Постанова

від 14.05.2019 по справі 908/1871/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019 року м. Дніпро Справа № 908/1871/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 р.

( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 04.02.2019 р.)

у справі

за позовом Фермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А»

( Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе )

до відповідача: Веселівської селищної ради

( Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе )

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача - Веселівська селищна об`єднана територіальна громада Веселівського району Запорізької області ( Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе )

про визнання дій відповідача протиправними, протизаконними, та визнання пролонгованим договору оренди землі за законом на той самий строк і на тих самих умовах

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 р. позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39820689, протиправними, протизаконними. Визнано поновленим договір оренди землі № 29 від 27.04.2007 р. ( зареєстровано за № 040726800031 від 14.05.2007 р., внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.04.2015 р. ) на той самий строк та на тих самих умовах та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007 р. про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені договором, в редакції, зазначеній в рішенні суду

Не погодившись з вказаним рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що твердження Позивача, що до спірних правовідносин можна застосувати норму матеріального права, викладену в ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , є хибним та безпідставним, виходячи з того, що ч. ч. 1- 5 та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. До спірних правовідносин застосовуються ч. ч. 1- 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Водночас, на думку Скаржника, Фермерське господарство Лучисте-2А було заздалегідь обізнане про прийняте уповноваженим органом ( розпорядником земельних ділянок ) рішення щодо припинення орендних відносин та про необхідність повернення земельної ділянки власнику у визначений строк.

При цьому Скаржник зазначає, що домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору під час його поновлення між орендодавцем та орендарем досягнуто не було. Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється зокрема в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Скаржник наголошує на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 11:021:0014 площею 35,2739 га, яка перебуває у користуванні Позивача, відноситься до комунальної власності, а тому її розпорядником є Веселівська селищна об`єднана територіальна громада, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер:154277703 від 29.01.2019 р.

Від Фермерського господарства Лучисте-2А надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому господарство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, господарство посилається на те, що Позивач належним чином, відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору оренди землі виконав умови для поновлення договору оренди, подавши до ГУ Держгеокадастру Листи-повідомлення з додатковими угодами.

Крім того, у відзиві господарство посилається на те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Господарство також вказує на те, що Відповідачем при відмові в продовжені дії спірного договору питання невідповідності орендної плати чинному законодавству не порушувалося, Позивачу будь яких доказів не надсилалось. Крім того, питання щодо збільшення розміру орендних платежів підпадає під дію та регулювання cт. ст. 181, 188 ГК України і повинно вирішуватися сторонами окремо від питання продовження дії самого договору оренди.

Крім того, господарство зазначає про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка знаходилася у державній власності, а лише 24.01.2019 р. спірна ділянка перейшла до комунальної власності.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2019 р., відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.04.2019 р.

В судовому засіданні 04.04.2019 р. по справі оголошено перерву до 11.04.2019 р.

11.04.2019 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з проходженням медичного обстеження, відповідно до ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" судді-доповідача Кощеєва І.М. розгляд справи № 904/4899/18 в судовому засіданні не відбувся.

Від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до суду надійшло клопотання про заміну Відповідача у справі № 9081871/18 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на правонаступника - Веселівську селищну раду.

З наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізької області документів, в обґрунтування клопотання про заміну сторони правонаступником вбачається, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області від 26.09.2018 р. № 8-1748/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Веселівській селищній об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність загальною площею 2583,4114 га, які розташовані на території Веселівської селищної об`єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком.

Відповідно до акту приймання-передачі від 27.09.2018 р. Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області передало із державної власності, а Веселівська селищна об`єднана територіальна громада Веселівського району Запорізької області прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 2583,4114 га згідно з додатком. Право комунальної власності на земельну ділянку до складу якої увійшла і земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1 :11:018:0002, площею 48,6137 га), яка перебуває у користуванні Фермерського господарства "Лучисте-2А" і є предметом розгляду цієї справи було зареєстровано 29.01.2019 р. за Веселівською селищною радою Веселівського району Запорізької області, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 154286683 від 29.01.2019 р. та відомостями з Публічної кадастрової карти України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2019 р., замінено Відповідача у справі № 908/1871/18 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області на його правонаступника - Веселівську селищну раду. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.05.2019 р.

Веселівська селищна рада у заяві, що надійшла до Центрального апеляційного господарського суду підтримала апеляційну скаргу.

Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача, який надавав пояснення у попередніх судових засіданнях.

У судовому засіданні 14.05.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Розпорядженням Веселівської районної державної адміністрації № 56 від 19.03.2007 р.:

- затверджено розроблену відповідно до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 218, від 18.07.2006 р. № 163 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку: для надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Фермерському господарству «Лучите-2а» , голова ОСОБА_1 ., площею 37,3614 га пасовищ, що розташована на землях реформованого КСП ім. Шевченко Менчикурівської сільської ради (невитрибувані земельні частки (паї); Фермерському господарству «Лучисте-2а» , голова ОСОБА_2 І ОСОБА_3 О., площею 10,1286 га багаторічних насаджень (горіхоплідні), що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради; Фермерському господарству «Лучисте-2а» , голова ОСОБА_1 ., площею 35,2739 га ріллі, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради.

- для створення громадського пасовища Фермерському господарству «Лучисте-2а» , голова ОСОБА_4 О., загальною площею 48,6137 га, в тому числі пасовищ - 46,7499 га під господарськими шляхами та прогонами - 0,2782 га, інші сільськогосподарські землі - 1,5856 га, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради.

Даним розпорядженням передано в оренду, на умовах зазначених у розпорядженні Веселівської районної державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 218, від 18.07.2006 р. № 163: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Фермерському господарству «Лучисте-2а» , голова ОСОБА_2 І.О., площею 37,3614 га пасовищ, що розташована на землях реформованого КСП ім. Шевченко Менчикурівської сільської ради (невитрибувані земельні частки (паї); Фермерському господарству «Лучисте-2а» , голова ОСОБА_2 І ОСОБА_3 О., площею 10,1286 га багаторічних насаджень (горіхоплідні), що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради; Фермерському господарству «Лучисте-2а» , голова ОСОБА_1 ., площею 35,2739 га ріллі, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради.

27.04.2007 р. між Веселівською районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації Рудика В.І. ( Орендодавець ) та Фермерським господарством «Лучисте-2а» в особі голови Ларченко І.О. ( Орендар ) укладено Договір оренди землі № 29 від (далі - договір), відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Веселівської селищної ради.

П. 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,2739 га, у т.ч. ріллі 35,2739 га.

Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 365 963,8 грн.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на 10 років і діє до 01.01.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар покинення не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

П. 36 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно п. 37 договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження

земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря, договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди земельної ділянки від 27.04.2007 р. № 29 зареєстровано у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040726800031 від 14.05.2007 р.

Вищевказана земельна ділянка передана Фермерському господарству «Лучисте-2а» на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 14.05.2007 р.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій ( ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 06.09.2012 р. № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів ( Держземагентство України ). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Враховуючи наведене, після укладення між Веселівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Лучисте-2а» договору оренди землі № 29 від 27.04.2007 р. та станом на час закінчення 10-річного терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності.

Як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі № 29 від 27.04.2007 р., яким на час зверення до господарського суду з вказаним позовом було Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Місцевим господарським судом також встановлено, що Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом-повідомленням № 1 від 21.09.2016 р. ( вх. 29.09.2016 р. ) , в якому Орендар просив продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 29 від 27.04.2007 р. на 49 років на попередніх умовах, по яким сторони дійшли згоди, зазначені у договорі оренди землі. До заяви було додано: проект додаткової угоди, копію витягу з ДРРПННМ про РІРП, копію свідоцтва про реєстрацію ФГ «Лучисте-2А» , копію диплома про вищу аграрну освіту, копію договору оренди № 29 від 27.04.2007 р.,

Листом-повідомленням від 25.10.2016 р. вих. №27-8-0.41-7905/2-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було надано відповідь на вищевказаний лист Фермерського господарства "Лучисте-2А", якою відмовлено у поновленні договору оренди землі на тій підставі, що до листа повідомлення додано лише один екземпляр проекту додаткової угоди, із змісту якої вбачається намір про внесення змін до договору оренди землі, а не про його поновлення в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , і в листі зазначено про поновлення (продовження) договору на 49 років, що не відповідає умовам договору та не приймається орендодавцем.

В подальшому, Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом-повідомленням № 1 від 31.10.2016 р., в якому Орендар просив продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 29 від 27.04.2007р. терміном на 10 років, на попередніх умовах, по яким сторони дійшли згоди, зазначені у договорі оренди землі. До заяви було додано: проект додаткової угоди (3 екз.), копію витягу з ДРРПННМ про РІРП, копію свідоцтва про реєстрацію ФГ «Лучисте-2А» , копію диплома про вищу аграрну освіту, копію договору оренди № 29 від 27.04.2007 р., довідку про відсутність заборгованості та відомості про стан і використання земельної ділянки.

Також, Позивач звертався до Відповідача із відповідним листом-повідомленням № 5 (вх. № 5473/0/1-16 від 07.11.2016) та заявою № 11 (вх. № 5467/0/1-16 від 07.11.2016) із доданням відповідних додатків.

Головним управління було надано відповідь листом від 15.11.2016 р. № 27-8-0.41-8434/2-16, якою запропоновано поновити договір оренди № 29 від 27.04.2007 р., на умовах 8 % орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років. Надаючи вказану відповідь, Головне управління Держгекадастру у Запорізькій області керувалося листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 р. №ДС-22-28-0.13-17122/23-15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років.

Посилаючись на те, що від Позивача відповіді на вищевказаний лист отримано не було, Відповідач вважає, що між ним та Позивачем не було досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, саме тому переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до місцевого господарського суду із позовом в якому просило суд: визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39820689, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, протиправними, протизаконними; визнати пролонгованим за законом договір оренди землі № 29 від 27.04.2007 р. між Фермерським господарством «ЛУЧИСТЕ-2А» та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором, додаткову угоду до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007 р. ( зареєстрованого 14.05.2007 р. № 040726800031) укладеною (згідно уточнених позовних вимог ).

Як встановлено судом першої інстанції, Позивач більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі направив Відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, а також інші документи.

Отже, Орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди та не суперечить положенням ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Матеріали справи свідчать, та не заперечується Відповідачем, що після закінчення строку дії договору оренди, Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї. Відповідач факт продовження належного користування Позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

Як слушно зауважив суд першої інстанції - Орендар виконав усі вимоги, які до нього ставились законодавством про оренду землі щодо реалізації ним свого переважного права на поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах. При цьому, Фермерське господарство «Лучисте-2а» до вищевказаних листів додавало копії документів, що підтверджують належне виконання Орендарем обов`язків за умовами договору оренди землі, а саме: довідку від Державної фіскальної служби України про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати; відомості про стан та використання земельної ділянки, довідку Веселівської селищної ради про належне виконання обов`язків за договором оренди землі № 29 від 27.04.2007 р.

В матеріалах справи наявні довідки відділу агропромислового розвитку Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області « 01-04/146 від 15.05.2017 р. та довідка Веселівської селищної ради № 02-05-11/1387 від 16.05.2017р., які підтверджують, що за результатами обстеження ФГ «Лучисте-2А» , встановлено, що станом на 15.05.2017 р. та 16.05.2017 р. на орендована даним господарством земельна ділянка, розташованих на території Веселівської селищної ради площею 35,2739 га, кадастровий № 2321255100:09:018:0043 засіяна озимим ячменем. Отже, після 01.01.2017 р. Орендар продовжував використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору.

Господарським судом встановлено, що оскільки Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючі свої обов`язки при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Разом з тим, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

В основу оскаржуваного рішення, в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах та укладеною додаткову угоду до договору оренди, покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог оскільки Позивач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою по закінченню строку договору оренди, відсутня заборгованість зі сплати орендної плати. Щодо позовних вимог в частині визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, протиправними, протизаконними, то суд першої інстанції в цій частині провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду ( в частині задоволення позовних вимог ) скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Відносини, пов`язані з орендою землі, врегульовані, зокрема Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон), яким визначені умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Ст. 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1 - 5 цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї статті).

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на предмет відповідності вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, заперечення орендодавця стосовно невідповідності направленого орендарем листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах, а не пролонгація на попередніх умовах.

У разі ж встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строку звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі, однак невиконання при цьому орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону обов`язку у місячний строк розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення цю поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Частиною 6 ст. 33 Закону регламентовані порядок та підстави поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Відповідно до частини 6 ст. 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже щодо прав та обов`язків орендодавця відповідно до порядку поновлення договору оренди землі, визначеного частиною 6 ст. 33 Закону, то орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті Закону.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк ( частина 6 ст. 33 Закону).

Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону. При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Суд апеляційної інстанції враховує правові позиції щодо підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки, які викладені Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 р. у справі № 594/376/17-ц та cудовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.09.2018 р. № 920/739/17, а також Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2019 р. у справі № 908/1165/17.

Як свідчать матеріали справи, Орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов`язки за договором, разом з тим письмове повідомлення Орендодавця про відмову в поновленні договору оренди відсутнє.

Відповідно до Постанови Верховного суду у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

За відсутності у місячний строк після закінчення строку договору листа-повідомлення Орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, Орендар мав законні підстави вважати, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі «Стреч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. The United Kingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі теж не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов`язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила» . Виходячи зі змісту пунктів 32-35 цього рішення, майном у значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції» .

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе у зв`язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що Орендар належно виконував обов`язки за умовами договору, а тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на той самий строк, на тих самих умовах, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

До того ж, як слушно зазначив суд першої інстанції зі змісту договору вбачається, що розмір орендної плати визначено сторонами у межах законодавства, а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду.

Заперечуючи проти поновлення договору оренди земельної ділянки, Відповідачем порушено переважне право Позивача на поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2019 р. у справі № 908/1871/18 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний тест складено 20.05.2019 р.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя І. М. Подобєд