Постанова

від 15.05.2019 по справі 910/10988/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2019 р. Справа№ 910/10988/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Биченко І.Я.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019

у справі № 910/10988/18 (суддя Баранов Д. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хрещатик Агро"

до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

про стягнення 190 497, 62 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хрещатик Агро" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення 190 497, 62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №07/17 від 29.03.2017 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 142 000,00 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням оплати відповідачем товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 112,88 грн. пені, 4 302,74 грн. 3% річних та 14 082,00 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хрещатик Агро" суму основного боргу у розмірі 142 000,00 грн., пеню у розмірі 30 112,88 грн., 3% річних у розмірі 4302,74 грн.., інфляційні втрати у розмірі 14082,00 грн. , судовий збір у розмірі 2 857,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявність та розмір заборгованості Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" за Договором №07/17 від 29.03.2017 у сумі 142000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 по справі № 910/10988/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки замість 60 днів підготовче провадження тривало 56 днів, що є порушенням норм процесуального права. Також апелянт вказав, що позивачем та судом першої інстанції невірно визначено відповідачем ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , оскільки спірний договір укладався з директором Черкаської філії ДП ЦСЕНСМ , у зв`язку з чим також були порушені процесуальні норми щодо підсудності даного спору. На думку апелянта, договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки при підписанні договору директор Черкаської філії не мав повноважень на представництво відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями, справу № 910/10988/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження по справі № 910/10988/18 та призначено до розгляду на 15.05.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 враховуючи перебування на лікарняному судді Смірнової Л. Г., яка не є головуючою суддею, справу № 910/10988/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 14.05.2019, справу № 910/10988/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 у справі № 910/10988/18 у складі колегії суддів: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. до свого провадження.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.05.2019 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 15.05.2019 представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хрещатик Агро" (постачальник) та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (покупець) укладено Договір №07/17 поставки агрохімічної продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та розрахуватися на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору загальна планована кількість товару для поставки покупцю встановлюється сторонами у Додатку № 1; конкретний асортимент, кількість та термін поставки кожної партії товару фіксуються в замовленнях покупця або в Додатку №2 до договору.

Згідно з п. 4.3 договору оплата за товар проводиться в гривнях у розмірі 100% вартості до 01 листопада 2017 року у відповідності з рахунком-фактурою на поточний рахунок постачальника, вказаний в кінці даного договору.

Відповідно до п. 6.2 договору право власності на товар переходить до покупця в момент отримання ним товару та підписання покупцем товаросупровідних документів.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання до 31.12.2017 (п. 8.1 договору).

Додатками № 1/1 від 29.03.2017, № 1/2 від 11.04.2017, № 1/3 від 15.05.2017, № 1/4 від 25.05.2017, № 1/5 від 07.06.2017, № 1/6 від 12.06.2017, № 1/7 від 16.06.2017, № 1/8 від 26.06.2017, № 1/9 від 12.07.2017, № 1/10 від 31.07.2017, № 1/11 від 11.09.2017 до договору сторони визначили загальний плановий перелік засобів захисту рослин, що поставляються постачальником.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000015 від 29.03.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 3 210,00 грн., відповідно до видаткової накладної №Рн-0000024 від 07.04.2017 - товар на суму 104 580,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000026 від 12.04.2017 - товар на суму 5 520,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000052 від 28.04.2017 - товар на суму 30 696,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000065 від 15.05.2017 - товар на суму 73 332,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН_0000066 від 15.05.2017 - товар на суму 63 600,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000079 від 23.05.2017 - товар на суму 199 500,00 грн., відповідно до видаткової накладної №Рн-0000082 від 25.05.2017 - товар на суму 5 400,00 грн., відповідно до видаткової накладної №Рн-0000093 від 01.06.2017 - товар на суму 122 220,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000097 від 07.06.2017 - товар на суму 77 580,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000100 від 08.06.2017 - товар на суму 14 400,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000103 від 12.06.2017 - товар на суму 33 990,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000107 від 16.06.2017 - товар на суму 101 654,64 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000109 від 19.06.2017 - товар на суму 10 920,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000114 від 26.06.2017 - товар на суму 8 700,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000116 від 27.06.2017 - товар на суму 45 792,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000119 від 03.07.2017 - товар на суму 4 200,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000127 від 12.07.2017 - товар на суму 7 032,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000129 від 31.07.2017 - товар на суму 1 872,00 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000143 від 12.09.2017 - товар на суму 34 500,00 грн., що разом становить 948 698,64 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача, в них міститься посилання на реквізити Договору №07/17 від 29.03.2017.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений товар у сумі 806 698,64 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Заперечення відповідача щодо недійсності укладеного між позивачем та відповідачем в особі його Черкаської філії договору поставки є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено, що директор Черкаської філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не мав повноважень на підписання такого договору.

