Рішення

від 11.06.2019 по справі 923/199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Справа № 923/199/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства "Нива" (с. Вільна Україна Каховського району Херсонської області),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" (м. Херсон),

про стягнення 2 476 194 грн. 07 коп.

за участю представників:

позивача - Горбунова К.О., адвокат;

відповідача - не прибув.

Фермерське господарство "Нива" 20.03.2019 року звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути 2 476 194 грн. 07 коп., у тому числі 1 922 735 грн. 50 коп. сума основного боргу, 125 277 грн. 07 коп. пеня, 10 296 грн. 75 коп. сума трьох процентів річних, 10 296 грн. 75 коп. сума за користування чужими грошовими коштами, 407 588 грн. 00 коп. сума збитків (упущеної вигоди).

ФГ "Нива" разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, у якій Позивач просить накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" (код ЄДР 40006626, місцезнаходження: вул. Академіка Тарле, 16, корп. 2, офіс 136, м. Херсон, а саме, - грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 в ХОУ АТ "Ощадбанк" в ТВБВ № 10021/072, МФО 352457 в межах суми 2 476 194 грн. 07 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019 року, справу розподілено судді Гридасову Ю.В.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року прийняти справу № 923/368/18 прийнято позовну заяву до розгшляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 16 квітня 2019 року о 14:30.

Ухвалою суду від 21.03.19 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання від 16.04.19, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 16.05.19 о 11 годині 30 хвилин.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.05.19 до 11 годину 30 хвилин 28.05.19.

Розгляд справи у судовому засіданні відкладався з 28.05.19 до 12 години 00 хвилин 11.06.19, відповідна ухвала суду занесена до протоколу судового засідання від 28.05.19.

У судовому засіданні 11.06.19 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Позивач у позовній заяві посилається на наступні обставини:

13 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор+» та Фермерським господарством «Нива» укладено договір поставки № 11/12/2018;

18 грудня 2018 року, на виконання вимог Договору, Позивачем поставлено Відповідачу сою у кількості 195,53 тон на загальну суму 1686446,25грн., податок на додану вартість 337289,25грн., загальну сума з ПДВ - 2023735,50грн.;

товар від Покупця отримано Савіним О.О. на підставі довіреності № 1 від 18.12.2018 року, яка видана для отримання цінностей від ФГ «Нива» (Позивача) за Договором поставки №11/12/2018 від 13.12.2018 року;

загальна сума, що підлягає оплаті, складає 2023735,50грн.;

за умовами Договору оплата за отриманий товар мала відбутися до 26.12.2018 року (включно);

Відповідач сплатив лише частину грошових коштів в розмірі 101000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №01 від 17.01.2019 року;

у зв`язку з частковою сплатою грошових коштів за поставлений товар, у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість (основний борг) у розмірі 1922735,50грн.;

ціна позову становить 2476194,07грн., у тому числі 1922735,50грн. - сума основного боргу, 125277,07грн. - пеня, 10296,75грн. - сума трьох процентів річних, 10296,75грн. - сума за користування чужими грошовими коштами, 407588,00грн. - сума збитків (упущеної вигоди).

Представник позивача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наступні обставини:

виходячи з умов п. 10.2 Договору, строк виконання Відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що не настав;

Позивач розраховував пеню в розмірі саме 0,1 % від нібито несплаченої суми, чим порушив умови Дого Договору, оскільки дана сума є вищою ніж з розрахунку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;

статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, проте укладеним між сторонами Договором поставки розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено;

Позивачем не обгрунтовано та не доведено факту заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди, відповідні посилання грунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами, заявлений до стягнення розмір упущеної вигоди документально не підтверджено.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання (ухвала-повідомлення вручена 03.06.19, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) не скористався своїм правом на участь у розгляді справи по суті у судовому засіданні.

Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

20.03.19 - позовна заява;

20.03.19 - заява про забезпечення позову.

Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):

09.04.19 - відзив на позовну заяву;

16.05.19 - письмове клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;

28.05.19 - письмове клопотання про відкладення судового засідання.

Заслухавши вступне та заключне слово представника позивача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Меліоратор+ (надалі за текстом рішення - Покупець, Відповідач) та Фермерським господарством Нива (надалі за текстом рішення - Постачальник, Позивач) укладено договір поставки № 11/12/2018 (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити сою українського походження (далі - Товар).

Пунктом 2.1 Договору узгоджено, що кількість Товару зазначається у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Ціна Товару за одиницю виміру та загальна вартість Товару зазначається у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 3.1 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах, які зазначаються у специфікаціях до Договору, згідно Офіційних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс (у редакції 2010 року), за виключенням умов, які можуть бути обумовлені в Договорі. Місце поставки Товару зазначається у специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами (п. 4.1 Договору).

Поставка Товару підтверджується та супроводжується наступними документам :

а) видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей;

б) рахунком Постачальника із зазначенням точної кількості та ціни Товару та номеру і дати додаткової угоди до цього Договору згідно якої здійснюється поставка Товару;

в) посвідченням (сертифікатом) якості, виданим сертифікованою лабораторією на кожну транспортну одиницю;

г) товарно-транспортними накладними у 4-х екземплярах;

д) специфікацією.

Відповідно до п. 4.5 Договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю, що засвідчується підписами Сторонами видатковою накладною та /або актом приймання-передачі Товару. Датою переходу права власності від Постачальника до Покупця є дата підписання вищевказаних документів. Датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі Товару.

Специфікацією № 1 до Договору поставки №11/12/2018 від 13.12.2018 року визначено, що Сторони уклали цю специфікацію на поставку сої (ДСТУ 4964:2008) у кількості 200 одиниць товару, тон. Ціна за одиницю виміру без ПДВ - 8625,00грн., загальна вартість без ПДВ 1725000,00грн. Загальна вартість Товару з ПДВ складає 2070000,00грн.

Постачальник постачає Товар на умовах ЕХW (міжнародні правила по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2010 року) (самовивіз).

Відповідно до умов Додатку 1 до Договору поставки №11/12/2018 Покупець забирає продукцію від Постачальника своїм транспортом, за власний рахунок.

Відповідно до умов пункту 7.1 Договору поставки, Покупець зобов`язується вчасно прийняти і оплатити Товар, відповідно до умов Договору.

Пунктом 5.1 Договору узгоджено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у рахунку Постачальника.

Покупець сплачує грошову суму в розмірі вартості Товару без ПДВ протягом 5 (п`ять) банківських днів з дня відвантаження товару у пункті призначення (п. 5.3 Договору).

Покупець сплачує грошову суму в розмірі суми ПДВ вартості Товару, протягом 7 (сім) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до статті 201.1 Податкового кодексу України (п. 5.3.1 Договору).

Відповідно до умов п. 5.4 Договору оплата за Товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця.

18 грудня 2018 року, на виконання вимог Договору, Позивачем поставлено Відповідачу сою у кількості 195,53 тон на загальну суму 1686446,25грн., податок на додану вартість 337289,25грн., загальну сума з ПДВ - 2023735,50грн. Загальна сума, що підлягає оплаті, складає 2023735.50грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 2 від 18.12.2018 року, накладною № 2 від 18.12.2018 року.

Товар від Покупця отримано Савіним О.О ОСОБА_1 на підставі довіреності № 1 від 18.12.2018 року, яка видана для отримання цінностей від ФГ Нива (Позивача) за Договором поставки №11/12/2018 від 13.12.2018 року.

Таким чином, оплата за отриманий товар мала відбутися до 26.12.2018 року (включно).

В порушення зобов`язань за Договором, Відповідач сплатив лише частину грошових коштів в розмірі 101000,00грн. (сто одна тисяч гривень), що підтверджується платіжним дорученням №01 від 17.01.2019 року.

Вказані грошові кошти сплачено Позивачу несвоєчасно, з порушенням строків, передбачених Договором.

У зв`язку з частковою сплатою грошових коштів за поставлений товар, у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість (основний борг) у розмірі 1922735,50грн.

Таким чином, на момент звернення до суду з позовною заявою, Відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання за Договором у розмірі 1922735,50грн.

Судом не приймаються до уваги аргумент Відповідача щодо відсутності факту прострочення грошового зобов`язання за Договором, з посиланням на пункт 10.2. Договору поставки №11/12/2018 від 13.12.2018 року, відповідно до умов якого сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представника обох Сторін і діє до 31 грудня 2018 року, повний розрахунок за цим Договором здійснюється після поставки п`ятиста одиниць товару. Оскільки окрім повного розрахунку умови Договору, зокрема пункти 5.1 - 5.4 передбачають порядок та строк оплати кожного окремого рахунку.

Відповідно до умов п. 6.1 Договору поставки у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до умов п. 6.8 Договору поставки у випадку порушення Покупцем строку проведення оплати за поставлений Товар, відповідно до умов Договору, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми.

З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства та приймаючи до уваги прострочення Відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань (п. 6.8 Договору), Позивачем розраховано суму штрафних санкцій у вигляді пені на основну заборгованість за період, визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, розмір яких складає 125277,07грн., а саме: пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 2023735,50грн., кількість днів прострочення - 22 дні (з 27.12.2018 року по 17.01.2019 року) - 44522,18грн.; пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 1922735,50грн., кількість днів прострочення - 42 дні (з 18.01.2019 року по 27.02.2019 року) - 80754,89грн. Відповідачем не представлено суду контррозрахунок пені.

Пунктом 6.2 Договору узгоджено, що за порушення будь-якою Стороною умов Договору така Сторона відшкодовує іншій Стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, визначений чинним законодавством України. Сторони домовилися, що збитки стягуються у повній сумі понад неустойку.

Судом приймаються до уваги аргументи Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку з розрахунку недоотриманих 8 центнерів з 1 га. врожаю 2019 року, внаслідок невнесення достатньої кількості мінеральних дорив. Оскільки Позивачем не обгрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди, відповідні посилання Позивача ґрунтуються на припущеннях, заявлений до стягнення розмір упущеної вигоди документально не підтверджено: вказані у калькуляції жодним чином не підтверджені, не обгрунтовано визначений розмір продукції яка може бути зібрана з 1 га. в 2019 році; Позивачем зазначено про намір засіяти сільськогосподарською продукцією - соєю 124,14 га., однак жодним належним доказом не доведено що ним засіяно меншу площу, ніж планувалося, не доведено списання відповідної кількості мінеральних добрив, не надано доказів придбання посівного матеріалу для посіву саме сої.

Як стверджує Позивач, у зв`язку з допущенням порушень Відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за Договором поставки, останній, відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, має сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Разом з тим, судом приймаються до уваги доводи Відповідача щодо відстності підстав для задоволення позову у вказаній частині, оскільки статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, проте укладеним між сторонами Договором поставки розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

За вказаних обставин, наведені позивачем аргументи щодо наявності підстав для задоволення позову, в частині стягнення 1922735грн.50коп. основного боргу, 10296грн.75коп. з урахуванням 3% річних, 125277грн.07коп. пені, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства. В частині щодо стягнення 10 296 грн. 75 коп. за користування чужими грошовими коштами, 407 588 грн. 00 коп. збитків (упущеної вигоди), наведені позивачем аргументи щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Аргументи, наведені відповідачем щодо відсутності підстав для задоволення позову, в частині стягнення 1922735грн.50коп. основного боргу, 10296грн.75коп. з урахуванням 3% річних, 125277грн.07коп. пені, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства. В частині стягнення 10296грн.75коп. за користування чужими грошовими коштами, 407588грн.00коп. збитків (упущеної вигоди), аргументи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення закріплені у статті 712 Цивільного кодексу України. Крім того, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у вип&цсах, передбачених законом.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За змістом частини 1 статті 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1922735грн.50коп. основного боргу, 10296грн.75коп. з урахуванням 3% річних, 125277грн.07коп. пені. В іншій частині, щодо стягнення 10 296 грн. 75 коп. за користування чужими грошовими коштами, 407 588 грн. 00 коп. збитків (упущеної вигоди), позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В дановму випадку, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати 30874грн.71коп. судового збору та 12468грн.59коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (37143,00 : 2476194,07 х 2058309,32 = 30874,71; 15000,00 : 2476194,07 х 2058309,32 = 12468,59), покладаються на відповідача, а в іншій частині на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор+" (адреса місцезнаходження: 73040, місто Херсон, вулиця Академіка Тарле, будинок 16, корпус 2, офіс 136; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40006626) на користь Фермерського господарства "Нива" (адреса місцезнаходження: 74842, Херсонська область, Каховський район, село Вільна Україна, вулиця Каховська, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 19231966) 1922735грн.50коп. основного боргу, 10296грн.75коп. з урахуванням 3% річних, 125277грн.07коп. пені, 30874грн.71коп. витрат по сплаті судового збору, 12468грн.59коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Дата складання повного рішення 18 червня 2019 р.

Суддя Ю.В. Гридасов