Рішення

від 21.05.2019 по справі 908/488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/47/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 Справа № 908/488/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС , (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 13-Б)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ , (69006, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 18, кв. 7)

про стягнення 399865,65 грн. заборгованості за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018

28.02.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 26.02.2019 (вх. № 527/08-07/19 від 28.02.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ , м. Запоріжжя про стягнення 399865,65 грн. заборгованості за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, в тому числі 391737,38 грн. основного боргу, 2311,25 грн. пені, 1899,65 грн. 3 % річних і 3917,37 грн. інфляційних втрат.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 справу № 908/488/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 21.03.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/488/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/47/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Крім того, в ухвалі суду від 27.03.2019 про відкриття провадження у справі № 908/488/19 зазначено, що судом не приймається до розгляду заява позивач про збільшення розміру позовних вимог як така, що подана до початку відкриття провадження у справі № 908/488/19, провадження у справі порушено за первісно заявленими позовними вимогами про стягнення 391737,38 грн. основного боргу за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, 2311,25 грн. пені, 1899,65 грн. 3 % річних і 3917,37 грн. інфляційних втрат. Також позивачу роз`яснено, що він не позбавлений права відповідно до ст. 46 ГПК України збільшити або зменшити розмір позовних вимог протягом 30 днів з дня відкриття провадження в цій справі.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 523, 530, 610, 625, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконанням відповідачем як покупцем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018. Зокрема, як зазначено в позовній заяві, позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, за умовами якого ТОВ ФОРТЕКС (постачальник) зобов`язалося поставляти відповідачу (покупцю) товар, а відповідач - прийняти цей товар та оплатити його. На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар (сталь рулонну оцинковану) на загальну суму 391737,38 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1447 від 21.12.2018. Виходячи з умов п., п. 4.2, 4.3 договору та рахунку-фактури № 1253 від 20.12.2018 строк оплати товару сторонами визначений протягом 7 робочих днів від дати відвантаження. Відповідач в порушення умов договору поставки та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару. Отже, на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018 становила 391737,38 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки на підставі п. 5.2 договору та відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нарахована пеня в розмірі 2311,25 грн., а також нараховані втрати від інфляції в розмірі 3917,37 грн. та 3 % річних в розмірі 1899,65 грн. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 391737,38 грн. основного боргу, 2311,25 грн. пені, 1899,65 грн. 3 % річних і 3917,37 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 6310,00 грн. сплаченого судового збору і 18500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

02.05.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ ФОРТЕКС надійшло клопотання (вх. № 08-08/8826/19) про відмову від позову в основній частині суми боргу, яким позивач із посиланням на ст., ст. 46, 191 ГПК України просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з ТОВ КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ 391737,38 грн. основного боргу за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, оскільки відповідач сплатив основну суму заборгованості після порушення провадження у справі № 908/488/19, що підтверджується відповідними банківськими виписками. В іншій частині заявлених позовних вимог позивач наполягає на задоволенні позову судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі № 908/488/19 відповідачу запропоновано у строк до 15.04.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-код 6900118063549), а також з інформації з пошукового сервісу відстеження поштових відправлень - Укрпошта, вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 27.03.2019 у справі № 908/488/19 отримана уповноваженою особою ТОВ КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ 04.04.2019.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 26.04.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.05.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

30.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС , (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ , (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 2-30/03/2018 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. (п. 1.1)

Характеристики товару, строк поставки, кількість (маса, вага), остаточна ціна товару та інші умови поставки і оплати товару, якщо вони не передбачені цим Договором, або відмінні від його умов, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 1.2)

За умовами п., п. 2.1, 2.2, 2.6 Договору поставка товару здійснюється Постачальником на умовах EXW (Інкотермс 2010) на площах Постачальника (м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 4) з урахуванням особливостей, встановлених цим Договором. У специфікації сторони можуть обумовити інші умови поставки товару, які мають перевагу перед текстом Договору стосовно конкретної партії товару, поставка якої передбачена специфікацією. Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві товар протягом 20 робочих днів, наступних за днем зарахування на поточний рахунок Постачальника коштів від Покупця, сплачених відповідно до рахунку-фактури за товар, якщо інший строк поставки не обумовлений сторонами у специфікації. Оформлення передачі товару здійснюється шляхом складання накладної (товарно-транспортна накладна або видаткова накладна) по одному екземпляру для кожної сторони.

Ціна товару остаточно узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Якщо інше не передбачено специфікацією на конкретну партію товару, Покупець здійснює попередню оплату товару на підставі рахунку-фактури Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100 % вартості товару протягом 2 робочих днів з дня отримання рахунку-фактури. Сторони можуть узгодити інший порядок та строки оплати товару у специфікаціях на кожну окрему партію товару. Порядок та строки оплати товару, узгоджені сторонами у специфікації, мають перевагу перед порядком та строками оплати, наведеними у Договорі, та підлягають обов`язковому виконанню Покупцем. (п., п. 4.1- 4.3)

Відповідно до п. 8.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє протягом року або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, якщо такі будуть мати місце після вказаної дати. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018 позивачем відповідачу виставлявся рахунок-фактура № 1253 від 20.12.2018 на оплату товару (сталі рулонної оцинкованої з полімерним покриттям) на загальну суму 391737,38 грн.

При цьому, зазначений рахунок-фактура № 1253 від 20.12.2018 фактично оформлений як специфікація (за текстом цей рахунок-фактура сторонами також іменується і як специфікація), зокрема містить: умови розрахунку - 7 робочих днів від дати відвантаження; умови поставки - самовивіз; строк поставки - 21.12.2018.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару - сталі рулонної оцинкованої з полімерним покриттям на загальну суму 391737,38 грн.

