Рішення

від 07.05.2019 по справі 910/2869/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2019Справа № 910/2869/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лемтранс

до акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 43 393,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Макаренко Т.Д - представник (довіреність № 03/19 від 20.12.2018),

Гудзенко Я.І. - представник (довіреність № 64/19 від 20.12.2018)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Лемтранс (далі - ТОВ Лемтранс , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства Українська залізниця (далі - ПАТ Укрзалізниця , відповідач) про стягнення 43 393,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи перевезення власних (орендованих) вагонів позивача не виконав покладеного на нього обов`язку забезпечити збереженість майна та допустив пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, у зв`язку з чим вказані вагони були направлені на технічне обслуговування, а позивач поніс збитки, пов`язані з придбанням позивачем деталей та технічним обслуговуванням вагонів, які не були відшкодовані відповідачем.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 43 393,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2869/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.04.2019.

04.04.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що позивачем невірно застосовується поняття вантаж на своїх осях та помилково ототожнюються порожні вагони з вантажем. Вказане поняття, за твердженням відповідача, використовується лише для нарахування залізницею власнику вагонів тарифного збору за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів і такі вагони не є вантажем у розумінні Статуту залізниць України. Крім того, відповідач вказав, що пошкодження (розукомплектування) вагонів відбулось внаслідок крадіжки обладнання, а не втрати або псування вагонів з вини відповідача, при цьому позивач не вчинив дій, спрямованих на визнання його потерпілою особою у межах кримінальної справи, а тому відповідач вважав, що підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні. Відповідач також зазначив про безпідставність застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1166 та 1187 Цивільного кодексу України.

09.04.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що прямі збитки виникли у позивача у зв`язку з розукомплектуванням вагонів через незабезпечення схоронності (збереження) майна під час його курсування залізничними шляхами АТ Укрзалізниця , у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завдані збитки.

Крім того, позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 11.04.2019 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 07.05.2019.

02.05.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав, що позивач згідно з долученими до матеріалів справи залізничними накладними не є відправником або вантажоодержувачем вантажу, а відтак, зважаючи на приписи ст. 130 Статуту залізниць України, позивач не є особою, якій законодавством надано право на звернення з позовом до залізниці з метою відшкодування вартості втраченого або пошкодженого вантажу.

У судовому засіданні 07.05.2019 представники позивача позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та правомірними, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 07.05.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

У користуванні та власності позивача перебувають дев`ять залізничних вагонів:

- № 54039144 на підставі договору поставки № 80/18 від 01.02.2018, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю Укррейл Лоджистікс ;

- № 53533501 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу № 12/09 від 24.12.2008, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю Українська перевізна компанія ;

- № 58916933 та № 63523682 на підставі договору № 82/11 від 11.03.2011, укладеного з товариством з додатковою відповідальністю Попаснянський вагоноремонтний завод ;

- № 60985454 на підставі договору оренди вагонів № 010415А від 01.04.2015, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю ВНГ Україна ;

- № 62313929, № 61857132 та № 56857170 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу № 226/13 від 27.08.2013, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест Шіппінг ;

- № 55841381 на підставі договору лізингу № 006-ФЛ від 05.03.2012, укладеного з приватним підприємством Лізингова компанія ВЛ .

Як вбачається з долучених до матеріалів справи залізничних накладних № 41998006 від 01.09.2018, № 42042838 від 02.09.2018, № 39859715 від 07.09.2018, № 39859871 від 07.09.2018, № 42246025 від 08.09.2018, № 39842539 від 06.09.2018, № 51620391 від 05.09.2018, № 51620383 від 05.09.2018, № 51617330 від 05.09.2018, вищевказані вагони прибули до залізничної станції Ароматна ПРИДН.

На залізничній станції Ароматна ПРИДН. було виявлено пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, а саме - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, а також відсутність затяжки горизонтальних важелів, що підтверджується актами про пошкодження вагона (форма ВУ-25М) від 04.09.2018, 10.09.2018, 12.09.2018, 07.09.2018, 08.09.2018.

У зв`язку з цим вищевказані вагони на підставі договору на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018 були направлені на технічне обслуговування до структурного підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Укрзалізниця , що підтверджується повідомленнями на ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) № 9783 від 04.09.2018, № 9782 від 04.09.2018, № 0028 від 10.09.2018, № 0029 від 10.09.2018, № 0039 від 10.09.2018, № 111 від 12.09.2018, № 9901 від 07.09.2018, № 9902 від 07.09.2018, № 9905 від 08.09.2018, а також повідомленнями про приймання вантажних вагонів (форма ВУ-36М) № 1533 від 19.10.2018 (3 шт. щодо вагонів № 54039144, № 53533501 та № 62313929), № 1497 від 12.10.2018, № 1525 від 18.10.2018, № 1540 від 20.10.2018, № 1527 від 18.10.2018 (2 шт. щодо вагонів № 63523682 та № 60985454), № 1490 від 12.10.2018.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з п. 20 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.

Враховуючи наведені норми законодавства, позивач звернувся з заявами № 4207/ДВ, № 4206/ДВ від 06.09.2018, № 4342/ДВ, № 4341/ДВ від 17.09.2018 та № 4253/ДВ, № 4252/ДВ від 10.09.2018 про надання комерційних актів до начальника станції Ароматна структурного підрозділу Дніпровська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Укрзалізниця , а також до заступника начальника структурного підрозділу експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Укрзалізниця .