Доказів визнання недійсним договору поставки № 07/17 від 29.03.2017 відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування відповідачем презумпції правомірності договору поставки всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з п. 4.3 Договору відповідач (покупець) повинен був у повному обсязі оплатити товар до 01.11.2017.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 806 698,64 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором поставки позивачем взяті на себе зобов`язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 142 000,00 грн.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 01.11.2017 по 14.08.2018 та інфляційних втрат, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 4 302,74 грн. та інфляційних втрат в сумі 14 082,00 грн.

Апелянтом наведеного позивачем та здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних не спростовано, власного розрахунку суду апеляційної інстанції надано не було.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 10.2 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до цього договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення оплати, від своєчасно несплаченої суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов`язання; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 30 112,88 грн. за загальний період з 01.11.2017 по 01.05.2018.

Крім того, позивач у позовній заяві просив судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 126 Господарського кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2044/10, виданого на ім`я Биченка І.Я., копію Договору про надання адвокатом правничої допомоги від 09.08.2018, укладеного між позивачем та адвокатом Биченком І.Я., відповідно до умов якого адвокат зобов`язується на умовах і в порядку, що визначені договором, надати клієнту юридичні послуги з представництва інтересів останнього в Господарському суді міста Києва як позивача у справі за позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення заборгованості за Договором №07/17 від 29.03.2017, а клієнт у свою чергу - прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та розмірі, визначеному даним договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору за юридичні послуги (правничу допомогу адвоката) клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у сумі 20 000,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію квитанції до прибуткового касового ордеру №08/11 від 08.11.2018, з якої вбачається, що 08.11.2018 позивач сплатив адвокату гонорар у сумі 20 000,00 грн.

Також, позивачем було надано суду першої інстанції опис наданих адвокатом послуг на виконання договору про надання правничої допомоги від 09.08.2018.

З огляду на ступінь складності справи, ціну позову, надані докази, оскільки відповідачем не було подано суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи об`єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені ним за надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими.

Стосовно твердження апелянта, що позивачем не було направлено належним чином оформлену претензію відповідачеві, у зв`язку з чим не було вжито заходів щодо досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Посилання апелянта на те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки договір поставки був укладений Черкаською філією ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з преамбули договору № 07/17 від 29.03.2017, він був укладений між ТОВ ТД Хрещатик Агро як постачальником, та ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Черкаської філії, як покупцем.

Тобто, за договором поставки його стороною (покупцем) є саме ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу .

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

У відповідності до 4 ст. 64 Господарського кодексу України такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

В той же час, відповідачем не надано суду положення про Черкаську філію ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , відповідно до якого остання могла здійснювати повноваження сторони у даній справі від імені відповідача.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є сама юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Колегія суддів відзначає, що юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Але це не означає, що стороною у справі буде відокремлений підрозділ; стороною у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.

Отже, судом вірно визначено відповідача у даному спорі - ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу .

Крім того, частиною 1 ст. 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. (частина 3 ст. 29 ГПК України)

Отже, процесуальним законом, а саме ст. 29 ГПК України, надано право вибору позивачу визначати підсудність розгляду спору у випадку наявності вищевказаних підстав для розгляду спору - або за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи-відповідача.

Таким чином, порушення норм ГПК України щодо підвідомчості даної справи іншому суду колегією суддів також не встановлено.

Щодо посилання відповідача про порушення судом першої інстанції строків підготовчого провадження, колегія суддів зазначає, що ч. 3 статті 177 ГПК України передбачено строк, протягом якого має бути проведене підготовче засідання, тобто не більше 60 днів з дати відкриття провадження у справі.

Закриття підготовчого провадження ухвалою суду від 17.10.2018, тобто на 56 день з дати відкриття провадження у справі, враховуючи здійснення судом першої інстанції всіх дій, передбачених статтею 182 ГПК України, не є порушенням процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором поставки позивачем взяті на себе зобов`язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 142 000,00 грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року у справі № 910/10988/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року у справі № 910/10988/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року у справі № 910/10988/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року у справі № 910/10988/18.

5. Матеріали справи № 910/10988/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.05.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко