Постанова

від 15.05.2019 по справі 923/199/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/199/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Колоколова С.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю"Меліоратор+"

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від „21" березня 2019 року про забезпечення позову

у справі № 923/199/19

за позовом Фермерського господарства "Нива"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+"

про стягнення 2 476 194 грн. 07 коп.

головуючий суддя: Гридасов Ю.В.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 15.05.2019р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019р. Фермерське господарство "Нива" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" про стягнення 2 476 194 грн. 07 коп., у тому числі 1 922 735 грн. 50 коп. сума основного боргу, 125 277 грн. 07 коп. пеня, 10 296 грн. 75 коп. сума трьох процентів річних, 10 296 грн. 75 коп. сума за користування чужими грошовими коштами, 407 588 грн. 00 коп. сума збитків (упущеної вигоди).

21.03.2019 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області прийнято позовну заяву Фермерського господарства "Нива" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" про стягнення 2 476 194 грн. 07 коп. у справі № 923/199/18 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Також, разом з позовною заявою ФГ "Нива" було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" (код ЄДР 40006626, місцезнаходження: вул. Академіка Тарле, 16, корп. 2, офіс 136, м. Херсон, а саме, - грошові кошти на рахунку НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк" в ТВБВ № 10021/072, МФО 352457 в межах суми 2 476 194 грн. 07 коп.

21.03.2019 року ухвалою Господарського суду Херсонської області заяву Фермерського господарства Нива про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на майно - грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" (адреса місцезнаходження: 73040, місто Херсон, вулиця Академіка Тарле, будинок 16, корпус 2, офіс 136; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40006626), що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк" в ТВБВ №10021/072, МФО 352457 в межах суми 2476194грн.07коп.

Такий висновок суду мотивований тим, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та доведеною, у зв`язку з чим накладений арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ в межах суми позову та які знаходяться на банківському рахунку АТ Ощадбанк .

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.03.2019, у задоволенні заяви про забезпечення позову ФГ Нива - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також зазначає, що місцевим господарським судом не було у повній мірі досліджені докази.

Апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції обмежився посиланнями на загальні норми ГПК України, не зазначив, які саме докази підтверджують доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду.

Накладення оскаржуваною ухвалою арешту на рахунок відповідача унеможливлює здійснення товариством його господарської діяльності, виплату заробітної плати та сплату податків.

Крім того, скаржник зазначає, що застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову за своїм змістом є тотожним задоволенню позовної вимоги про стягнення заборгованості.

02.05.2019 року від Фермерського господарства Нива надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу ТОВ Меліоратор+ на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.03.2019 року у справі № 923/199/19 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.03.2019 року у даній справі - залишити без змін.

В судове засідання 15.05.2019р. сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши у судовому засіданні та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 ГПК України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих Фермерським господарством Нива на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" в особі директора ОСОБА_1, та Фермерським господарством "Нива" було укладено Договір поставки № 11/12/2018.

Відповідно до умов вказаного Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити сою українського походження (далі - Товар).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість товару зазначається у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 3.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах, які зазначаються у специфікаціях до Договору, згідно Офіційних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року), за виключенням умов, які можуть бути обумовлені в Договорі. Місце поставки товару зазначається у специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами (п. 4.1 Договору).

Поставка товару підтверджується та супроводжується наступними документами:

а) видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей;

б) рахунком Постачальника із зазначенням точної кількості та ціни Товару та номеру і дати додаткової угоди до цього Договору згідно якої здійснюється поставка Товару;

в) посвідченням (сертифікатом) якості, виданим сертифікованою лабораторією на кожну транспортну одиницю;

г) товарно-транспортними накладними у 4-х екземплярах;

д) специфікацією.

Відповідно до п. 4.5 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю, що засвідчується підписами сторонами видатковою накладною та /або актом приймання-передачі товару. Датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата підписання вищевказаних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Специфікацією № 1 до Договору поставки №11/12/2018 від 13.12.2018 року визначено, що сторони уклали цю специфікацію на поставку сої (ДСТУ 4964:2008) у кількості 200 одиниць товару, тон. Ціна за одиницю виміру без ПДВ - 8625,00грн., загальна вартість без ПДВ 1725000,00грн. (один мільйон сімсот двадцять п`ять тисяч гривень).

Загальна вартість товару з ПДВ складає 2070000,00грн. (два мільйони сімдесят тисяч гривень).

Постачальник постачає товар на умовах EXW (міжнародні правила по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року) (самовивіз).

Згідно Додатку 1 до Договору поставки №11/12/2018 покупець забирає продукцію від постачальника своїм транспортом, за власний рахунок.

18.12.2018 р. на виконання вимог Договору, позивачем поставлено відповідачу сою у кількості 195,53 тон на загальну суму 1686446,25грн., податок на додану вартість 337289,25грн., загальну сума з ПДВ - 2023735,50грн.

Товар від покупця отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності №1 від 18.12.2018 року, яка видана для отримання цінностей від ФГ "Нива" за Договором поставки №11/12/2018 від 13.12.2018 року.

Загальна сума, що підлягає оплаті, складає 2023735,50грн. (два мільйона двадцять три тисячі сімсот тридцять п`ять гривень).

Вказане підтверджується рахунком-фактурою №2 від 18.12.2018 року, накладною № 2 від 18.12.2018 року.

Відповідач сплатив лише частину грошових коштів в розмірі 101000,00грн. (сто одна тисяч гривень), що підтверджується платіжним дорученням №01 від 17.01.2019 року.

Вказані грошові кошти сплачено позивачу несвоєчасно, з порушенням строків, передбачених договором.

У зв`язку з частковою сплатою грошових коштів за поставлений товар, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 1922735,50грн. (один мільйон дев`ятсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять п`ять гривень п`ятдесят копійок).

Предметом позовних вимог у даній справі є вимога позивача про стягнення 2 476 194 грн. 07 коп., у тому числі 1 922 735 грн. 50 коп. сума основного боргу, 125 277 грн. 07 коп. пеня, 10 296 грн. 75 коп. сума трьох процентів річних, 10 296 грн. 75 коп. сума за користування чужими грошовими коштами, 407 588 грн. 00 коп. сума збитків (упущеної вигоди), у зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за Договором поставки від 13.12.2018р. № 11/12/201.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, Фермерське господарство посилається на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, єдиним засновником ТОВ "Меліоратор +" є ОСОБА_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , тобто адреса проживання єдиного учасника товариства збігається з адресою місцезнаходження юридичної особи.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що за місцезнаходженням ТОВ "Меліоратор+" та за місцем реєстрації ОСОБА_1 також зареєстрована інша юридична особа - ТОВ "Подорож" (код ЄДР 40416757, КВЕД: 79.12 - діяльність туристичних операторів, засновник ОСОБА_4, статутний капітал - 100,00грн).

Як стверджує ФГ Нива , фактично за місцезнаходженням товариство відсутнє та не здійснює господарську діяльність, а зазначена вище адреса використовується лише для здійснення реєстраційних дій при створенні юридичної особи.

Відповідно до статті 80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

При цьому, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об`єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті (стаття 86 Господарського кодексу України).

Згідно статей 12, 13 Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю", розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 14 Закону України "Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Аналогічні положення знайшли закріплення у Статуті відповідача.

Так, пунктом 3.1 Статуту ТОВ "Меліоратор+" визначено, що для забезпечення діяльності товариства створений статутний капітал за рахунок внесків учасників у розмірі 100 грн. Статутний внесок у розмірі 100% має внести ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 3.3, 4.3 Статуту учасники повинні повністю внести до статутного капіталу грошовий внесено протягом 6 місяців з дати реєстрації товариства. Статутний капітал товариства формуються його учасниками на протязі 6 місяців з моменту державної реєстрації товариства.

Відповідно до п. 4.4 Статуту якщо учасник товариства прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом даного додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

-виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

- про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини учасника товариства;

-про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; про ліквідацію товариства.

В порушення вимог чинного законодавства та положень Статуту, учасником ТОВ "Меліоратори+" ОСОБА_1 не внесено до статутного капіталу товариства відповідного внеску.

Відповідно до п. 1.6 Статуту ТОВ "Меліоратор +", який затверджено рішенням загальних зборів учасників № 1 від 28.09.2018 року, товариство є юридичною особою з дня його реєстрації, має право від свого імені укладати цивільно-правові та інші угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов`язання, виступати в суді, господарському суді від свого імені. Товариство наділено власними основними і оборотними активами, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банка.

У даному випадку, в розумінні чинного законодавства України, статутний капітал є показником, який характеризує розміри і фінансовий стан підприємства.

Як зазначає ФГ Нива , зміст статутного капіталу полягає у забезпеченні створеної юридичної особи основними і оборотними засобами, необхідними для початку господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг чи продажу товарів, ведення іншої господарської діяльності.

Еквівалентом капіталу виступає майно підприємства, що представляє собою потенціал підприємства або конкретну форму використання капіталу. Як сума фінансових зобов`язань підприємства перед власниками і кредиторами капітал відображається в пасиві балансу підприємства і утворює фінансово-економічний сегмент господарства.

Отже, на думку позивача, створюючи та реєструючи Товариство з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+", яке має статутний фонд 100грн., учасник товариства - ОСОБА_1 не мав на меті здійснювати господарську, підприємницьку діяльність в рамках чинного законодавства України та ділового обороту.

З наведеного вище, на думку позивача, вбачається, що єдиною метою, яку переслідував ОСОБА_1 при створенні підприємства, є заволодіння чужими грошовими коштами та майном шляхом вчинення шахрайських дій (вказане реалізовано за допомогою укладення Договору поставки та отримання товару без сплати його вартості). Вказане також свідчить про те, що в діях ОСОБА_1 та ТОВ "Меліоратор+" вбачаються ознаки ведення фіктивного підприємництва.

Про вказані факти позивачем повідомлено правоохоронні органи, що підтверджується повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а також відповідним талон про прийняття повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Позивач звертає увагу на той факт, що відповідно до п. 5.3 Статуту, товариство є власником:

- майна, переданого учасниками як вклад до статутного капіталу товариства;

- майна, переданого учасниками товариству у власність;

- продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів, а також іншого майна, переданого на протязі діяльності

Відповідно до п. 12.4 Статуту відповідача витрати товариства відшкодовуються за рахунок коштів товариства. Якщо господарська діяльність товариства виявляється збитковою, товариство мусить прийняти всі необхідні заходи, такі як продаж майна товариства, використання коштів з фондів, вирішення питань про необхідність додаткових внесків учасників, а також вступ до товариства нових учасників.

Відповідно до п. 4.8 Статуту відповідача у товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду становить 5% суми чистого прибутку. За рішенням зборів учасників товариства може створюватися також фонд розвитку підприємства, фонд соціального розвитку, фонд оплати праці, фонд представники витрат та інші фонди, необхідні для його діяльності.

Пунктом 4.1 Статуту відповідача закріплено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, а також речі або майнові чи інші відчужуванні права, що мають грошову оцінку.

Пунктом 6.2 Статуту відповідача визначено, що учасники товариства зобов`язані здійснювати вклади до статутного капіталу Товариства в розмірах, порядку та засобом, передбаченим установчими документами та рішенням зборів учасників, дотримуватися положень статуту, корпоративного договору та чинного законодавства.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "Меліоратор+" зареєстровано 11.09.2015 року.

Однак, незважаючи на тривалий час здійснення господарської діяльності товариством та його засновником/учасником не здійснено внеску до статутного капіталу (статутний капітал не сформовано), не створено страхового фонду, який формується за рахунок прибутку підприємства, чи інших фондів.

Крім того, закріплюючи у Статуті товариства положення про те, що у разі збитковості діяльності підприємства, Товариство мусить прийняти всі необхідні заходи такі як продаж майна товариства, використання коштів з фондів, ОСОБА_1 , на думку позивача, умисно водив в оману своїх контрагентів щодо надійності своєї діяльності, у той час, коли відповідач не мав майна, фондів, а також грошових коштів для здійснення повного розрахунку з ФГ "Нива" за отриманий товар. Тобто, як стверджує позивач, учасником ТОВ "Меліоратор+" ОСОБА_1 створено умови, при яких у разі збитковості підприємницької діяльності, грошові зобов`язанні не могли бути погашені.

Водночас, за специфікацією № 1 до Договору поставки № 11/12/2018 від 13.12.2018 року, визначено, що сторони уклали цю специфікацію на поставку сої (ДСТУ 4964:2008) у кількості 200 одиниць товару, тон. Ціна за одиницю виміру без ПДВ - 8625,00грн, загальна вартість без ПДВ 1725000,00грн. (один мільйон сімсот двадцять п`ять тисяч).

Загальна вартість товару разом з податком на додану вартість, який отримано відповідачем, складає 2070000,00грн. (два мільйони сімдесят тисяч гривень).

За змістом Договору поставки та платіжного доручення у відповідача є банківський рахунок НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк" в ТВБВ №10021/072, МФО 352457.

Отже, з наведених у заяві доводів позивача про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі вбачається, що вони є обґрунтовані та доведені.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність обґрунтування причин звернення позивача з заявою про забезпечення позову в свою чергу, є такими що не відповідають дійсності.

Водночас, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви Фермерського господарства Нива про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, у межах суми позову 2 476 194 грн. 07 коп.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що невжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову, а саме не накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ значно утруднить, або зробить неможливим виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог Фермерського господарства.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції обмежився посиланнями на загальні норми ГПК України, не зазначив, які саме докази підтверджують доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, оскільки судом здійснено при розгляді заяви про забезпечення розгляду було враховано та надано оцінку розміру статутного капіталу відповідача, вчинення останнім протиправної, злочинної поведінки, грубих порушень вимог чинного законодавства та власного статуту, а також тривалість невиконання ним грошових зобов`язань.

А тому, господарський суд здійснивши оцінку доводів заявника в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, викладені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення заяви Фермерського господарства Нива про вжиття заходів до забезпечення позову.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Херсонської області від 21.03.2019 року у справі № 923/199/19 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ залишенню без задоволенню.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.03.2019р. у справі №923/199/19 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „20" травня 2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Г.П. Разюк