Постанова

від 14.05.2019 по справі 520/6156/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1641/19

Номер справи місцевого суду: 520/6156/17

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Ріал Сіті , про визнання договору нікчемним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Ріал Сіті , в якому просить визнати нікчемним попередній договір від 23.03.2017 року щодо купівлі-продажу об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений між сторонами; стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 54 000,00 грн., які передані як аванс; стягнути судовий збір.

При цьому позивач посилається на те, що 23.03.2017 року між сторонами був укладений попередній договір, за яким Покупець ( ОСОБА_1 ) передав, а Продавець ( ОСОБА_2 ) прийняв грошову суму (аванс) у розмірі 54 000,00 грн. в рахунок оплати об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , з зобов`язанням сторін у подальшому укласти договір купівлі- продажу зазначеного об`єкта в термін до 20.04.2017 року. Станом на 03.05.2017 року відповідний договір купівлі-продажу укладений не був, в зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу за попереднім договором, однак вказану вимогу відповідач ОСОБА_2 не виконала та відповіді не надала, в зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Також позивач зазначає, що спірна квартира належить не тільки ОСОБА_2 , а й її чоловіку ОСОБА_5 , що не зазначено в попередньому договорі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору нікчемним та про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з не виявлення порушення прав позивача ОСОБА_1 стороною відповідача ОСОБА_2 та з того, що укладення договору купівлі-продажу спірної квартири не відбулося з вини позивача ОСОБА_1 , який двічі не з`явився для укладення основної угоди до нотаріусів.

Проте судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що:

- 23.03.2017 року Продавець ОСОБА_2 та Покупець ОСОБА_1 уклали попередній договір, відповідно до вимог якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та укласти в майбутньому в строк до 20.04.2017 року договір купівлі-продажу вищезазначеного об`єкту нерухомості /а.с.9-10/;

- відповідно до п. 5 попереднього договору в рахунок оплати об`єкта нерухомості Покупець передав, а Продавець отримав грошову суму (аванс) в розмірі 54000,00 грн., що еквівалентно 2000,00 доларів США по курсу 27,00грн.;

- 20.04.2017 року ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 склали Акт про повідомлення, яким підтвердили, що ОСОБА_1 та його дружина були завчасно повідомлені про укладення угоди, призначеної на 20.04.2017 року по об`єкту нерухомості: двокімнатна квартира, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом телефонних переговорів, а також смс- повідомлень, оскільки Покупці не мають постійного місця проживання в Україні та адресу фактичного місцезнаходження надати відмовились /а.с.60/;

- згідно з Актом про неприбуття на угоду від 20.04.2017 року, складеного продавцем ОСОБА_2 , директором структурного підрозділу ТОВ Альянс Ріал Сіті ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Панського А.В., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 21 , покупець об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не з`явився 20.04.2017 року о 14.00 для укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної нерухомості;

- відповідно до свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Ільницькою Г.П., громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за останнім місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , 21.04.2017 року о 12.30 знаходився у приміщенні Шостої одеської державної нотаріальної контори за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-Б /а.с.59/.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 13 лютого 2013 року за наслідками розгляду справи № 6-176цс12.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі не було укладено, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 54 000 грн. не може вважатися завдатком і тому є авансом, який підлягає поверненню.

Тому висновок районного суду щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 54 000 грн., як авансу, є помилковим.

Слід звернути увагу, що суд першої інстанції не навів в оскаржуваному рішенні мотивів відмови у позові в частині вимог про визнання договору від 23.03.2017 року нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

У нотаріальному порядку договір від 23.03.2017 року не посвідчений, вимог про визнання договору від 23.03.2017 року дійсним в судовому порядку його сторонами не заявлялося і рішення суду з цього приводу не ухвалювалося.

Враховуючи наведене, підписаний сторонами 23.03.2017 року договір поіменований, як попередній, в розумінні ч.1 ст.635 та ч.3 ст. 640 ЦК України не може вважатися укладеним, оскільки сторонами не дотримано обов`язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладення якого сторони обумовили в майбутньому.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про визнання договору від 23.03.2017 року нікчемним через недодержання вимоги закону про його нотаріальне посвідчення.

В даному випадку на законодавчому рівні відсутнє розмежування таких понять, як дійсність та укладеність договору, що має наслідком ототожнення цих понять, які насправді є різними за змістом, оскільки для того, щоб правочин вважався вчиненим і дійсним відповідно до закону, необхідно виконати різні вимоги. Так, лише вчинений правочин може перерости у дійсний або недійсний. Тому неможливо встановити недійсність неукладеного договору. Формально саме поняття нікчемності договору через недодержання нотаріальної форми містить внутрішні протиріччя (contracditio in adjecto).

Нікчемність правочину означає його недійсність, встановлену законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У разі якщо під час розгляду про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Проте, зі змісту заявлених вимог та наведених обґрунтувань вбачається, що позивач просив визнати договір від 23.03.2017 року нікчемним та обґрунтував таку вимогу в тому числі його неукладеністю.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання договору нікчемним.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог, стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у вигляді авансу у розмірі 54 000 грн. та про відмову у решті вимог.

У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням ухвалення апеляційним судом нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду першої інстанції - 674 грн., судовий збір за подання в районному суді клопотання про забезпечення позову - 320 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1011 грн., пропорційно задоволеній вимозі про стягнення авансу, а всього 2 005 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 54 000 грн.

В решті вимог - відмовити.

Змінити розподіл судових витрат в частині судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) судовий збір в загальній сумі 2 005 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 20.05.2019 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова