Постанова

від 18.07.2019 по справі 484/913/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.07.19

22-ц/812/1230/19

Провадження № 22-ц/812/1230/19

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Миколаїв

Справа № 484/913/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Фермерського господарства Оазис

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання виплати орендної плати сільськогосподарською продукцією

за апеляційною скаргою

Фермерського господарства Оазис

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Максютенко О.А. 11 травня 2019 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена

у с т а н о в и в:

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства Оазис (далі - ФГ Оазис ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання виплатити орендну плату сільськогосподарською продукцією.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 виданого за розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації від 20 травня 2003 року за № 149-р належить земельна ділянка площею 6.94 га в межах території Романобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

1 жовтня 2004 року між ним та ФГ Оазис було укладено договір оренди землі зазначеної земельної ділянки строком на 49 років.

Даний договір оренди був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Романобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 1 грудня 2005 року за № 040502200432.

Умовами договору передбачено виплату орендної плати у розмірі 2 % від кадастрової вартості земельної ділянки щорічно, не пізніше 31 грудня поточного року в грошовому, натуральному, відробітковому та інших формах, передбачених додатком до Договору, який складається сторонами кожен рік до 31 грудня поточного року. Розмір орендної лати може індексуватися згідно вимог чинного законодавства. Орендар має право вносити орендну плату наперед.

Згідно додатку №1 до договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний видати орендодавцю в рахунок орендної плати с/г продукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації.

З 2004 року відповідач систематично не сплачував орендну плату, що є істотним порушенням умов договору оренди.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов`язати відповідача в рахунок орендної плати за період з 2004 року 2019 рік видати йому сільгосппродукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації, за цінами продукції у відповідному році.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 травня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки та зобов`язано ФГ Оазис в рахунок орендної плати за період з 2004 по 2019 роки видати ОСОБА_1 сільгосппродукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації, за цінами продукції у відповідному році.

В апеляційній скарзі ФГ Оазис , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме не застосування строку позовної давності, неповне з`ясування обставин справи щодо можливості видавати орендну плату у зв`язку з тим, що орендодавець не проживав за місцем своєї реєстрації , просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченийст.ст. 24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

За змістом статей 1 , 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ФГ Оазис укладено договір оренди землі.

Пунктом 1.4 договору оренди землі (далі Договір) передбачено, що Договір укладено на 49 років, відповідно до п. 2.1 Договору орендна плата вноситься у розмірі 2 % від кадастрової вартості земельної ділянки щорічно, не пізніше 31 грудня поточного року в грошовому, натуральному, відробітковому та інших формах, передбачених додатком до Договору, який складається сторонами кожен рік до 31 грудня поточного року. Розмір орендної лати може індексуватися згідно вимог чинного законодавства. Орендар має право вносити орендну плату наперед.

Згідно додатку №1 до договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний видати орендодавцю в рахунок орендної плати с/г продукцію на суму не менше ніж 2% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації.

Відповідно до змісту п.7.3 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок систематичного порушення умов договору та своїх зобов`язань, передбачених договором.

Тобто, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Підставою для дострокового розірвання Договору оренди землі є рішення суду.

Отже, укладаючи вищевказаний договір оренди землі, сторони досягли згоди з такої істотної умови, як орендна плата.

Як правильно встановив суд і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами, в яких просив виплатити заборгованість з орендної плати за період з 2004 року по 2019 рік (а.с. 15-17). Проте, ФГ Оазис надсилало позивачу листи про некоректність звернень позивача щодо виплати орендної плати та постійні відписки про неможливість виплатити орендну плату через відсутність необхідних реквізитів (а.с. 11,12,1417).

Доказів сплати орендної плати за зазначеним договором оренди за період з 2004 по 2019 рік відповідачем не надано

Встановивши такі обставини, з огляду на вищенаведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним порушенням ФГ Оазис свого обов`язку щодо виплати орендної плати, що є істотним порушенням договору оренди, оскільки це позбавило позивача можливості отримати гарантовані цими договорами кошти за те, що його земельну ділянку використовує відповідач.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач тривалий час не проживав за місцем реєстрації, що позбавило відповідача можливості виконати умови договору оренди ,не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не звільняє відповідача від обов`язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, умовою, за якої боржник звільняється від негативних наслідків невиконання зобов`язання, є прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Доказів того, що ОСОБА_1 відмовлявся прийняти належне виконання (орендну плату), запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, суду не надано, а тому його не можна вважати кредитором, що прострочив.

За такого, є безпідставними посилання апеляційної скарги на відсутність вини ФГ Оазис в систематичній несплаті орендної плати в зв`язку із тим, що позивач не звертався за її отриманням.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки відповідачем такої заяви у суді першої інстанції зроблено не було, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позбавляє суд можливості застосувати строк позовної давності.

За такого суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права, дотримався положень процесуального закону, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фермерського господарства ОАЗИС залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 19 липня 2019 року.