Рішення

від 15.01.2020 по справі 2а-2271/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. справа № 2а-2271/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача Фединяк Р.В.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" до Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001792302 та №0001802302 від 11.07.11, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2011 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001792302 та №0001802302 від 11.07.11.

11.10.2011 постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду за №135432/11/9104 від 12.02.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №0001792302 від 11 липня 2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №0001802302 від 11 липня 2011 року.

17.05.2019 постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду за № К/9901/684/18 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

11.07.2019 адміністративна справа за № 2а-2271/11/0970 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

16.07.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду призначено судове засідання адміністративної справи №2а-2271/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001792302 та №0001802302 від 11.07.11.

29.08.2019 судом допущено заміну відповідача Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську її правонаступником Головним управлінням державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки правочини між позивачем та його контрагентами ТОВ Віктор і Ко ТОВ Екопласт-Львів , ТОВ Алівіс , ТОВ Магнітка-921 , ПП Міоком , ПП Колон Сервіс , ТОВ Бакумпостач , ПП Сервіс доріг , ПП Оптіма-інформ не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, а реальність господарських операцій підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із вказаних у позовній заяві мотивів та долучених, 31.10.2019, письмових пояснень щодо викладених Верховним судом обставин.

Представник відповідача в судовому засіданні суду пояснив, що подані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинам за контрагентом не підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Висновками Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові за № К/9901/684/18 від 17.05.2019, за наслідками розгляду касаційної скарги, встановлено, що судами не враховано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер поставки товару контрагентом позивача, мають бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст та фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Частиною 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В період з 30.05.2011 до 10.06.2011 та з 14.06.2011 до 20.06.2011 Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 до 31.03.2011, за результатами якої складено акт за №5082/23-02/34078510 від 25.06.2011.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 350 000 гривень, в тому числі за 2009 рік в сумі 16 667 гривень та за 2010 рік в сумі 333 333 гривні; пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 276 621 гривня за 2009-2010 роки.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0001792302 від 11.07.2011, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 437 501 гривня, в тому числі штрафні санкції в сумі 87 501 гривня та за № 0001802302 від 11.07.2011, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 345 900 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 69 279 гривень.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат коштів на придбання будівельних робіт, будівельних матеріалів та рекламних послуг від контрагентів: ТзОВ "Екопласт Львів" - в сумі 178 405 гривень, ТзОВ "Віктор і Ко" в сумі 468 610 гривень, ТзОВ "Алівіс" - в сумі 235 353 гривні, ТзОВ "Магнітка 921" в сумі 328 239 гривень, ПП "Колон Сервіс" в сумі 66 667 гривень, ТзОВ "Бакумпостач" в сумі 66 390 гривень, ПП "Міоком" в сумі 56 335 гривень та безпідставно сформовано податковий кредит в зв`язку із сплатою податку на додану вартість від контрагентів, зокрема, ТзОВ "Екопласт Львів" - за червень 2010 року на суму 35 681 гривню, ТзОВ "Віктор і Ко" - за червень 2010 року на суму 40 551 гривень, липень 2010 року на суму 53 171 гривню, ТзОВ "Алівіс" - за листопад 2010 року на суму 47 071 гривня, ТзОВ "Манітка 921" - за вересень 2010 року на суму 65648,00 грн., ПП "Міоком" - за жовтень 2010 року на суму 11 267 гривень, ПП "Колон Сервіс" - за липень 2010 року на суму 13 278 гривень, ТзОВ "Бакумпостач" - за липень 2010 року на суму 13 333 гривні, ПП "Сервіс доріг" - за травень 2010 року в сумі 27 000 гривень, ПП "Оптіма-інформ" - за жовтень 2010 року в сумі 13 278 гривень.

Наявність у позивача первинних документів, на підтвердження здійснення господарських операції та здійснення розрахунків за цими операціями зафіксовано в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Суд встановив та не заперечується відповідачем, що вказані висновки незаконності дій позивача зроблені на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, проведених податковими інспекціями за місцем їх реєстрації зокрема:

- відповідно до результатів позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 до 04.11.2010 правочини ТзОВ "Віктор і КО" проведені за зазначений період, відповідно до пункту 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, визнані нікчемними, тобто правочини між ТзОВ "Віктор і КО" та контрагентами - покупцями не спричинили реального настання правових наслідків;

- відповідно до результатів позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 до 04.11.2010 правочини ТзОВ "Екопласт-Львів", проведені за зазначений період, відповідно до статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, визнані нікчемними з усіма суб`єктами господарювання - контрагентами (т.1 а. с. 126 - 132);

- відповідно до результатів невиїзної документальної перевірки з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування ПДВ ТзОВ "Магнітка 921" за період з жовтеня 2009 року по жовтень 2010 року правочини укладені останнім, проведені за зазначений період, вчинені в порушенням частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України та визнані нікчемними з усіма суб`єктами господарювання. (т. 1 а. с. 100 - 108);

- відповідно до результатів невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Алівіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 до 30.11.2010 правочини ТзОВ "Алівіс", проведені за зазначений період, вчинені в порушення частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України та визнані нікчемними з усіма суб`єктами господарювання (т. 1 а. с. 102 - 124);

- відповідно до результатів невиїзної документальної перевірки ПП "Сервіс доріг" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 до 31.12.2010 правочини ПП "Сервіс доріг", проведені за зазначений період, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, визнані нікчемними з усіма суб`єктами господарювання. (т. 2 а. с.13 - 23).

Інших актів перевірок податковим органом суду не надано.

Як висновок в акті перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську зазначено, що ТзОВ "Ековестбуд" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб`єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків.

Виявлені порушення, ґрунтуються на висновку перевіряючих про те, що договори підряду, купівлі-продажу та надання послуг укладені між ТзОВ "Ековестбуд" та ТзОВ "Екопласт Львів", ТзОВ "Віктор і Ко", ТзОВ "Алівіс", ТзОВ "Магнітка 921", ПП "Колон Сервіс", ТзОВ "Бакумпостач", ПП "Міоком", ПП "Оптіма-інформ" відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу вимог статей 216, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, згідно з матеріалами справи, підстав, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного законодавства встановлено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду та купівлі-продажу, укладені між ТзОВ "Ековестбуд" та ТзОВ "Екопласт Львів", ТзОВ "Віктор і Ко", ТзОВ "Алівіс", ТзОВ "Магнітка 921", ПП "Колон Сервіс", ТзОВ "Бакумпостач", ПП "Міоком", ПП "Оптіма-інформ", укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод ТзОВ "Екопласт Львів", ТзОВ "Віктор і Ко", ТзОВ "Алівіс", ТзОВ "Магнітка 921", ПП "Колон Сервіс", ТзОВ "Бакумпостач", ПП "Міоком", ПП "Оптіма-інформ", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб`єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв`язку з несплатою ним сум податкових зобов`язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов`язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником ДПІ в м. Івано-Франківську, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТОВ "Ековестбуд" та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по проведенню будівельно-ремонтних робіт, виконання яких стало предметом підряду за угодами відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо їх нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання. Це ж стосується й укладених угод купівлі-продажу з приводу придбання будівельних матеріалів позивача та надання інших послуг.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевіряючих щодо нікчемності договорів підряду та купівлі-продажу та надання послуг укладених між ТзОВ "Екопласт Львів", ТзОВ "Віктор і Ко", ТзОВ "Алівіс", ТзОВ "Магнітка 921", ПП "Колон Сервіс", ТзОВ "Бакумпостач", ПП "Міоком", ПП "Оптіма-інформ" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суд встановив, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов`язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Окрім цього, слід зазначити, що у відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановив суд первинні документи ТзОВ "Ековестбуд", які подавались до перевірки на підтвердження проведення спірних господарських операцій, та які містяться в матеріалах справи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання відповідача на таку невідповідність з мотивів відсутності в первинних документів інформації щодо напрямків проведених робіт, способу здійснення реклами, зокрема, у взаємовідносинах із ТзОВ "Бакумпостач" та ПП "Колон сервіс", є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд, на виконання висновків Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові за № К/9901/684/18 від 17.05.2019 та вимог частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України встановив, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується таким первинними документами: довідками про вартість виконання підрядних робіт за травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; актами приймання виконаних підрядних робіт за травень, червень, липень, травень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; податковими накладними за № 0777, 0778, 0779 від 30.07.2010, № 0357 від 30.06.2010, № 2111 від 02.11.2010, № 0787 від 05.06.2010, № 635 від 07.09.2010, за № 707, 706 від 29.10.10, за № 5310000041 від 31.05.10, за № 5280000002 від 28.05.10, № 434 від 09.11.2009, № 116 від 20.07.2010; рахунком фактурою № СФ-0211-1 від 02.11.2010; видатковими накладним за № 0808 від 08.06.2010, № 635 від 07.09.2010, РН-5-28002 від 28.05.2010; договором постачання товару від 01.09.2010, укладеного між позивачем та ТзОВ Магнітка 921 , договором субпідряду за №02/09/10 від 02.09.2010, укладеного між позивачем та ПП Міоком , договором про рекламу робіт від 05.11.2009, укладеного між ПП Колон-Сервіс та позивачем, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-434 від 09.11.2009, № ОУ-116 від 20.07.2009 (т. І а. с. 135 - 231).

Крім того, відсутність у контрагентів відповідача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Щодо твердження відповідача про наявності постанови Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 у справі №1-104/11, як на підтвердження обґрунтування нереальності господарських правовідносин ТзОВ Екопласт Львів , ТзВО "Віктор і Ко" з ТОВ "Ековестбуд", не є підставою для висновків щодо порушення останнім податкового законодавства, сама постанова вину не встановлює, не відображає будь-яку протиправну діяльність вказаних осіб, а звільняє певних осіб від кримінальної відповідальності, а самі обставини справи не відображають протиправну спільну діяльність, в тому числі з ТзОВ "Ековестбуд". Посадових осіб, вказаних у постанові від 29.12.2011, винними судом не визнавались.

Пояснення засновника та директора ТзОВ "Алівіс" про не підписання ним бухгалтерських та інших фінансових документів товариства, не стосується ТзОВ "Ековестбуд", будь-яких судових рішень відносно нього в матеріалах справи немає.

Враховуючи вищевикладена, суд встановив, що довідки про вартість виконання підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) мають силу первинних документів за результатами здійснення господарської операції.

Вказані первинні документи оформлені належним чином, що є обов`язковою ознакою господарської операції. По своїй правовій суті здійснені позивачем господарська операція з контрагентами є операціями, які змінюю зміст активів платника податку, а первинні документи підвереджують факт її проведення.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТзОВ "Ековестбуд" правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 276 621 гривень, а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 350 000 гривень.

Як наслідок, є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0001792302, №0001802302 від 11.07.2011, а позовні вимоги обґрунтованими, та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6, 80 гривень, згідно квитанції за № 965.308.1 від 13.07.2011.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 6, 80 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" до Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0001792302 від 11.07.2011 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" (індекс 760018, вулиця Коновальця, будинок 227-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 34078510) грошового зобов`язання з податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 350 000 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87 501 гривні.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0001802302 від 11.07.2011 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" (індекс 760018, вулиця Коновальця, будинок 227-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 34078510) грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 276 621 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 69 279 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестбуд" (індекс 760018, вулиця Коновальця, будинок 227-А, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 34078510) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) сплачений судовий збір в розмірі 6 (шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 27 січня 2020 р.