Рішення

від 13.05.2019 по справі 910/5468/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2019Справа № 910/5468/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу №910/5468/18

за позовом Заступника прокурора м.Києва (03150, м.Київ, вул.Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019)

в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик,36, код ЄДРПОУ 22883141)

до Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" (2720, Республіка Болгарія, муніципалітет Бансько, область Благоєвград, м.Бансько вул.Пештеріте, 1, вхід Д, поверх 1, кв.3, ідентифікаційний код 204121745)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Інвест Д" (01001, м.Київ, вул. Десятинна, будинок 7, код ЄДРПОУ 39898797)

про витребування майна,-

за участю учасників справи:

від прокуратури: Вакулюк Д.С., посідчення №041070 від 03.02.19;

від позивача: Трохимчук В.С., довіреність № 225-КМГ834 від 07.03.19;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

2 травня 2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" про витребування майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що 03.04.2018 право власності на нежитлове приміщення, нежилі приміщені з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9 (літ.А) по вул.Десятинній, будинок 7 у місті Києві загальною площею 136,7 кв.м, зареєстровано приватним нотаріусом Черкасовою Н.Б. за Одноосібним Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2018, укладеного з приватним підприємством "Інвест Д".

Враховуючи, що спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними можуть здійснюватися від імені та в інтересах територіальної громади району - Київською міською радою.

А тому, прокурор вважає, що спірне нерухоме майно могло б бути відчужено виключно у разі наявності волевиявлення відповідної територіальної громади, оформленого у вигляді рішення, яке відповідає вимогам законодавства.

Проте, Київська міська рада рішень про відчуження спірних приміщень не приймала, а отже відчуження цих приміщень відбулось поза волею дійсного власника, у зв`язку з чим Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звертається до Господарського суду міста Києва з позовом до Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" про витребування майна.

Разом із позовною заявою Заступником прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволена в повному обсязі.

Одночасно, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Місцезнаходженням Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" є Республіка Болгарія, муніципалітет Бансько, область Благоєвград, м.Бансько вул. Пештеріте, 1, вхід Д, поверх 1, кв.3, 2720.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5468/18; справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.10.18; зобов`язано позивача до 18.05.2018 надати до суду в трьох примірниках належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на болгарську мову копії:

- Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 про відкриття провадження у справі №910/5468/18;

- Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 про забезпечення позову у справі №910/5468/18;

- позовної заяви з додатками до неї.

18.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Заступника прокурора м.Києва надійшла заява про продовження процесуального строку, відповідно до якої заявник просить суд продовжити строк, встановлений Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 у справі №910/5468/18 на подання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на болгарську мову копій документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 заява Заступника прокурора м.Києва про продовження процесуального строку задоволена в повному обсязі, строк на подання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на болгарську мову копій: Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 про відкриття провадження у справі №910/5468/18; Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 про забезпечення позову у справі №910/5468/18; позовної заяви з додатками до неї до 28.05.2018, продовжено на 7 днів.

21.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Прокуратурою м.Києва на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 у справі №910/5468/18 подано три примірники нотаріально засвідчених перекладів на болгарську мову: Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 про відкриття провадження у справі №910/5468/18; Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 про забезпечення позову у справі №910/5468/18 та позовної заяви з додатками до неї до 28.05.2018.

23.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Прокуратурою м.Києва подано клопотання із проханням надати для здійснення перекладу на болгарську мову судове доручення про вручення документів від 23.05.2018.

29.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві подано оригінал виконавчого документа - постанови від 15.05.2018 про закінчення виконавчого провадження.

31.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Прокуратурою м.Києва надано три примірники нотаріально засвідченого перекладу на болгарську мову судового доручення про вручення документів від 23.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 31.05.2018 провадження у справі №910/5468/18 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі №910/5468/18 від 23.05.2018.

21.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури міста Києва надійшла заява про відшкодування судових витрат.

27.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва прокуратурою міста Києва подано заяву про долучення до матеріалів справи більш чітких копій документів.

Станом на 24.10.2018 року від Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції Болгарської Республіки відповіді на судове доручення господарського суду міста Києва до суду не надійшло.

Підготовче засідання, призначене на 24.10.18, не відбулося.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд міста Києва звернувся із листом до Міністерства юстиції України із проханням надати інформацію щодо повідомлення/ неповідомлення Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" про розгляд справи №910/5468/18 та надати належним чином засвідчені копії відповідних документів в підтвердження викладених у відповіді обставин.

18.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшло пояснення на позовну заяву.

18.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від заступника директора Департаменту - начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України надійшла копія листа, яким Міністерство юстиції України звернулось до Міністерства юстиції Республіки Болгарії із проханням надати інформацію про результати виконання судового доручення або інформацію про причини, що перешкоджають його виконанню.

Станом на 17.01.2019 від Міністерства юстиції України жодної інформації про повідомлення/ неповідомлення Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" про розгляд справи №910/5468/18 не надійшло, від Міністерства юстиції Болгарської Республіки відповіді на судове доручення Господарського суду міста Києва не адресу суду також не надходило.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 8 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. "b" ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року суддя може прийняти рішення лише після закінчення визначеного терміну з дати направлення документа, який становить щонайменше 6 місяців. Згідно із п.6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" суддя, незалежно від положень ч.1 ст.15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи викладене, з метою виконання завдання господарського судочинства, передбаченого ст.2 Господарського процесуального кодексу України щодо своєчасного, неупередженого вирішення судом спорів та з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів всіх учасників судового процесу, оскільки провадження у справі №910/5468/18 зупинене більше 7 місяців, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає поновленню.

Згідно з ч.3 ст.230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 було поновлено провадження у справі №910/5468/18, призначено судове засідання на 13.02.2019.

05.02.2019 Заступником прокурора м. Києва через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані пояснення.

06.02.2019 Міністерством Юстиції України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про долучення документів.

06.02.2019 Одноосібним Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" через відділ діловодства Господарського суду міста Києва був поданий відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 13.02.2019 з`явилися представники позивача, відповідача та прокуратури. Представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Також у підготовчому засіданні 13.02.2019 присутніми представниками учасників справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 13.03.2019.

28.02.2019 Київською міською радою була подана відповідь на відзив.

04.03.2019 Заступником прокурора м. Києва було подано відповідь на відзив через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 13.03.2019 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці. Наступне засідання у справі призначено на 03.04.2019.

У судовому засіданні 03.04.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 10.04.2019.

05.04.2019 Київською міською радою через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані заперечення на клопотання про зупинення провадження та призначення експертизи.

08.04.2019 Заступником прокурора м. Києва були подані до суду заперечення на клопотання.

У судове засідання 10.04.2019 представники прокуратури, позивача та відповідача з`явились. Представник третьої особи не з`явився.

Розглянувши у судовому засіданні 10.04.2019 клопотання представника відповідача про зупинення провадження, суд встановив наступне.

Відповідач просить суд зупинити провадження у справі №910/5468/18 до набрання законної сили рішенням суду у господарській справі №910/2946/19.

Судом встановлено, що Одноосібне товариство з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" звернулось до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням рішенням Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, будинок 7, прав позивача (ухвала про відкриття провадження у справі №910/2946/19).

В свою чергу, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що 03.04.2018 право власності на нежитлове приміщення, нежилі приміщені з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9 (літ.А) по вул.Десятинній, будинок 7 у місті Києві загальною площею 136,7 кв.м, зареєстровано приватним нотаріусом Черкасовою Н.Б. за Одноосібним Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2018, укладеного з приватним підприємством "Інвест Д".

Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проаналізувавши приписи чинного законодавства України та обґрунтування обох позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що рішення у господарській справі №910/5468/18 може бути ухвалене без встановлення обставин, які будуть встановлені в ході розгляду справи №910/2946/19.

Розглянувши у судовому засіданні 10.04.2019 клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, суд встановив наступне.

Мотивуючи своє клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, відповідач зазначає про наявність двох висновків незалежних оцінювачів, які, на його думку, суттєво відрізняються, існує необхідність про призначення судової експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Призначення судової експертизи є правом суду, а не обов`язком. При цьому, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, враховуючи предмет спору та його специфіку, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи та можливості вирішення спору за наявними у матеріалах справи документами.

Так Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у задоволенні клопотань Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" про зупинення провадження та про призначення експертизи відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 13.05.2019.

13.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У призначене судове засідання 13.05.2019 відповідач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, судом розглянуте клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відмовлене в його задоволенні з огляду на нижче викладене.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що представник - Вельможний С.А. не має можливості взяти участь в судовому засіданні у зв`язку із необхідністю участі в судовому засіданні Оболонського районного суду міста Києва по справі №367/4791/18.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відкладення розгляду справи може бути вчинено судом лише у межах строків встановлених Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Водночас, за приписами частини 2 статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Беручи до уваги, обмеженість строку розгляду даного спору, а також той факт, що відсутні обставини неможливості здійснення розгляду справи в судовому засіданні 13.05.2019 за відсутності представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані".

У судовому засіданні 13.05.2019 представники прокуратури та позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва від 27.12.2001 № 208/1642 затверджено перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких, відповідно до додатку №11 віднесено нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Десятинній, 7-а загальною площею 480,50 кв. м. інвентарний номер 600401.

У подальшому, Рішенням Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 №284/5096 затверджено перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, серед яких, відповідно до додатку №10 віднесено нежилі приміщення у житловому будинку по вул. Десятинній, 7-а загальною площею 115,4 кв. м. інвентарний номер 6006.

10.12.2010 виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було винесено розпорядження №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", яким вирішено приміщення площею 115,4 кв. м. у житловому будинку по вул. Десятинній, 7-А віднести до сфери управління Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Нежитлове приміщення по вул. Десятинній, 7 в м. Києві орендованою площею 115,4 кв. м. перебувало в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка".

У подальшому Прокуратурою було встановлено, що право власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (група приміщень № 9 в літері А) загальною площею 136,7 кв м було зареєстроване за Приватним підприємством "Інвест Д".

Вказані обставини стали підставою звернення із позовом про витребування спірного майна у Приватного підприємства Інвест Д , який був розглянутий в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/16133/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/16133/19 позов задоволено, а саме вирішено витребувати у ПП "Інвест Д" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київради нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв.м по вул. Десятинній, 7 у місті Києві, які входять до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м. по вул. Десятинній, у місті Києві та стягнуто з ПП "Інвест Д" на користь прокуратури 10 650 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі № 910/16133/16 рішення змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:" 1. Позов задовольнити повністю. 2. Витребувати від ПП "Інвест Д" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв.м по вул. Десятинній, 7 у місті Києві, які входять до групи нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень № 9 загальною площею 136,7 кв.м по вул. Десятинній, у місті Києві. 3. Стягнути з ПП "Інвест Д" на користь прокуратури міста Києва 10 650 грн судового збору. 4. Стягнути з ПП "Інвест Д" на користь Київської міської ради 13 212 грн, сплачених за проведення у справі судової експертизи".

Постановою Верховного Суду від 12.04.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі №910/16133/16 залишено без змін.

У межах розгляду вказаною справи судами було встановлено, що первинна реєстрація права власності на орендовані нежитлові приміщення була зареєстрована як право власності на нежитлове приміщення з №1 по №13 (група приміщень №9 в літері А) загальною площею 136,7 кв.м за Кравченком Ю.О. на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 21.05.2012.

Станом на 06.07.2017 право власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 (група приміщень № 9 в літері А) загальною площею 136,7 кв. м було зареєстроване за ПП "Інвест Д", що підтверджувалось свідоцтвом серії СТА 448314.

