Постанова

від 17.09.2019 по справі 140/883/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6893/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (суддя - Плахтій Н.Б., м. Луцьк, повний текст судового рішення складено 20 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Партнер Трак до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Партнер Трак 28.03.2019 звернулося до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем необґрунтовано та неправомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості за першим методом - за ціною договору. Крім того, позивач наголошує, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не містить числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також відповідачем не наведено конкретних обставин, які викликали сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, не вказано, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими. Крім того, відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №140/883/19 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2 прийняте митним органом з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки декларантом не надано платіжних документів (банківські платіжні документи, чеки), що підтверджують оплату товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно рахунку-фактури від 25.02.2019 №FS-EXP-000002/19, в електронному файлі частини 0004.jpg якої зазначена форма оплати - переказ на банківських рахунок, не надано інших платіжних чи бухгалтерських документів від третіх осіб, що підтверджують вартість товару. Відповідач зазначає, що оскільки подані позивачем документи у своїй сукупності не спростовували сумнів митного органу у достовірності наданої інформації, вказане слугувало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а шляхом поетапного застосування методів визначення митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, зокрема, методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено 1,7 за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС тов. 1 МД №UA100110/2019/123374 від 27.02.2019. Окрім вищенаведеного, скаржник наголошує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано клопотання митниці про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 01.01.2019 між ПП Партнер Трак та польською фірмою SM-GWARANT SP Z.о.о. укладено контракт № 1/19 на поставку запчастин до вантажних автомобілів.

Відповідно до розділу 2 контракту №1/19 ціни на товар визначаються згідно домовленості сторін і підтверджуються фактурою на кожну окрему поставку.

Товар постачається автомобільним транспортом на умовах FCA м. Хелм згідно правил інкотермс 2010. Умови поставки зазначаються в рахунку фактурі на кожну окрему поставку (пункт 3.1 контракту №1/19).

Розділом 7 контракту передбачено, що оплата за товар проводиться у валюті злотий згідно з рахунками-фактурами, окремо за кожну доставку, у вигляді безготівкового переказу. Проплата за отриманий товар проводиться на банківський рахунок на протязі 90 днів з моменту отримання товару.

Згідно з рахунком-фактурою від 25.02.2019 №000002/19 позивачем придбано у польської фірми SM-GWARANT SP Z.о.о. запасні частини до вантажних автомобілів на загальну суму 17 833, 42 PLN.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію №UA205090/2019/032505, у якій визначено загальну вартість товару 17 833,42 PLN.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA205090/2019/032505 декларантом подано митному органу наступні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема: контракт від 01.01.2019 №1/19; рахунок-фактуру від 25.02.2019 №000002/19; довідку про транспортні витрати від 26.02.2019; експортну декларацію країни відправника; міжнародну товаро-транспортну накладну.

В результаті аналізу поданої позивачем для митного оформлення МД №UA205090/2019/032505 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо перевірки поданих товаросупровідних та транспортних документів; контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, платіжних документів, експертних висновків. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість товару нижча від вартості ідентичних товарів.

У зв`язку з цим декларанту запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; інші платіжні чи бухгалтерські документи від третіх осіб, прайс-лист; висновки про вартісні та якісні характеристики, видані спеціалізованими організаціями, інші додаткові документи, а також надати переклад документів, поданих до митного оформлення.

На виконання вимог митного органу позивачем було направлено лист про виконання вимоги митниці щодо надання прайс-листів, експертного висновку. Щодо вимоги митного органу про надання платіжного документу, що підтверджує оплату за товар, позивач зазначив, що такого не існує, оскільки відповідно до пункту 7.2 контракту №1/19 передбачено, що оплата за товар проводиться у валюті злотий згідно з рахунками-фактурами, окремо за кожну доставку, у вигляді безготівкового переказу. Проплата за отриманий товар проводиться на банківський рахунок на протязі 90 днів з моменту отримання товару.

В подальшому, митний орган виніс рішення про коригування митної вартості від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2 та у зв`язку з цим відмовив в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA205090/2019/032505 позивачем подані всі необхідні документи, які з врахуванням статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару. У вказаних документах митним органом не виявлено розбіжностей, так само митним органом не вказано, що наявні в них відомості унеможливлюють ідентифікувати товар або підтвердити числові показники митної декларації.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до частини другої статті 53 МК Україниє: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, МК України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У той же час, відповідно до частини третьої-п`ятої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Уразі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17 (К/9901/59766/18).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме запасних частин до вантажних автомобілів (гальмівних дисків, еластичних труб для вихлопних газів) та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: Митна вартість товару 1.7 за ціною угоди щодо товарів, які ввозяться на миту територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом .

Проте, апеляційний суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митного органу.

З матеріалів справи встановлено, що декларант позивача при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для митного оформлення товару були подані: контракт від 01.01.2019 №1/19; рахунок-фактуру від 25.02.2019 №000002/19; довідка про транспортні витрати від 26.02.2019; експертний висновок від 28.02.2019№В-349; експортна декларація країни відправника; міжнародна товаро-транспортна накладна.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

З матеріалів справи також слідує, що на вимогу митниці декларантом було подано експертний висновок від 28.02.2019№В-349, складений експертом Волинської торгово-промислової палати, про встановлення контрактної вартості гальмівних дисків, який не був взятий відповідачем до уваги.

Крім того, декларантом також надано прайс-лист польської фірми SM-GWARANT SP Z.о.о. та лист продавця товару, якими підтверджено ціну товару, що вказана у рахунку-фактурі. Водночас неподання декларантом прайс-листів виробника товару не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості. Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що оскільки договірних відносин між позивачем та виробником товару не існувало, тому декларант не міг надати на вимогу митниці прайс-листи виробника. При цьому подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей щодо ціни товару.

Також суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію ПП Партнер Трак щодо неподання платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар, оскільки розділом 7 контракту від 01.01.2019№1/19 передбачено, що оплата за товар проводиться у валюті злотий згідно з рахунками-фактурами, окремо за кожну доставку, у вигляді безготівкового переказу. Проплата за отриманий товар проводиться на банківський рахунок на протязі 90 днів з моменту отримання товару. Разом з тим, судом встановлено, що позивач провів розрахунок за придбаний у польської фірми SM-GWARANT SP Z.о.о. товар на суму 17 833,42 PLN, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 06.03.2019, яке долучене позивачем до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач надав митниці для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, натомість відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою товариством митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Так, колегія суддів звертає увагу, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 03 квітня 2018 року у справі №826/8797/16, від 21 березня 2018 року у справі №803/407/16.

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Представники апелянта, як на підставу правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів вказують на МД №UA100110/2019/123374 від 27.02.2019 та №UA400030/2018/23720 від 06.12.2018, як на джерела інформації для коригування митної вартості.

При цьому обґрунтування відповідача застосування перелічених митних декларацій як джерела інформації для коригування митної вартості товарів зводиться лише до зазначення їх номеру та дати.

У зв`язку з цим, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 зазначає, що При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом .

Разом з цим викладених обставин відповідачем доведено не було, тож й взяті ним за основу при коригуванні митної вартості товару митні декларації як джерела інформації для коригування не мають жодного доказового значення.

Крім цього рішення відповідача не відповідає вимогам Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів , затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, та частини другої статті 55 МК України, якою встановлено вимоги до змісту рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, відповідно до пункту 2.1 названих Правил, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2 підлягає до задоволення повністю.

При цьому, згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо визнання протиправним, а відповідно і скасування рішення про коригування митної вартості від 01.03.2019 №UA205110/2019/000221/2.

Щодо стосується тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано клопотання митниці про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано суду договір № 04/03/19-02 про надання правничої допомоги, укладений 04.03.2019 між адвокатським об`єднанням Преміум сервіс та приватним підприємством Партнер Трак .

Наказом Адвокатського об`єднання Преміум сервіс від 04.03.2019 №19 визначено та уповноважено адвоката Тарана О.П. надавати правничу допомогу згідно з договором від 04.03.2019 №04/03/19-02.

На виконання умов договору від 04.03.2019 №04/03/19-02 про надання правової допомоги позивач згідно з платіжним дорученням від 27.03.2019 №159 сплатив адвокатському об`єднанню Преміум сервіс кошти в сумі 6305,00 грн., з яких: 4 000 грн. - за представництво інтересів в суді першої інстанції; 768,40 грн. - за надання правової інформації і роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів; 1536,80 грн. - за складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2019, рахунком-фактурою від 25.03.2019 №25/03/19-1.

Таким чином, на думку апеляційного суду, представником позивача надано достатні докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати, які пов`язані з отриманням правничої допомоги адвоката, а тому доводи відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 20 вересня 2019 року.