Постанова

від 15.05.2019 по справі 693/267/18-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 693/267/18-ц

Провадження № 14-188цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С ., Князєва В. С. , Лобойка Л. М. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В. , Ситнік О. М. , Уркевича В. Ю. , Яновської О. Г. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2018 року у складі суддів Бондаренка С. І., Гончар Н. І., Нерушак Л. В. у цивільній справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області (далі - Нагірнянська сільрада), ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави, посилаючись на порушення вимог земельного законодавства під час передачі Нагірнянською сільрадою землі в оренду ОСОБА_10 : земельні ділянки надано для ведення фермерського господарства, чим змінено вид використання землі для сінокосіння і випасу худоби; їх передано особі, яка не може володіти землею для таких цілей, оскільки частиною другою статті 2 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що його дія не розповсюджується на осіб, які займаються, зокрема, сінокосінням та випасанням худоби. Земельні ділянки передано поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Оскільки укладений договір оренди землі не лише порушує вимоги закону, а й права держави на законне розпорядження її землями у визначеному порядку, прокурор просив суд: визнати незаконним і скасувати рішення Нагірнянської сільради від 4 серпня 2016 року № 11-3/VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_10 та передачі земельної ділянки в оренду (далі - Рішення № 11-3/VII); визнати недійсним договір від 30 листопада 2016 року, укладений між Нагірнянською сільрадою та ОСОБА_10 , за умовами якого останньому передано в оренду земельні ділянки площею 3,2904 га вартістю 13 246 грн та 7,4059 га вартістю 29 815 грн (кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_1 відповідно), розташовані в межах цієї сільради; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2016 року за індексним номером 33004088, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області Підгаєцькою Л. В..

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано Рішення № 11?3/VII. Визнано недійсним зазначений договір оренди землі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2016 року. Вирішено питання про судові витрати.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи прокурора про неможливість надання для ведення фермерського господарства земель сільськогосподарського призначення, до яких відносяться й сіножаті, є помилковими, оскільки така можливість прямо передбачена статтею 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Надання сіножатей, що є землями сільськогосподарського призначення, у користування для ведення фермерського господарства не є зміною цільового призначення землі, оскільки такого цільового призначення, як землі фермерського господарства, статтею 19 ЗК України не встановлено. Водночас надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів суперечить вимогам цього Кодексу та Закону України Про фермерське господарство .

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2018 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 24 травня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено сторонам, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що після отримання ОСОБА_10 прав на зазначені земельні ділянки він заснував фермерське господарство, яке зареєстровано в установленому законом порядку та яке використовує ці земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.

У серпні 2018 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов помилкових висновків про закриття провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано строк на подання відзиву.

ОСОБА_10 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2018 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 13 лютого 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року справу прийнято до розгляду.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_10 звернувся до Нагірнянської сільради із заявами про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності площею 7,4059 та 3,2904 га в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративних межах цієї сільради для ведення фермерського господарства.

Рішенням Нагірнянської сільради від 16 березня 2016 року № 6-3/VII надано такий дозвіл, а Рішенням № 11-3/VII затверджено проект землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок, надано ОСОБА_10 в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, встановлено розмір орендної плати, зобов`язано ОСОБА_10 укласти та зареєструвати договір оренди.

Договір оренди землі між Нагірнянською сільрадою та ОСОБА_10 укладено 30 листопада 2016 року та цього ж дня сторонами підписано акт приймання-передачі земельних ділянок.

Фермерське господарство Тищук (далі - ФГ Тищук ) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10 липня 2017 року.

Згідно з пунктом 7.1 статуту ФГ Тищук господарство використовує земельні угіддя, передані йому державою, громадянами, юридичними особами або набуті у процесі діяльності, а створюється на земельних ділянках площею 3,2904 га (сіножаті) з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 7,4059 га (сіножаті) з кадастровим номером НОМЕР_1 , наданих Нагірнянською сільрадою для створення фермерського господарства відповідно до договору оренди землі від 30 листопада 2016 року, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1122563971209.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 цього Кодексу).

Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цивільним позовом до органу місцевого самоврядування та фізичної особи щодо визнання недійсним та скасування рішення цього органу про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договору оренди земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, укладеного між фізичною особою і сільрадою, та скасування державної реєстрації цього договору. Прокурор посилався на те, що особою, уповноваженою розпоряджатися спірними земельними ділянками,є відповідач - Нагірнянська сільрада.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи (або фізичної особи - підприємця). З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Суди встановили, що між ОСОБА_10 і Нагірнянською сільрадою укладено договір оренди земельної ділянкиз метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство . Після державної реєстрації цього договору ОСОБА_10 заснував фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до ФГ Тищук з дня його державної реєстрації.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14?ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Апеляційного суду Черкаської області, викладеними у постанові від 25 липня 2018 року,про наявність підстав для закриття провадження у справі , оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М . Ситнік О. С . Золотніков В . Ю . Уркевич В . С. Князєв О. Г . Яновська Л. М. Лобойко