Рішення

від 08.05.2019 по справі 908/247/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/19/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2019 Справа № 908/247/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Фізичної особи - підприємця Мильнікової Наталі Олександрівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський морський термінал "Агрія", код ЄДРПОУ 40988600 (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7)

про стягнення суми 2 275 192,67 грн. Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шеремета Р.Б., ордер серія ЗП № 029282 від 06.02.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Мильнікової Наталі Олександрівни до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський морський термінал "Агрія", про стягнення суми 2137900,08 грн. основного боргу, суми 126 730,98 грн. пені, суми 10 561,61 грн. відсотків річних, всього - загальної суми 2 275 192,67 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/247/19, присвоєний номер провадження 9/19/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.03.2019. Ухвалою суду від 07.03.2019 підготовче засідання відкладено на 02.04.2019. Ухвалою суду від 02.04.2019 підготовче засідання відкладено на 08.04.2019. Ухвалою суду від 08.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2019. В судовому засіданні 26.04.2019 оголошено перерву до 08.05.2019.

08.05.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані наступним. 18.06.2018 між відповідачем (поклажодавець) та позивачем (зерновий склад) укладено договір складського зберігання № 2/06/2018 про надання зерновим складом за плату послуг із прийняття, відвантаження та зберігання товару. На виконання умов договору в період з серпня 2018 по 10 січня 2019 року позивачем були надані відповідачу послуги обумовлені договором зберігання та виставлені рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 2 187 900,08 грн. Однак вказані рахунки були оплачені відповідачем лише частково в сумі 50 000,00 грн., що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2 137 900,08 грн. Крім того, за порушення строків оплати наданих послуг позивачем на вказану суму боргу нараховано 126 730,98 грн. пені та 10 561,61 грн. 3% річних. Вказані суми позивач просить стягнути з відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, ст. 124 Конституції України ст.ст. 216-218, 230-232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 536, 610, 611 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву відповідачем, зокрема, зазначено, що він погоджується з існуванням заборгованості перед позивачем за договором складського зберігання № 2/06/2018 від 18.06.2018, при цьому відповідач зазначає що ним здійснюються переодичні платежі на користь позивача і останній платіж, який був здійснений 04.02.2018 в розмірі 10 000,00 грн., позивачем не врахований при розрахунку боргу. Вказує, що позовна заява та додані до неї документи містять суттєві розбіжності і суперечності, наявність яких не дозволяє відповідачу визнати позовні вимоги у повному обсязі, але можуть бути усунені шляхом проведення переговорів між сторонами. Матеріали позовної заяви не містять зведеного розрахунку із зазначенням вихідних відомостей, відповідно до яких позивачем було визначено саме такий розмір основного боргу. Позивачем надано акти здачі-приймання робіт та рахунки-фактури, які також не відображають зазначеного розрахунку та належним чином не направлялись на адресу відповідача. Доданий

до позовної заяви акт звіряння на адресу відповідача не надходив і відомості викладені в ньому мають розбіжності і неточності розрахунків. Також, вважає, що заявлені суми пені та 3% річних є необґрунтованими, оскільки встановити дійсні суми вказаних нарахувань не можливо без достовірного розрахунку суми основного боргу. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вказує, що позовні вимоги сформовані з урахуванням суми боргу відповідача перед позивачем станом на 25.01.2019, тому оплата відповідачем частини боргу 04.02.2019 не могла бути врахована в розрахунку ціни позову. Щодо доводів відповідача про наявність неточностей і розбіжностей в розрахунку суми боргу, позивач вказує, що відповідач не позбавлений права надати свій контррозрахунок. При звернені до суду позивачем надано всі належні, допустимі та достовірні докази, у підтвердження наявності заборгованості, зокрема договір, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури. Також, до позовної заяви додані акти звіряння взаємних розрахунків, які містять всі необхідні посилання на рахунки, дати їх виставлення відповідачу та дати часткової оплати. Щодо нарахування пені та 3% річних позивач вказує, що розрахунок здійснений у повній відповідності до норм діючого законодавства. Разом з цим позивачем до відповіді на відзив додано більш детальний розрахунок пені та 3 % річних. На підставі викладеного просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

02.05.2019 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд розглянути справу у судовому засіданні 08.05.2019 за відсутністю позивача, а також задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду (вирішенню) справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі викладеного, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018 між Фізичною особою - підприємцем Мильніковою Наталя Олександрівна (зерновий склад, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердянський морський термінал "Агрія" (поклажодавець, відповідач у справі) було укладено договір складського зберігання № 2/06/18.

Згідно з п. 1.1. договору предметом цього договору є домовленість сторін про надання зерновим складом за плату зі зберігання товару та при необхідності доведенню товару, що передається поклажодавцем, до відповідних кондицій, згідно ДСТУ, ГОСТ, параметрів, державних стандартів, сушки, очистки, прийомки та погрузки товару та повернення товару останньому (чи особі, зазначеній ним як одержувач) у кількості та на умовах визначених цим договором.

Товаром за цим договором є: зернові культури (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі в гривневому еквіваленті відповідно до курсу продажу USD (долар США) встановленим НБУ на день виставлення рахунку на оплату та акту виконаних робіт.

Згідно з п. 9.2. договору тарифи на послуги зернового складу являються собою гривневий еквівалент вартості послуг в USD (долар США) та наводяться у Додатку № 1 до цього договору і є складовою та невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що вартість послуг розраховується з моменту передачі зерна поклажодавцем на зберігання зерновому складу до моменту відвантаження на автотранспорт за судовими партіями на підставі виставлення рахунку на оплату та акту виконаних робіт. Поклажодавець сплачує вартість наданих послуг зерновим складом протягом 5-ти банківських днів з моменту надання поклажодавцю таких документів.

Згідно з п. 13.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем в період з серпня 2018 року по 10 січня 2019 року були надані відповідачу послуги з приймання, відвантаження та зберігання зернових культур на загальну суму 2 187 900,08 грн., про що свідчать наступні акти здачі-приймання робіт: № 13 від 29.08.2018 на суму 152 076,22 грн.; № 15 від 24.09.2018 на суму 70 629,55 грн.; № 16 від 27.09.2018 на суму 325 987,34 грн.; № 17 від 22.10.2018 на суму 83 112,10 грн.; № 18 від 29.10.2018 на суму 169 603,35 грн.; № 19 від 07.11.2018 на суму 42 401,59 грн.; № 20 від 20.11.2018 на суму 90 728,70 грн.; № 21 від 30.11.2018 на суму 128 810,37 грн.; № 22 від 30.11.2018 на суму 120 433,08 грн.; № 24 від 10.12.2018 на суму 110 308,48 грн.; № 25 від 10.12.2018 на суму 79 545,49 грн.; № 26 від 11.12.2018 на суму 127 881,10 грн.; № 27 від 11.12.2018 на суму 10 923,53 грн.; № 29 від 28.12.2018 на суму 69 814,77 грн.; № 1 від 03.01.2019 на суму 232 591,41 грн.; № 2 від 03.01.2019 на суму 178 747,33 грн.; № 3 від 10.01.2019 на суму 47 124,77 грн.; № 4 від 10.01.2019 на суму 147 180,90 грн. (копії актів здачі-приймання містяться в матеріалах справи). Вказані акти здачі-приймання підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

На оплату наданих послуг відповідачу були також виставлені рахунки-фактури на вказану суму, а саме: № 14 від 29.08.2018 на суму 152 076,22 грн.; № 16 від 24.09.2018 на суму 70 629,55 грн.; № 17 від 27.09.2018 на суму 325 987,34 грн.; № 20 від 22.10.2018 на суму 83 112,10 грн.; № 21 від 29.10.2018 на суму 169 603,35 грн.; № 22 від 07.11.2018 на суму 42 401,59 грн.; № 23 від 20.11.2018 на суму 90 728,70 грн.; № 24 від 30.11.2018 на суму 128 810,37 грн.; № 25 від 30.11.2018 на суму 120 433,08 грн.; № 28 від 10.12.2018 на суму 189 853,97 грн.; № 29 від 11.12.2018 на суму 127 881,10 грн.; № 30 від 11.12.2018 на суму 10 923,53 грн.; № 32 від 28.12.2018 на суму 69 814,77 грн.; № 1 від 03.01.2019 на суму 232 591,41 грн.; № 2 від 03.01.2019 на суму 178 747,33 грн.; № 3 від 10.01.2019 на суму 47 124,77 грн.; № 4 від 10.01.2019 на суму 147 180,90 грн.

Однак, як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач лише частково оплатив виставлені позивачем рахунки, а саме: в сумі 50 000,00 грн. (пл. доручення № 67 від 02.11.2018), у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором № 2/06/2018 від 18.06.2018 в сумі 2 137 900,08 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату виставлених позивачем рахунків-фактур в повному обсязі не здійснив.

Також, існування заборгованості у відповідача перед позивачем за договором зберігання № 2/06/2018 від 18.06.2018 в розмірі 2 137 900,08 грн. за період з 18.06.2018 по 21.01.2019 підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох підприємств (копія міститься в матеріалах справи).

04.02.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача суму 100 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за послуги зберігання врожаю (платіжне доручення № 275 від 04.02.2019 копія якого міститься в матеріалах справи) і, як зазначив позивач, зазначене відбулось після оформлення та направлення позовної заяви до суду, на час звернення з позовом до суду позивачу не було відомо про цю оплату.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява датована 31.01.2019 та направлена до суду засобами поштового зв`язку 31.01.2019. З бази даних Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що позовну заяву у даній справі подано до суду 04.02.2019 о 14:31, тоді як зарахування (проведення) банком суми 100 000 грн. згідно платіжного доручення відбулось 04.02.2019 о 16:37.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи здійснену відповідачем оплату частини боргу в розмірі 100 000,00 грн. після подання позову до суду, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог за відсутністю предмета спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 2 037 900,08 грн.

Крім того, за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором зберігання № 2/06/2018 від 18.06.2018, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 126 730,98 грн. та 3 % річних в розмірі 10 561,61 грн. за загальний період з 05.09.2018 по 25.01.2019.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 11.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення строків, встановлених у п. 9.3. цього договору, поклажодавець виплачує зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки пені та 3% річних і встановлено, що вони здійснені вірно, а тому, враховуючи усе вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі повністю покласти на відповідача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 34127,89 грн. витрат зі сплати судового збору, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 908/247/19 в частині вимог про стягнення суми 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за відсутністю предмета спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський морський термінал "Агрія", код ЄДРПОУ 40988600 (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7) на користь Фізичної особи - підприємця Мильнікової Наталі Олександрівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) суму 2 037 900 (два мільйони тридцять сім тисяч дев`ятсот) грн. 08 коп. основного боргу, суму 126 730 (сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять) грн. 98 коп. пені, суму 10 561 (десять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн. 61 коп. - 3 % річних та суму 34 127 (тридцять чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 20.05.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва