Постанова

від 14.05.2019 по справі 0940/1460/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/708/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О. М.,

суддів Гудима Л. Я., Гуляка В. В.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача - Мушинського В. Т.,

представника відповідача - Юрчука Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Петрос Білекс" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Панікар І .В.,

час ухвалення рішення: 12:06:05,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 26.11.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Петрос Білекс" (далі - ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року № 0002791401, № 0002771401, № 0002831401.

В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність визначення йому суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, оскільки придбані у ТзОВ Імперіо Фудз лотки (ящики) використовувались в якості пакувального матеріалу в операціях, які не звільнені від оподаткування.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 06 квітня 2018 року № 265/09-19-14-01-30610050, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковим. Крім цього, зазначає, що в податкових та видаткових накладних на реалізацію відходів поліетилену не зазначено окремою позицією тара, її вартість та вага, тому вказані товарно-матеріальні цінності не приймали участь в оподатковуваних операціях.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо її змісту і вимог, посилається на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" щодо дотримання податкового та валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами проведення якої складено акт від 06 квітня 2018 року № 265/09-19-14-01-30610050.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 136798 гривень, в тому числі за 2015 рік в сумі 44 817 гривень, за 2016 рік в сумі 1882 гривень та за 2017 рік в сумі 90099 гривень;

- пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.8 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 182 290 гривень, в тому числі: лютий 2015 року на суму 1278 гривень, березень 2015 року на суму 3 516 гривень, квітень 2015 року на суму 1650 гривень, травень 2015року на суму 1518 гривень, червень 2015 року на суму 2 164 гривні, серпень 2015 року на суму 1 223 гривні, вересень 2015 року на суму 5 852 гривні, жовтень 2015 року на суму 17 584 гривні, листопад 2015 року на суму 22 782 гривень, грудень 2015 року на суму 16 607 гривень, січень 2016 року на суму 8 150 гривень, лютий 2016 року на суму 21 207 гривень, березень 2016 року на суму 4 541 гривень, квітень 2016 року на суму 10 424 гривні, травень 2016 року на суму 6 388 гривень, червень 2016 року на суму 10 103 гривні, липень 2016 року на суму 4 423 гривні, вересень 2016 року на суму 3 861 гривня, жовтень 2016 року на суму 13 402 гривні, липень 2017 року на суму 2 759 гривень, серпень 2017 року на суму 2 035 гривень, вересень 2017 року на суму 3 889 гривень, жовтень 2017 року на суму 6 287 гривень, листопад 2017 року на суму 10 060 гривень, грудень 2017 року на суму 551 гривня;

- пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.8 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення на суму 16927 гривень, в тому числі за січень 2016 року на суму 3 595 гривень, за грудень 2017 року на суму 12 968 гривень.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" не нараховано податкові зобов`язання за товарами, які призначені для використання в неоподаткованих операціях, суми податку на додану вартість за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту.

На підставі вказаного вище акта перевірки Головним управління ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року, а саме: № 0002771401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 136 798,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 22 995,00 гривень; № 0002791401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 177 496,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 44 378,00 гривень; № 0002831401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 12 968,00 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що товар, придбаний позивачем (макулатура), хоча і звільнений від оподаткування, водночас його придбання здійснювалось із сплатою податку на додану вартість. При цьому вказаний товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності в якості пакувального матеріалу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.5 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2019 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

В силу вимог пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. При цьому, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.

Як підтверджується матеріалами справи, 02 січня 2014 року між ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" (покупець) та ТзОВ Імперово Фуд (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 31, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцю макулатуру, лотки яїчні, а покупець зобов`язується купити і оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Придбаний товар - макулатура, відповідав товарній позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, тому, з урахуванням положень пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) така операція звільнялася б від оподаткування податком на додану вартість за умов здійснення постачання такого товару саме позивачем.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних.

Оскільки ТзОВ "Імперово Фудз" при продажі макулатури було закладено в її ціну податок на додану вартість, вказана обставина в силу вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України спричинила виникнення права у ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" на декларування податкового кредиту.

При цьому витрати, понесені ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" при придбанні макулатури, є складовою оподатковуваного доходу в розумінні статті 134 Податкового кодексу України та повинні враховуватись в цілях оподаткування.

Слід зазначити, що придбаний товар позивач використовував у господарській діяльності в якості пакувального матеріалу при реалізації контрагентам МПП Руслана , ПАТ Черкасивторресурси , ТЗОВ ЦРУ , ТЗОВ Деджіг-Україна товарів - ПЄТФ пляшки (прозорі, голубі, коричневі, зелені, з під масла рослинного), поліетилен б/у тюкований ВТ (прозорий, кольоровий), плівку стрейч (тюковану), полімери (чисту поліетиленову тару з-під побутової хімії), що підтверджується рядом видаткових накладних.

Як підтверджується змістом видаткових накладних, у вартість товарів не включено пакувальний матеріал.

Списання макулатури на витрати щодо упаковки товару підтверджується наказами ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" про списання від 30 грудня 2016 року № 1-С, від 30 грудня 2017 року № 1-С та актами списання товарів від 30 грудня 2016 року № 2, № 4.

При цьому, як видно з листа ПрАТ Черкасивторресурси від 31 травня 2018 року № 383 щодо пакувального матеріалу, ПрАТ Черкасивторресурси підтверджує факт поставки ПЕТ-пляшки та полімерів ТзОВ "ВКФ "Петрос Білекс" протягом 2015-2017 років у вигляді спресованих в кіпи (тюки), які на зовні (з двох боків) обкладені макулатурою прокладкою бугорчатою та макулатурою коробом яєчним для забезпечення цілісності кіпи (тюку) при транспортуванні.

Доводи відповідача щодо незазначення окремою позицією в податкових та видаткових накладних на реалізацію відходів поліетилену тари, її вартості та ваги, що вказує на те, що вказані товарно-матеріальні цінності не приймали участь в оподаткованих операціях, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана обставина свідчить про те, що позивачем не здійснювались операції щодо відчуження пакувальної тари.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість тверджень контролюючого органу щодо впливу на формування позивачем показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість здійснення операцій з товарами, які використані в операціях, що не є об`єктом оподаткування, що свідчить про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 0940/1460/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Гуляк Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 20.05.2019 р.