Справа № 645/2443/16-ц
Провадження № 2/645/23/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2019 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Іващенко С.О.
секретар судового засідання - Гурської С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ ЛКЦ Сана про стягнення заборгованості за договором оренди приміщень,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 64 142.46 грн. за договором суборенди приміщень.
Позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом зазначила, що між нею, фізичною особою-підприємцем, та відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди приміщень від 30 листопада 2014 року, відповідно до якого в оренду відповідача було передано приміщення №3 площею 24,1 м2 першого поверху будівлі корпуса Б-2 АДРЕСА_1 адресою АДРЕСА_2 . За актом приймання-передачі від 30 листопада 2014 року вищезазначене приміщення було прийняте відповідачем, і з цього часу у ОСОБА_2 виникло зобов`язання по сплаті орендної плати та плати за комунально-експлуатаційні послуги та вартості послуг з обслуговування об`єкту оренди відповідно до п.2.1. Договору. З 25 грудня 2015 року відповідач перестав проводити розрахунки за договором, підписав акт звірення розрахунків у сумі 33 950,00, чим визнав свій борг. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання відповідач повинен окрім основного боргу виплатити штраф 8% від суми невиконаного обов`язку, що складає 2 716 грн. (п.6.1. Договору), штраф за протермінування оплати за оренду, що складає 2 446,96 грн.(п.2.3 Договору), штраф за протермінування оплати за комунально-експлуатаційні послуги у розмірі 269,04 грн.(п.2.4 Договору), неустойку з розрахунку 7% річних , що складає 1 175,64 грн (п.6.2 Договору), інфляційні збитки за весь час прострочки у розмірі 16 160,00 грн. Загальний розмір заборгованості складає 64 142,46 грн. Відповідач припинила свою підприємницьку діяльність з 22 березня 2016 року, але це не звільняє її від відповідальності за зобов`язаннями, пов`язаними підприємницькою діяльністю.
До участі у справі у якості 3-тьої особи було залучено орендодателя в особі ТОВ ЛКЦ Сана , з яким позивач ОСОБА_3 уклала договір оренди вищезазначеного приміщення.
До суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про заміну позивача у зв`язку із тим, що між ним та позивачем ОСОБА_3 17 квітня 2019 року було укладено договір відступлення від права вимоги. Відповідно до умов договору 2.1. право вимоги складає суму 64 142, 46 грн.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, замінено на належного позивача ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 17 липня 2017 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про визнання явки позивача ОСОБА_3 обов`язковою. В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.
Правонаступник за правом вимоги ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином, від її представника, надана заява про розгляд справи у її відсутність.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Представником відповідача ОСОБА_4 , яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні надавались пояснення, в яких позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що між позивачем ОСОБА_3 та нею було укладено договір суборенди, згідно до якого їй було передано приміщення №3 площею 24,1 м2 першого поверху будівлі корпуса Б-2 АДРЕСА_1 адресою АДРЕСА_2 , який вона використовувала як торговельне приміщення, обладнала необхідним обладнанням, а саме стійки для одежі, примірочна кабіна із дзеркалом, в ньому також знаходився диван офісний, пуф, стілець та стіл. Інші приміщення також займали підприємці, які здійснювали продаж різних товарів. Відповідач зазначила, що ніколи не бачила ОСОБА_3 , договір на підпис їй приносили із адміністрації ТОВ ЛКЦ Сана , там вона сплачувала орендну плату. 12 ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї раптово помер син ОСОБА_5 , у зв`язку із чим вона перенесла тяжку душевну травму, довго не могла отямитися, а у грудні адміністрація заявила, що вони виселяють усі торгові точки. Між нею та адміністрацією було укладено угоду про те, що вона залишає усе обладнання, товари, меблі в рахунок заборгованості, якщо така виникла. Договір суборенди був укладений до 1 серпня 2017 року, його розірвання в односторонньому порядку було ініціативою власника, який надав приміщення іншим орендарям. Вона фактично залишилася без роботи, оскільки не мала іншого приміщення, і всі предмети одягу та обладнання на суму більше 200000 грн., що значно перевищує визначену відповідачем заборгованість, залишилися у власника, який діяв несумлінно, і не зарахував його в рахунок заборгованості. Також представник відповідача посилається на те, що до позовної заяви було надано копії квитанцій, копії листів книги доходів, справжність яких можливо перевірити тільки шляхом співставлення з оригіналами. ОСОБА_3 відмовляється з`являтися до судового засідання, що виключає можливість підтвердження особисто позовних вимог, та надання суду оригіналів доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно з ч. 1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 1 грудня 2011 року між ТОВ ЛКЦ Сана , в особі директора ОСОБА_6 . ОСОБА_7 ., та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди. Відповідно до п. 1.1. предметом договору були приміщення у нежитловій будівлі корпуса Б-2 за адресою АДРЕСА_2 .
30 листопада 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОБ ОСОБА_2 , тобто позивачем та відповідачем, було укладено договір суборенди, відповідно до п.1.1 якого відповідачу було передано предмет договору, визначений п.1.1 Договору суборенди - приміщення №3 площею 24,1 м2 першого поверху будівлі корпуса Б-2 за адресою АДРЕСА_2 .
П.1.2. Договору суборенди цільове призначення приміщення - для продажу непродуктових товарів.
Статтею 9.1. Договору суборенди обумовлено термін дії договору, а саме зазначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання до 1 серпня 2017 року.
Згідно п.2.1. Договору, суборендар зобов`язаний вносити орендну плату за користування об`єктом суборенди та компенсацію за комунально-експлуатаційні послуги, а також послуги по обслуговуванню приміщення, вартість яких вказана в додатку № 2.
Відповідно до п.2.4. Договору, оплата компенсації комунально-експлуатаційних послуг та вартість послуг по обслуговуванню приміщення сплачуються по фактичним витратам до 7 числа місяця, наступним за розрахунковим. Підставою є рахунки Орендаря. За п.2.5. Договору, сторони звіряють платежі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до додатку № 2 від 30 листопада 2014 року розмір орендної плати складає 3 500 грн., щомісячна вартість послуг по обслуговуванню території складає 910 грн. розмір комунально-експлуатаційних послуг визначається відповідно до квитанцій організацій постачальника послуг.
Згідно до додатку № 3 від 1 листопада 2015 року розмір орендної плати було визначено 3 850 грн.
Розділом 6 Договору Суборенди визначено відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання зобов`язання.
П.6.6. Договору, передбачено, що у разі припинення дії договору та невиплати суборендарем заборгованості, яка виникла на протязі 30 днів, Суборендар дає згоду та доручає Орендарю реалізувати від його імені майно, що знаходиться у приміщенні на день обмеження доступу та виручені від реалізації майна кошти зарахувати, як погашення заборгованості або її частини і витрат, пов`язаних з такою реалізацією.
11 грудня 2015 року відповідачу ОСОБА_2 було вручено вимогу про розірвання договору суборенди з 30 грудня 2015 року та попередження про дію п.6.6 про реалізацію майна суборендара у раді непогашення заборгованості, яка була визначена у сумі 50 162,00 грн.
17 березня 2016 року ОСОБА_2 було направлено листа про розірвання договору, зазначена заборгованість у розмірі 33 950,00 грн.
Згідно ст.ст. 80 , 81 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
При наявності наданих позивачем додатків до позовної заяви суд вважає, що ним не доведено позовні вимоги.
Так, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунально-експлуатаційні послуги не можуть бути задоволені, оскільки за Договором суборенди передбачено визначення розміру компенсації комунально-експлуатаційних послуг та вартість послуг по обслуговуванню приміщення по фактичним витратам за рахунками Орендаря відповідно до квитанцій організацій постачальника послуг.
Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності заборгованості за надані послуги та оплати ним чи власником відповідних рахунків, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також позивачем до позовної заяви надано копії квитанцій, які підтверджують сплату відповідачем орендної плати, компенсації комунальних послуг. Оригінали квитанцій суду не було надано. Так само, не було надано суду і оригіналу книги обліку доходів, копії сторінок яких було надано до позовної заяви.
Суд вважає, що надані позивачем ксерокопії документів не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки є копіями невідомого походження, які є неналежними та недопустимими доказами, бо копіями невідомого походження є будь-які копії документів справжність яких неможливо встановити аніж шляхом співставлення з оригіналами.
У зв`язку із наведеним неможливо перевірити правильність розрахунків, наданих позивачем.
Крім того, суд приймає до уваги заперечення відповідача, за якими у неї відсутня заборгованість по орендній платі та платі за обслуговування об`єкту, у зв`язку із реалізацією належного ОСОБА_2 товару, що передбачено Договором суборенди.
Неявку позивача ОСОБА_3 до судового засідання, яку суд визнав обов`язковою, суд розцінює як не доведення позовних вимог, відмову у наданні доказів на підтвердження них.
Крім того, відповідно до ст. 774 ч.2 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до п. 9 Договору Суборенди його строк визначений з 30 листопада 2014 року до 01 серпня 2017 року.
Згідно до п. 9 Договору Оренди, на підставі якого було укладено договір суборенди, його строк визначений з 31 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року.
Тобто, договір суборенди перевищує строк самого договору оренди, що не відповідає вимогам законодавства.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні ним правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо задоволення позовних вимог, оскільки наявні обґрунтовані підстави для відмови у задоволенні позову.
Керуючись 4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 761, 774 ЦК України, суд-
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ ЛКЦ Сана про стягнення заборгованості за договором оренди приміщень - відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , поштова адреса: 61098 АДРЕСА_4 . Харків, а/с 3071;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю лікувально-констультаційний центр Сана , ЄДРПОУ 22673403, місцезнаходження61002 м. Харків, вул.. Пушкінська, 43.
Повний текст рішення виготовлений 17.05.2019.
Суддя -
Суд | Фрунзенський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2019 |
Оприлюднено | 19.05.2019 |
Номер документу | 81805671 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Фрунзенський районний суд м.Харкова
Іващенко С. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні