Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/12938/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/12938/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Зубець Л.П.

Пашкіної С.А.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Новосад Т.О.

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - Скрипник П.Г.

третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2019 р. (повне рішення складено 14.02.2019 р.)

у справі № 910/12938/18 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Геркулес"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Броніслава Сергійовича

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" про:

- визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.02.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Броніславом Сергійовичем та зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 643;

- скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13356852 від 20.02.2016 р. про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" права власності на цілісний майновий комплекс;

- зобов`язання зареєструвати за Приватним акціонерним товариством "Геркулес" право власності на цілісний майновий комплекс.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.02.2016 р., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, не спрямований на реальне настання правових наслідків та є фіктивним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2018 р. залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Броніслава Сергійовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2019 р. у справі № 910/12938/18 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено між пов`язаними юридичними особами, які не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором. Також дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до іншої юридичної особи з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у справі № 910/12938/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12938/18 та призначено її до розгляду на 02.04.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/795/19 від 01.04.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12938/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12938/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 р. справу № 910/12938/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначеному засіданні суду 02.04.2019 р. оголошено перерву до 14.05.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1224/19 від 13.05.2019 р. у зв`язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12938/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12938/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 14.05.2019 р., представники відповідача-1 та третьої особи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів поважності причин відсутності вказаних представників суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Приватним підприємством "Український продукт" було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ, згідно з яким визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику в майбутньому, на підставі якого банк надав позичальнику кредити (транші) на загальну суму 15000000,00 грн зі строком погашення не пізніше 18.06.2014 р.

В забезпечення виконання Приватним підприємством "Український продукт" зобов`язань за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р., між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Геркулес" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 190613-П від 19.06.2013 р. (далі - договір поруки).

Згідно з п. 1.1 договору поруки предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством "Український продукт" (боржником) зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки поручитель зобов`язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р., на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з розділом 1 цього договору на рахунки, на яких враховується заборгованість боржника перед кредитором, протягом десяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.

Вказані обставини також встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2015 р. у справі № 200/14506/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Приватного підприємства "Український продукт" про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р., яким позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Приватного підприємства "Український продукт" заборгованість за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р. у розмірі 15836575,33 грн.

Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

20.02.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Геркулес" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу ПрАТ "Геркулес" передає, а ТОВ "Провінція Плюс" приймає у власність цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов`язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору купівлі-продажу цілісний майновий комплекс, загальною площею 2834 кв.м, складається з: А - нежила будівля, площею 887,9 кв.м: Б - склад, площею 864.2 кв.м; В - склад, площею 853,9 кв.м, Г - гараж, площею 228 кв.м: 1 -3 - огорожа; І - II - замощення. Цілісний майновий комплекс передається разом з будь-яким інженерними та іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами, Інвентарем, устаткуванням га іншою інфраструктурою, що забезпечує можливість використання цілісного майнового комплексу за призначенням. Цілісний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці, площею 1,0854 га (одна ціла вісімсот п`ятдесят чотири десятитисячних гектара), кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Документом, що підтверджує право власності продавця на відчужуваний цілісний майновий комплекс, є договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідчений Першою Краматорською державною нотаріальною конторою 03.07.2003 р. за реєстровим номером 2-2661.

За умовами п. п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу, право власності продавця на цілісний майновий комплекс зареєстроване у Краматорському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі 7 за номером 1219-Н/Ф, та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 822452914129, номер запису про право власності: 12829485. Продаж цілісного майнового комплексу вчиняються між сторонами за 638 231,84 грн з урахуванням ПДВ в розмірі 106371,97 грн. Зазначена ціна відповідає волевиявленню продавця та покупця та є остаточною і змінам не підлягає. Оціночна вартість цілісного майнового комплексу, що відчужується, згідно зі звітом про оцінку майна, сформованим Приватним підприємством "Донецько-Східний Брокерський Торговий дім" 18.02.2016 р., становить 616591,39 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу балансова вартість цілісного майнового комплексу складає 638231,84 грн, в тому числі ПДВ 106371,97 грн, що підтверджується довідкою про балансову вартість основних засобів станом на 19.02.2016 р., виданою ПрАТ "Геркулес" за № 21 від 19.02.2016 р.

Згідно з п. 2.5 договору купівлі-продажу покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість цілісного майнового комплексу протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця на реквізити: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Діамантбанк". МФО 320854. ЄДРПОУ 25117467, що має бути підтверджено відповідним банківським документом. Продавець не має жодних заперечень щодо зазначеного вище порядку розрахунку за цілісний майновий комплекс.

На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу відповідач-1 передав, в відповідач-2 прийняв нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.02.2016 р.

Також, на виконання умов договору купівлі-продажу відповідач-2 сплатив відповідачу-1 грошові кошти за нерухомість у розмірі 638231,84 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 98 від 10.03.2016 р.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що укладення зазначеного договору купівлі-продажу, на думку позивача, спрямовано на уникнення Приватним акціонерним товариством "Геркулес" майнової відповідальності як поручителя Приватного підприємства "Український продукт" за виконання останнім грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним з Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро". Вважаючи договір купівлі-продажу фіктивним, позивач просить визнати його недійсним на підставі статей 202, 203, 215, 234 ЦК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як передбачено ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, які передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. При цьому ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, у зв`язку з чим для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Водночас за змістом ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу є двостороннім оплатним правочином, який спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність покупця на умовах сплати покупцем певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі № 922/3844/17.

Як передбачено п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Вбачається, що на виконання умов оспорюваного договору купівлі-продажу відповідач-1 передав у власність відповідача-2 нерухоме майно, а відповідач-2 перерахував відповідачу-1 грошові кошти в обумовленій договором сумі.

При цьому, право власності на майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 380.

Отже з наведеного варто дійти висновку про те, що на підставі договору купівлі-продажу виникли обумовлені ним правові наслідки, тому відсутні ознаки фіктивності оспорюваного договору.

Крім того, позивач не надав суду належних та достовірних доказів відсутності наміру створити правові наслідки на момент укладення договору купівлі-продажу відповідачем-2, що також свідчить про відсутність ознак фіктивності оспорюваного договору.

Відтак, реальність намірів сторін, фактичне досягнення змісту правочину, настання юридичних та правових наслідків, фактичне виконання договору свідчать про відсутність ознак фіктивності спірного договору купівлі-продажу.

Крім того, відсутні належні докази на підтвердження того, що відповідач-1, як поручитель, уникає майнової відповідальності за невиконання кредитних зобов`язань позичальником за кредитним договором.

За змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки № 190613-П від 19.06.2013 р. предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством "Український продукт" (боржником) зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р.

Оскільки відповідач-1, як поручитель (на підставі договору поруки № 190613-П від 19.06.2013 р.), разом з боржником (Приватним підприємством "Український продукт") солідарно відповідають за порушення останнім свого зобов`язання, що виникло на підставі генерального договору на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р., позивач вправі вимагати виконання такого обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Так, порука, яка виникла на підставі договору поруки № 190613-П від 19.06.2013 р., в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором за своєю правовою природою є фінансовою порукою, що передбачає солідарне зобов`язання відповідача-1 зі сплати грошових коштів (заборгованості, яка виникла за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р.), та такою, що не пов`язана із переданням будь-якого майна у забезпечення виконання зобов`язання (на відміну від іпотечного зобов`язання).

Разом з цим, у випадку наявності відповідного судового рішення про стягнення з відповідача-1 грошових коштів (заборгованості, яка виникла за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р. та договором поруки 190613-П від 19.06.2013 р.) та відкриття виконавчого провадження, за приписами ч. ч. 2, 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Отже наявність у боржника грошових коштів (присуджених до стягнення за рішенням суду) у розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача, виключає можливість звернення стягнення на інше належне боржнику майно.

Однак у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження існування судового рішення про стягнення коштів з відповідача-1, як поручителя, відносно зобов`язання з погашення кредиту за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р., а також відсутні докази відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення коштів з відповідача-1, як поручителя, який поручився за виконання Приватним підприємством "Український продукт" зобов`язання з погашення кредиту, що виникло на підставі генерального договору на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.02.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Броніславом Сергійовичем та зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 643, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13356852 від 20.02.2016 р. про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" права власності на цілісний майновий комплекс та зобов`язання зареєструвати за Приватним акціонерним товариством "Геркулес" право власності на цілісний майновий комплекс також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Крім того, відповідач просив стягнути з позивача 5 250,00 грн витрат на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції.

В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:

- договір про надання правової допомоги № 02/17 від 19.01.2017 р., укладеного між ПАТ Геркулес та адвокатом Ципляком П.С.;

- свідоцтво про право на заняття Ципляком П.С. адвокатською діяльністю № 4760 від 26.10.2016 р.;

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.01.2019 р.;

- виписка по рахунку № 2620 про зарахування 5250,00 грн.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимоги відповідача та стягнення з позивача вартості витрат відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 5250,00 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2019 р прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2019 р. у справі № 910/12938/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.05.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.П. Зубець

С.А. Пашкіна