Рішення

від 15.05.2019 по справі 139/1254/18

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/1254/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

представника позивача - адвоката Королюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Позов мотивував тим, що рішенням Суворовського районного суду по справі №139/18/17 від 20.09.2017, яке залишено в силі постановою Апеляційного суду Одеської області від 24.05.2018, його позов до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму авансу в розмірі 8000 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу, стягнуто судові витрати у розмірі 2200 грн. З метою невиконання рішення суду ОСОБА_2 відчужила на користь своєї доньки ОСОБА_3 за договорами дарування все майно на яке можливо було б звернути стягнення - в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки для обслуговування даного будинку і для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин, позивач вважає, що вказані договори дарування є фіктивними. На підставі викладеного позивач, з урахуванням заяви від 06.03.2019 про уточнення позовних вимог (а.с. 78), просив суд визнати недійсними договори дарування житлового будинку та двох земельних ділянок, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за вказаними договорами.

Ухвалою суду від 09.01.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з Мурованокуриловецького районного ВДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області копію актового запису про народження ОСОБА_3 , за 1977 рік; з Тарутинського РВ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області - копію актового запису про шлюб ОСОБА_3 за 2000 рік; від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Марченко Аеліти Мехманівни - копію договорів дарування укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 виданий 04.06.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною реєстровий номер 1165; дарування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0.1805 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства виданий 04.06.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною реєстровий номер 1167; дарування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0.2295 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), виданий 04.06.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною реєстровий номер 1166.

Ухвалою суду від 21.03.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті на 16.04.2019.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Королюк О.В. позовні вимоги свого довірителя, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 78), підтримала. Додатково суду пояснила, що з часу подачі позову до суду у відповідачів було достатньо часу для добровільного виконання рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20.09.2017 року. Всі рахунки позивача у ОСОБА_2 були, коштів від неї не надходило. ЇЇ довіритель також звертався до примусового виконання вказаного рішення суду, ним на адресу Суворовської виконавчої служби м.Одеси був направлений рекомендований лист, оплачений виконавчий збір, однак постанови про відкриття виконавчого провадження на даний час немає. Особисто ОСОБА_1 поїхати до виконавчої служби не може, оскільки у нього на утриманні перебуває непрацездатна матір з 4 ступеню онкозахворювання. Також вказала, що вона 09.05.2019 діючи від імені свого довірителя повторно повідомила відповідачу ОСОБА_2 через її представника - адвоката Григор`єва В . В. реквізити для зарахування коштів по виконанню рішення Суворовського районного суду м.Одеси у справі №139/18/17. Однак станом на 15.05.2019 кошти на рахунок її довірителя не надходили, на телефонні дзвінки представник відповідача не відповідає. Тому просила позов задовольнити повністю, визнати договори дарування недійсними, скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень та стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на правову допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Григор`єв В.В. в судовому засіданні 06.05.2019 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві (а.с. 77), зокрема вважав, що позивачем не доведено умислу відповідачів на укладення фіктивних договорів дарування, а також не доведено факту ухилення його довірительки від виконання вимог щодо повернення боргу. В подальшому в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, заяв по суті справи, будь-яких інших заяв чи клопотань від них до суду не надходило, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.123,126-131).

Вислухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 вересня 2017 року Суворовським районним судом міста Одеси винесено рішення у цивільній справі № 139/18/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, яким первісний позов задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 8000,00 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2200,00 грн. Рішення набрало законної сили 24.05.2018 на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області (а.с. 7-11).

04.06.2018 між відповідачем у зазначеній вище справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено три договори дарування згідно яких ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 :

- житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку під літ. А , житловою площею 49,2 кв.м., загальною площею 61,2 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 0,2295 га, яка відчужується одночасно з житловим будинком. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 (а.с. 53);

- земельну ділянку площею 0,2295 га, в тому числі по угіддях: 0,1563 га - рілля, 0,0524 га - малоповерхова забудова, 0,0085 га - малоповерхова забудова, 0,0071 га - малоповерхова забудова, 0,0052 га - капітальна (далі - земельна ділянка). На земельній ділянці розташований житловий будинок, який відчужується одночасно. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 (а.с. 54);

- земельну ділянку площею 0,1805 га, в тому числі по угіддях: 0,1805 га - рілля (далі - земельна ділянка). Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 (а.с. 55).

Договори дарування посвідчені 04.06.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. та того ж дня право власності на об`єкти дарування зареєстровано за обдаровуваною (а.с. 12-15).

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 2 статті 719 ЦК України обумовлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_2 відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно, була обізнана про судове рішення про стягнення з неї заборгованості на користь позивача, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

З листа - повідомлення від 09.05.2019 (а.с.136), вбачається, що позивач через свого представника звертався до ОСОБА_2 через її представника - адвоката Григор`єва В.В. з вимогою про сплату коштів по виконанню рішення суду про стягнення з неї заборгованості по справі №139/18/17, повідомляв номер рахунку для зарахування вказаних коштів, однак коштів від ОСОБА_2 на картковий рахунок НОМЕР_2 відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України на ім`я ОСОБА_1 , не надходило, що підтверджується довідкою ПАТ Державний ощадний банк України від 15.05.2019 (а.с.138,139).

Таким чином, посилання представника відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що на час подання позову до суду, а також на час розгляду даної справи позивач жодним чином не звертався до його довірительки з вимогами щодо повернення боргу є безпідставним.

Крім того, суд враховує, що спірні договори дарування були укладені між найближчими членами родини, а саме матір`ю та дочкою, що підтверджується записом актів про народження та шлюб відповідача ОСОБА_3 (а.с. 48, 104-105).

При цьому, суд бере до увагу ту обставину що рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 20.09.2017 стосувалося суми авансу, який ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 саме за нікчемним договором купівлі-продажу житлового будинку, який є предметом оспорюваного договору дарування.

Також, суд звертає увагу, що і дарувальник і обдаровувана зареєстровані в м. Одеса, а остання, крім того, фактично проживає в АДРЕСА_2 , отримуючи за вказаною адресою кореспонденцію суду (а.с. 91).

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачі, укладаючи спірні договори дарування не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, а дії ОСОБА_2 були направлені на фіктивний перехід права власності на належний їй житловий будинок та земельні ділянки до своєї дочки з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

При цьому, суд не бере до уваги письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Григор`єва В.В. разом із письмовими доказами, які 16.04.2019 надійшли на електронну адресу суду, оскільки вони викладені не у заяві по суті справи, їх було надіслано після закриття підготовчого провадження у справі 21.03.2019 та не надано доказів їх направлення іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України, При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Крім того, надані представником відповідача письмові пояснення та додаткові докази жодним чином висновків суду не спростовують.

Тому, суд приходить до висновку, що спірні договори дарування є фіктивними, а отже повинні бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки, за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок та дві земельні ділянки було зареєстровано на підставі договорів визнаних судом недійсними, то вимога позивача скасувати державну реєстрацію прав власності на них за вказаною особою є підставною та такою, що також підлягає задоволенню.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приймає рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в заявлених ним межах.

Ухвалою суду від 20.12.2018 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1805 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2295 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2114 грн 40 коп., а також 352 грн 40 коп - за подання заяви про забезпечення позову. Всього 2466 грн 80 коп. (а.с. 1, 24, 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позов задоволено повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору підлягають стягненню з відповідачів.

Крім того на підставі положень ст.137 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу на підставі квитанції від 06.05.2019 (а.с.132,133).

Керуючись, ст.ст. 202, 215, 216, 234, 236, 717, 719 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 158, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , - від 04 червня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 1165 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2295 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - від 04 червня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 1166 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1805 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - від 04 червня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 1167 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко Аелітою Мехманівною.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2295 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1805 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2466 гривень 80 копійок сплачених ним судових витрат (по 1233 гривні 40 копійок з кожної).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 гривень витрат на правничу допомогу.

Накладений відповідно до ухвали Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2018 року арешт на нерухоме майно, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1805 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2295 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач-2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко Аеліта Мехманівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 20.05.2019.

Суддя: