Рішення

від 14.05.2019 по справі 140/883/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/883/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представник позивача Тарана О.П.,

представника відповідача Борсук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Партнер Трак до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Партнер Трак (далі - позивач, ПП Партнер Трак) звернулось із позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПП Партнер Трак та Польською фірмою SM-GWARANT SP Z.о.о. 01.01.2019 укладено контракт №1/19 на поставку запчастин до вантажних автомобілів. На підставі контракту постачальником 25.02.2019 виписано фактуру №000002/19 на поставку запасних частин, а 26.02.2019 вказаний товар задекларовано на Польській митниці в режимі експорт . ПП Партнер Трак 01.03.2019 подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію ІМ 40 №UA205090/2019/032505, згідно з якою задекларовано запасні частини до вантажних автомобілів. Декларантом надано митному органу всі необхідні документи для здійснення митного оформлення, визначені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), однак митним органом 01.03.2019 видано картку відмови у митному оформленні та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA 205110/2019/000221/2 .

Своє рішення митний орган мотивував тим, що митна вартість товару 1,7 за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана через те, що подані ПП Партнер Трак на підтвердження митної вартості товарів документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товарів за обраним декларантом методом. Під час опрацювання документів, поданих на підтвердження митної вартості товару, відповідно до супровідних документів виявлено, що в рахунку-фактурі від 25.02.2019 FS-EXP-000002/19 не вказано дати оплати товару.

У зв?язку з тим, що у поданих позивачем документах відсутні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та через спрацювання ризиків АСАУР згідно із ст.ст.53-54 МК України декларанту запропоновано у 10-денний строк подати платіжні документи, які підтверджують оплату товару з реквізитами для його ідентифікації, висновки про вартісні та якісні характеристики товару, переклад документів, поданих для митного оформлення з польської на українську мову, також платіжних документів, що підтверджують оплату за товар з реквізитами для його ідентифікації та інших платіжних чи бухгалтерських документів від третіх осіб.

Декларант надіслав митниці лист №2 від 01.03.2019, що додаткові документи не будуть надаватись, внаслідок чого у зв`язку з неподанням декларантом документів відповідач відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.55 МК України, оскільки не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не містить числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також відповідачем не наведено конкретних обставин, які викликали сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, не вказано, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими. Крім того, відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які засвідчують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо фактично сплаченої ціни товару.

З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ч.2 ст.257 КАС України з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1, 1а).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.42-45) позовні вимог ПП Партнер Трак не визнав, стверджуючи, що митною вартість товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. При цьому, якщо на рахунок сплачено кошти, декларант зобов?язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Під час опрацювання поданих для митного оформлення документів та здійснення перевірки числового заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. В результаті опрацювання документів, поданих для митного оформлення, виконання згенерованих АСАУР ризиків, а також визначення обов?язкових заходів перевірки, встановлено необхідність витребування додаткових документів. У зв?язку з цим декларанту направлено повідомлення про надання платіжних документів, що підтверджують оплату товару з реквізитами для його ідентифікації; платіжні та бухгалтерські документи від третіх осіб, що підтверджують його вартість; висновки спеціалізованих експертних організацій про вартісні та якісні характеристики товару; прайс-лист та інші, а також надати переклад документів, поданих для митного оформлення.

Декларантом надано висновок експерта №В-349 від 28.02.2019, лист від відправника товару щодо цін б/н від 02.02.2019, проте у вказаному листі зазначена інформація від відправника експортера SM-GWARANT Sp. Z o.o., який не є виробником даного товару, до одержувача ПП Партнер Трак . Виробником товару є TEXON, EU, TORIN, EU, Martex EU Європейський Союз FOURES ASRSPRING, TR, Турція.

Однак, декларантом не надано платіжних документів, що підтверджують оплату товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно рахунку-фактури №FS-EXP-000002/19 від 25.02.2019, в електронному файлі частини 0004.jpg , якої зазначена форма оплати - переказ на банківських рахунок, не надав інших платіжних чи бухгалтерських документів від третіх осіб, що підтверджують вартість товару, та листом №2 від 01.03.2019 повідомлено митний орган про те, що додаткові документи подані не будуть.

Відповідно до п.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначено кількісно і достовірно та/або відсутня одна із складових митної вартості товару, яка є обов?язковою при її обчисленні. Митним органом відповідно до ст.ст.55, 57 МК України проведена з декларантом письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Згідно з ч.ч.2-4 ст.53 МК України митний орган може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв?язку з неможливістю застосування методів визначення митної вартості, зокрема, методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено 1,7 за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС тов. 1 МД №UA100110/2019/123374 від 27.02.2019. Рівень митної вартості становить 5,03 долари США/кг. Тов.7 МД №UA400030/2018/23720 від 06.12.2018 рівень митної вартості становить 8,16 долари США/кг.

Декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Про випуск товару у вільний обіг з наданням гарантій, визначених ч.7 ст.55 МК України, свідчить МД №UA205090/2019/032505 від 01.03.2019.

З огляду на викладене відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що при здійсненні коригування митної вартості товару митним органом не вказано, які саме складові частини митної вартості не підтверджено, не надано оцінку висновку експерта, а також не надано обґрунтованого скоригованої розрахунку митної вартості товару. Разом з тим, позивач не міг надати митному органу квитанцію про оплату товару з причин, що не залежали від його волі у зв?язку з тим, що станом на 01.03.2019 товар не був оплачений, а умови оплати товару, визначені п.7 Договору, згідно з яким проплата за отриманий товар проводиться на банківський рахунок на протязі 90 днів з моменту отримання товару. Крім того, стверджує, що положеннями МК України не передбачено, що спрацювання системи АСАУР при проведенні митного оформлення товару є безумовною підставою для проведення коригування його митної вартості та витребування у декларанта додаткових документів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог ПП Партнер Трак з підстав, викладених у відзиві. Додатково зазначила, що відповідно до ст.58 МК України саме на декларанта покладено обов?язок доведення усіх складових митної вартості. Вказала, що при проведенні митного оформлення гальмівних дисків спрацювала система АСАУР, при здійсненні коригування митної вартості митним органом узято до уваги митну декларацію, по якій раніше ввозились на територію України аналогічні товари. У задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПП Партнер Трак та польською фірмою SM-GWARANT SP Z.о.о. 01.01.2019 укладено контракт №1/19 на поставку запчастин до вантажних автомобілів (а.с.16-18).

Згідно з рахунком-фактурою №000002/19 від 26.02.2019 позивачем придбано у польської фірми SM-GWARANT SP Z.о.о. запасні частини до вантажних автомобілів на загальну суму 17 833, 42 PLN (а.с.19-20).

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію №UA205090/2019/032505, у якій визначено загальну вартість товару 17 833,42 PLN (а.с.9-11).

Крім того, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA205090/2019/032505 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларантом надано митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема: контракт від 01.01.2019; рахунок-фактуру №000002/19 від 26.02.2019; довідку про транспортні витрати від 26.02.2019; експертний висновок №В-349 від 28.02.2019; експортну декларацію країни відправника; міжнародну товаро-транспортну накладну (а.с.9-11, 14-25).

В результаті аналізу поданої позивачем для митного оформлення МД №UA205090/2019/032505 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо перевірки поданих товаросупровідних та транспортних документів; контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, платіжних документів, експертних висновків. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість товару нижча від вартості ідентичних товарів.

У зв?язку з цим декларанту запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; інші платіжні чи бухгалтерські документи від третіх осіб, прайс-лист; висновки про вартісні та якісні характеристики, видані спеціалізованими організаціями. інші додаткові документи, а також надати переклад документів (а.с.26-27, 29).

Позивачем було направлено лист №2 від 01.03.2019 про виконання вимоги митниці щодо надання прайс-листів, експертного висновку та здійснення митного оформлення товару по наявних і доданих документах (а.с.28).

Відповідач 01.03.2019 прийняв рішення №UA205110/2019/000221/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.12-13). В рішенні вказано, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію, не може бути визнана у зв?язку з тим, що документи, які подані на підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що у зв?язку з тим, що документи, подані

для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, встановлено розбіжності в товаросупровідних документах, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, з посиланням на статті 53, 54 МК України, наказ ДФС України від 28.11.2018 №780 для підтвердження заявленої митної вартості декларанту у 10-денний термін було запропоновано надати наступні документи: банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; декларацію країни відправлення; інші додаткові наявні в декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларант надав висновок експерта №В-349 від 28.02.2019, лист від відправника товару щодо цін б/н від 02.02.2019, проте у вказаному листі зазначена інформація від відправника експортера SM-GWARANT Sp. Z o.o., який не є виробником даного товару, до одержувача ПП Партнер Трак . Виробником товару є TEXON, EU, TORIN, EU, Martex EU Європейський Союз FOURES ASRSPRING, TR, Турція.

Декларант не надав платіжних документів (банківські платіжні доручення, чеки) що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно рахунку-фактури №FS-EXP-000002/19 від 25.02.2019, в електронному файлі частини 0004.jpg , якої зазначена форма оплати - переказ на банківських рахунок, не надав інших платіжних чи бухгалтерських документів від третіх осіб, що підтверджують вартість товару, та відмовився їх надавати, про що повідомив листом №2 від 01.03.2019.

Також у рішенні вказано, що керуючись частиною шостою статті 54 МК України та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС тов.1 МД №UA 100110/2019/123374 від 27.02.2019 на рівні митної вартості 5,03 дол. США/кг та тов.7 №UA400030/2018/23720 від 06.12.2018 на рівні 8,16 дол.США/кг.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, декларант позивача при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для митного оформлення товару були подані: контракт від 01.01.2019; рахунок-фактура №000002/19 від 26.02.2019; довідка про транспортні витрати від 26.02.2019; експертний висновок №В-349 від 28.02.2019; експортна декларація країни відправника; міжнародна товаро-транспортна накладна (а.с.14-25).

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якого документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме запасних частин до вантажних автомобілів (гальмівних дисків, еластичних труб для вихлопних газів) та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці 5,03 дол.США/кг та 8,16 дол.США/кг.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: Митна вартість товару 1.7 за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться на миту територію України не може бути визнана у зв?язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом .

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки дослідженими в судовому засіданні документами спростовується позиція митного органу.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, … посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Разом з тим, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

З матеріалів справи слідує, що на вимогу митниці декларантом було подано експертний висновок №В-349 від 28.02.2019, складений експертом Волинської торгово-промислової палати, про встановлення контрактної вартості гальмівних дисків, який не був взятий відповідачем до уваги.

Крім того, декларантом також надано прайс-лист польської фірми SM-GWARANT SP Z.о.о. та лист продавця товару (а.с.21-22), якими підтверджено ціну товару, що вказана у рахунку-фактурі. Водночас неподання декларантом прайс-листів виробника товару не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості. Суд погоджується з доводами підприємства про те, що оскільки договірних відносин між позивачем та виробником товару не існувало, тому декларант не міг надати на вимогу митниці прайс-листи виробника. При цьому подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей щодо ціни товару.

Також суд вважає обґрунтованою позицію ПП Партнер Трак щодо неподання платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар, оскільки пунктом 7 контракту №1/19 від 01.01.2019 передбачено проведення проплати за отриманий товар на банківський рахунок на протязі 90 днів з моменту отримання товару. Разом з тим, судом встановлено, що позивач провів розрахунок за придбаний у польської фірми SM-GWARANT SP Z.о.о. товар на суму 17 833,42 PLN, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 06.03.2019 (а.с.72).

Суд також зазначає, що неподання декларантом інших запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості та проведення її коригування.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2 є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а також не довів правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000221/2 від 01 березня 2019 року, з огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП Партнер Трак слід задовольнити в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ПП Партнер Трак слід стягнути судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 27.03.2019 №158 (а.с.2).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано суду договір №04/03/19-02 про надання правничої допомоги, укладений 04.03.2019 між адвокатським об`єднанням Преміум сервіс та приватним підприємством Партнер Трак (а.с.32-33).

Наказом Адвокатського об`єднання Преміум сервіс №19 від 04.03.2019 визначено та уповноважено адвоката Тарана О.П. надавати правничу допомогу згідно з договором №04/03/19-02 від 04.03.2019 (а.с.34).

На виконання умов договору №04/03/19-02 від 04.03.2019 про надання правової допомоги позивач згідно з платіжним дорученням №159 від 27.03.2019 сплатив адвокатському об`єднанню Преміум сервіс кошти в сумі 6305,00 грн., з яких: 4 000 грн. - за представництво інтересів в суді першої інстанції; 768,40 грн. - за надання правової інформації і роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів; 1536,80 грн. - за складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2019, рахунком-фактурою №25/03/19-1 від 25.03.2019 (а.с.35-36).

Таким чином, на думку суду, представником позивача надано достатні докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати, які пов`язані з отриманням правничої допомоги адвоката, а тому клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката задоволенню не підлягає.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, сплачені згідно з платіжним дорученням №159 від 27.03.2019 у розмірі 6305,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01 березня 2019 року №UA205110/2019/000221/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства Партнер Трак (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48, код ЄДРПОУ 41153307) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) судові витрати в сумі 8226 (вісім тисяч двісті двадцять шість) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 20 травня 2019 року.