Постанова

від 31.07.2019 по справі 910/2869/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. Справа№ 910/2869/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №910/2869/19 (суддя Удалова О.Г., повний текст складено - 20.05.2019) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 43 393,76 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 43 393,76 грн., завданих внаслідок незбереження залізницею вагонів позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №910/2869/19 позов задоволено повністю, з огляду на незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано було збитків майну позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №910/2869/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на відсутність у позивача права на пред`явлення даного позову, оскільки ТОВ "Лемтранс" не є а ні вантажовідправником, а ні вантажоодержувачем, відповідно позивач не є стороною по укладеному договору (накладній) на перевезення вантажу та не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу пошкодження вантажу - порожніх приватних вагонів.

Також, скаржник вказує, що судом першої інстанції безпідставно визначено необхідність складення комерційних актів по фактам розукомплектування спірних вагонів, оскільки комерційний акт складається у випадку розкрадання саме вантажу, а не рухомого складу (вагонів).

Окрім наведеного, апелянт посилається на те, що розукомплектування вагонів позивача сталося внаслідок крадіжки гальмівного обладнання сторонніми особами.

Крім цього, апелянт вважає висновки суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за завдання матеріальної шкоди позивачу на залізницю неправомірними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі №910/2869/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №910/2869/19; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Вказана ухвала була отримана сторонами - 05.07.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

В свою чергу, від позивача до апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

У користуванні та власності позивача перебувають дев`ять залізничних вагонів:

- № 54039144 на підставі договору поставки № 80/18 від 01.02.2018, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Укррейл Лоджистікс";

- № 53533501 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу №12/09 від 24.12.2008, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська перевізна компанія";

- № 58916933 та № 63523682 на підставі договору № 82/11 від 11.03.2011, укладеного з товариством з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод";

- № 60985454 на підставі договору оренди вагонів № 010415А від 01.04.2015, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "ВНГ Україна";

- № 62313929, № 61857132 та № 56857170 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу № 226/13 від 27.08.2013, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Шіппінг";

- № 55841381 на підставі договору лізингу № 006-ФЛ від 05.03.2012, укладеного з приватним підприємством "Лізингова компанія ВЛ".

Як вбачається з долучених до матеріалів справи залізничних накладних №41998006 від 01.09.2018, № 42042838 від 02.09.2018, № 39859715 від 07.09.2018, №39859871 від 07.09.2018, № 42246025 від 08.09.2018, № 39842539 від 06.09.2018, №51620391 від 05.09.2018, № 51620383 від 05.09.2018, № 51617330 від 05.09.2018, вищевказані вагони прибули до залізничної станції Ароматна ПРИДН.

На залізничній станції Ароматна ПРИДН. було виявлено пошкодження (розукомплектування) вказаних залізничних вагонів, а саме - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, а також відсутність затяжки горизонтальних важелів, що підтверджується актами про пошкодження вагона (форма ВУ-25М) від 04.09.2018, 10.09.2018, 12.09.2018, 07.09.2018, 08.09.2018.

Позивач звернувся з заявами № 4207/ДВ, № 4206/ДВ від 06.09.2018, № 4342/ДВ, № 4341/ДВ від 17.09.2018 та № 4253/ДВ, № 4252/ДВ від 10.09.2018 про надання комерційних актів до начальника станції Ароматна структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а також до заступника начальника структурного підрозділу "експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

У відповідь на вищевказані заяви станція Ароматна структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" направила позивачу листи № 92, № 93 № 94 від 18.03.2018 про відсутність підстав для складання комерційних актів, оскільки складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів нормативними документами не передбачено.

На підставі договору на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018 спірні вагони були направлені на технічне обслуговування до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", що підтверджується повідомленнями на ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) № 9783 від 04.09.2018, № 9782 від 04.09.2018, № 0028 від 10.09.2018, № 0029 від 10.09.2018, № 0039 від 10.09.2018, №111 від 12.09.2018, № 9901 від 07.09.2018, №9902 від 07.09.2018, № 9905 від 08.09.2018, а також повідомленнями про приймання вантажних вагонів (форма ВУ-36М) № 1533 від 19.10.2018 (3 шт. щодо вагонів № 54039144, № 53533501 та № 62313929), № 1497 від 12.10.2018, №1525 від 18.10.2018, № 1540 від 20.10.2018, № 1527 від 18.10.2018 (2 шт. щодо вагонів № 63523682 та № 60985454), № 1490 від 12.10.2018.

На підставі наявних в матеріалах справи копій договорів поставки, платіжних доручень, рахунків, позивачем у зв`язку з розукомплектуванням вагонів придбано деталі загальною вартістю 41 450, 38 грн., які були відсутні у вагонах та передано структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" для подальшого їх встановлення на вагони №54039144, №53533501, №58916933, № 60985454, № 62313929, №55841381, №56857170, №61857132, № 63523682.

Структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" були виконані ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони №54039144, №53533501, №58916933, №60985454, №62313929, №55841381, №56857170, №61857132, №63523682 на загальну суму 1 943,38 грн., що підтверджується Актами від 31.10.2018 №471/255 та №472/255.

Позивач, посилаючись на те, що внаслідок розукомплектування вантажних вагонів йому завдано збитків в загальному розмірі 43 393,76 грн., (у тому числі 41 450,38 грн. - вартість придбаних деталей + 1 943,38 грн. - вартість технічного обслуговування), звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Питання, пов`язані з перевезенням вантажів, в тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908-928 Цивільного кодексу України, статтями 306-315 ГК України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Отже, накладна в розумінні Статуту залізниць є договором перевезення вантажу.

Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Тобто накладна як договір перевезення вантажу оформлюється на кожне відправлення як вантажу, так і порожніх власних вагонів.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Як слідує зі змісту вищезгаданих залізничних накладних №41998006 від 01.09.2018, № 42042838 від 02.09.2018, № 39859715 від 07.09.2018, № 39859871 від 07.09.2018, № 42246025 від 08.09.2018, № 39842539 від 06.09.2018, № 51620391 від 05.09.2018, № 51620383 від 05.09.2018, № 51617330 від 05.09.2018, у графі 55 кожної з них міститься відмітка про накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці - прийомоздавачем, яким підтверджується правильність внесених до накладної відомостей.

Отже, у встановлений законом спосіб було укладено договори перевезення вантажу щодо спірних вагонів.

Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

Відповідно до п. 4.14 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 (далі - Правила експлуатації власних вантажних вагонів), перевезення власних вантажних вагонів із заводськими номерами (від вагонобудівного підприємства до покупця, на утилізацію тощо) здійснюється за погодженням із відправником і залізницею як "вантаж на своїх осях".

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів визначається за тарифною схемою відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356.

У графі 34 кожної накладної, оформленої на спірні вагони, зазначені відомості щодо сплаченої відправником відповідачу плати за перевезення.

Отже, спірні вагони перевозились відповідачем за договором перевезення вантажу зі сплатою перевізної плати.

Президією Вищого господарського суду України в роз`ясненнях від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" в п. 1.6. вказано, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі № 904/4195/16, від 17.01.2017 у справі №904/3013/16.

Отже, власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус "вантажу".

Згідно з п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Обставини щодо перебування вищезазначених вагонів у власності (оренді) ТОВ "Лемтранс" сторонами визнаються та не заперечуються.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності технічного стану спірних вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення, проте під час їх перевезення було встановлено їх розукомплектування.

Відповідно до пункту 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі ст. 124 Статуту залізниць.

У зв`язку з пошкодженням спірних вагонів у встановленому законом порядку були оформлені акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М.

Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення, в тому числі, псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу.

Відповідно до пункту 8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Оскільки порожні приватні вагони мають статус "вантажу", відповідно до пункту 2 Правил складання актів повинен бути складений комерційний акт у зв`язку з пошкодженням вантажу (вагону).

Враховуючи наведене, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно визначено необхідність складення комерційних актів по фактам розукомплектування спірних вагонів.

Однак, відповідач, прийнявши вагони до перевезення без заперечень, після виявлення їх пошкодження відмовив позивачу у оформленні комерційних актів.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, про що останнім складено відповідні повідомлення на ремонт та технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц, повідомлення про приймання вантажний вагонів із ТОВ-2(4) форми ВУ-36М, а також дефектні відомості форми ВУ-22.

Як було вказано, для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 41 450,38 грн., а також здійснено оплату виконаних робіт на суму 1 943,38 грн.

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів №54039144, №53533501, №58916933, №60985454, №62313929, №55841381, №56857170, №61857132, №63523682 склала 43 393,76 грн.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Статтею 110 Статуту залізниць встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Всупереч вимог чинного законодавства, відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано збитків майну позивача.

Статтею 114 Статуту залізниць передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов`язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Як слідує з наявних у матеріалах справи документальних доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні збереження належних позивачу вагонів, чим порушено наведені положення Статуту залізниць та Закону України "Про залізничний транспорт", внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдані збитки в розмірі вартості їх ремонту та придбаних позивачем для цілей ремонту запасних частин.

Враховуючи наведене, доводи апелянта про те, що розукомплектування вагонів позивача сталося внаслідок крадіжки гальмівного обладнання сторонніми особами не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки саме його бездіяльність та незабезпечення збереження належних позивачу вагонів стало наслідком завдання йому збитків.

Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.

Отже, оскільки позивачем доведено наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а відповідачем не доведено відсутності його вини, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а заперечення скаржника в наведеній частині судом не приймаються.

Доводи апелянта про відсутність у позивача права на пред`явлення даного позову, оскільки ТОВ "Лемтранс" не є а ні вантажовідправником, а ні вантажоодержувачем вказаних вагонів, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що відповідач виступає саме як перевізник, на якого покладено обов`язок зі збереження прийнятого ним до перевезення вантажу (вагонів), і не вчинення відповідних дій прямо порушує права позивача, як особи, якій належні вказані вагони, що були пошкоджені.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №910/2869/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №910/2869/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 31.07.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко