Рішення

від 20.05.2019 по справі 360/1680/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1680/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення нарахування та виплати позивачу допомоги при народженні дитини;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги при народженні дитини;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області утриматися від протиправних дій щодо припинення належних виплат позивачу допомоги при народженні дитини.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 28.02.2014 позивач отримала допомогу при народженні дитини у розмірі 10320,00 грн, залишок суми розбито на 72 місяців по 1576,67 грн щомісячно. До липня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в м. Красний Луч Луганської області. У травні 2017 року Позивач змінила місце проживання ( АДРЕСА_1 ) та звернулася до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області з заявою про поновлення виплату державної допомоги на неповнолітню дочку. 04.01.2018 отримала відповідь відповідача в якій зазначалося, що подовження виплати допомоги неможливо у зв`язку з не підтвердженням місця проживання. За рішенням суду відповідач здійснив виплату заборгованості за період з 01.08.2015 по 31.10.2018, однак з 01.11.2018 виплата належної допомоги при народженні дитини знову припинилася без достатніх правових підстав. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати протиправними, а тому звернулась до суду.

Ухвалою суду від 22.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

10.05.2019 за вх. № 25821/2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 28), у якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.

На виконання рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням заборгованості, яка виникла з 01 серпня 2015 року по 25 жовтня 2018 року (за період її знаходження на обліку). Згідно п.1 п.п.З ст.12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщеним особам дію довідки внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 № 920051572 від 29.05.2017 року скасовано 26 жовтня 2018 року (повернення ВПО до покинутого місця проживання). Станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває і тому права на призначення та виплату соціальних допомог не має.

На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо призначення державної допомоги при народженні дитини з 01.11.2018.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 13), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 14).

ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджено довідкою від 29 травня 2017 року за № 0000219986 (арк.спр. 15).

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 народила третю дитину ОСОБА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (арк. спр. 17), також має дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (арк.спр. 19), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 (арк.спр. 18).

Згідно з матеріалами справи позивача, копію яких надано відповідачем до матеріалів справи:

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги при народжені дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням заборгованості, яка виникла з 01 серпня 2015 року, на поточний рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк" - задоволено та зобов`язано Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги при народжені дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням заборгованості, яка виникла з 01 серпня 2015 року, на поточний рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк". (арк.спр. 57-64).

Наказом від 21 січня 2019 року Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області здійснено нарахування ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням заборгованості, яка виникла з 01 серпня 2015 року по 25 жовтня 2018 року.

Витягом з рішення від 26.10.2018 № 81, на підставі п.п. 3 п. 1 ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , стосовно повернення внутрішньо переміщених осіб до покинутого місця проживання ОСОБА_1 скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи (арк.спр. 29).

Відповідно до інформації, зазначеної Управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області у листі від 08.05.2019 № 10/10-1042, ОСОБА_1 довідку внутрішньо переміщеної особи № 920051572 від 29.05.2017 скасовано 26.10.2018 (арк.спр. 30).

Довідкою від 05.05.2019 підтверджено, що допомогу при народжені дитини Попитченко Т.М. отримала по 31.10.2018 (арк.спр. 31).

В додаткових пояснення від 15 травня 2019 року, відповідач зазначає, що згідно рішення про призначення допомоги при народжені дитини ОСОБА_1 призначено допомогу з 01 серпня 2015 року по 29 лютого 2020 року. У зв`язку з тим, що позивачу скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи з 01 листопада 2018 року їй припинено виплату зазначеної допомоги (арк.спр. 76).

З вищевикладеного судом встановлено, що відповідач припинив виплату допомоги при народжені дитини позивачу з 01 листопада 2018 року у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи № 920051572 від 29.05.2017.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).

Допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Статтею 11 Закону № 2811-XII визначено, що для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року) (далі - Порядок № 1751).

Частиною 9 ст. 11 Закону № 2811-XII передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Статтею 11 Порядку № 1751 визначено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Отже, зазначеними нормами визначено вичерпний перелік обставин припинення виплати допомоги.

Положення щодо "виникнення інших обставин" Порядку відповідають Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Зокрема, Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абз. 7 ч. 9 ст. 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, з наступними змінами, згідно з якими виплата допомоги при народженні дитини припиняється "у разі виникнення інших обставин".

Конституційний Суд України зазначив, що дискреційні повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі. Натомість, існування в ньому нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини. Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в абзаці сьомому частини дев`ятої статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач припинив виплату допомоги при народжені дитини Попитченко Т .М. з 01 листопада 2018 року у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи № 920051572 від 29.05.2017.

Таким чином, суд дійшов висновку, що припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав, передбачених нормами Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми та Порядку.

Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджено довідкою від 29 травня 2017 року за № 0000219986 (арк.спр. 15), натомість відповідачем скасовано зовсім іншу довідку, а саме довідку № 920051572 від 29.05.2017, тобто, скасовано довідку, яка не належить позивачу (арк.спр. 30).

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За унормуванням ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позивач та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, і в даному випадку відмова відповідача, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.

Таким чином, припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав передбачених цими нормами, а тому відповідач, припиняючи виплати допомоги при народженні дитини, діяв не на підставі, та не у спосіб, передбачений відповідним законодавством України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача утриматися від протиправних дій щодо припинення належних виплат позивачу допомоги при народженні дитини, суд вважає таку вимогу безпідставною, оскільки така вимога позивача є вимогою на майбутнє.

Оскільки згідно з положеннями КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав позивача від порушень суб`єкта владних повноважень, суд не повноважний зобов`язувати відповідача до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо cплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 764,80 грн стягнути до Державного бюджету України по 384,20 грн з позивача та з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 з 01 листопада 2018 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196908, місцезнаходження юридичної особи: вул. Центральна 87, смт. Біловодськ, Луганська область, 92800) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , призначеної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 листопада 2018 року на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".

У задоволені позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматися від протиправних дій щодо припинення належних виплат позивачу допомоги при народженні дитини - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196908, місцезнаходження юридичної особи: вул. Центральна 87, смт. Біловодськ, Луганська область, 92800) до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива