Рішення

від 15.05.2019 по справі 200/4479/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 р. Справа№200/4479/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІРТКОМ

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001941313 від 14.03.2019 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю МІРТКОМ , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001941413 від 14.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 9167/05-99-14-13- 34991118 від 15.02.2019 р. з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ АЙДЕН-ЛТД (код за ЄДРПОУ 41654472) за липень 2018 року до складу податкового кредиту, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941413 від 14.03.2019 року щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 174387 грн. у тому числі за податковими зобов`язаннями - 116258 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 58129 грн.

Зазначив, що контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ АЙДЕН-ЛТД . На підставі цього зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14. п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 116258,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства, а висновки акту перевірки не відповідають вимогам законодавства і фактичним обставинам.

Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма`Р ) №0001941413 від 14.03.2019 р. щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 174387 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 116258 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58129 грн.

Ухвалою від 01 квітня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 15 квітня 2019 року.

12 квітня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

15 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2019 року.

15 квітня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов.

23 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2019 року.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальність МІРТКОМ зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 34991118, перебуває на обліку ДПІ у м. Краматорську.

У період з 04.02.2019 по 08.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ МІРТКОМ з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальником ТОВ АЙДЕН ЛТД за липень 2018 року.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДФС у Донецькій області було складено акт за №167/05-99-14-13-34991118 від 15.02.2019 року.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушено позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, пп 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 116258 грн., в тому числі у декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року на суму 1 16258 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 116258грн., в тому числі у декларації з податку на додану вартість за липень 2018 на суму 116258 грн.

За підсумками акту перевірки року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2019 року №0001941413 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 174377 грн., з яких 116258 грн. за податковими зобов`язаннями та 58129 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зі змісту акту перевірки вбачається наступне.

…До перевірки не надано: документи, які підтверджують якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності та ін.), наявність яких передбачено абзацом 2 пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568), щодо придбання ТМЦ; документи, сертифікати якості виробника, які б підтверджували чи відповідає якість придбаного товару вимогам державних і міжнародних стандартів, який їх термін придатності та умови транспортування; будь-які документи, які підтверджують навантаження - розвантаження ТМЦ, до вищезазначених видаткових накладних.

До перевірки не надані заявки на перевезення товару з вказанням необхідних відомостей про найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та іншої інформації про вантаж, як не передбачено пунктом 3.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

При детальному вивчені наданих до перевірки ТТН встановлено порушення ст. 12 Інструкції від 15.06.1965р. NІІ-6 О порядке приемки продукции производственно-технического назначений и товаров народного потребления по количеству , згідно якої: приемка продукции по количеству производится по транспортним и сопроводительным документам (счету-фактуре, спецификации, описи, упаковочным ярликам и др.) отправителя (изготовителя).Отсутствие указанннх документов или некоторнх из них не приостанавливает приемки продукции. В зтом случае составляется акт о фактическом наличии продукции и в акте указывается, какие документи отсутствуют. При одновременном получении продукции в нескольких вагонах, контейнерах или автофургонах, стоимость которой оплачивается по одному расчетному документу, получатель обязан проверить количество поступившей продукции во всех вагонах, контейнерах или автофургонах, если обязательньши для сторон правилами или договором не предусмотрена возможность частичной (виборочной) проверки. В акте приемки должно бить указано количество поступившей продукции раздельно в каждом вагоне, контейнере или автофургоне , підприємством до перевірки не надані документи передбачені зазначеною статтею, а саме: сертифікати якості, наявність яких обумовлена п. 5.1 договору №160718 від 16.07.2018 року; відсутній запис, щодо прибуття (вибуття) автомобілю для завантаження - розвантаження.

Таким чином, виписані ТТН на отримані підшипники не можна вважати належно оформленими, так, як не має можливості дослідити час прибуття - вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягає транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару.

ТОВ МІРТКОМ для проведення перевірки не були надані документи, які підтверджують якість товару (сертифікати якості (технічні паспорти), сертифікати відповідності, гарантійні документі), наявність яких передбачено п. 5.1 договору №160718 від 16.07.2018 та абзацем 2 пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363

У зв`язку з вищенаведеним, надані до перевірки видаткові накладні не мають сили первинного документу. Таким чином, ТОВ МІРТКОМ неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

ТОВ МІРТКОМ проведено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального характеру. У зв`язку з цим, наявність у суб`єкта господарювання, що перевіряється документів, а також відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку - не є безумовним підтвердженням надання ТМЦ.

До перевірки надано видаткові наклади №93 під 17.07.2018, №94 від 20.07.2018, №95 від 25.07.2018, в яких не повному обсязі зазначено обов`язкові реквізити а саме: дані Покупця не містять повної інформації, а саме відсутня адреса, реквізити банку, код ЄДРПОУ, ІПН, в полі Склад не вказана повна адреса складу, відсутнє поле Місце складання видаткової накладної, відсутня інформація про довіреність на підставі якої одержувався вищенаведений товар, що передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 та Законом України від 16.07.99 №996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У зв`язку з вищенаведеним, надані до перевірки видаткові накладні не мають сили первинного документу. Таким чином, ТОВ МІРТКОМ неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ст.9 Закону України від 16.07.99 №996-Х1У Про бухгалтерський облік за фінансову звітність в Україні в частині дефектності первинних документів.

Аналізом даних Архіву електронної звітності (ЄРГІН) по ТОВ АЙДЕН ЛТД , що перебувало у господарських відносинах з ТОВ МІРТКОМ у липні 2017 року, встановлена реалізація товару, придбання якого не підтверджено по ланцюгу постачання: заміна товарної номенклатури у першому ланцюгу постачання ТОВ АЙДЕН ЛТД , а саме: при придбанні цукру, мішків, борошна, канцелярських виробів в асортименті, бланків, запчастин до обладнання, інжинірингових та ремонтних послуг, послуг з термічної та механічної обробки та інш. здійснювало подальшу реалізацію фероматеріалів, чавуну, нікелю та металовиробів. Встановити походження ТМЦ, реалізованих в подальшому на адресу ТОВ МІРТКОМ встановити неможливою.

Таким чином, підприємством на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статі 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту по операціям з ТОВ АЙДЕН ЛТД за липень 2018 року на загальну суму 116257,94 грн., в т.ч. в декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року на суму 116257,94 грн.

Отже, ТОВ МІРТКОМ отримано податкові накладні від ТОВ АЙДЕН ЛТД без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків, в зв`язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України… .

Суд не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки з огляду на наступне.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є: 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит у липні 2018 року виник у зв`язку з отриманням позивачем податкових накладних та первинних документів, за фактом взаємовідносин з контрагентом - постачальником: ТОВ АЙДЕН ЛТД на суму ПДВ 116257,94 грн.

Так, судом під час розгляду справи, встановлено, що позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю МІРТКОМ (покупцем) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю АЙДЕН ЛТД (постачальником) договір №160718 від 16.07.2018 року за умовами якого Постачальник зобов`язується передасти Покупцеві Товар, визначений в Спеціфікації (додаток 1), що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець повинен прийняти його і сплатити в порядку, встановленому цим Договором. Номенклатура та кількість Товару зазначаються в Спеціфікації.

Вказаний договір поставки є підписаний від імені сторін та скріплений печаткою підприємств.

Усі господарські операції за вказаними договорами, використання позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджено усіма наявними первинними бухгалтерськими та іншими документами, а також документами внутрішнього обігу.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору (щодо придбання, оприбуткування та подальшого використання придбаних ТМЦ) було надано до перевірки, а також до матеріалів справи копії первинних документів:

- специфікації до договору №160718 від 16.07.2018 року: №1 від 17.07.2018, №2 від 20.07.2018, №3 від 25.07.2018;

- рахунки на оплату: №95 від 25.07.2017 року на суму 220848 грн. (в т.ч. ПДВ 36808 грн.), №94 від 20.07.2018 на суму 234996,24 грн. (в т.ч. ПДВ 39166,04 грн.), №93 від 17.07.2018 на суму 241703,40 грн. ( в т.ч. ПДВ 4028,90 грн.);

- видаткові накладні №95 від 25.07.2018 на суму 220848 грн. ( в т.ч. ПДВ 36808 грн.), №94 від 20.07.2018 на суму 234996,24 грн. ( в т.ч. ПДВ 39166,04 грн.), №93 від 17.07.2018 на суму 241703,40 грн. ( в т.ч. ПДВ 4028,90 грн.);

- ТТН від 25.07.2018 року №2507, від 20.07.2018 року №2007, від 17.07.2018 № 93;

- довіреності на отримання товару №92 від 17.07.2018, №93 від 20.07.2018, №95 від 25.07.2018;

- оборотно-сальдові відомості за липень та серпень 2018 року;

- картки складського приміщення №06/18, №10/18, №01/18, №08/18.

- податкові накладні від 20.07.2018 р. №94 на суму 234996,24 грн. (ПДВ 39166,04 грн.); від 17.07.2018 р. № 93 на суму 241703,40 грн. (ПДВ 40283,90 грн.); від 25.07.2018 р. № 95 на суму 220848 грн. (ПДВ 36808 грн.);

Всі первинні документи є складеними у відповідності до встановленої форми, містять реквізити, визначені п.2,4 ст.9 Закону України №996.

Податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПКУ та містять всі необхідні реквізити та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Операції по придбанню зазначеної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю АДЕН-ЛТД згідно з договором №160718 від 16.07.2018 відображено позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача у акті перевірки на не підтвердження взаємовідносини позивача з ТОВ АДЕН-ЛТД з огляду на неналежно оформлені товарно-транспортні документи, відсутність сертифікатів якості продукції, відсутністю журналу обліку вантажів.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на неналежно оформлені товарно-транспортні накладні, з огляду на те, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Дефектність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже посилання відповідача на відсутність у товарно - транспортних накладних інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій, не зазначення посади та прізвище у графі прийняв відповідальна особа вантажоодержувача , прийняв водій/експедитор , здав водій/експедитор , не приймаються судом до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Крім того, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких випливало б що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожних листів, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару.

Навпаки, норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп. 198.3 ПКУ), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов`язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу.

Крім іншого, судом також не приймається посилання відповідача як на підставу визнання правочинів безтоварним та фактично не здійсненними - не надання позивачем до перевірки документів, що свідчать про якість продукції (сертифікати відповідності).

З цього питання суд зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

При цьому, сама по собі відсутність сертифікатів чи або паспорту якості, може стати лише підставою позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом та заявляти відповідні претензій та не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.

Відповідачем по справі на вказано та не доведено тієї обставини, що придбана позивачем продукція підлягає обов`язковій сертифікації, у порядку визначеному законодавством України.

Окрім того, відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із різновидів податкового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної перевірки та які платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зауважує, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов`язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 ПКУ.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 ПКУ.

Крім того, необхідно зауважити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми, дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов"язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагента, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

За змістом Акту перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи.

Одначасно, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів КАС ВС у постанові по справі №К/9901/1349/17 від 27.03.2018 року.

Колегія суддів КАС/ВС у вказаній постанові (№ К/9901/1349/17) вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Натомість для підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду первинні документи, які відповідають діловій меті та обсягу придбаного товару.

Відтак, виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів.

Товариство з обмеженою відповідальністю МІРТКОМ не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Одночасно суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядаємому випадку товар з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Сторона відповідача не заперечує щодо придбаного товару. Проте її заперечення базується виключно на порушеннях з боку контрагента.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відтак, судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Отже, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки, підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2018 року №0001941413 було прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МІРТКОМ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001941313 від 14.03.2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) №0001941413 від 14.03.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІРТКОМ (ЄДРПОУ 34991118) судові витрати у розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 81 копійки.

Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.