Рішення

від 20.05.2019 по справі 200/3680/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. Справа№200/3680/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом приватного підприємства Восход до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0108104802 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22047,99 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року приватне підприємство Восход (далі за текстом - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0108104802 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22047,99 грн. (далі за текстом - Спірне ППР).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова накладна, щодо якої відповідач зробив висновок про затримку її реєстрації, складена помилково із зазначенням невірного року, замість 2018 року вказано 2016 рік. Позивачем був поданий розрахунок корегування до помилково виписаної податкової накладної, при цьому вказана накладна до податкової декларації за відповідний період не включалась, а тому відсутні підстави для накладення штрафу. Також позивач вважає, що ГУ ДФС порушений строк прийняття податкового повідомлення-рішення, яке приймається протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки, так як акт перевірки від 21.11.2018 року отриманий підприємством 26.11.2018 року, а оскаржуване рішення прийнято 30.11.2018 року, що є порушенням вимог п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (надалі - ПК України). У зв`язку з наведеним позивач вважає Спірне ППР незаконним та необґрунтованим, а тому просить у судовому порядку його скасувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

05 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що встановлення камеральною перевіркою підприємства факту затримки реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), що є порушенням вимог ст. 201 ПК України і тягне за собою фінансову відповідальність у виді штрафу. З приводу доводів позивача про порушення строку прийняття спірного ППР, відповідач зазначив, що скарга від позивача на акт камеральної перевірки не подавалась, спірне рішення з розрахунками штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) надіслані позивачу поштою 30.11.2018 року, отримані підприємством 03.12.2018 року.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство Восход , є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 30417466, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Центральна, будинок 6, село Федорівка, Нікольський район, Донецька область, 87024. Перебуває на обліку у Волновасько-Мангушському управлінні Головного управління ДФС у Донецькій області, Нікольська ДПІ, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-11).

21.11.2018 року відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість позивача за період: вересень 2016 року, за результатами якої, того ж дня, був складений акт № 509/05-99-48-02/30417466 (надалі - Акт перевірки, а.с. 12-13).

За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у ЄРПН, а саме: реєстрація податкових накладних, складених у вересні 2016 року на суму ПДВ 44095,98 грн. із затримкою на 366 і більше календарних днів.

За висновками акту перевірки, відповідачем було прийняте Спірне ППР від 30.11.2018 року № 0108104802 про застосування до позивача штрафу у розмірі 50% від затриманої суми, що становить 22047,99 грн., за порушення статті 201, статті 120-1 Податкового кодексу України (а.с. 16).

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Як вбачається з матеріалів справи, спору між сторонами з приводу обставин, зафіксованих Актом перевірки, не існує, різниться тільки їх правова оцінка - позивач вказує на те, що податкова накладна № 21 складена ним помилково і така помилка виправлена шляхом відповідного коригування, крім того, ця накладна не була включена до податкової декларації за відповідний звітний період. В той же час, відповідач вважає, що навіть помилково складена податкова накладна повинна бути своєчасно зареєстрована і затримка в її реєстрації тягне фінансову відповідальність у виді штрафу.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

При цьому ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

На підставі пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну, однак своєчасно цього не зробив.

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду, в тому числі, від 26 червня 2018 року у справі № 813/4556/16, та від 04.01.2019 року у справі №826/10354/18.

Судом встановлено, що 01.10.2018 року позивачем було направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну №21 від 24.09.2016 року на суму ПДВ 44 095,98 грн. (а.с. 18, 19).

Як зазначив позивач, з причини технічних негараздів вищезазначену накладну було складено з помилкою. Зазначена помилка полягала в даті складання податкової накладної, а саме: замість 2018 рік, було помилково зазначено - 2016 рік. При цьому, у 2016 році поставки товару позивачем своєму контрагенту-покупцю ПАТ Пологівський олійноекстракційний завод не здійснювалось, а тому господарської операції з поставки соняшнику врожаю 2018 року позивачем у 2016 році здійснено не було, а отже у підприємства був відсутній обов`язок для реєстрації податкової накладної на зазначену суму ПДВ у 2016 році.

З метою своєчасного виправлення зазначеної помилки, позивачем 04.10.2018 року було подано до контролюючого органу розрахунок коригування №1 від 04.10.2018 року, що підтверджується квитанцією від 04.10.2018 року (а.с. 20, 21).

Крім того, позивачем одразу після реєстрації помилкової накладної від 24.09.2016 року було складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних коректну податкову накладну №21 від 24.09.2018 року на суму податку на додану вартість у розмірі 44 095,98 грн., яка була зареєстрована ДФС України 01.10.2018 року (а.с. 22, 23).

Суд зазначає, що положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2016 року господарської(их) операції(їй) на суму продажу товару 264 575,90 грн., (у т.ч. ПДВ 44 095,98 грн.), що могли б бути підставою для складання податкової накладної №21 від 24.09.2016 року, між позивачем та ПАТ Пологівський олійноекстракційний завод не здійснювалось.

Також, податкова накладна №21 від 24.09.2016 року на суму ПДВ 44 095,98 грн. не була відображена позивачем у декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року (а.с. 25-26).

При цьому, відповідачем не було спростовано доводів позивача, що податкова накладна №21 від 24.09.2016 року на суму ПДВ 44 095,98 грн. була виписана позивачем на адресу ПАТ Пологівський олійноекстракційний завод за відсутності факту здійснення господарської операції, а тому жодної з підстав, передбачених п.201.7 ст.201 ПК України для формування цієї податкової накладної саме 24.09.2016 року у позивача не виникло.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не приймає посилання позивача на порушення порядку винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як на підставу його скасування, оскільки Податковий кодекс України не містить застережень щодо безумовної протиправності податкових повідомлень-рішень внаслідок порушення строків їх прийняття.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства Восход до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 року №0108104802 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22047,99 грн. - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 30.11.2018 року №0108104802 про нарахування приватному підприємству Восход штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22047,99 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; місцезнаходження: 87526, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь приватного підприємства Восход (ЄДРПОУ 30417466, місцезнаходження - вулиця Центральна, будинок 6, село Федорівка, Нікольський район, Донецька область, 87024) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Судове рішення складено та підписано 20 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.