У відповідь на вищевказані заяви станція Ароматна структурного підрозділу Дніпровська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Укрзалізниця направила позивачу листи № 92, № 93 № 94 від 18.03.2018 про відсутність підстав для складання комерційних актів, оскільки складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів нормативними документами не передбачено.

Доказів щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору матеріали справи не містять.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було забезпечено збереження вагонів під час їх курсування залізничними коліями, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки в загальному розмірі 43 393,76 грн., з яких: 41 450,38 грн. - вартість придбаних позивачем деталей, 1 943,38 грн. - вартість технічного обслуговування.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту залізниць України встановлено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії).

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Частинами 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Статуту залізниць України, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-8/917 від 29.11.2007 зазначено, що приватні (власні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус вантажу (вантаж на колесах).

Як зазначено у п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу , і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 по справі № 904/4195/16, від 17.01.2017 по справі № 904/3013/16.

Враховуючи викладене, зважаючи на звернення позивача до відповідача з заявою про надання комерційних актів та не складення таких актів відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відсутність таких актів не є підставою для звільнення залізниці від відповідальності.

У ст. 8 Статуту залізниць України вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм , затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ власний вагон .

Згідно з п. 3.4 Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів № 54039144, № 53533501, № 58916933, № 60985454, № 62313929, № 63523682, № 61857132, № 56857170 та № 55841381 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З позовної заяви вбачається, що позивачем до розміру заявлених ним до стягнення збитків включені вартість придбаних позивачем деталей у розмірі 41 450,38 грн. та вартість технічного обслуговування у розмірі 1 943,38 грн.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження розміру вартості придбаних деталей (34 541,98 грн. + ПДВ 20% = 41 450,38 грн.) позивач надав розрахунок вартості використаних деталей, складений позивачем, договір поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікацію № 17 від 02.10.2017, платіжне доручення № 313 від 10.01.2018, специфікацію № 20 від 02.01.2018, платіжні доручення № 1140 від 19.02.2018 та № 520 від 22.01.2018, специфікацію № 15 від 30.06.2017, платіжне доручення № 8040 від 18.08.2017, специфікацію № 12 від 03.05.2017, платіжне доручення 6172 від 04.07.2017; договір поставки № 410/11 від 17.06.2011, специфікацію від 17.04.2018, рахунок на оплату № 500030979 від 18.04.2018, платіжне доручення № 3131 від 19.04.2018; договір поставки № 235/16 від 13.04.2016, специфікацію від 17.04.2018, рахунок № 1004 від 12.04.2018, платіжне доручення № 3973 від 18.05.2018, договір поставки № 558/14 від 11.12.2014, специфікацію від 27.12.2017, рахунок № 50 від 17.01.2018, платіжне доручення № 778 від 05.02.2018.

На підтвердження розміру вартості технічного обслуговування (1 619,48 грн. + ПДВ 20% = 1 943,38 грн.) позивач надав договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018, акт виконаних робіт № 471/255 від 31.10.2018, рахунок № 471/255 від 31.10.2018, платіжне доручення № 9977 від 21.12.2018, акт виконаних робіт № 472/255 від 31.10.2018, рахунок № 472/255 від 31.10.2018, платіжне доручення № 9979 від 21.12.2018.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як збитки можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження (розукомплектування) складових частин вагонів та необхідність їх відновлення, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою - недотримання відповідачем обов`язку забезпечити збереженість майна під час здійснення перевезення. Наведене спростовує доводи відповідача в частині нібито безпідставного застосування позивачем до спірних правовідносин ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Щодо посилань відповідача на безпідставність застосування позивачем до спірних правовідносин ст. 1187 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідно до частини 1 вказаної статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми надає підстави для висновку про те, що використання, зберігання, утримання транспортних засобів (залізничних вагонів) відповідачем є джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідач, якщо не доведе протилежного.

Відповідачем до відзиву додано копії заяв (повідомлень) № 04/1422 від 04.09.2018, № 04/1478 від 10.09.2018, № 04/1511 від 13.09.2018, № 04/1513 від 13.09.2018 про кримінальне правопорушення за ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка) щодо розкрадання укомплектування вагонів, однак відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження внесення відповідних відомостей до ЄРДР правоохоронними органами, а тому суд зазначає, що відповідачем не доведено того факту, що збитки були завдані не з його вини.

Твердження відповідача про помилкове ототожнення поняття порожній вагон , як вантаж на своїх осях , з поняттям вантаж спростовуються наведеними у мотивувальній частині даного рішення нормами законодавства.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача, наведені ним у запереченнях на відповідь на відзив, оскільки матеріали справи свідчать, що збитки, пов`язані з пошкодженням (розукомплектуванням) вагонів, завдані саме позивачу, як власнику та користувачу таких вагонів, який зобов`язувався підтримувати вагони у належному технічному стані, відтак позивач правомірно звернувся до суду за відшкодуванням завданої йому шкоди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лемтранс (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) збитки в розмірі 43 393,76 грн. (сорок три тисячі триста дев`яносто три грн. 76 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 20.05.2019.

Суддя О.Г. Удалова