Постанова

від 16.05.2019 по справі 904/5768/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 року м. Дніпро Справа № 904/5768/18

Центарльний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 р.

( суддя Суховаров А.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.02.2019 р. )

у справі

за позовом Підприємства об`єднання громадян

( релігійної організації, профспілки )"ОРТОСВІТ",

м. Одеса

до Дніпропетровського казенного експериментального

протезно-ортопедичного підприємства,

м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки товару у розмірі 308 331,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об`єднання громадян ( релігійної організації, профспілки ) "ОРТОСВІТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення основного боргу за договором поставки товару № 45/21 від 22.08.2013 р. у розмірі 274 633,36 грн., пені у розмірі 24 148, 18 грн., інфляційних у розмірі 7 495, 65 грн., 3 % річних у розмірі 2 054, 00 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 624, 98 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "ОРТОСВІТ" - 168 646, 96 грн. основного боргу, 24 148,18 грн. пені, 7 495,65 грн. інфляційних, 2 054,00 грн. - 3 % річних, 3 035,17 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог Підприємства об`єднання громадян ( релігійної організації, профспілки ) "ОРТОСВІТ" до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення суми 105 986,40 грн. основного боргу провадження у справі закрито.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій та надати розстрочення залишкової суми заборгованості, згідно графіку.

В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що рішення суду прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, документів та обставин у справі, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

При цьому Скаржник наголошує на тому, що Позивачем на момент подання даної позовної заяви, не було пред`явлено вимоги стосовно виплати основної заборгованості, в сумі 274 633,36 грн., та не було встановлено строк на добровільну сплату цієї заборгованості. Разом з тим, акт звірки взаєморозрахунків, який би підтверджував дану заборгованість з боку обох Сторін, Позивачем також не надсилався для погодження та підписання Відповідачу.

Водночас, на думку Скаржника, неможливо належним чином визначити з якого саме періоду виникла заборгованість та з якого часу здійснив розрахунок штрафних санкцій Позивач, оскільки не відомо коли саме мав надати Позивач Відповідачу рахунок-фактуру на оплату. Разом з цим факт прострочення оплати Відповідачем являється не підтвердженим. Оскільки строк надання рахунку-фактури Позивачем на оплату за товар-не зазначений, отже, неможливо визначити вартість та періодичність нарахованих штрафних санкцій.

Разом з тим, Скаржник зауважує, що у зв`язку зі складним фінансовим становищем Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, не мало змоги своєчасно здійснити оплату за товар, отриманий на підставі видаткових накладних від Позивача.

Скаржник зазначає, що підприємство існує за рахунок мінімальних надходжень від фізичних осіб, у Відповідача склалася несприятлива фінансова ситуація, що ускладнює виплату даної заборгованості одним платежем, оскільки це може призвести до банкрутства підприємства Відповідача. Сума основної заборгованості, яка складає 319 251,76 грн., пеня-24 148,18 грн., інфляційні втрати- 7 495,65 грн., та 3% річних- 2 054,00 грн., витрати по сплаті судового збору- 3 035,17 грн., є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства Відповідача та його неплатоспроможності взагалі. З огляду на це, стягнення основної суми заборгованості без розстрочки за рішенням суду, зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами.

Відтак, на думку Скаржника, враховауючи скрутне фінансове становище Відповідача, з метою недопущення повної зупинки роботи підприємства, що забезпечує населення засобами технічної реабілітації, та часткові здійснення сплат заборгованості Відповідачем, та якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, ( пені, інфляційних втрат ) оскільки Відповідач, не вживає заходів для уникнення відповідальності, а навпаки, вживає заходи, спрямовані на погашення даної заборгованості перед Позивачем, що дозволить відновити його порушені права.

Від Підприємства об`єднання громадян ( релігійної організації, профспілки ) "ОРТОСВІТ", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, підприємство посилається на те, що в апеляційній скарзі Апелянт визнає, як і в суді першої інстанції, наявність перед Позивачем заборгованості, яка стягнута рішенням суду першої інстанції, а також додатково 143 511,24 грн. Позивачем до позову надані належні та допустимі докази, які підтверджують як здійснення поставок так і наявність та розмір виниклої заборгованості по оплаті за вказаний товар.

Доводи Скаржника щодо відсутності в Договорі поставки товару чіткого визначення строку надання рахунків-фактури, строків оплати за отриманий товар та строку, з якого настають штрафні санкції за прострочення оплати, підприємство вважає необгрунтованими. Доводи про неможливість Відповідача сплатити одразу заборгованість, та необхідність застосування судом положень ст. 331 ГПК України, за твердженням Позивача залишаються не доведеними належними доказами.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 р. апеляційну скаргу Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 р. у справі № 904/5768/18 залишено без руху, та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для надання доказів доплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 16.05.2019 р.

У судовому засіданні 16.05.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.08.2013 р. між Підприємством об`єднання громадян ( релігійної організації, профспілки)"ОРТОСВІТ"(Постачальник) та Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством ( Покупець ) укладено Договір поставки №45/12 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості, за номенклатурою та за цінами, вказаними у специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених Договором ( п. 1.1 Договору ).

Строк поставки товару за Договором становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця. Кількість, асортимент та номенклатура окремої партії товару узгоджується сторонами додатково у відповідних замовленнях, надісланих згідно взаємної домовленості сторін (факсом, поштою, електронною поштою) та складених на підставі прайс-листів постачальника. Після отримання постачальником замовлення на поставку товару, постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, в якому зазначає вартість кожної замовленої одиниці товару, загальну вартість замовленого виду товару та загальну вартість окремої партії товару. Постачальник повинен забезпечувати покупця документами на товар: видатковою накладною, податковою накладною, паспортами, сертифікатами якості, гігієнічними висновками тощо (п.п. 2.1-2.4 Договору)

Згідно з п. 2.5 Договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями у відповідності з потребами покупця та згідно правил Інкотермс 2010, на умовах FSA Франко - перевізник до перевізника без оплати транспортних послуг. Транспортні послуги в ціну товару не входять.

Сторони домовились, що поставка товару до покупця здійснюється через перевізника - Транспортну компанію «САТ» . Доставка товару до покупця здійснюється за рахунок покупця ( п.2.6 Договору ).

Датою постачання вважається дата відвантаження, зазначена у видатковій накладній ( п.2.7 Договору ).

Моментом поставки є прийняття товару покупцем по видатковим накладним, уповноваженою особою покупця, що діє на підставі довіреності, виданої покупцем на ім`я цієї особи ( п. 2.10 Договору ).

П. 6.4 Договору, в редакції Протоколу розбіжностей від 02.07.2014 р. до Договору, визначено, що розрахунки за товар, поставка якого передбачена Договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів, у національній валюті України, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, складеного постачальником.

На виконання умов Договору, Постачальником поставлено Покупцеві товар на загальну суму 286 735, 20 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками підприємств обох сторін накладними: №16 від 22.01.2018 року на суму 37 759,20 грн., №29 від 05.02.2018 року на суму 18 019,20 грн., №45 від 26.02.2018 року на суму 1 233,60 грн.; №58 від 19.03.2018 року на суму 4 964,40 грн.; №69 від 30.03.2018 року на суму 1 483,20 грн.; №85 від 24.05.2018 року на суму 16 005,60 грн.; №108 від 26.06.2018 року на суму 3 700,80 грн.; №118 від 06.07.2018 року на суму 90 091,20 грн.; №124 від 18.07.2018 року на суму 7 370,40 грн.; №166 від 30.10.2018 року на суму 106 107,60 грн.

Всупереч умов Договору Відповідачем не сплачено на користь позивача вартість поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 286 73, 20 грн., що стало підставою для звернення Позивача з даним позовом до суду.

26.12.2018 р. ( після подання позову до суду ) Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 105 986, 40 грн. ( а. с.133 ), отже як слушно зазначив суд першої інстанції між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів ст. 231 ч.1 п.2 ГПК України.

На час розгляду спору в матералах справи відсутні докази добровільної сплати Відповідачем решти спірної суми заборгованості.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.3 Договору у разі прострочення терміну оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За викладених обставин, позивачем здійснено розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, згідно якого Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з 03.03.2018 р. по 12.12.2018 р. у розмірі 24 148,18 грн., 3% річних за період з 03.03.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 2 054, 00 грн., інфляційні за період з 03.03.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 7 495, 65 грн. ( а. с. 4-5 ).

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача - 168 646, 96 грн. основного боргу, 24 148,18 грн. пені, 7 495,65 грн. інфляційних, 2 054,00 грн. - 3 % річних, з огляду на те, що Позивачем, в розумінні приписів ст.77 ГПК України, доведено факт поставки товару Відповідачу, зобов`язання щодо оплати якого, покладено на Відповідача згідно умов укладеного між сторонами Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі з посиланням на відсутність рахунків-фактур, то колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар, що був прийнятий без зауважень (у тому числі, без зауважень щодо відсутності виставленого рахунку ). Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15 та від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Щодо клопотання Скаржника надати розстрочення суми заборгованості, яка згідно запропонованого ним графіку погашення заборгованості, значно перевищує стягнуту за рішенням суду суму, то як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі № 913/960/17 таке право, відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України надається суду, який ухвалює рішення, а, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, судом не приймалось рішення по суті, а було залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Щодо клопотання Скаржника про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як свідчать матеріали справи, спірне зобов`язання Відповідачем на момент розгляду даної справи не виконане; прострочення в оплаті поставленого товару, продовжує інснувати, доказів наявності на підприємстві складної фінансової ситуації Скаржником не надано.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ст. ст. 73, 77 ГПК України) .

За таких обставин, суд апеляційної інстнції відмовляє в задоволені клопотань Скаржника про розстрочення суми заборгованості та зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 р. у справі № 904/5768/18 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 20.05.2019 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд