ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20867/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Сбербанк",
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Васильченко Т.В.)
від 17.08.2018,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.)
від 17.01.2019,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордіа Альянс Трейд",
до публічного акціонерного товариства "Одеський Коровай",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) товариство з обмеженоюю відповідальністю "Пріор - Трейд",
2) публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
про стягнення 190 236 430,32 грн,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкордіа Альянс Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пріор-Трейд" частини заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016 в розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 порушено провадження у справі №910/20867/17 за позовом ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" до ТОВ "Пріор-Трейд" про стягнення 100000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 замінено відповідача - ТОВ "Пріор-Трейд" на ПАТ "Одеський Коровай" та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до 190 236 430,32 грн.
13.08.2018 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Пріор-Трейд", ПАТ "Одеський Коровай" та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним, посилаючись на приписи частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі № 910/20867/17 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПАТ "Сбербанк" в межах справи №910/20867/17, з посиланням на ст. 4, ст. 49, п. 1 ч. 1 статті 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. У справі, що розглядається, ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" просить стягнути з ПАТ "Одеський Коровай" заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016. Натомість ПАТ "Сбербанк" звернулося до суду як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, подавши позов про визнання недійсним договору про переведення боргу від 07.12.2017 за яким ТОВ "Пріор-Трейд" передав борг за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016, тобто про недійсність правочину, пов`язаного з предметом спору; відповідачами в такому позові ПАТ "Сбербанк" визначив сторін у цій справі та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Позов, який подало ПАТ "Сбербанк", заявлено всупереч приписам статей 42, 49 та 50 Господарського процесуального кодексу України не щодо предмета спору та не лише до сторін цього спору; цей позов містить вимогу, задоволення якої може унеможливити задоволення первісного позову. Таким чином, подана ПАТ "Сбербанк" позовна заява не відповідає положенням статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та не підлягає розгляду як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а підлягає розгляду в окремому провадженні.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (ПАТ "Сбербанк") звернулась до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/20867/17 та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття до спільного розгляду з первісним позовом позовної заяви ПАТ "Сбербанк" про визнання договору про переведення боргу від 07.12.2017 недійсним, поданої третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/20867/17 залишено без задоволення, а резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 у справі №910/20867/17 викладено в такій редакції: "Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним договору про переведення боргу від 07.12.2017 в межах справи №910/20867/17 - повернути заявнику".
Скасовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції зроблені неправильні висновки щодо відмови ПАТ "Сбербанк" у відкритті провадження у справі з посиланням на пункт 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, АТ "Сбербанк" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2018, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття до спільного розгляду з первісним позовом у цій справі позовної заяви АТ "Сбербанк" про визнання договору про переведення боргу від 07.12.2017 недійсним, пред`явленої ним як третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору.
Скарга мотивована тим, що судами порушено норми процесуального права, оскільки чинне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо зміни статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та не обмежує третю особу у праві заявити самостійні вимоги до закінчення підготовчого провадження у справі. Таким чином, заявник стверджує, що він правомірно звернувся з самостійними вимогами щодо предмета спору в порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством, і внаслідок чого його процесуальний статус мав змінитися. Крім того, АТ "Сбербанк" вказує, що його позовні вимоги підлягають об`єднанню з первісним позовом, оскільки вони виникли з одних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
ПАТ "Сбербанк", звернувшись до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Пріор-Трейд", ПАТ "Одеський Коровай" та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" про визнання договору про переведення боргу недійсним, посилаючись на приписи частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зазначало, що договір про переведення боргу від 07.12.2017, на підставі якого змінено відповідача у справі суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, а тому підлягає визнанню недійсним як фіктивний.
Відмовляючи у відкритті провадження з розгляду позовної заяви ПАТ "Сбербанк" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд першої інстанції керувався пунктом 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Судами попередній інстанцій встановлено, що у цій справі ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд" просить стягнути з ПАТ "Одеський Коровай" заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016.
Проте, ПАТ "Сбербанк" звернулося до суду першої інстанції як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, подавши позов про визнання недійсним договору про переведення боргу від 07.12.2017 за яким ТОВ "Пріор-Трейд" передав борг за договором про надання поворотної фінансової допомоги №15/04/16 від 15.04.2016, тобто про недійсність правочину, пов`язаного з предметом спору; відповідачами в такому позові ПАТ "Сбербанк" визначив сторін у цій справі та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що позов, який подало ПАТ "Сбербанк", заявлено всупереч приписам статей 42, 49 та 50 Господарського процесуального кодексу України не щодо предмета спору та не лише до сторін цього спору; цей позов містить вимогу, задоволення якої може унеможливити задоволення первісного позову.
Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява ПАТ "Сбербанк" подана з порушенням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає розгляду як позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а підлягає розгляду в окремому позовному провадженні.
У зв`язку з чим, за наслідками розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ПАТ "Сбербанк" - судом першої інстанції з посиланням на ст. 4, ст. 49, п. 1 ч. 1 статті 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у відкритті провадження з розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПАТ "Сбербанк" в межах справи №910/20867/17.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанцій та викладаючи резолютивну частину ухвали в новій редакції вказав, що процесуальний закон містить поділ юрисдикції господарських судів на предметну та суб`єктну, а також територіальну. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена параграфом 1 глави 2 розділу 1 Господарського процесуального кодексу України, і поданий ПАТ "Сбербанк" позов третьої особи за своєю предметною та суб`єктною юрисдикцією підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, проте, не в межах справи № 910/20867/17, а в окремому позовному провадженні (з урахуванням територіальної юрисдикції), оскільки поданий позов заявлено всупереч приписам статей 42, 49, та 50 Господарського процесуального кодексу України не щодо предмета спору та не лише до сторін цього спору, і позов містить вимогу, задоволення якої може унеможливити задоволення первісного позову, про що правильно наголошується судом першої інстанції.
Проте, погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Тобто, при пред`явленні третьою особою самостійних вимог щодо предмета спору, дії останніх розцінюються як дії відповідача при реалізації його права на пред`явлення зустрічного позову, а отже треті особи мають право пред`явити позовну заяву, до якої застосовуються правила, що регулюють пред`явлення зустрічного позову.
Третя особа звертаючись із вимогою про визнання недійсним договору про переведення боргу від 07.12.2017, пред`явила позов до декількох сторін у справі, а саме: ТОВ "Пріор - Трейд", ПАТ "Одеський коровай" та ТОВ "Конкордіа Альянс Трейд". Слід зазначити, що при пред`явленні первинних позовних вимог ТОВ "Пріор - Трейд" був відповідачем у цій справі, проте в процесі розгляду справи його процесуальний статус було змінено з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Аналізуючи вимоги частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає, що основними ознаками зустрічного позову, які також застосовуються до вимог третьої особи, є: 1) виникнення з одних правовідносин та 2) задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 зазначено, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".
Пунктом 2 частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції також посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17 в якій викладено, на його думку, аналогічну правову позицію.
Проте таке твердження є безпідставним та необґрунтованим, а тому суд касаційної інстанції не відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішення Великої Палати, оскільки у справі № 904/9129/17 із позовними вимогами, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору зверталася фізична особа з обґрунтуванням порушення його корпоративних прав в межах розгляду спору про стягнення заборгованості за договором поставки товару.
Оскільки судом першої інстанції не було залучено до участі в справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - АТ "Сбербанк", то рішення судів попередніх інстанцій не можна визнати законними і вони підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до спільного розгляду з первісним позовом у цій справі позовної заяви АТ "Сбербанк" про визнання договору про переведення боргу від 07.12.2017 недійсним, пред`явленої ним як третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору.
Оскільки справа передається до суду першої інстанції, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України питання розподілу судових витрат має бути вирішене при ухваленні рішення.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 325 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/20867/17 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до спільного розгляду з первісними позовними вимогами.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Баранець
І. Ткач
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2019 |
Оприлюднено | 22.05.2019 |
Номер документу | 81847084 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Стратієнко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні