Рішення

від 11.05.2019 по справі 484/913/19

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/913/19

Провадження № 2/484/625/19

Рішення

іменем України

11 травня 2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Максютенко О.А.

при секретарі - Завірюха В.Ю.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Фермерське господарство Оазис

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Оазис про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання виплати орендну плату сільгосппродукцією

за участю ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 .

встановив

позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що йому належить земельна ділянка площею 6.94 га. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 виданого за розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації від 20.05.2003 року за № 149-р.

01.10.2004 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір оренди землі строком на 49 років.

Даний договір оренди був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Романобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 01.12.2005 року за № 040502200432.

За умовами договору п.2 передбачено виплату орендної плати у розмірі 2 % від кадастрової вартості земельної ділянки щорічно, не пізніше 31 грудня поточного року в грошовому, натуральному, відробітковому та інших формах, передбачених додатком до Договору, який складається сторонами кожен рік до 31 грудня поточного року. Розмір орендної лати може індексуватися згідно вимог чинного законодавства. Орендар має право вносити орендну плату наперед.

Згідно додатку №1 до договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний видати орендодавцю в рахунок орендної плати с/г продукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації.

З 2004 року позивач систематично не отримував грошові кошти за оренду, що є істотним порушенням умов договору оренди.

Пунктом 7.3 розділу Розірвання припинення договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін або коли одна із сторін систематично порушує умови Договору і свої зобов`язання.

Просить розірвати договір оренди землі, укладений між ним та ФГ Оазис від 01.10.2004 року та просив зобов`язати відповідача в рахунок орендної плати за періо з 2004 року 2019 рік видати йому сільгосппродукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації, за цінами продукції у відповідному році.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.03.2019 року було призначено підготовче судове засідання та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

11 квітня 2019 року на адресу суду було надано відзив представника відповідача, де він просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на безідставнсть та необгрутнованість позовних вимог. Зазначає, що відсутня вина орендаря щодо не виплати орендної плати позивачу, при цьому не заперечуючи факту невиплати орендної плати з 2004 року. Посилається те, що для отримання даної орендної плати позивачу необхідно звернутись з заявою до каси орендаря.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.04.2019 року справу було призначено до судового розгляду.

В судовому засідання позивача підтримав заявлені позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що дійсно 01.10.2004 року ФГ Оазис було укладено договір оренди землі з ОСОБА_1 .

Після укладання договору оренди ФГ Оазис належним чином виконує умови договору оренди землі, а саме не заперечувало здійснити виплату орендної ОСОБА_1 однак ОСОБА_1 не звертався до ФГ Оазис для отримання орендної плати. Оскільки у ФГ Оазис був відсутній картковий рахунок позивача, орендна плата могла бути видана тільки особисто ОСОБА_1 але позивач не звертався за виплатою орендної плати, тому орендна плата йому не була виплачена. ФГ Оазис , як орендар не повинно було розшукувати ОСОБА_1 та не могло цього зробити, оскільки їм не було відомим місце проживання позивача, тому посилання позивача на те, що ФГ Оазис умисно не виплачує йому оренду плату є безпідставним та надуманим.

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ФГ Оазис стосовно того, що йому не виплачується орендна плата, на що йому було надана відповідь, про некоректність звернення як до голови ФГ`Оазис , оскільки такої посади як директор як звернувся позивач, у ФГ Оазис відсутня, також вважають, що позивач прямо не заявив про виплату йому орендної плати та не визначив її розміру, тому позивачу було запропоновано повторно звернутись до ФГ Оазис .

За повторним зверненням позивача про виплату орендної плати йому також відмовлено з посиланням на некоректність вказаних банківських реквізитів.

Вказав, щоб отримати орендну плату позивачу необхідно прийти до господарства за орендною платою або надати розрахункові рахунки для зарахування орендної плати на рахунки, відкриті в банківських установах. На відповідача не покладається обов`язок розшукувати позивача для виплати орендної плати. Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви у звязку із необґрунтованістю.

Свідок ОСОБА_3 в судовому зсіданні пояснила, що є бухгалтером ФГ Оазис . Їй відомо, що в 2004 році між ОСОБА_1 та ФГ Оазис було укладено договір оренди земельної ділянки. За даним договором нарахована орендна плата, однак позивач не звертався для отримання орендної плати. В 2018 році коли позивач звернувся до господарства та вказав реквізити перерахунку за якими просив перерахувати орендну плату були відхилені банківською системою клієнт-банк, тому у ФГ Оазис була відсутня можливість здійснити виплату орендної плати позивачу.

Суд, заслухавши думку позивача, представника відповідача, пояснення свідка, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ФГ Оазис було укладено договір оренди землі, за умовами якого ФГ Оазис зобов`язалися, окрім іншого, сплачувати ОСОБА_1 , якому відповідно до Державного акту на праві власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , належить земельна ділянка площею 6.94 га, оренду плату за користування земельною ділянкою площею 5,1065 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку розташована на території Романобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Договір є чинним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним зазначеного договору оренди землі станом на дату розгляду спору сторонами у справі суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Позивач звернувся до відповідача з питання невиплати останнім орендної плати за договором оренди землі, укладеного між сторонами. В той же час, заборгованість по орендній платі ОСОБА_1 за 2004-2018 р.р. сплачена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з положеннями статей 13-15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Обов`язки орендаря визначені уст. 25 Закону України Про оренду землі , до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно дост. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначеніположення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, навіть, якщо умовами договору оренди прямо на систематичності не наголошується.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 25 червня 2011 року №6-17цс11.

Пунктом 1.4 договору оренди землі (далі Договір) передбачено, що Договір укладено на 49 років, відповідно до п. 2.1 Договору орендна плата вноситься у розмірі 2 % від кадастрової вартості земельної ділянки щорічно, не пізніше 31 грудня поточного року в грошовому, натуральному, відробітковому та інших формах, передбачених додатком до Договору, який складається сторонами кожен рік до 31 грудня поточного року. Розмір орендної лати може індексуватися згідно вимог чинного законодавства. Орендар має право вносити орендну плату наперед.

Згідно додатку №1 до договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний видати орендодавцю в рахунок орендної плати с/г продукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації.

Відповідно до змісту п.7.3 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок систематичного порушення умов договору та своїх зобов`язань, передбачених договором.

Тобто, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Підставою для дострокового розірвання Договору оренди землі є рішення суду.

Отже, укладаючи вищевказаний договір оренди землі, сторони досягли згоди з такої істотної умови, як орендна плата.

Як було встановлено, умови Договору щодо виплати орендної плати не виконувались, наявна заборгованість по виплаті орендної плати з 2004 по теперішній час, що сторони не заперечують.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку щодо систематичної несплати орендної плати в установлений Договором строк, а саме за 2004 - 2018 роки. Систематичне невиконання відповідачем обов`язків за договором оренди землі грубо порушує права позивача, та встановлений факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки є підставою для розірвання такого Договору.

Представником відповідача наголошено, що ФГ Оазис здійснювали нарахування позивачу орендної плати, тобто у господарства були кошти на виплату орендної плати, а тому право на їх своєчасне отримання залежить тільки від обов`язку орендодавця звернутися до орендаря та їх отримати.

Суд вважає, що посилання представника ФГ Оазис на те, що позивач ОСОБА_1 не звертався за орендною платою, а сам відповідач з незалежних причин не мав можливості здійснювати виплати сум орендної плати до Договору, а отже відсутня систематичність несплати орендної плати, а тому не має підстав для звернення до суду про розірвання договору оренди землі, не можуть бути прийняті до уваги.

За змістом п.2.1 Договору оренди передбачено, що оренда плата сплачується орендарем не пізніше як у термін 31 грудняпоточного року, а не сплачується тільки на вимогу орендодавця. Не визначення шляхів її сплати не звільняє орендаря від своєчасності виконання обов`язку по внесенню (сплаті) щорічної орендної плати, яка ним за договором виплачується з врахуванням індексу інфляції.

В матеріалах справи наявні листи про некоректність звернення позивача до ФГ Оазис щодо виплати орендної плати та постійні відписки про неможливість виплатити орендну плату через відсутність необхідних реквізитів.

Факт отримання вище вказаного листів не заперечується сторонами.

Інших доказів про повідомлення ОСОБА_1 щодо можливості отримання орендної плати за договором за більш ранній період або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу (стаття 537 ЦК України), відкриття рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, відповідачем суду не надано, тобто, відповідно до вимог статті 537 ЦК України відповідач мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року справа № 577/3866/17-ц, провадження № 61-58св18, 21 травня 2018 справа № 479/187/17, провадження № 61-4907св18.

Тому, встановивши, що відповідач не розрахувався з позивачем по орендній платі, у розмірі встановленому Договором, суд дійшов висновку про наявність у нього невиконаних зобов`язань по Договору та обов`язок їх виконати за період оренди земельної ділянки за 2004-2019 роки.

Саме систематичне невиконання відповідачем обов`язків за договором оренди землі грубо порушує права позивача, а тому факт систематичної несплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного 01.10.2004 року між ОСОБА_1 та ФГ Оазис та задоволення вимоги позивача зобов`язати відповідача в рахунок орендної плати за періо з 2004 року 2019 рік видати йому сільгосппродукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації, за цінами продукції у відповідному році.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити.

розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6.94 га. кадастровий номер НОМЕР_2 укладеного 01.10.2004 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) та Фермерським господарством Оазис (юридична адреса: вул.. Степова,1А с. Іванівка Первомайського району Миколаївської області код ЄДРПОУ 19292583) - 01.10.2004 року та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 01.12.2005 року за № 040502200432.

Зобов`язати Фермерське господарство Оазис в рахунок орендної плати за період з 2004 по 2019 роки видати ОСОБА_1 сільгосппродукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації, за цінами продукції у відповідному році.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: