Постанова

від 21.05.2019 по справі 357/8090/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року

м. Київ

справа № 357/8090/18

провадження № 22-ц/824/ 7667 /2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Білагротех

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2019 року у складі судді Дубановської І.Д.

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Білагротех про збільшення розміру орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про збільшення розміру орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданим 20 березня 2006 року, він є власником земельної ділянки загальною площею 6,5054 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Вказував, що 14 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ Білагротех було укладено безномерний договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в КРФ №29 ДП Центр ДЗК БК РВ, про що у державному реєстрі зроблено відповідний запис за №040601000034.

Посилався на те, що 29 серпня 2015 року з метою внесення змін до вказаного договору між сторонами було укладено додаткову угоду, у пункті 7 якої зазначено, що за користування земельною ділянкою орендар зобов`язується щороку сплачувати орендодавцю орендну плату готівкою у розмірі 13 000,00 грн., але не менше, ніж вартість 4,5 тон пшениці четвертого класу по середній ринковій ціні.

Звертав увагу, що відповідно до вказаного договору оренди земельної ділянки однією з підстав зміни розміру орендної плати є зміна розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів. Враховуючи те, що тарифи на комунальні послуги зросли, звертався до відповідача з приводу перегляду розміру орендної плати, однак звернення залишилися без уваги.

Таким чином, просив внести з 01 січня 2016 року зміни у договір оренди землі від 14 квітня 2006 року, зареєстрований в КРФ №29 ДП Центр ДЗК БК РВ, про що у державному реєстрі зроблено запис від 14 квітня 2006 року за №040601000034, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Білагротех , та викласти пункт 7 у наступній редакції: 7. За користування Земельною ділянкою Орендар зобов`язується щороку сплачувати Орендодавцю орендну плату готівкою у розмірі 35 000,00 грн., але не менше, ніж вартість 7 (семи) тон пшениці четвертого класу по середньоринковій ціні .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 28 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, оскільки вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки взявши до уваги розрахунки орендної плати, надані відповідачем у відзиві, не врахував, що відповідач не вказав джерело отримання даних про ціни на пшеницю четвертого класу, що унеможливило здійснення перевірки правильності розрахунку.

Зазначає про неможливість стверджувати, що вказані відповідачем у розрахунку розміри орендної плати відповідають умовам договору.

Уважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, зазначивши, що умови договору про встановлення розміру орендної плати захищають права орендодавця на збільшення її розміру в разі інфляції.

Посилається на те, що збільшення тарифів та земельного податку, що встановлені нормативно-правовими актами, є підставою для перегляду розміру орендної плати, що передбачено пунктом 11 договору оренди земельної ділянки.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір, умови та строки сплати орендної плати за землю встановлені за згодою сторін у договорі оренди, а також з того, що внесення змін до договору регулюється його умовами .

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 6,5054 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка розташована на території Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1 , виданим 20 березня 2006 року.

14 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди, відповідно до якого вказана земельна ділянка передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Білагротех на умовах, визначених в Договорі оренди землі (а.с. - 6-10), до якого 29 серпня 2015 року внесені зміни, визначені в Додатковій угоді (а.с. - 11).

Зі змісту Додаткової угоди від 29 серпня 2015 року убачається, що сторони, зокрема, дійшли згоди змінити п. 7 Договору про оренду землі від 14 квітня 2006 року, виклавши його у наступній редакції: 7. За користування земельною ділянкою орендар зобов`язується щороку сплачувати орендодавцю орендну плату готівкою, у розмірі 13 000 грн., але не менше ніж вартість 4,5 тон пшениці четвертого класу по середньоринковій ціні. Орендна оплата за бажанням орендодавця також може бути виплачена в натуральній формі, а саме, шляхом видачі продукції. З орендної плати та/чи будь-яких інших платежів, які відповідно до цього договору здійснюються орендарем на користь орендодавця, підлягає утриманню до бюджету сума податків та інших обов`язкових зборів і платежів у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до відомості №22 від 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 до виплати була нарахована орендна плата у розмірі - 13 380 грн., відомості №17 від 11 вересня 2017 року - 15 750 грн. та відомості №7 від 21 серпня 2018 року - 21 735 грн. (а.с. - 30,31,39).

Пунктом 11 Договору про оренду землі від 14 квітня 2006 року встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 34 вказаного договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Зі змісту пункту 37 договору оренди убачається, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є письмове попередження орендодавця про розірвання цього договору за один місяць.

Судом першої інстанції також установлено, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до товариства з обмеженою відповідальністю Білагротех із листами-повідомленнями, претензіями, в яких, серед інших вимог, просив змінити розмір орендної плати до 35 000 грн. Проте, як убачається з матеріалів справи, його вимоги залишені без задоволення.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 3 ЦК України презюмує свободу договорів разом із рівністю учасників цивільних відносин, а також справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Добровільність укладення спірних договорів, дати їх підписання та реєстрації сторони не оспорювали.

За змістом частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 4 вказаного закону орендодавцями земельних ділянок, зокрема, є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Статтями 13-15 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) установлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Відповідно до статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Статтею 22 Закону встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно статті 23 Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Статтею 30 Закону передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Укладаючи вищевказаний договір оренди землі та підписуючи його, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Зазначені умови договору сторонами узгоджені та прийняті, а тому внесення змін до них в частині зміни розміру орендної плати, як складової істотних умов договору, є правом сторін, а не їх обов`язком.

Таким чином, ураховуючи те, що в оспорюваному договорі оренди землі сторони погодили розмір орендної плати, а подальші зміни щодо її розміру з огляду на вищезазначені норми законодавства мають вирішуватися за згодою сторін та відповідно до умов договору, колегія суддів доходить висновку, що збільшення орендної плати в односторонньому порядку без погодження з відповідачем суперечить умовам договору.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на норми Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки внесення змін до договору оренди землі в частині погодженої сторонами орендної плати суперечить волі орендаря та умовам договору.

Фактично ОСОБА_2 пропонує змінити в односторонньому порядку істотну умову договору, що є порушенням принципу свободи договору.

Наразі, позивач, як орендодавець, відповідно до пункту 37 Договору оренди землі не позбавлений можливості розірвати договір оренди у разі ігнорування відповідачем вирішення питання щодо зміни умов договору - збільшення орендної плати.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, колегія уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на відсутність доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Згідно зі статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай