Рішення

від 08.05.2019 по справі 910/16481/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2019Справа № 910/16481/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Макарчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ "С.Р.К про стягнення 88 284,08 доларів США та 497 019,92 грн., за участю представників позивача - Землянської Ю.О., довіреність №180 від 14.03.2018 року, відповідача - Батурського Д.О., керівник,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року до господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 48 382,42 доларів США заборгованості за кредитом, 38 673,42 доларів США заборгованості по відсоткам та 497 019,92 грн. пені за кредитним договором № 316/К від 18.09.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 87 055 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ять) 84 долари США та судовий збір у розмірі 26 860 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят) грн. 19 коп. в іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія С.Р.К. залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі №910/16481/16 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 12.09.2018 року у справі №910/16481/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія С.Р.К. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року у справі 3910/910/16481/16 скасовано. Справу №910/16481/16 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

02.10.2018 року відділом діловодства суду отримано матеріали справи №910/21285/16.

Розпорядженням № 05-23/1728 від 02.10.2018 було призначено повторний автоматичний розподіл справи 910/16481/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 року для нового розгляду справи було визначено суддю Мельника В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року призначено підготовче засідання на 29.10.2018 року (суддя Мельник В.І.).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мельника В.І. справу № 910/16481/16 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2019 року справу № 910/16481/16 прийнято до провадження суддею Чебикіною С.О. та призначено підготовче засідання на 13.03.2019 року.

11.03.2019 року відповідчаем через канцелярію суду надано відзив на позвну заяву, в якому він просить суд в позові відмовити з тих підстав, що позивачем пропущений строк позовної давності.

25.03.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив.

02.04.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 22.04.2019 року.

22.04.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на 08.05.2019 року

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Морський Транспортний Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Марфін Банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія С.Р.К. (позичальник) було укладено кредитний договір № 316/К (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит на поповнення обігових коштів, на придбання будівельних матеріалів та на оплату будівельно-ремонтних робіт, у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 90000,00 доларів США з 18.09.2008 р. і терміном погашення по 16.09.2011 р. включно, із сплатою 13,9 % річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році), а позичальник зобов`язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю зміни валюти виконання зобов`язання у національну валюту України.

Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід`ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий у філії банку у м. Києві, МФО 300829.

Згідно п. 1.2. договору за цим договором позичальник має право багаторазово отримувати кошти за кредитом погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував встановленого п. 1.1. даного договору ліміту.

Відповідно до п. 5.1. договору погашення зобов`язань за договором виконується в наступній послідовності: 1) прострочені платежі, 2) сума відсотків, 3) сума комісійних винагород, 4) сума неустойки, 5) сума кредиту. Погашення за кожним видом заборгованості відбувається залежно від терміну її прострочення. У першу чергу погашаються прострочені платежі за кожним видом заборгованості, у другу чергу поточні платежі за кожним видом заборгованості.

За умовами п. 3.2.3. договору позичальник зобов`язується повернути кредит у зазначений в п.1.1. даного договору термін, при цьому залишок заборгованості за кредитною лінією змінюється відповідно до встановленого договором графіку.

Згідно п.п. 3.3.2 договору при виникненні кожної з подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, банк за своїм розсудом має право змінити його умови - вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, сплати відсотків, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.5. договору позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.1., 3.2.3. даного договору в розмірі, відповідно із п.п. 1.1. цього договору. Відсотки нараховуються банком на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день повного (дострокового або із простроченням) погашення кредиту та в день, передбачений для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.1. даного договору. Відсотки нараховуються за фактичний період користування коштами з дати попереднього нарахування /дати виникнення заборгованості (включно) до 24 числа поточного місяця включно/дати, передбаченої для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.1 даного договору.

Відсотки сплачуються позичальником банку щомісяця у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.1.1. договору, з 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а у разі дострокового повного погашення заборгованості - в день фактичного погашення кредиту.

Після закінчення терміну кредитування, передбаченого в п.1.1. договору, відсотки, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує щомісяця з 26 числа по останній день поточного місяця в день фактичного повного погашення кредиту. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими.

При порушенні позичальником будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.1., 3.2.3., 3.3.2. цього договору, сплати відсотків, передбачених п. п. 3.2.2., 5.5. та комісій передбачених п. п. 3.2.5., 5.6. даного договору позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня від простроченої суми (п. 6.1. договору).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов`язань сторони за даним договором (п. 7.1. договору).

Як вбачається з меморіального ордеру №4 від 24.09.2008 року, позивачем, на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 316/К від 18.09.2008 року, було видано відповідачу кредит на загальну суму 70000,00 доларів США.

31.03.2010 року банк звернувся до відповідача з письмовою вимогою №657/04 про усунення порушення зобов`язання за кредитним договором, в якій вимагав на підставі п.п. 3.3.2. кредитного договору достроково погасити кредит, сплатити відсотки та пеню.

Відповідно до реєстру документів по рахунку, журналу проводок оплат, банківських виписок та платіжних доручень в іноземній валюті на виконання умов кредитного договору відповідачем здійснювались часткові оплати заборгованості за кредитним договором №316/К, а саме: 01.02.2011 року, 09.04.2013 року, 29.05.2013 року, 15.07.2013 року, 20.08.2013 року, 02.09.2013 року, 04.10.2013 року, 11.11.2013 року, 05.12.2013 року, 27.01.2014 року, 24.03.2014 року, 25.04.2014 року, 28.05.2014 року, 24.07.2014 року, 19.09.2014 року, 28.10.2014 року, 24.02.2015 року, 01.04.2015 року, 30.04.2015 року та 24.06.2015 року.

Відповідач звертався до позивача з листом № 018 від 04.12.2013 року (вхід.№ 1233/04 від 06.12.2013 року), в якому визнавав суму заборгованості перед позивачем та заявляв банку пропозицію щодо погашення заборгованості, що утворилася з щомісячною оплатою у розмірі 4 750 доларів США протягом 18-ти місяців.

Також, відповідач звертався до позивача з листом №846/04 від 24.07.2014 року, яким також визнавав заборгованість та пропонував сплачувати банку заборгованість у розмірі 2 100 доларів США щомісячно.

Також, 01.10.2014 року (вхід. № 1102/04) відповідач визнавав заборгованість за кредитним договором та звертався до позивача з листом (вих. №007 від 30.09.2014) щодо розгляду можливості реструктуризації заборгованості.

Поясненнями позивача, відповідача та наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитом підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, яка станом на день подання позову до суду становить 48 382 долари 42 центи США заборгованості по тілу кредиту та 38 673 долари 42 центи США заборгованості по відсоткам. Розмір вказаної заборгованості не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом та станом на день подання позову до суду має перед позивачем заборгованість в розмірі 48 382 долари 42 центи США заборгованості по тілу кредиту та 38 673 долари 42 центи США заборгованості по відсоткам.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в позові тільки з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При обчисленні строків позовної давності суд не бере до уваги встановлений умовами договору графік погашення кредиту, оскільки направленою вимогою 31.03.2010 року банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів (графіку погашення кредиту), порядку сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи все вищевикладене, а саме часткові сплати кредитної заборгованості та листи відповідача до банку про визнання заборгованості строк позовної давності постійно переривався вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним свого боргу. Останній раз строк позовної давності було перервано 24.06.2015 року частковою сплатою відповідачем кредитної заборгованості.

Позовна заява до суду подана 06.09.2016 року, тобто в межах загального строку позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48 382 долари 42 центи США заборгованості по тілу кредиту та 38 673 долари 42 центи США заборгованості по відсоткам обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Умовами п. 6.1. договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1., 3.2.3., 3.3.2. кредитного договору, сплати відсотків, передбачених п.п. 3.2.2., 5.5. та комісій передбачених п.п. 3.2.5., 5.6. кредитного договору позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня від простроченої суми.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків позичальник не виконав у визначений договором строк, позивач на підставі п. 6.1. договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 497 019,92 грн. нараховану за період з 15.04.2014 року по 30.04.2015 року.

Проте, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати пені мало бути виконано протягом 30 днів з дня отримання відповідачем вимоги банку від 31.03.2010 року, тобто до 30.04.2010 року, то нарахування позивачем пені за період з 15.04.2014 року по 30.04.2015 року є протизаконним, оскільки суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача в частині стягнення 497 019,92 грн. пені за період з 15.04.2014 року по 30.04.2015 не порушено відповідачем, то в позові в цій частині слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до задоволених позоних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "С.Р.К." (01001, м . Київ , вул. Кіквідзе, 11, ідентифікаційний код 34729465) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Миру, 28, ідентифікаційний код 21650966) 48 382 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят два) долари 42 центи США заборгованості по тілу кредиту, 38 673 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят три) долари 42 центи США заборгованості по відсоткам та судовий збір у розмірі 26 860 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят) грн. 19 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 20.05.2019р.

Суддя С.О. Чебикіна