Постанова

від 14.05.2019 по справі 1640/3038/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 р.Справа № 1640/3038/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.11.18 року по справі № 1640/3038/18

за позовом Приватного підприємства "Гром-Кременчук"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство "Гром-Кременчук", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ1619/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 серпня 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він не вчиняв виявлене інспекційним відвідуванням та зафіксоване актом №ПЛ1619/584/АВ від 27 липня 2018 року порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки гр. ОСОБА_1 надавав послуги за цивільно-правовою угодою №0106-1 від 01 червня 2018 року та вказана угода не має ознак трудового договору /а.с. 6-7/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року адміністративний позов Приватного підприємства "Гром-Кременчук" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1619/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 серпня 2018 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, приватне підприємство "Гром-Кременчук" (ідентифікаційний код 37812697, місцезнаходження: пров. Крупської, буд. 1, кв. 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605) зареєстроване як юридична особа 22 липня 2011 року /а.с.40-42/.

На підставі наказу про проведення заходів державного контролю № 123П від 25 липня 2018 року та направлення на проведення заходу державного контролю №1284 від 26 липня 2018 року інспектором Управління Держпраці у Полтавській області у період з 26 липня 2018 року по 27 липня 2018 року проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства "Гром-Кременчук" на предмет додержання вимог законодавства про працю у зв`язку з надходженням листа Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 9837/06-23 від 13 липня 2018 року /а.с. 55-57/.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ПЛ1619/584/АВ від 27 липня 2018 року, яким зафіксовано порушення ПП "Гром-Кременчук" частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України внаслідок допущення до роботи без укладення трудового договору працівника: ОСОБА_1 /а.с. 58-73/.

Під час інспекційного відвідування інспектором праці опрацьована цивільно-правова угода №0106-1 від 01 червня 2018 року, укладена між Приватним підприємством "Гром-Кременчук" в особі керівника ОСОБА_2 (замовник) та громадянином ОСОБА_1 (виконавець), з якої вбачається, що правовідносини між підприємством та громадянином мають ознаки трудових правовідносин, оскільки робота з охорони об`єкту, майна і матеріальних цінностей, яка виконувалася за цивільно-правовою угодою, відноситься до обов`язків охоронця за посадою, яка передбачена штатним розписом підприємства на 2018 рік, а також робота виконувалася відповідно до вказівок і під контролем роботодавця та відповідно до графіка (режиму) роботи підприємства на робочому місці, узгодженому з роботодавцем /а.с. 70 зворот - 71 зворот/ .

13 серпня 2018 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ1619/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, згідно з якою на Приватне підприємство "Гром-Кременчук" накладено штраф у сумі 111690,00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 76-77/.

Не погодившись з прийняттям постанови про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу №ПЛ1619/584/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 серпня 2018 року безпідставно та необґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2019 р. по справі №802/2066/16-а.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством "Гром-Кременчук" в особі керівника ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1 укладена цивільно-правова угода №0106-1 від 01 червня 2018 року, предметом якої згідно з пунктом 1.1 є надання послуг охорони об`єкту, майна і матеріальних цінностей, що знаходяться в його межах /а.с.78-79/.

Пунктом 1.2 вказаної угоди встановлено, що послуги мають відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт: здійснювати охорону стаціонарних об`єктів; пропускати працівників, відвідувачів, автомобільний та інші види транспорту, випускати їх з території в установленому порядку та за зразками документів, затверджених власником об`єкта або уповноваженим ним органом; перевіряти цілісність об`єктів, що охороняються на наявність замків та інших замикальних пристроїв, наявність пломб і відбитків печаток у місцях, які визначено для опломбування, візуально контролює периметр огорожі, правильність застосування комплексу організаційно-технічних заходів захисту місць зберігання; періодично перевіряти справність засобів зв`язку, інших засобів охорони, освітлення тощо; при виявленні порушень терміново повідомляти про це старшого зміни охорони; сприяти правоохоронним органам під час виконання покладених на них завдань та обов`язків за місцем виконання своїх охоронних функцій.

Таким чином, предметом укладеної угоди є конкретна індивідуально - визначена послуга, яку отримує замовник за результатами здійснення виконавцем певної діяльності щодо охорони об`єкту, майна та матеріальних цінностей.

Згідно з пунктом 8.2. цивільно-правової угоди №0106-1 від 01 червня 2018 року на виконавця не розповсюджується правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організовує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

Виконавець виконує послуги за цим договором самостійно та не має права залучати третіх осіб (субпідрядників) інакше ніж як за погодженням із замовником /пункт 1.4./.

Отже, вказані положення угоди дозволяють виконавцю самостійно організовувати виконання роботи і не підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Також пунктом 10.1 цивільно-правової угоди №0106-1 від 01 червня 2018 року встановлено, що термін дії угоди визначено з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року, що свідчить про строковість та обмеженість в часі надання послуг.

Після надання вказаної послуги відносини між сторонами договору вважаються припиненими.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.2, 2.3 цивільно-правової угоди №0106-1 від 01 червня 2018 року замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконані виконавцем послуги /пункт 1.3/. Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання послуг виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних послуг охорони об`єкту /пункт 2.1/. За виконані послуги замовник сплачує виконавцеві винагороду 3800,00 грн за місяць /пункт 2.2/. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт /пункт 2.3/.

Згідно з актом прийому виконаних послуг до цивільно-правового договору № 0106-1 від 01 червня 2018 року виконавцем надані, а замовником прийняті послуги з: охорони стаціонарних об`єктів; пропуску працівників, відвідувачів, автомобільного та іншого виду транспорту; перевірки цілісності об`єктів, що охороняється на наявність замків та інших замикальних пристроїв, пломб і відбиток печаток у місцях, які визначено для опломбування; візуального контролю периметру огорожі, правильності застосування комплексу організаційно-технічних заходів захисту місць зберігання; перевірки справності засобів зв`язку, інших засобів охорони, освітлення тощо . Враховуючи обсяг наданих послуг сума винагороди склала 3800,00 грн /а.с. 80/.

Виходячи з вказаних положень угоди та акта, оплачувався не процес праці, а результат наданої послуги, який визначався після закінчення роботи з охорони об`єкту, майна та матеріальних цінностей. Оплата здійснювалася за результатами отриманої послуги та на підставі акта прийому виконаних послуг.

Пунктом 3.1, розділом 4 та пунктом 6.1 цивільно-правової угоди № 0106-1 від 01 червня 2018 року визначено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань за цією угодою відповідно до чинного законодавства /пункт 3.1/. Угоду може бути розірвано за погодженням сторін. У разі порушення однією із сторін зобов`язань за угодою інша сторона має право розірвати угоду в односторонньому порядку /розділ 4/. Сторони не несуть відповідальність за невиконання даного договору в разі виникнення форс-мажорних обставин /пункт 6.1/.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зауважує, що вказаною угодою встановлена відповідальність сторін за невиконання умов угоди та підстави припинення цивільно-правової угоди, тоді як відповідальність працівників у трудових відносинах та підстави звільнення працівника регулюються лише імперативними нормами законів про працю та не можуть визначатися і змінюватися роботодавцем та працівником.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цивільно-правова угода №0106-1 від 01 червня 2018 року, яка укладена між Приватним підприємством "Гром-Кременчук" в особі керівника ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1 , за своїм змістом є цивільно-правовою угодою, а відносини, що склалися між сторонами вказаної угоди - суто цивільно-правовими.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року по справі № 1640/3038/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року по справі № 1640/3038/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Калитка В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 20.05.2019 року