Також судами у межах розгляду справи № 910/16133/16 було встановлено, що спірне нерухоме майно було передано ПП "Інвест Д" його засновником - Приватним підприємством "Сістем продакшн", як внесок до статутного фонду. При цьому, Приватне підприємство "Сістем продакшн" отримало це майно аналогічним чином від Приватного підприємства "НВП М-Тех.Лтд", а останнє отримало майно, як внесок до статутного фонду, від свого засновника ОСОБА_1 , яка попередньо придбала вказане майно у ОСОБА_2 Останній набув право власності на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 21.05.2012 у справі №1206/644/12.

Так, суди встановили, що спірне нерухоме майно є майном територіальної громади міста Києва та Київською міською радою не відчужувалось, право власності на це майно не припинялося, у зв`язку із чим було витребувано у ПП "Інвест Д" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дотримуючись приписів вказаної статті, беручи до уваги той факт, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №910/16133/16, якою було змінено резолютивну частину рішення, набрала законної 10.10.2017 та залишена без змін постановою Верховного Суду від 12.04.2018, викладені вище обставини не потребують додаткового доказування.

Разом з тим, підставою звернення Заступника прокурора міста Києва із цим позовом стала та обставина, що 03.04.2018 право власності на спірне майно було зареєстроване за Одноосібним Товариством з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2018, укладеного з ПП Інвест Д . Прокурор зазначає, що ПП Інвест Д не зважаючи на судові рішення про витребування в нього спірного майна відчужив його відповідачу, тобто спірне майно вибуло з власності територіальної громади поза її волею, як власника спірного майна.

Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи проти позову посилається на те, що він є добросовісним власником спірного майна, оскільки під час реєстрації права власності на спірне майно - 03.04.2018 нотаріусом були вчинені дії щодо перевірки належності майна. Крім того, відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що Прокурором не доведено обставин того, що нежитлові приміщення на Десятинній, 7 та Десятинній 7 (літера А) є тотожними об`єктами нерухомого майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з нормами статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Київська міська рада є розпорядником майна територіальної громади міста Києва, а відтак є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Оскільки Прокуратурою було встановлено неналежне виконання позивачем повноважень щодо контролю за використанням комунального майна, яке полягає в тому, що позивачем не вживались заходи щодо повернення спірного майна у судовому порядку, що в свою чергу свідчить про бездіяльність позивача, то колегія суддів вважає що прокуратурою правомірно пред`явлено позов в інтересах держави.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Частиною 1 статті 317 Цивільним кодексом України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України.

Зобов`язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов`язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Право власника згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини 1 статті 388).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 920/1000/16 від 17.05.2018.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 Цивільного кодексу України), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України.

Потрібно звернути увагу, що добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч.1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов`язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов`язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. III кн. 5 Цивільного кодексу України. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі (аналогічна правова позиція викладена в наданому Верховним Судом України Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ).

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про витребування у відповідача нерухомого майна як такого, що вибуло з власності попереднього власника (територіальної громади міста Києва) за відсутності волевиявлення останнього.

Судом вказано вище, що обставина щодо того, що спірне майно є майном територіальної громади міста Києва, у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню. При цьому, суд відзначає, що вказана обставина встановлена судовими рішеннями в справі 910/16133/16, які набрали законної сили.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації ) щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру .

У рішенні у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі 910/7009/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 1609/6643/12 ). Вказане спростовую доводи відповідача щодо безпідставності застосування приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на день розгляду даного позову власником нежилих приміщень загальною по вул. Десятинній, 7 у м. Києві, які входять у групу нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень №9 загальною площею 136,7 кв. м. по вул. Десятинній, у м. Києві вказаний відповідач.

Разом з тим, статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги викладене вище, суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що він є особою, яка не знала і не могла знати про те, що суб`єкт, від якого вона набула спірне майно, не має права його відчужувати, а відтак відповідач є добросовісним набувачем в силу ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Підстави набуття права власності визначено у Главі 24 Цивільного кодексу України, в ст. 330 якого зазначено про те, що у разі якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право власника на витребування майна від добросовісного набування встановлено ст. 388 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Зокрема, в ст.60 названого Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено та сторонами не спростовано того, що перехід від територіальної громади міста Києва до будь-якої іншої особи (фізичної та/або юридичної особи) права власності на спірне нерухоме майно мало місце без відома та поза волею (волевиявлення) позивача.

Натомість, відсутність у ПП Інвест Д права власності на спірне нерухоме майно, яка була встановлена у межах справи № 910/16133/16, свідчить про те, що ПП Інвест Д не наділений обов`язковими вимогами до продавця, передбачених законодавцем. Суд відзначає, що неправомірне відчуження спірного нерухомого майна ПП Інвест Д мало місце 03.04.2018, тобто після ухвалення постанови Київського апеляційного господарського суду в справі № 910/16133/16 від 10.10.2017.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов`язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (підпункт 5.4. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005).

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд критично оцінює доводи відповідача, покладені в основу заперечення проти позову, оскільки обставини щодо відмінності нумерації будинку по вулиці Десятинній (7 або 7-А) були предметом дослідження в межах справи 910/16133/16. Так судами було встановлено, що об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва з інвентарним номером 6006, а саме: нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв м по вул. Десятинній, 7-А у м. Києві є тим самим об`єктом, що й нежитлові приміщення загальною площею 136,7 кв м з № 1 по № 13 групи приміщень № 9 (літера А) по вул. Десятинній, 7, право власності на які зареєстровано за відповідачем. З метою відсутності подальших розбіжностей, у тексті цього судового рішення спірне майно описуватиметься як нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 7.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, сам по собі факт добросовісності набувача спірного майна - Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" не спростовує те, що спірне нерухоме майно є власністю територіальної громади міста Києва та вибуло з його володіння поза його волею, а саме шляхом відчуження особою, яка не мала право відчужувати вказане майно. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що характерним для інституту віндикації є наявність факту права власності на майно і таке право, у свою чергу, не може бути ймовірним чи абстрактним. З огляду на вказане позовні вимоги Прокуратури підлягають задоволенню.

Разом з тим, інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

За приписами частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу).

Так, до матеріалів справи Заступником прокурора м. Києва надані докази на підтвердження понесення ним витрат на здійснення перекладу процесуальних документів на вимогу суду для направлення їх відповідачу, а саме: рахунок-фактура № БП-0003 від 18.05.2018 на суму 38 400,00 грн. складеного Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро перекладів МакроГлобал , Акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.05.2018 на суму 38 400,00 грн. з Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро перекладів МакроГлобал , платіжне доручення № 719 від 29.05.2018 на суму 38 400,00 грн.

Беручи до уваги вказане, а також факт надання до суду письмового перекладу процесуальних документів та наявність клопотання Заступника прокурора м. Києва, керуючись приписами статті 123, 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку відшкодування позивачеві всієї суми судових витрат, яка складається із судового збору та витрат на здійснення перекладу.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати від Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" (2720, Республіка Болгарія, муніципалітет Бансько, область Благоєвград, м.Бансько вул.Пештеріте, 1, вхід Д, поверх 1, кв.3, ідентифікаційний код 204121745) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик,36, код ЄДРПОУ 22883141) нежилі приміщення загальною площею 115,4 кв. м по вул. Десятинній, 7 у м. Києві, які входять у групу нежитлових приміщень з № 1 по № 13 групи нежилих приміщень №9 загальною площею 136,7 кв. м. по вул. Десятинній, будинок 7 у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:4792280000).

3. Стягнути з Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" (2720, Республіка Болгарія, муніципалітет Бансько, область Благоєвград, м.Бансько вул.Пештеріте, 1, вхід Д, поверх 1, кв.3, ідентифікаційний код 204121745) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 275 985 (двісті сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 92 коп. судового збору.

4. Стягнути з Одноосібного Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірін Інвест Компані" (2720, Республіка Болгарія, муніципалітет Бансько, область Благоєвград, м.Бансько вул.Пештеріте, 1, вхід Д, поверх 1, кв.3, ідентифікаційний код 204121745) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп судових витрат.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.05.2019

Суддя О.Є. Блажівська