Постанова

від 17.05.2019 по справі 2а-2271/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2019 року

Київ

справа №2а-2271/11/0970

адміністративне провадження №К/9901/684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Григорука О.Б. від 11.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Каралюса В.М., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З. від 12.02.2013 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ековестбуд до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ековестбуд (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011 №0001792302, №0001802302.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки правочини між позивачем та його контрагентами ТОВ Віктор і Ко ТОВ Екопласт-Львів , ТОВ Алівіс , ТОВ Магнітка-921 , ПП Міоком , ПП Колон Сервіс , ТОВ Бакумпостач , ПП Сервіс доріг , ПП Оптіма-інформ не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, а реальність господарських операцій підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду. від 12.02.2013, позов задоволено.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ Ековестбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 відповідачем складено акт від 25.06.2011 №5082/23-02/34078510, яким встановлено порушення; - пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.пп. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 350000,00 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 16667,00 грн. та за 2010 рік в сумі 333333,00 грн.; - п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 276621,00 грн. за 2009-2010 роки.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011: - №0001792302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 437501,00 грн., в т.ч. за основним платежем 350000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 87501,00 грн.; - №0001802302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 345900,00грн., в т.ч. за основним платежем 276621,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69279,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, послалися на те, що наявність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарських операції між ТОВ Ековестбуд та ТОВ Віктор і Ко ТОВ Екопласт-Львів , ТОВ Алівіс , ТОВ Магнітка-921 , ПП Міоком , ПП Колон Сервіс , ТОВ Бакумпостач , ПП Сервіс доріг , ПП Оптіма-інформ та розрахунків за цими операціями зафіксовано в акті перевірки та не заперечується відповідачем, яким, в свою чергу, й доказів підтвердження порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, кримінальної відповідальності посадових осіб позивача, наявності шкоди, заподіяної державі, не надано.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Аргументуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин у справі, що призвело до помилкових висновків щодо реальності спірних господарських операцій, оскільки суди не зважили на такі обставини як: перевіркою встановлено відсутність на день складання первинних документів про надання будівельного підряду та поставки товару необхідної кількості працівників, технічних та технологічних ресурсів для виконання підрядних робіт у контрагентів позивача; встановлені в ході розслідування кримінальної справи №179-0467 обставини про те, що керівник ТОВ Екопласт Львів громадянин Польщі ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 по 13.10.2010 на території України не перебував; постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 у справі №1-104/11 визнано винними у скоєнні злочину, вчиненого у співучасті, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших осіб, які в період 2009-2010 років перереєстрували ТОВ Екопласт Львів та ТОВ Віктор Ко на підставних осіб, здійснюючи фіктивне підприємництво.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

12.2. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

12.3. Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

11. Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

11.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

11.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

11.5. Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність в діях хоча б однієї із сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку щодо нікчемності договорів підряду, купівлі-продажу та надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ Екопласт Львів , ТОВ Віктор і Ко , ТОВ Алівіс , ТОВ Магнітка 921 , ПП Колон Сервіс , ТОВ Бакумпостач , ПП Міоком , ПП Оптіма-інформ та, як наслідок, відсутність порушень податкового законодавства позивачем.

20. Проте Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними й такими, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин у справі.

21. Як вбачається із матеріалів справи, більшість доводів касаційної скарги дублюють порушення позивачем норм податкового законодавства, що зафіксовані під час проведення перевірки та викладені в її акті.

22. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність фактичних обставин (або їх відсутність) щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки, при формуванні останнім власних податкових зобов`язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, у зв`язку з якими відповідачем були нараховані позивачу податкові зобов`язання та штрафні санкції та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

23. Суди першої та апеляційної інстанцій жодних висновків щодо виду укладених правочинів між позивачем та його контрагентами, достовірності чи недостовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов`язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність (довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні дорученням) з посиланням на те, що такі обставини відповідачем не ставляться під сумнів.

24. У даному випадку, обставиною, що зумовила контролюючий орган дійти висновку про неможливість виконання контрагентами позивача підрядних робіт та поставки товару, стала відсутність у останніх трудових та матеріалах ресурсів, необхідних для виконання зобов`язань за домовленостями із позивачем.

25. Разом з тим, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час судового розгляду справи залишилися недослідженими і нез`ясованими обставини щодо наявності у контрагентів працівників, власних або орендованих машин, механізмів, устаткування, обладнання, інструменту, наявності у них трудових ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких робіт.

26. Так, податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору, разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій повинні перевірити повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер надання послуг по виконанню підрядних робіт та поставки товару, та надати їм належну оцінку, оскільки останні стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

27. При цьому підлягали й перевірці та оцінці доводи податкового органу щодо неможливості підпису документів від імені контрагента ТОВ Екопласт Львів його керівником, який у період з 01.01.2010 по 13.10.2010 на території України не перебував.

28. У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

29. Разом з тим, попри наявні у матеріалах справи пояснення засновника та директора ТОВ Алівіс ОСОБА_4 , надані ГВПМДПІ у Дарницькому районі м.Києва, про те, що він не підписував бухгалтерські та фінансові документи цього товариства, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання виданих даним контрагентом податкових накладних повноважною особою.

30. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, якими позивачу донараховано суми грошових зобов`язань за наслідками господарських правовідносин із його контрагентами.

31. Судами не враховано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

32. Основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює сама господарська операція, а не первинні документи, які не відповідають її змісту.

33. Отже, повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер поставки товару контрагентом позивача, мають бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

34. Так, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст та фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом.

35. Отже, ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

36. Доводи ж касаційної карги щодо неврахування судами постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 у справі №1-104/11, на яку посилається податковий орган в обґрунтування нереальності господарських правовідносин позивача із ТОВ Екопласт Львів та ТОВ Віктор Ко , не є підставою для висновків щодо порушення ними норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи, оскільки відповідне рішення в матеріалах справи відсутнє, як і посилання на нього під час звернення до суду із апеляційною скаргою, однак, з урахуванням викладеного, зміст вказаного рішення підлягає оцінці судами під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

38. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

39. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

40. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

41. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

42. Вказані вище обставини справи судами не досліджені, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

43. Згідно із частинами першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

45. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду