУ в якості однієї із основних засад податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги щодо зобов`язанні відповідачів відобразити на інтегрованих картках філій з перенесенням на інтегровані картки позивача сум надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток в розмірах 153 374 грн . (ВГРП «Автотранспорт» ) та 2 251 828 грн . (ВГРП «ЧЗАА» ).

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, зазначених в позові щодо зобов`язання відповідачів надати звіт про виконання судового рішення, з урахуванням того, що в суді апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що така вимога на даний час для позивача не є актуальною.

Вищезазначене є мотивом для часткового задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи підлягають стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судові витрати: судовий збір за подачу позову в розмірі 1762грн. згідно платіжного доручення № 26274 від 22.06.2018 (а.с. 4), 1762грн. згідно платіжного доручення № 26275 від 22.06.2018 (а.с.5) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 5286грн. згідно платіжного доручення № 41953 від 20.02.2019 (а.с.152).

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2019 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2019 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області вчинити дії по відображенню на інтегрованій картці платника Відокремленого госпрозрахункового підрозділу Автотранспорт (код ЄДРПОУ 26531775) та перенесенню на інтегровану картку платника Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (код ЄДРПОУ 25480917) з податку на прибуток сум надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 153 374грн.

Зобов`язати Чорноморську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області вчинити дії по відображенню на інтегрованій картці платника Відокремленого госпрозрахункового підрозділу Чорноморський Завод Автомобільних Агрегатів (код ЄДРПОУ 22489645) та перенесенню на інтегровану картку платника Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (код ЄДРПОУ 25480917) з податку на прибуток сум надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 2 251 828грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач 1) (код ЄДРПОУ 39488184) та Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (відповідач 2) (код ЄДРПОУ 39551135) на користь Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (код ЄДРПОУ 25480917) судовий збір за подачу позову в розмірі: 1762 грн.; 1762 грн. (в загальному розмірі 3 524грн.) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 5286грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили 02.05.2019 та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно статей 328, 329 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02.05.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 10.05.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров