Постанова

від 15.05.2019 по справі 375/2051/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року м. Київ

Справа №375/2051/18-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 15 травня 2019 року

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Кравець В.А., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи позивач ОСОБА_1

відповідач 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з

надзвичайних ситуацій у Київській області

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Справа №375/2051/18-ц № апеляційного провадження: 22-ц-824/5085/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Литвин О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що, 15липня 2014 року близько 10:50 год. під час виконання ним трудових обов`язків у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з ним стався нещасний випадок. А саме, під час вибуху одного з 13 вибухонебезпечних предметів часів ВВВ, що зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі на території установи, він отримав тяжку травму, яка призвела до ампутації обох нижніх кінцівок на рівні в/3 гомілки,а також гнійно-неротичної рани в ділянці ампутаційних культей, симптому фантомних болей обох нижніх кінцівок, субконьюктивального стороннього тіла правого ока, посттравматичної лівобічної нейросенсорної приглухуватості,атеросклеротичного кардіосклерозу. У зв`язку з травмою, йому з 03листопада 2014 року йому довічно встановлена перша група Б інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво (копія довідки МСЕК додається)і в наслідок чого він потребує стороннього догляду.

Втрата ним професійної працездатності становить 90% довічно і він потребує лікування ортопеда, травматолога, невролога, медикаментозного лікування, протезування, побутового обслуговування, постійного стороннього догляду, санаторно-курортного лікування з супроводом та ін.

Посилаючись на ст.ст. 1167, 1168 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь моральну школу в розмірі 9 000 0000 грн.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 15 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 400000 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 4 Державний пожежно-рятувальним загін ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, внаслідок чого зробив висновки, про те що дії позивача не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком, що не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач ОСОБА_1 порушив трудову дисципліну, а саме: без виробничої необхідності та дозволу керівника робіт перебував у підвальному приміщенні господарчої будівлі, де зберігалися вибухонебезпечні предмети, в порушення вимог законодавства не доповів керівництву про виявлену небезпечну ситуацію, що може призвести до аварії або нещасного випадку.

Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону належним чином не дослідив зібрані у справі докази, внаслідок чого зробив висновки, про те, що позивач потребує постійного стороннього догляду, він не має можливості працювати, постійно знаходиться в лікарнях, що не відповідають обставинам справи., оскільки, з довідки МСЕК позивач ОСОБА_1 може бути пристосований до роботи диспетчером, вахтером.

Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом, не відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості, а тому є завищеним.

Також, суд не прийняв до уваги ті обставини, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, а саме у службовий недбалості, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих громадян, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які отримали тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву в якій проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 15 липня 2014 року близько 10:50 години у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул. Телешівська , 2, в смт . Рокитне Київської області , стався нещасний випадок, а саме, вибухнув один із тринадцяти снарядів часів Великої вітчизняної війни, які без належних на те підстав (несанкціоновано) зберігалися у підвальному приміщенні господарської будівлі, до якого був вільний доступ.

Вибух стався під час перебування у підвалі двох працівників 18 ДПРЧ і в тому числі позивача у справі, який працював в установі на посаді водія автотранспортних засобів. Перебування останніх у підвалі було пов`язано із виконанням ними господарських робіт, проведення яких входило в їх обов`язки (відповідно до положень п.43 Тимчасового порядку організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби МНС України, затвердженого наказом МНС України від 31.10.2008 № 794) і для проведення яких необхідні були допоміжні засоби (скребки), за якими, власне, вони і прийшли до підвального приміщення, доступ до якого був вільним для всіх працівників установи.

Під час вибуху позивач отримав тяжку травму, яка призвела до ампутації обох нижніх кінцівок на рівні в/3 гомілки. Також наслідком вибуху стали гнійно-неротичної рани в ділянці ампутаційних культей, симптом фантомних болей обох нижніх кінцівок, субконьюктивальне стороннє тіло правого ока, посттравматична лівобічна нейросенсорна приглухуватість, атеросклеротичний кардіосклероз.

Вказані тяжка травма та інші ушкодження здоров`я позивача спричинили його тривале перебування на лікуванні.

