Рішення

від 15.05.2019 по справі 924/207/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2019 р. Справа № 924/207/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., при секретарі судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом дочірнього підприємства „Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , м. Суми

до дочірнього підприємства „Оздоровчий комплекс „Поділля» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів

про стягнення 120151,13 грн., з яких: 85000,00 грн. - основний борг; 4832,62 грн. - 3% річних; 18894,13 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 11424,38 грн. - пеня

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

Рішення приймається 15.05.2019р., оскільки в судових засіданнях 17.04.2019р. та 24.04.2019р. постановлялися ухвали про оголошення перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частини рішення

Процесуальні дії по справі.

12.03.2019р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства „Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , м. Суми до дочірнього підприємства „Оздоровчий комплекс „Поділля» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів про стягнення 167217,75 грн., з яких: 85000,00 грн. - основний борг; 4832,62 грн. - 3% річних; 18894,13 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 58491,00 грн. - пеня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.03.2019 року, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.04.2019 р.

В судовому засіданні 17.04.2019р. постановлялася ухвала про оголошення перерви на 24.04.2019р.

Ухвалою суду від 24.04.2019р. прийнято відмову дочірнього підприємства „Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 47066,62 грн. Провадження у справі в цій частині закрито.

В судовому засіданні 24.04.2019р. постановлялася ухвала про оголошення перерви на 15.05.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із дочірнього підприємства „Оздоровчий комплекс „Поділля» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів про стягнення 167217,75 грн., з яких: 85000,00 грн. - основний борг; 4832,62 грн. - 3% річних; 18894,13 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 58491,00 грн. - пеня за договором зворотної фінансової допомоги від 24.10.2011р.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24.10.2011 р. між ДП «Оздоровчий комплекс «Поділля» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Позичальник) та ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України (Позикодавець) був укладений договір зворотної фінансової допомоги, згідно з п. 1 якого позикодавець передає на умовах зворотної фінансової допомоги у власність Позичальника кошти в сумі 100 000.00, а Позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошей у порядку і строки, визначені в договорі.

Стверджує, що на виконання вищезазначеної умови договору, позивач перерахував наступні кошти: 31.01.2012р. - 50 000,00 грн., 28.02.2012р. - 17000.00грн. , 02.10.2012p. - 18000,00 грн. Відповідно до п. 3 договору позичальник зобов`язувався повернути позикодавцю фактично передану останнім суму протягом 24 місяців з моменту її одержання.

23.10.2013р. між сторонами був підписаний додатковий договір до договору позики від 24.10.2011 р. згідно з яким було погоджено змінити п. 3 договору, виклавши його в наступній редакції: „Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фактично передану останнім суму протягом 36 місяців з моменту її одержання» .

Зазначає, що 23.10.2014р. між сторонами був підписаний додатковий договір 2/10-10/1 до договору позики від 24.10.2011 року, згідно з яким було погоджено змінити п. 3 договору, виклавши його в наступній редакції: позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фактично передану останнім суму протягом 60 місяців з моменту її одержання. Таким чином, позивач стверджує, що відповідач повинен був повернути отримані кошти станом на такі дати: 50000,00 грн. - до 31.01.2017р., 17000.00 грн. - до 28.02.2017 р., 18000.00 грн. - до 02.10.2017 р. Однак, відповідач не виконав свого обов`язку за договором та не повернув кошти, отримані як позика.

Відповідач у відзиві від 24.04.2019р. просить відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій. Вважає, що позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 4832,62 грн., оскільки відповідно до п. 1 договору від 24.10.2011р. на суму позики відсотки не нараховуються. Крім того, зазначає, що розрахунок 3% річних завищено на 6,62 грн.

Також стверджує про завищення на 1219,45 грн. інфляційних втрат, а при розрахунку пені позивачем не було враховано обмеження щодо нарахування пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ та 6-мсячний термін позовної давності щодо нарахування пені.

При цьому, відповідач вказує, що може повернути заборгованість в сумі 85000,00 грн. шляхом внесення змін до фінансового плану на 2019р. та погодження цих змін ПТ „ДАК „Автомобільні дороги України» або закриття її шляхом надання санаторно-лікувальних послуг працівників позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

24.10.2011р. між Дочірнім підприємством «Оздоровчий комплекс «Поділля» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Позичальник) та Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України (Позикодавець) був укладений договір зворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 1 договору позикодавець передає на умовах зворотної фінансової допомоги у власність позичальника кошти в сумі 100 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошей у порядку і строки, визначені в цьому договорі. Передання коштів, зазначених в п.1. цього договору позичальнику, здійснюється шляхом перерахування позикодавця на розрахунковий рахунок позичальника зазначеної суми протягом двох діб з моменту підписання договору. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю фактично передану останнім суму протягом 24 місяців з моменту її одержання відповідно до п. 2 цього Договору. Повернення зазначеної суми позики позичальник провадить починаючи з січня 2012р. У разі порушення позичальником строку повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної оплати облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Договір набирає чинності з моменту фактичного передання позикодавцем суми та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань по ним. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору дійсні лише за умови, що вони вчинені письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками сторін. Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

23.10.2013р. Дочірнє підприємство «Оздоровчий комплекс «Поділля» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ДП «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» уклали додатковий договір до договору позики від 24.10.2011р., яким вирішили змінити п. 3. договору позики від 24 жовтня 2011 року, виклавши його в наступній редакції: „п. 3. Позичальник зобов`язується повернули позикодавцю фактично передану останнім суму протягом 36 місяців з моменту її одержання відповідно до п. 2. цього договору» . Інші умови договору, не змінені договором від 23.10.2013р., залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

23.10.2014р. Дочірнє підприємство «Оздоровчий комплекс «Поділля» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ДП «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» уклали додатковий договір до договору позики від 24.10.2011р., яким вирішили змінити п. 3. договору позики від 24 жовтня 2011 року, виклавши його в наступній редакції: „п.3. Позичальник зобов`язується повернули позикодавцю фактично передану останнім суму протягом 60 місяців з моменту її одержання відповідно до п.2. цього Договору» . Інші умови договору, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

Як вбачається із виписок ПАТ „ЕРСТЕ БАНК» позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 85000,00 грн.. а саме: 31.01.2012р. - 50000,00 грн., 28.02.2012р. - 17000,00грн. , 02.10.2012p. - 18000,00 грн. грн. із призначенням платежу" оплата згідно договору №б/н від 24.10.2011р., довгострокова фінансова зворотна допомога".

17.12.2018р. позивач звернувся до відповідача із претензію (поштовий ідентифікатор 4002104619212) про повернення 85000грн. протягом 10 днів з отримання претензії (27.12.2018р.), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач в порушення договірних зобов`язань у визначений договором строк не своїх зобов`язань не виконав, позивач звернувся з позовом до суду, в якому з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просить стягнути 120151,13 грн., з яких: 85000,00 грн. - основний борг; 4832,62 грн. - 3% річних; 18894,13 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 11424,38 грн. - пеня.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли з договору позики (зворотної фінансової допомоги) від 24.10.2011р., за умовами якого позикодавець зобов`язався передати на умовах зворотної фінансової допомоги у власність позичальника грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошей у порядку і строки, визначені в цьому договорі - протягом 60 місяців з моменту її одержання (із врахуванням додаткового договору від 23.10.2014р.).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із виписок ПАТ „ЕРСТЕ БАНК» позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 85000,00 грн.. а саме: 31.01.2012р. - 50000,00 грн., 28.02.2012р. - 17000,00грн. , 02.10.2012p. - 18000,00 грн. грн. із призначенням платежу" оплата згідно договору №б/н від 24.10.2011р., довгострокова фінансова зворотна допомога".

Проте відповідач свої зобов`язання щодо повернення перерахованої суми у термін, як того вимагає п. 3 договору (протягом 60 місяців з моменту її одержання - із врахуванням додаткового договору від 23.10.2014р.) не виконав в повному обсязі, чим створив заборгованість перед позивачем у розмірі 85 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 4832,62 грн. 3% річних - за період з 01.02.2017 по 19.02.2019р. в сумі 3078,08 грн., з 01.03.2017 по 19.02.2019р. в сумі 10007,42 грн., з 03.10.2017 по 19.02.2019р. в сумі 747,12 грн.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних у розмірі 4832,62 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Також позивачем нараховано відповідачу 18894,13 грн. інфляційних втрат - за період з 01.02.2017 по 19.02.2019р. сумі 12329,42 грн., з 01.03.2017 по 19.02.2019р. в сумі 3982,18 грн., з 03.10.2017 по 19.02.2019р. в сумі 2582,53 грн.

Під час перерахунку втрат від інфляції судом враховується, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр".

Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Тому, зважаючи на вищевикладене, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань нараховано втрати від інфляції. За таких обставин стягненню з відповідача підлягають 18894,13 грн. інфляційних втрат.

Твердження відповідача про завищення позивачем 3% річних на 6,62 грн. та інфляційних втрат на 1219,46 грн. судом оцінюється критично, оскільки відповідачем не надано контррозрахунку, на підтвердження зазначеного, а розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача перевірено судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство".

Також безпідставним є твердження відповідача про необґрунтованість нарахування 3% річних, посилаючись на п. 1 договору зворотної фінансової допомоги. Даним пунктом договору визначено, що на суму позики відсотки не нараховуються, тобто відсотки не нараховуються за користування позикою у межах строку її надання. В даному ж випадку 3% річних нараховуються на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, тобто, після настання строку для повернення позики.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 11424,38 грн. пені за період з 01.02.2017 по 01.08.2017р. в сумі 6586,30 грн., з 01.03.2017 по 29.08.2017р. - в сумі 2200,22 грн., з 03.10.2017 по 02.04.2018р. - в сумі 2637,86 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 5 договору сторони визначили, що у разі порушення позичальником строку повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення , але не більше подвійної оплати облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені за допомогою системи "Законодавство", встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 11424,38 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 120151,13 грн., з яких: 85000,00 грн. - основний борг; 4832,62 грн. - 3% річних; 18894,13 грн. - інфляційне збільшення суми боргу; 11424,38 грн. - пеня є обґрунтованими, підтвердженні доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства „Оздоровчий комплекс „Поділля» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (32034, Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів, вул. Курортна, 44, код ЄДРПОУ 34891341) на користь дочірнього підприємства „Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 31931024) 85000,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу; 4832,62 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять дві гривні 62 коп.) 3% річних; 18894,13 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 13 коп.) інфляційне збільшення суми боргу; 11424,38 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 00 коп.) пені, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.05.2019р .

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи

2 - позивачу (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2);

3 - відповідачу (32034, Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів, вул. Курортна, 44).

Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення