Рішення

від 17.05.2019 по справі 826/7653/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2019 року № 826/7653/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С"до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002311402 від 06.05.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, 37, код ЄДРПОУ 32305728) із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0002311402 від 06 травня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган прийшов до необґрунтованих висновків про порушення положень п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст.135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ст. 141 Податкового кодексу України. Позивач категорично не погоджується із позицією Відповідача, на підставі чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов просить у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, а дії відповідача не виходять за межі повноважень, встановлених Податковим кодексом України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

В зв`язку із припиненням повноважень судді Данилишина В.М., ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2017 справу прийнято до провадження суддею Вєкуа Н.Г.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 26 лютого 2016 року по 08 квітня 2016 року, Відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ "М-ЕНД-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2016 року №159/26-15-14-02-03/32305728 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ст. 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем загального доходу, що в свою чергу стало наслідком недотримання державним бюджетом суми податку на прибуток у сумі 559.168,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №002311402 від 06.05.2016, з вимогою сплатити до державного бюджету суму податкового зобов`язання у розмірі 559.168,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят вісім гривень) за основним платежем з податку на прибуток підприємства та 139.792, 00 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні) за штрафними санкціями.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з висновками Акту перевірки, встановлено заниження позивачем доходу в 2014 році на 1.437.566 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що припинення фінансових зобов`язань між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" (код ЄДРПОУ 36136321) відбулось із дотримання вимог ст. 601 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) та ч.3 ст. 203 ГК України, зокрема товариства прийшли згоди припинити взаємні основні фінансові зобов`язання шляхом проведення їх взаємозаліку. На підтвердження цього факту, позивачем до перевірки був наданий акт взаємозаліку від 30.04.2011. Даний акт зарахування однорідних вимог по бухгалтерському обліку проведений у 2013 році на підставі бухгалтерської довідки від 01.03.2013 року.

Проаналізувавши вказані документи, суд зазначає.

Згідно зі ст. 193 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов`язки відповідно до договору.

На підставі ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із змісту вказаної норми, для проведення заліку зустрічних однорідних вимог необхідно дотримання наступних умов, а саме: вимоги є зустрічними, однорідними, строк виконання цих вимог настав, або якщо строк виконання не визначений або визначний моментом витребовування.

Поняття однорідності вимог визначено у Постанові Верховного Суду України від 09.12.2008, в якій вказано, що "однорідність вимог походить з їх матеріального змісту і юридичної природи і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань".

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив взаємозалік зобов`язань по договорам, які ані за своєю юридичною природою (договір про надання послуг та договір безвідсоткової фінансової допомоги), ані за матеріальним змістом (предметом договору про надання послуг є транспортні послуги, а предметом договору фінансової допомоги - надання фінансової допомоги у вигляді грошей) не є однорідними, що свідчить про те, що вимоги за ними також не є однорідними, тому взаємозалік неможливий.

Крім зазначеного, необхідною умовою для здійснення зарахування є настання строку виконання за обома вимогами, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

Згідно умов наданого договору про зберігання майна та надання складських послуг від 01.04.2009 № 10-04/084-09, договір вступає в дію 01.04.2009 і діє до 10.10.2011.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав.

Це означає, що залік однорідних вимог допускається у випадку, коли за цими вимогами строк виконання настав, а також якщо він не встановлений або визначений моментом вимоги.

Строк повинен настати як за однією, так і за другою вимогами (Постанова ВГСУ від 13.08.2014 у справі № 905/7653/13).

В зв`язку із вищенаведеним, зарахувати можна тільки те зобов`язання, яке не було виконано в строк і перетворилося на заборгованість. Договір від 01.04.2009 діє до 10.10.2011, тому в порушення норм ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України зарахування вимог, згідно акту від 30.04.2011 є неможливим, внаслідок ненастання терміну виконання та неоднорідністю вимог.

Крім того, до матеріалів перевірки, а також до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, а саме заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони про можливість зарахування зустрічних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України.

Суд не приймає до уваги доводи позивача в частині обґрунтування своїх вимог посилання на інші судові рішення за подібними справами, оскільки вони не є обов`язковими для врахування судом при вирішенні даного спору.

Згідно із ст. 242 КАС України, суд ухвалює рішення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд погоджується із доводами відповідача, про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "М ЕНД С ЛОГИСТИКС" в сумі 1.437.566 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

Відповідно до п.п. 11 п. 1 ст. 14 Податкового Кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією.

З аналізу акту перевірки вбачається, що позивачем був наданий договір від 28.04.2009 № 10-04/113-09 безвідсоткової цільової позики, згідно з яким Кредитор зобов`язується надати Позичальнику безвідсоткову цільову позику, а останній зобов`язується використовувати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений договором строк.

Відповідно до п.п.14.1.257. фінансова допомога - це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості.

В зв`язку із вищезазначеним, кредиторська заборгованість перед ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" в сумі 1.437.566 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно із нормами п.п. 4 п. 5 ст. 135 Податкового Кодексу України інші доходи включать суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадки, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

На підставі зазначених норм, позивач повинен був включити до складу доходів за 2014 рік суми безнадійної заборгованості у сумі 1.437.566 грн. Проте, згідно висновків акту перевірки, цього не було зроблено.

Крім того, під час проведення документальної планової виїзної перевірки встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 , відповідно до договору про надання послуг від 14.07.2008 №1/07.

В той же час, перевіркою встановлено, що даний суб`єкт господарювання рахується в штаті позивача на посаді агента з митного оформлення вантажів та товарів митно-брокерського департаменту. В посадовій Інструкції агента митного оформлення вантажів та товарів, яка була надана до перевірки, агент може здійснювати оформлення ВМД.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 фактично надавала послуги з оформлення МВД, а як співробітник, згідно посадової Інструкції, мала змогу виконувати роботу з митного оформлення ВМД, проте цього не виконувала, а лише контролювала правильність оформлення митних декларацій.

Зазначені факти вказують на ідентичність послуг, які можуть бути виконані однією особою - співробітником підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 . надано послуги із складання вантажно-митних та інший декларацій на загальну суму 811.740 грн. Крім того, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату за основним місцем роботи в сумі, як і інші працівники, які працювали на підприємстві повний робочий день.

Посилання позивача на лист Міністерства праці та соціальної політики від 30.11.2005 суд не приймає до уваги, як доказ в обґрунтування позиції, оскільки у вказаному листі мова йде про можливість фізичної особи-підприємця одночасно виконувати функції найманого працівника за основним місцем роботи.

В акті перевірки відповідачем не вказується про неможливість сумісництва основної роботи та виконання умов договору про надання послуг, а зазначається про те, що функціональні обов`язки працівника ТОВ "М ЕНД С Форвардінг Ко" фактично дублюють послуги, надані ФОП ОСОБА_1 , а тому віднесення до складу витрат вартості затрат за оформлення вантажно-митних декларацій на суму 811.740 грн. є неправомірним, в зв`язку із чим порушені вимоги п.п. 14.1.27, п. 138.2, п.п. 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.

Тому неможливо визначити зв`язок з господарською діяльністю підприємства отриманих послуг та їх використання у господарській діяльності.

Позивач зазначає, що проведеною перевіркою не були встановлені факти використання позивачем кредитних коштів поза господарською діяльністю, а отже підстави стверджувати про наявність податкового правопорушення відсутні.

З таким твердження позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи 28.04.2011 між ПАТ "ОТП Банк" (далі-Банк) та ТОВ "М-ЕНД-С" (Клієнт) був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надає на вимогу клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, встановлені в договорі відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Станом на 31.12.2014 у позивача на рахунку обліковувалась кредиторська заборгованість перед банком за отримані кредитні кошти у розмірі 3.080.000,00 грн.

Підприємством протягом 2013-2014 років нараховано та сплачено відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 833.524 грн.

При цьому, станом на 31.12.2014 встановлено дебіторську заборгованість у сумі 1540411,27 грн. по контрагенту ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" по договору безвідсоткової цільової позики.

Проаналізувавши зміст зазначеного договору безвідсоткової цільової позики, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно умов договору позики, ТОВ "МЕНД С формавардінг Ко" (Кредитор) зобов`язується надати Позичальнику (ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС") безвідсоткову цільову позику, а останній зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений даним договором строк. Сума позики складає 5.000.000 грн.. Остаточною датою повернення наданої позичальнику фінансової допомоги визначається 27.04.2011. Строк, на який надається фінансова допомога може бути продовжений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до договору.

Станом на 31.12.2011 сума позики не повернута. Крім того, в матеріалах наданих до перевірки , відсутня додаткова угода про продовження строку дії договору.

Як вбачається із матеріалів перевірки, позивачем не застосовувались заходи із метою повернення наданої позики.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.1.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно із п.14.1.258. Податкового Кодексу України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

На підставі п.141.1 ст. 141 Податкового Кодексу України (в редакції, яка діяла на час правовідносин) до складу витрат включаться будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів, відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадження господарської діяльності.

В порушення вказаних вище норм, позивач неправомірно відніс до складу витрат відсотки за отримані кредитні кошти на загальну суму 833.542 грн., оскільки фактично вони не були задіяні в господарській діяльності підприємства.

Посилання позивача на порушення п.5.2 р. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ №984 від 22 грудня 2010 року (далі - Порядок) є немотивованим, оскільки суд не вбачає порушень відповідача при складанні акту перевірки від 06.05.2016.

Вказаний акт перевірки за формою та змістом відповідає вказаному Порядку.

У зв`язку із вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2016 №002311402 прийнято контролюючим органом з урахуванням вищевказаних положень податкового законодавства України, є правомірним та скасуванню не підлягає.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, буд. 37, код ЄДРПОУ 32305728) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа