Постанова

від 13.05.2019 по справі 453/346/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/346/18 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1640/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Куцика І.Б.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

в березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання за ним права власності на житловий будинок (позначений у технічному паспорті літерою А-1), загальною площею 75,2 кв. м., житловою площею 32,2 кв. м., з господарськими спорудами - трьома сараями (позначені у технічному паспорті літерами Б, В та Ж), погребом (позначений у технічному паспорті літерою Г), убиральнею (позначена у технічному паспорті літерою Д), навісом (позначений у технічному паспорті літерою Е) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою к1 ), що розташований у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті племінника ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову ОСОБА_7 покликався на те, що спадкодавцю, який є його племінником, на праві власності належало будинковолодіння, яке він успадкував після смерті батьків, право власності на яке за ним не було зареєстроване у встановленому законом порядку. Спадкодавець у зареєстрованому шлюбі не перебував, дітей у нього не було, заповіту на майно не складав, а відтак спадкування після його смерті здійснюється за законом. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_12 є рідні дядько та тітка спадкодавця, якими є ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , котрі у встановленому порядку відмовились від спадщини на користь ОСОБА_3 Інших спадкоємців, які б претендували на обов`язкову частку у спадковому майні і таких, які прийняли спадщину у встановленому порядку, немає. Таким чином, позивач вважає, що він є єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_12 , у тому числі і спірного будинковолодіння, однак оформити таке право на нього позивач не може у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке. Отримавши відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов`язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, змушений звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок загальною площею 75,2 кв. м., житловою площею 32,2 кв. м. (позначений у технічному паспорті літерою А-1) з господарськими спорудами - трьома сараями (позначені у технічному паспорті літерами Б, В та Ж), погребом (позначений у технічному паспорті літерою Г), убиральнею (позначена у технічному паспорті літерою Д), навісом (позначений у технічному паспорті літерою Е) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою к1 ), розташований у АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті племінника ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , яка не є учасником справи, яка в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрутнованим, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував те, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_12 є його інші дядьки та тітки, а саме, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_13 , які б мали б бути залученими до участі у справі, як відповідачі, а не Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області. Також, зазначає про те, що ОСОБА_8 , яка не була залучена у справі, як відповідач, відмовилась від спадкового майна на користь апелянта, про що мала намір заявити у суді першої інстанції, однак не була залучена до участі у розгляді даної справи. Вважає, що посилання суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні на те, що ОСОБА_8 відмовилась від спадщини на користь брата ОСОБА_3 , є помилковим, оскільки остання підписала не зрозумілу їй заяву, і не мала наміру відмовлятись від спадщини на користь брата. Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/3 частини спадкового майна житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 від частини якого відмовилась спадкоємець ОСОБА_8 на її користь.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 , що стверджується копією актового запису про смерть № 8 від 23.06.2017 року, після смерті якого у цей же день відкрилася спадщина (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_12. заповіту на випадок смерті не складав, суд першої інстанції вірно зазначив, що спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_12 здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Встановивши, що спадкодавець ОСОБА_12. за життя не був одруженим, дітей не мав, що стверджується довідкою виконавчого комітету Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області від 20.09.2017 року, його батьки померли до часу його смерті, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 04.07.2017 року Сколівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 21.06.2016 року Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області, спадкодавець ОСОБА_12. не мав також рідних братів та сестер, а його бабця та дідусь, як з боку батька, так і з боку матері також померли задовго до часу його смерті, з врахуванням положень ст. ст. 1261, 1262 ЦК України, вірним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність спадкоємців першої та другої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_12

Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємцями за законом третьої черги після смерті ОСОБА_12 є його рідні дядько ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , рідні тітка ОСОБА_8 та ОСОБА_9

З долученої до матеріалів справи копії спадкової справи вбачається, що позивач у встановлені законом порядку та строки не відмовився від спадщини, прийняв таку шляхом подання 28.07.2017 року до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, інші спадкоємці третьої черги за законом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у встановленому законом порядку та строки відмовилися від спадщини на користь позивача, що стверджується копіями поданих ними 28.07.2017 року заяв у нотаріальну контору про відмову від прийняття спадщини.

Тобто, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_8 , як спадкоємець третьої черги за законом, у встановленому законом порядку та у встановлений законом строк відмовилася від спадщини після смерті племінника, ОСОБА_12 , на користь брата, ОСОБА_3 , що підтверджується її заявою від 28.07.2017 року на ім`я державної нотаріальної контори, яка нею протягом встановленого шестимісячного строку не відкликалася.

За вищенаведеного, вірним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що саме позивач вправі успадкувати усі права та обов`язки, які належали спадкодавцю, ОСОБА_12 , на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а також входили до складу спадщини.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, апелянт покликається на те, що спадкоємець третьої черги за законом після смерті племінника, ОСОБА_12 - ОСОБА_8 , мала намір повідомити суд про те, що вона підписала якусь незрозумілу їй заяву, підписувати яку не хотіла, а також повідомити суд про те, що вона відмовилася спадщини на користь апелянта, ОСОБА_1 , однак суд не залучив спадкоємця ОСОБА_8 до участі у справі.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта спростовуються наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частини 5 та 6 ст. 1273 ЦК України передбачають, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття, тобто, протягом шести місяців.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заява про відмову від прийняття спадщини, подана ОСОБА_8 28.07.2017 року до державної нотаріальної контори, нею протягом встановленого законом шестимісячного строку, не відкликалася і така не може бути відкликана, оскільки строк для її відкликання минув.

Крім цього, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19.06.2018 року ні ОСОБА_8 , ні іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_12 , не оскаржується, а твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що спадкоємець третьої черги за законом після смерті племінника, ОСОБА_12 - ОСОБА_8 , мала намір повідомити суд про те, що вона підписала якусь незрозумілу їй заяву, підписувати яку не хотіла, а також повідомити суд про те, що вона відмовилася спадщини на користь апелянта, ОСОБА_1 , є голослівними та всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Що стосується долученої до апеляційної скарги копії заяви ОСОБА_8 , у якій вона зазначає про те, що не заперечує і майбутньому не буде заперечувати про прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то ця заява стосується спадщини на майно, яке залишилося після смерті брата ОСОБА_8 - ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не племінника, ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зважаючи на те, що предметом даного позову є визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті племінника ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не після смерті її брата, ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилання апелянта на долучену до апеляційної скарги заяву ОСОБА_8 від 06.07.2018 року, як на доказ порушення прав та законних інтересів апелянта, є безпідставним та необґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не належить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пояснив представник ОСОБА_1 , вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачами у справі слід було залучити інших спадкоємців третьої черги після смерті ОСОБА_12 , а саме, ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 спростовуються заявами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 про відмову від прийняття спадщини, поданими ними у встановленому законом порядку протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, які ними протягом шестимісячного строку не відкликалися, що свідчить про відсутність між ними спору про право на спадкове майно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19.06.2018 року іншими спадкоємцями третьої черги після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , не оскаржується, вони не уповноважували апелянта ОСОБА_1 на представництво їхніх інтересів, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не залучались до участі у даній справі, не стосуються прав та інтересів апелянта.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

А відтак, колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, який встановлюючи права, які належали спадкодавцю ОСОБА_12 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а також входили до складу спадщини, дійшов до вірного висновку про належність спадкодавцю на праві власності будинковолодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що спадковий житловий будинок збудований у 1957 році, загальна площа такого будинку становить 75,2 кв. м., з яких 32,2 кв. м. - житлова, а решта - допоміжна. Житловий будинок позначений у технічному паспорті літерою А-1, з господарськими спорудами - трьома сараями (позначені у технічному паспорті літерами Б, В та Ж), погребом (позначений у технічному паспорті літерою Г), убиральнею (позначена у технічному паспорті літерою Д), навісом (позначений у технічному паспорті літерою Е) та колодязем (позначений у технічному паспорті літерою к1 ).

Згідно з довідкою КП ЛОР Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації за вих. № 1840 від 22.08.2017 року, чинної станом на дату подання такої у нотаріальну контору, вказаний вище житловий будинок у цілому, не є самочинним будівництвом.

У матеріалах справи наявні належно засвідчені копії облікової карти об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, з котрої вбачається, що категорія двору - робітничий , а головою двору та забудовником земельної ділянки була матір спадкодавця ОСОБА_12 , який був членом такого двору, а у подальшому до нього перейшли усі права та обов`язки на спірне нерухоме майно після смерті матері за складеним нею ІНФОРМАЦІЯ_5 року заповітом, котрий, у зв`язку із смертю спадкодавця ОСОБА_12 , залишився нереалізованим.

Вирішуючи питання щодо визнання права власності на спірне будинковолодіння у порядку спадкування, судом першої інстанції надано вірну оцінку доказам на підтвердження правомірності забудови земельної ділянки у сукупності з іншими доказами, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також витягом з книги погосподарського обліку. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавця ОСОБА_12 на спірне будинковолодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно врахував, що позивач, який прийняв спадщину, у встановленому законом порядку звертався до Сколівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержав відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів, а також довідки Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16.05.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.