Постанова

від 09.08.2019 по справі 645/2443/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року

м. Харків

Справа № 645/2443/16-ц

Провадження № 22-ц/818/3484/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю лікувально - консультативний центр Сана ,

розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю лікувально - консультативний центр Сана про стягнення заборгованості за договором оренди приміщень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року в складі судді Іващенко С.О. ,

встановив:

У травні 2016 року позивач фізична особа ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 64 142.46 грн. за договором суборенди приміщень.

Позов мотивовано тим, що між нею, фізичною особою-підприємцем, та відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди приміщень від 30 листопада 2014 року, відповідно до якого в оренду відповідача було передано приміщення №3 площею 24,1 м2 першого поверху будівлі корпуса Б-2 за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 Пушкінська АДРЕСА_3 . За актом приймання-передачі від 30 листопада 2014 року вищезазначене приміщення було прийняте відповідачем, і з цього часу у ОСОБА_2 виникло зобов`язання по сплаті орендної плати та плати за комунально-експлуатаційні послуги та вартості послуг з обслуговування об`єкту оренди відповідно до п.2.1. Договору. З 25 грудня 2015 року відповідач перестав проводити розрахунки за договором, підписав акт звірення розрахунків у сумі 33 950,00, чим визнав свій борг. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання відповідач повинен окрім основного боргу виплатити штраф 8% від суми невиконаного обов`язку, що складає 2 716 грн. (п.6.1. Договору), штраф за протермінування оплати за оренду, що складає 2 446,96 грн.(п.2.3 Договору), штраф за протермінування оплати за комунально-експлуатаційні послуги у розмірі 269,04 грн.(п.2.4 Договору), неустойку з розрахунку 7% річних , що складає 1 175,64 грн (п.6.2 Договору), інфляційні збитки за весь час прострочки у розмірі 16 160,00 грн. Загальний розмір заборгованості складає 64 142,46 грн. Відповідач припинила свою підприємницьку діяльність з 22 березня 2016 року, але це не звільняє її від відповідальності за зобов`язаннями, пов`язаними підприємницькою діяльністю.

До участі у справі у якості третьої особи було залучено орендодавця в особі ТОВ ЛКЦ Сана , з яким позивач ОСОБА_3 уклала договір оренди вищезазначеного приміщення.

ОСОБА_1 до суду надано клопотання про заміну позивача у зв`язку із тим, що між ним та позивачем ОСОБА_3 17 квітня 2019 року було укладено договір відступлення від права вимоги. Відповідно до умов договору 2.1. право вимоги складає суму 64 142, 46 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, замінено на належного позивача ОСОБА_1

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.

Правонаступник за правом вимоги ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином, від її представника, надана заява про розгляд справи у її відсутність.

Представником відповідача Бієнко ОСОБА_4 , яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні надавались пояснення, в яких позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що між позивачем ОСОБА_3 та нею було укладено договір суборенди, згідно до якого їй було передано приміщення №3 площею 24,1 м2 першого поверху будівлі корпуса Б-2 за адресою АДРЕСА_3 , який вона використовувала як торговельне приміщення, обладнала необхідним обладнанням, а саме стійки для одежі, примірочна кабіна із дзеркалом, в ньому також знаходився диван офісний, пуф, стілець та стіл. Інші приміщення також займали підприємці, які здійснювали продаж різних товарів. Відповідач зазначила, що ніколи не бачила ОСОБА_3 , договір на підпис їй приносили із адміністрації ТОВ ЛКЦ Сана , там вона сплачувала орендну плату. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї раптово помер син ОСОБА_5 , у зв`язку із чим вона перенесла тяжку душевну травму, довго не могла отямитися, а у грудні адміністрація заявила, що вони виселяють усі торгові точки. Між нею та адміністрацією було укладено угоду про те, що вона залишає усе обладнання, товари, меблі в рахунок заборгованості, якщо така виникла. Договір суборенди був укладений до 1 серпня 2017 року, його розірвання в односторонньому порядку було ініціативою власника, який надав приміщення іншим орендарям. Вона фактично залишилася без роботи, оскільки не мала іншого приміщення, і всі предмети одягу та обладнання на суму більше 200000 грн., що значно перевищує визначену відповідачем заборгованість, залишилися у власника, який діяв несумлінно, і не зарахував його в рахунок заборгованості. Також представник відповідача посилається на те, що до позовної заяви було надано копії квитанцій, копії листів книги доходів, справжність яких можливо перевірити тільки шляхом співставлення з оригіналами. ОСОБА_3 відмовляється з`являтися до судового засідання, що виключає можливість підтвердження особисто позовних вимог, та надання суду оригіналів доказів.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ ЛКЦ Сана про стягнення заборгованості за договором оренди приміщень - відмовлено .

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся на це рішення суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції відсутні законні підстави стверджувати, що копії наданих позивачем документів є неналежними доказами по справі, що в свою чергу свідчить про незаконність відмови у позові з даної підстави.

Крім того, звертає увагу, що відповідачем окрім власної думки, не надано жодного доказу який підтверджує, що позивачем здійснено реалізацію належного відповідачу товару, що анулювало заборгованість по орендній платі та платі за обслуговування об`єкту.

10 липня 2019 року представник ОСОБА_2 надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 грудня 2011 року між ТОВ ЛКЦ Сана , в особі директора ОСОБА_6 , та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди. Відповідно до п. 1.1. предметом договору були приміщення у нежитловій будівлі корпуса Б-2 за адресою АДРЕСА_3 .

30 листопада 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОБ ОСОБА_2 , тобто позивачем та відповідачем, було укладено договір суборенди, відповідно до п.1.1 якого відповідачу було передано предмет договору, визначений п.1.1 Договору суборенди - приміщення №3 площею 24,1 м2 першого поверху будівлі корпуса Б-2 за адресою м. Харків АДРЕСА_4 ,43.

П.1.2. Договору суборенди цільове призначення приміщення - для продажу непродуктових товарів.

Статтею 9.1. Договору суборенди обумовлено термін дії договору, а саме зазначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання до 01 серпня 2017 року.

Згідно п.2.1. Договору, суборендар зобов`язаний вносити орендну плату за користування об`єктом суборенди та компенсацію за комунально-експлуатаційні послуги, а також послуги по обслуговуванню приміщення, вартість яких вказана в додатку № 2.

Відповідно до п.2.4. Договору, оплата компенсації комунально-експлуатаційних послуг та вартість послуг по обслуговуванню приміщення сплачуються по фактичним витратам до 7 числа місяця, наступним за розрахунковим. Підставою є рахунки Орендаря. За п.2.5. Договору, сторони звіряють платежі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до додатку № 2 від 30 листопада 2014 року розмір орендної плати складає 3 500 грн., щомісячна вартість послуг по обслуговуванню території складає 910 грн. розмір комунально-експлуатаційних послуг визначається відповідно до квитанцій організацій постачальника послуг.

Згідно до додатку № 3 від 1 листопада 2015 року розмір орендної плати було визначено 3 850 грн.

Розділом 6 Договору Суборенди визначено відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання зобов`язання.

П.6.6. Договору, передбачено, що у разі припинення дії договору та невиплати суборендарем заборгованості, яка виникла на протязі 30 днів, Суборендар дає згоду та доручає Орендарю реалізувати від його імені майно, що знаходиться у приміщенні на день обмеження доступу та виручені від реалізації майна кошти зарахувати, як погашення заборгованості або її частини і витрат, пов`язаних з такою реалізацією.

11 грудня 2015 року відповідачу ОСОБА_2 було вручено вимогу про розірвання договору суборенди з 30 грудня 2015 року та попередження про дію п.6.6 про реалізацію майна суборендара у разі непогашення заборгованості, яка була визначена у сумі 50 162,00 грн.

17 березня 2016 року ОСОБА_2 було направлено листа про розірвання договору, зазначена заборгованість у розмірі 33 950,00 грн.

Залишаючи позовні вимоги позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за Договором суборенди передбачено визначення розміру компенсації комунально-експлуатаційних послуг та вартість послуг по обслуговуванню приміщення по фактичним витратам за рахунками Орендаря відповідно до квитанцій організацій постачальника послуг, позивач не надав доказів на підтвердження наявності заборгованості за надані послуги та оплати ним чи власником відповідних рахунків.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем до позовної заяви надано копії квитанцій, які підтверджують сплату відповідачем орендної плати, компенсації комунальних послуг. Оригінали квитанцій суду не було надано. Так само, не було надано суду і оригіналу книги обліку доходів, копії сторінок яких було надано до позовної заяви.

В зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані позивачем ксерокопії документів не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки не надано оригіналів та їх відповідність оригіналам неможливо встановити.

У зв`язку із наведеним, а також враховуючи те, що позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість перевірити правильність розрахунків, наданих позивачем та підстави наведені у позовній заяві.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги заперечення відповідача, за якими у неї відсутня заборгованість по орендній платі та платі за обслуговування об`єкту, у зв`язку із реалізацією належного їй товару, що передбачено Договором суборенди.

Крім того, статею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 774 ч.2 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 9 Договору Суборенди його строк визначений з 30 листопада 2014 року до 01 серпня 2017 року.

Згідно до п. 9 Договору Оренди, на підставі якого було укладено договір суборенди, його строк визначений з 31 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що договір суборенди перевищує строк самого договору оренди, що суперечить вимогам закону.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення за недоведеністю позовних вимог .

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 серпня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний