Ухвала

від 15.05.2019 по справі 755/9970/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/9970/18

Провадження №: 1-кс/755/2851/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Болер» ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32018000000000039 від 30.05.2018 року, про скасування арешту майна,

за участю учасників кримінального провадження:

адвоката ОСОБА_4

слідчого ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Власник майна «Болер» - директор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 30.05.2018 року.

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, оскільки вважає, що арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий у судовому засіданні заперечував проти скасування арешту, вважає, що арешт накладено обґрунтовано, в його застосуванні на даний час не відпала потреба, оскільки вказане майно постановою прокурора визнано речовим доказом та у вказаному кримінальному провадженні триває досудове розслідування.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року, за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 30.05.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, було накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 на підприємства, серед яких ТОВ «Болер» (42407152), шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаним підприємствам, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди /ч.2 ст.170 КПК України/.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна /ч.11 ст.170 КПК України/.

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Також, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Виходячи з вищевикладеного слідчий суддя вважає, що арешт накладено обґрунтовано та на даний час в арешті майна не відпала потреба, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Болер» ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32018000000000039 від 30.05.2018 року, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: