Ухвала

від 21.05.2019 по справі 826/6433/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2019 року

Київ

справа №826/6433/17

адміністративне провадження №К/9901/11880/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №826/6433/17 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вент" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

УСТАНОВИВ:

26.04.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована зазначена касаційна скарга, однак її автоматичний розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю для цього потрібної кількості суддів, про що складено протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 дану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді - доповідача Пасічник С. С., суддів Васильєвої І. А., Юрченко В. П.

Водночас за приписами статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

У даному випадку ухала апеляційного суду, про касаційний перегляд якої порушується питання, постановлена 19.03.2019, а отже останнім днем строку її касаційного оскарження є 18.04.2019, тоді як касаційна скарга надіслана до Верховного Суду 24.04.2019 згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском цього строку і позивач не порушує питання про його поновлення.

Окрім цього касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 КАС України, оскільки, всупереч приписів частини четвертої цієї статті, не додано документ про сплату судового збору.

Водночас позивачем порушується питання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на неможливість здійснення такого платежу, враховуючи майновий стан сторони.

Так, згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що відстрочення сплати судового збору, є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Що ж стосується заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень і є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, то кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене позивач не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, водночас має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, ураховуючи, при цьому усі фактори та обставини, які впливають на тривалість процедури проведення такого платежу, пов`язані, зокрема з визначеним законодавством порядком казначейського обслуговування Державного бюджету України за витратами, особливостями розрахунково - касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів і їх отримувачів тощо.

В той же час за приписами частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

У відповідності до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже наведеними правовими нормами КАС України та Закону №3674-VI встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

До того ж Головним управлінням ДФС у м. Києві не подано будь-яких доказів, які б містили відомості про час і обсяг очікуваних надходжень на його рахунок коштів, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджено виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж певного строку.

Відповідно до частини першої, підпункту п`ятого пункту третього частини другої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).

В свою чергу статтею 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 1921 гривня.

У касаційній скарзі порушується питання про касаційний перегляд ухвали суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Відтак розмір судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги становить 1921 гривня.

Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - 31219207026007; код банку отримувача (МФО) 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку - 207; призначення платежу - 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Також у касаційній скарзі позивач порушує питання про касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018, проте у відкритті касаційного провадження у справі на вказане судове рішення належить відмовити, враховуючи таке.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Тобто вказана норма процесуального закону передбачає можливість касаційного оскарження рішень суду першої інстанції виключно після апеляційного перегляду справи, який, втім у даному випадку не відбувся, оскільки апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою податкового органу.

За змістом пункту першого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 у справі №826/6433/17 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вент" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №826/6433/17 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вент" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії даної ухвали строк для усунення недоліку касаційної скарги, упродовж якого позивач, також має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку касаційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С. С. Пасічник