Так, з дня отримання травми (15.07.2014) до 16.07.2014 він перебував на стаціонарному лікуванні в КМЗ Рокитнянської районної ради Київської області Рокитнянська центральна районна лікарня , де йому було проведено протишокову терапію та виконано ампутацію обох нижніх кінцівок на рівні верхніх третин гомілок. Для проведення подальшого лікування позивач був госпіталізований до травматологічного відділення головного військового медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь МО України, де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 16.07.2014 по 23.07.2014 з приводу мінно-вибухової травми нижніх кінцівок, стану ампутацій на рівні верхніх третин обох гомілок з приводу травматичного відчленування обох нижніх кінцівок, постгеморагічної анемії середнього ступеня тяжкості. Опісля позивач перебував з 23.07.2014 по 22.08.2014 на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі КМЗ Київської обласної ради Київська обласна клінічна лікарня , де йому 28.07.2014 було проведено реампутацію (операцію) правої нижньої кінцівки на рівні н/3 стегна, а 21.08.2014 - операцію по видаленню субконьюктивального стороннього тіла правого ока.

Внаслідок погіршення стану здоров`я з 20.10.2014 по 31.10.2014 ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні у інституті нейрохірургії ім. Академіка П. Ромоданова Національної АМН України, де йому було проведено двобічну операцію - DREZ -томію L5- S 1. Після виписки він продовжував хворіти.

В період з 26.01.2015 по 17.02.2015 у зв`язку із нестерпними болями позивач повторно перебував на обстеженні та лікуванні в інституті нейрохірургії ім. Академіка П. Ромоданова Національної АМН України. 09.02.2015 йому було повторно проведено двобічну операцію - DREZ-томію LЗ-L4. При виписці було констатовано деяке зменшення болю (больового синдрому) та те, що хворий продовжує хворіти.

В період з 09.11.по 07.12.2015 позивач був госпіталізований до Державної установи Інститут травматології та ортопедії НАМН України , де було підтверджено попередньо встановлений діагноз фантомний больовий синдром, стан після ампутації нижніх кінцівок. Повторно у вказаній установі позивач перебував на лікуванні з 08.12 по 15.12.2015.

У зв`язку із продовженням наслідків отриманих травм та погіршенням стану здоров`я позивач перебував на стаціонарному лікуванні в інституті нейрохірургії ім. Академіка П. Ромоданова Національної АМН України в період з 22.08 по 07.09.2017, з 03.01. по 14.01.2018. Окрім того, перебував також на стаціонарному лікуванні з 01 по 04.10.2018 в клінічній лікарні Феофанія .

В усіх названих вище випадках перебування позивача на лікуванні було спричинено наявністю в нього постійного больового синдрому. В період між перебуванням на стаціонарному лікуванні позивач постійно лікувався амбулаторно по місцю свого проживання.

28.03.2016 ОСОБА_1 встановлено довічно з 03.11.2014 першу (підгрупа Б ) групу інвалідності у зв`язку із трудовим каліцтвом та втратою з 03.11.2014 ступеня професійної працездатності в розмірі 90%. Відповідно до висновку МСЕК визначено його потребу у: лікуванні ортопедом, травматологом, неврологом; медикаментозному лікуванні; протезуванні; побутовому обслуговуванні; постійному сторонньому догляді; санаторно- курортному лікуванні із супроводом; забезпеченні кріслом-коляскою та іншими допоміжними засобами для інвалідів із пошкодженими нижніми кінцівками.

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15 липня 2014 року у о 10:50 годині у 18-й Державній пожежно-рятувальній частині 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що по вул. Телешівська, 2, в смт. Рокитне Київської області, складено акти за формою Н-5 від 20.03.2015 та Н-1 від 23 березня 2015. Нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до п. 7 Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від (акту форми Н-1), основною причиною нещасного випадку визнано несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів, супутніми причинами - незабезпечення належного утримання господарської будівлі на території субєкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів; порушення трудової і виробничої дисципліни.

Відповідно до розділу 4 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, причинами останнього є:

-несанкціоноване зберігання вибухонебезпечних предметів (снарядів, мін часів ВВВ загальною кількістю 13 одиниць) в підвальному приміщенні господарської будівлі суб`єкта господарювання (структурного підрозділу ГУ ДСНС України у Київській області), чим порушено вимоги п.2.7 Інструкції з організації та проведення робіт з розмінування місцевості на території України підрозділами та спеціалізованими підприємствами МНС, затвердженої наказом МНС України від 20.09.2010 №791. Відповідно до положень останньої з отриманням заявки про виявлення ВНП керівник територіального (районного, міського) органу управління МНС повинен організувати заходи щодо уточнення місця знаходження ВНП, забезпечити його маркування у встановленому порядку, по можливості провести дистанційну попередню ідентифікацію виявленого ВНП візуальним шляхом та спільно з органами МВС організувати його охорону та обмежений доступ населення у зону небезпеки. Охорона та обмежений доступ сторонніх осіб повинні здійснюватися до моменту повного закінчення особовим складом піротехнічного підрозділу робіт з розмінування місцевості;

-незабезпечення належного утримання господарчої будівлі на території суб`єкту господарювання, використання підвального приміщення для зберігання вибухонебезпечних предметів, що призвело до їх вибуху і травмування працівників, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України Про охорону праці ; розділ 3 Положення 4-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 24.05.2013 № 298.

Відповідно до розділу 6 акту форми Н-5, особами, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку визнані:

-начальник Рокитнянського РС ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту Сук О.М.; начальник 18-ДПРЧ смт . Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області старший лейтенант служби цивільного захисту Даниленко Є А.; начальник 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області підполковник служби цивільного захисту Горовецький В.Б..

Відповідно до акту форми Н-5 також встановлено, що ОСОБА_1 також порушив трудову і виробничу дисципліну, а саме, без виробничої необхідності та дозволу керівника робіт перебував у підвальному приміщенні господарської будівлі, де зберігалися вибухонебезпечні предмети, та не доповів керівництву про виявлену небезпечну ситуацію, що може призвести до аварії або нещасного випадку. Позаяк, як вбачається із матеріалів розслідування нещасного випадку, дії позивача не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку з нещасним випадком.

Крім того, як встановлено матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2014, а також актом службового розслідування вказаного нещасного випадку від 12.09.2014, у 18-ДПРЧ смт. Рокитне 4-ДПРЗ (м. Обухів) ГУ ДСНС України у Київській області контроль за знешкодженням та знищенням виявлених ВНП відсутній, жодного акту виконаних робіт з розмінування місцевості не зберігається.

Одноразова допомога позивачу, як потерпілому на виробництві, була виплачена своєчасно та у повному розмірі.

Після нещасного випадку на виробництві, що спричинив каліцтво позивача і в наслідок чого він став інвалідом першої групи з втратою професійної працездатності 90 % його усталений спосіб життя значно змінився. Він не має можливості працювати, вести звичайний, характерний для більшості людей спосіб життя та потребує постійної сторонньої допомоги. Окрім того, потребує постійної підтримуючої терапії, медикаментозного лікування, ортопедичних засобів, що вимагає значних матеріальних витрат.

Єдиним доходом позивача тепер є лише пенсія по інвалідності, якої не вистачає для задоволення навіть мінімальних потреб інваліда І групи і всі кошти в родині йдуть на його лікування.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного про характер отриманого позивачем ушкодження здоров`я, пов`язані з ним фізичні та моральні страждання позивача, відсоток втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, настання для позивача негативних наслідків та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 400 000 грн.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам матеріального закону.

Відповідно до вимог ст.ст.1, 3 ч. 4 ст.43, ч. 1 та 2 ст.46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України Про охорону праці , умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Приписами ст.12 Закону України Про охорону праці встановлено, що страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру є моральною шкодою потерпілого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 даної статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За змістом ч.ч. 1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз`яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , за якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності позивачу постійного стороннього догляду, він не має можливості працювати, постійно знаходиться в лікарнях, відхиляються судом як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме: копією трудової книжки на ім`я позивача, копією епікризу, копіями виписок з історії хвороби та медичної карти, копією довідки МСЕК, копіє довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, копією акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, копією акту про результати службового розслідування по факту події, а саме несанкціонованого підриву вибухонебезпечного предмету.

Отже, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, а тому рішення суду скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 4-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянський районного суду Київської області від 15 січня листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: В.А. Кравець

О.І. Шкоріна