Факт поставки зазначеного товару підтверджується видатковою накладною № 1447 від 21.12.2018 на суму 391737,38 грн.

Видаткова накладна № 1447 від 21.12.2018 підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Постачальником товару згідно Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018 є доведеним та відповідачем не заперечується.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зі змісту розділу 4 Договору та умов, викладених в рахунку-фактурі № 1253 від 20.12.2018, вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме - відповідач зобов`язався оплатити позивачу вартість товару протягом 7 робочих днів від 21.12.2018. Отже, остаточний розрахунок за Договором (з урахуванням святкових та вихідних днів в грудні 2018 року і січні 2019 року) має бути проведений не пізніше 03.01.2019.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач вартість поставленого товару позивачу не перерахував.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 391737,38 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

02.05.2019, тобто після відкриття провадження у справі № 908/488/19, позивач звернувся до суду з клопотанням про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ 391737,38 грн. основного боргу за Договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, мотивуючи своє клопотання тим, що відповідач сплатив основну суму заборгованості після порушення провадження у справі № 908/488/19, що підтверджується відповідними банківськими виписками за 29.03.2019 і за 01.04.2019.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 3 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом.

Приписами ч. 3 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі наведеного вище, суд вважає за можливе прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС від позовних вимог в частині стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ 391737,38 грн. основного боргу за Договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, провадження у справі № 908/488/19 в цій частині позовних вимог закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.2 Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, становить 2311,25 грн. При цьому, позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені у вигляді окремо складеного документу до позовної заяви не надано, однак зі змісту позову слідує, що нарахування пені позивачем здійснено за період з 29.12.2018 по 26.02.2019 (за 59 днів).

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний не вірно. Зокрема, позивачем невірно визначений період нарахування пені (з 29.12.2018), тоді як, виходячи з умов Договору та рахунку-фактури № 1253 від 20.12.2018, а також враховуючи святкові та вихідні дні в грудні 2018 року і січні 2019 року, правильним періодом нарахування пені є з 04.01.2019 по 26.02.2019 (за 54 дні).

Здійснивши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок пені за період з 04.01.2019 по 26.02.2019, судом встановлено, що за вказаний період за прострочку оплати товару, поставленого за умовами Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, стягненню з відповідача підлягає 20864,04 грн. пені.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 2311,25 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначеній нормі закону кореспондують умови Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, якими сторони також передбачили, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує Постачальнику суму такої простроченої оплати із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. (п. 5.2)

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 1447 ввід 21.12.2018 згідно Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, вимога про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 1899,65 грн. 3 % річних, які також розраховані за період з 29.12.2018 по 26.02.2019.

Здійснивши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних за період з 04.01.2019 по 26.02.2019, судом встановлено, що за вказаний період за прострочку оплати товару, поставленого за умовами Договору поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, стягненню з відповідача підлягає 1738,67 грн. 3 % річних.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних судом задовольняється частково в розмірі 1738,67 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3917,37 грн. інфляційних втрат, які розраховані січень 2019 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний вірно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 3917,37 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18500,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18500,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи оригінали та належним чином посвідчені копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № 19 від 25.02.2019, укладеного з адвокатом Гусаковою О.Б.; детального опису робіт (наданих послуг), які виконанні адвокатом Гусаковою О.Б. під час розгляду справи № 908/488/19 за підписом адвоката Гусакової О.Б.; квитанції до прибуткового касового ордеру № 22 від 25.02.2019, що підтверджують понесення (оплату) позивачем витрат за договором правової допомоги № 19 від 25.02.2019, в розмірі 18150,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 18150,00 грн.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Гусаковою О.Б., які наявні в матеріалах справи, а також враховуючи, що справа № 908/488/19 розглядалася судом за правилами письмового позовного провадження без проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат, який є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг, становить 50 % від фактично понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9075,00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2311,25 грн. пені, 3917,37 грн. інфляційних втрат та 1738,67 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України і ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову , визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, за відповідною ухвалою, судового збору в розмірі 2938,03 грн., що дорівнює 50 % від суми судового збору, що підлягає сплаті за позовною вимогою про стягнення 391737,38 грн. основного боргу, у зв`язку із відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Крім того, згідно з п.1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України Про судовий збір в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Позивачем згідно з платіжним дорученням № 689 від 05.03.2019 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 5997,98 грн., а також платіжним дорученням № 722 від 12.03.2019 при зверненні до суду з заявою про збільшення позовних вимог сплачено судовий збір в розмірі 312,02 грн. Враховуючи, що судом не прийнята до розгляду заява про збільшення позовних вимог і судом у справі № 908/488/19 відкрито провадження за позовними вимогами про стягнення заборгованості в загальній сумі 399865,65 грн., суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотання про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 312,02 грн. в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 231, ст., ст. 129, 130, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ , м. Запоріжжя про стягнення 399865,65 грн. заборгованості за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018, в тому числі 391737,38 грн. основного боргу, 2311,25 грн. пені, 1899,65 грн. 3 % річних і 3917,37 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ , (69006, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 18, кв. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 36490929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС , (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 13-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 32860112) 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 25 коп. пені, 1738 (одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 67 коп. 3 % річних, 3917 (три тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 9075 (дев`ять тисяч сімдесят п`ять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю КАПІТЕЛЬ-СТРОЙ , м. Запоріжжя 391737,38 грн. основного боргу за договором поставки № 2-30/03/2018 від 30.03.2018 закрити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 21 травня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.