Постанова

від 16.05.2019 по справі 910/23528/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/23528/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 (повний текст складено 22.05.2018)

по справі № 910/23528/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-Логістик"

до публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

про стягнення 1 198 374,29 грн.

В судовому засіданні 16.05.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Логістик , вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрпластик 1 040 050 грн. заборгованості; 35 753, 12 грн. втрат від інфляції; 7 693, 52 грн. 3% річних; 71 635, 22 грн. пені; 17 325, 52 грн. судового збору; відмовлено в задоволенні іншої частини позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Публічним акціонерним товариством Укрпластик подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 по справі №910/23528/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ВС-Логістик звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрпластик 1 045 500,00 грн. основної заборгованості, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування від 28.09.2015 №319; 17 429,43 грн. втрат від інфляції; 6 770,47 грн. 3% річних; 61 537,72 грн. пені, а всього 1 131 237,62 грн.

Справу судом першої інстанції розглянуто з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (зареєстрована за вхідним № 01-20/819/18 від 29.01.2018), яка прийнята судом ухвалою від 30.01.2018 та згідно з якою, позивач просив суд стягнути з відповідача: 1 045 500,00 грн. основної заборгованості; 37 398,48 грн. втрат від інфляції; 11 338,91 грн. 3% річних; 104 136,90 грн. пені, а всього 1 198 374,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором транспортного експедирування № 319 від 28.09.2015 не виконані зобов`язання щодо оплати послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, наданих у період з 26 травня 2017 по 12 вересня 2017. У зв`язку з наявною заборгованістю відповідача в сумі 1 045 500,00 грн. з посиланням на умови договору сторін та положення Цивільного кодексу України позивач просив стягнути вказану суму боргу в судовому порядку з урахуванням пені, 3% річних, втрат від інфляції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі 910/23528/17 позовні вимоги задоволені частково.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи містять докази щодо отримання уповноваженим представником відповідача документів, передбачених умовами договору, які підтверджують надання позивачем послуг на загальну суму 1 040 050,00 грн., тоді як товарно-транспортні накладні від 16.08.2017 №71, від 15.08.2017 №437 і від 09.08.2017 №2768 не підписані уповноваженим представником відповідача, доказів отримання відповідачем зазначених товарно-транспортних накладних і документів, передбачених пунктом 2.9 Договору, у матеріалах справи не міститься, а тому позивачем не доведено прийняття відповідачем від позивача послуг на загальну суму 5 450,00 грн.

Заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційні збитки були перераховані судом у відношенні суми боргу, щодо якої прийнято рішення про задоволення, та стягнуті з відповідача в сумах 35 753, 12 грн. втрат від інфляції; 7 693, 52 грн. 3% річних; 71 635, 22 грн. пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується із рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає обов`язковому скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, необґрунтовано відмовлено у прийнятті доказів, неправильно досліджено та оцінено докази, а відтак порушено норми процесуального (ст.ст. 80, 86, 91 ГПК України) та матеріального права (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363, ст.ст. 9, 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність ), що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- визнана судом заборгованість за договором не була підтверджена належними первинними документами; суд першої інстанції визнав заборгованість на підставі копій неналежно оформлених товарно-транспортних накладних, заявок без підписів та печатки відповідача та доручень, справжність яких обґрунтовано була поставлена під сумнів відповідачем;

- загальна вартість послуг транспортного експедирування за наданими ТТН згідно з рахунками позивача складає 140 750,00 грн.; такі доводи підтверджено висновком експертів № 1041/14901 за результатами судово-економічної експертизи від 17.04.2018; а ігноруючи пояснення відповідача, суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив ТТН, які не містили підпису відповідача та мав врахувати не тільки 2, а всі 66 ТТН;

- судом першої інстанції не була надана правова оцінка доводам відповідача про те, що документально підтверджується невідповідність 259 товарно-транспортних накладних на суму 974 750,00 грн. на виконання договору, умовам договору та вимогам законодавства про складання первинних документів (цей же висновок зроблено експертами у висновку, який не врахований судом);

- судом не надана оцінка доводам відповідача щодо неповного виконання позивачем заявок щодо обсягу вантажу, зокрема за результатами зіставлення заявок на перевезення вантажу та фактичної ваги брутто перевезеного вантажу за 112 ТТН на загальну суму 613 300,00 грн. встановлено неповне виконання заявок;

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив відповідачу у прийнятті висновків експертів, чим порушив норми ст.ст. 80, 86 ГПК України, а також один із основоположних принципів - принцип змагальності сторін;

- відповідач неодноразово подавав клопотання про витребування оригіналів документів, проте суд залишив їх всі без задоволення та прийняв рішення, ігноруючи вимоги ст. 91 ГПК України, на підставі копій, відповідність яких ставив під сумнів відповідач.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.08.2018.

25.07.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.08.2018 відповідачем подано пояснення на відзив позивача.

14.08.2018 від ТОВ ВС-Логістик надійшла заява про закриття апеляційного провадження.

01.10.2018 від ПАТ Укрпластик надійшло клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача компанії Immer LTD (Іммер Лімітед).

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/23528/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 13.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі №910/23528/17 вирішено надіслати до Господарського суду міста Києва клопотання б/н від 17.05.2018 про приєднання до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з додатками для розгляду та постановлення додаткового рішення у справі №910/23528/17 у строк до 01.03.2019 та відкладено розгляд справи на 21.03.2019.

Листом Господарського суду міста Києва №01-10.03/53/19 від 27.02.2019 витребувано матеріали справи №910/23528/17 для належного виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі №910/23528/17.

Листом Північного апеляційного господарського суду №09.1-14/418/19 від 27.02.2019 у відповідь на вказаний лист Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 вх. № 09.1-14/139/19, направлено матеріали справи №910/23528/17 для прийняття додаткового рішення у справі.

21.03.2019 розгляд справи не відбувся у зв`язку з неповерненням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

25.03.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/23528/17; справу призначено до розгляду ухвалою суду від 01.04.2019.

Клопотання ПАТ Укрпластик про залучення третьої особи на стороні відповідача компанії Immer LTD (Іммер Лімітед), яка являється акціонером ПАТ Укрпластик , володіє цінними паперами, що становить 99,776458% статутного капіталу, судом відхилено, як таке, що подане виключно з метою затягування розгляду справи.

Статутний капітал товариства складає 244 404 000,00 грн., вирішення договірного спору з контрагентом товариства жодним чином не впливає на права акціонера товариства щодо отримання дивідендів; а про мету затягування розгляду справи на стадії апеляційного розгляду свідчать п. 2 та 3 заявленого клопотання, у якому відповідач просить:

- надіслати судове доручення про повідомлення компанії згідно вимог до Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 та Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54;

- зупинити провадження по справі № 910/23528/17 на час, необхідний для виконання судового доручення про повідомлення компанії Immer LTD (Іммер Лімітед), що зареєстрована за адресою: Кіпр, Ставроу, буд. 56, офіс 104, Нікосія, Строволос, 2035.

Явка представників сторін

Представником відповідача у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення відповідач просив скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

28.09.2015 ТОВ ВС-Логістик (експедитор) і ПАТ Укрпластик (замовник) укладено договір транспортного експедирування № 319, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; Договір регулює взаємини сторін, пов`язані із наданням транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (пункт 1.1 Договору).

За умовами договору:

- для виконання умов Договору експедитор діє від свого імені за плату та за рахунок замовника (пункт 1.2 Договору);

- конкретні умови кожного транспортного експедирування узгоджуються сторонами в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними частинами Договору (пункт 1.3 Договору);

- експедитор зобов`язаний надати замовнику оригінал рахунку (рахунку-фактури) за виконане транспортне експедирування, оформленого у відповідності з вимогами законодавства, з обов`язковим додаванням до нього оригіналу довіреності від експедитора на отримання вантажу зі складу замовника, оригіналу податкової накладної, засвідченої оригінальною печаткою експедитора, оригіналу товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або CMR з відміткою про отримання вантажу; оплата рахунків експедитора здійснюється в гривнях виходячи з погодженої суми фрахту, яка визначається сторонами Договору в заявці (пункт 2.9 Договору);

- за здійснення передбачених Договором транспортно-експедиторських послуг замовник виплачує експедитору грошові кошти у сумі, що погоджена сторонами в Додатку №2; у випадку перевезення за маршрутом, який не передбачений у Додатку №2, то його вартість узгоджується сторонами у заявці (пункт 4.1 Договору);

- сторони погодили встановити у заявці на перевезення постійну складову ціни перевезення, та змінну складову ціни перевезення, яка складається з витрат за межами території України (паливно-мастильні матеріали, транспортна документація, оплата за користування автобанами); змінна складова ціни перевезення встановлюється в розмірі еквівалентному євро за міжбанківським середнім (avg) курсом EUR/UAH, опублікованому на інтернет-сайті.bin.ua, визначеному на день, що передує даті надання довідки про транспортні витрати; розрахунок між експедитором і замовником здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України (пункт 4.2 Договору);

- зазначена в пункті 4.1 Договору сума перераховується замовником на поточний рахунок експедитора протягом 45 календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно з заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, вказаних в пунктах 2.9, 2.12, 2.14 і 2.15 Договору (пункт 4.3 Договору);

- підтвердженням повного виконання експедитором своїх зобов`язань щодо доставки вантажу, особі, визначеній в заявці, яка є невід`ємною частиною Договору, є товарно-транспортні документи: CMR (ТТН, видаткові накладні), які мають бути оформлені належним чином відповідно до умов Договору і чинного законодавства України та своєчасно передані замовнику (пункт 4.4 Договору);

- за порушення строку, вказаного в пункті 4.3 Договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожен день прострочення (пункт 5.5 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання; якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання Договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше 3 років (пункт 8.3 Договору).

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з наявними в матеріалах справи заявками, товарно-транспортними накладними та дорученнями для перевезення вантажу позивач в період з 26.05.2017 по 12.09.2017 здійснив для відповідача організацію перевезення вантажу на загальну суму 1 045 500,00 грн.; позивачем було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 1 045 500,00 грн.

В судовому рішенні наведені заперечення відповідача, в яких містились посилання на те, що частина товарно-транспортних накладних не підписана уповноваженою особою вантажовідправника, частина - не підписана уповноваженою особою і бухгалтером вантажовідправника, частина - не підписана водієм, у зв`язку з чим, на думку відповідача, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не є належними доказами на підтвердження виконання з боку позивача зобов`язань за Договором.

Висновки суду про те, що послуги на загальну суму 1 040 050,00 грн. є наданими позивачем та прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень, зроблені місцевим господарським судом виходячи з наявних у матеріалах справи доказів щодо отримання уповноваженим представником відповідача документів, передбачених умовами Договору, які підтверджують надання позивачем послуг на загальну суму 1 040 050,00 грн.

Судом правильно враховано, що саме лише не підписання відповідачем товарно-транспортних накладних не свідчить про нездійснення позивачем перевезень, адже документи відповідачем прийняті, а доказів надіслання будь-яких зауважень щодо складення відповідних документів відповідачем суду не подано.

При цьому, суд визнав недоведеним прийняття відповідачем від позивача послуг на загальну суму 5 450,00 грн., у зв`язку з тим, що товарно-транспортні накладні від 16.08.2017 №71, від 15.08.2017 №437 і від 09.08.2017 №2768 не підписані уповноваженим представником відповідача, доказів отримання відповідачем зазначених товарно-транспортних накладних і документів, передбачених пунктом 2.9 Договору, у матеріалах справи не міститься.

Оцінюючи надані до справи докази в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявні прострочення в оплаті наданих послуг у спірному періоді, що є підставою для задоволення вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у відношенні суми основного боргу, що підтверджена судом (1 040 050,00 грн.).

Однак, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог прийняте внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема в частині оцінки доказів наявних в матеріалах справи та неправильного застосування норм матеріального права через неврахування доводів позивача з посиланням на відповідні положення договору, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу положень ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Апеляційним господарським судом повністю відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що визнана судом заборгованість за договором не була підтверджена належними первинними документами; а суд першої інстанції визнав заборгованість на підставі копій неналежно оформлених товарно-транспортних накладних, заявок без підписів та печатки відповідача та доручень, справжність яких обґрунтовано була поставлена під сумнів відповідачем.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На сторін процесуальним законом (ст. 74 ГПК України) покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони.

Позивачем, ще у позовній заяві зазначалось, що заявки оформлювались відповідачем (ПАТ Укрпластик проставлявся підпис та печатка), сканувалися і відправлялися на електронні адреси позивача, відповідно оригінали заявок з підписами та печатками обох сторін відсутні.

Така форма передачі заявки не суперечить умовам договору сторін, в якому відсутня відповідна заборона; а також прямо передбачена положеннями п. 3.8. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом міністерства Транспорту України від 14.10.1997 № 363 (заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором; за погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв`язку).

Згідно наданих пояснень позивача з цього приводу: після отримання заявки у сканованому вигляді позивач її роздруковував, підписував, проставляв печатку і передавав наручно представнику відповідача, у зв`язку з чим у пакеті документів, який передавався відповідачу для проведення оплати містився примірник із сканованим підписом та печаткою відповідача та оригінальним підписом та печаткою позивача, як те передбачено п. 2.15 та п. 3.6 договору (експедитор зобов`язаний надати замовнику оригінал заявки на транспортне експедирування за підписом повноважної особи експедитора та печаткою…; заявка вважається прийнятою до виконання експедитором, якщо вона містить підпис уповноваженої особи та засвідчена печаткою експедитора).

Зазначені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи, жодних належних доказів, що такі заявки не відправлялися ПАТ Укрпластик для виконання позивачу, чи хоч одна з наявних у справі заявок підроблена, відповідач не надав.

За таких обставин, численні клопотання про витребування оригіналів документів, зокрема, заявок із підписами та печатками самого відповідача є нічим іншим аніж діями, спрямованими на затягування розгляду справи в суді, а відхилення місцевим господарським судом таких клопотань відповідача підтверджує належне вивчення матеріалів справи та не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на висновок експертів № 1041/14901 за результатами судово-економічної експертизи від 17.04.2018, як такий що підтверджує загальну вартість послуг транспортного експедирування за наданими ТТН згідно з рахунками позивача лише на 140 750,00 грн., апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

У вказаному висновку експертами проведено дослідження наданих ПАТ Укрпластик в копіях первинних документів, і у висновку на сторінці 4 (аркуш справи 7 том 6) зазначено, що відповідальність за достовірність інформації, відображеної у вищевказаних документах, несе замовник судової експертизи (ПАТ Укрпластик ); окремі з наданих копій мають низьку якість і не дозволяють встановити зміст всіх реквізитів документу; дослідження проводилось в межах реквізитів, зміст яких не було пошкоджено при створенні копій.

У висновку експертів, зокрема зазначено, що на дослідження не надано рахунки на оплату послуг за товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено у додатку № 2 до цього висновку.

Натомість, рахунки №№ 954, 840, 798, 736, 716, 573 з додатками до них містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 89-93; т. 2 а.с. 58-61, 206-209, т. 4 а.с. 63-66, 143-146, 216-219), тобто висновок експертів не підтверджує ненадання послуг за вказаними рахунками, а підтверджує не проведення дослідження вказаних документів за здійсненим перевезенням.

Відсутність у відповідача рахунків, які були йому передані (підтверджено описами та реєстрами передачі документів, копії яких містяться у справі) свідчить лише про ненадання таких на дослідження і не звільняє від оплати наданих послуг відповідно до встановлених вимог чинного законодавства.

Посилання відповідача на встановлення експертами невідповідності 259 товарно-транспортних накладних на суму 974 750,00 грн. на виконання договору, умовам договору та вимогам законодавства про складання первинних документів, не підтверджують відсутності обов`язку по оплаті наданих послуг, оскільки наявність таких недоліків у їх оформленні не тягне собою такого наслідку.

Так, згідно з проведеним експертним дослідженням 259 ТТН не містять відомості про модель, тип автомобіля (загальна вартість послуг транспортного експедирування за якими складає 974 750,00 грн.); 5 ТТН не містять відомості про реєстраційний номер автомобіля (загальна вартість послуг транспортного експедирування за якими складає 16 750,00 грн.); 62 ТТН не містить підпис водія (загальна вартість послуг за якими складає 91 700,00 грн.); 32 ТТН не містять відомості про водія (загальна вартість послуг за якими складає 27 750,00 грн.).

Згідно визначення, наданого у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У ч.ч. 1. 2 ст. 9 названого Закону визначено:

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. Закону);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічний зміст має п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88.

Таким чином, посилання відповідача на недоліки в оформленні окремих ТТН (відсутність відомостей про модель, тип автомобіля; про реєстраційний номер автомобіля; підпису водія), які, в свою чергу, дозволяють ідентифікувати факт здійснення господарської операції (надання послуги з перевезення вантажу згідно поданої заявки), не спростовують представлених доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення заборгованості.

При цьому, апеляційним судом враховується, що недоліки у ТТН були виявлені відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, тоді як при отриманні документів зауважень до їх оформлення не висловлювалось, жодних фактів, підтверджуючих необхідність приведення у відповідність первинних документів чи заперечення здійснення господарських операцій за складеними та прийнятими до обліку документами, матеріали справи не містять.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363), а саме п. 11.4 на замовника (відповідач у справі) покладається обов`язок виписування товарно-транспортної накладної на перевезення вантажів:

- товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно з п.п. 11.5, 11.6 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Тобто, оригінали ТТН, які мали виписуватись замовником (відповідачем у справі), були ним неналежно оформленими (в частині порушення вимог п. 11.4 щодо засвідчення всіх екземплярів накладної підписом) і в таких копіях, і були представлені позивачем до суду.

Щодо накладних від 16.08.2017 №71, від 15.08.2017 №437 і від 09.08.2017 №2768, по яких суд першої інстанції дійшов висновку про недоведенння прийняття відповідачем від позивача послуг на загальну суму 5 450,00 грн., оскільки вказані накладні не підписані уповноваженим представником відповідача, і доказів отримання відповідачем зазначених товарно-транспортних накладних і документів, передбачених пунктом 2.9 Договору, у матеріалах справи не міститься, судом апеляційної інстанції відзначається наступне.

Згідно проведеного дослідження експертами за замовленням відповідача (висновок № 1041/14901 від 17.04.2018) також встановлено, що ТТН від 16.08.2017 №71 (вартість перевезення 3 200,00 грн.), від 15.08.2017 № 437 (вартість перевезення 1 000,00 грн.) не містить підпису вантажоотримувача (ПАТ Укрпластик ), а ТТН № 2768 від 09.08.2017 (вартість перевезення 1 250,00 грн.) не містить підпису вантажовідправника (ТОВ Еко Ліс ).

В свою чергу, у ТТН № 2768 від 09.08.2017, яка наявна у матеріалах справи, наявний підпис відповідальної особи, засвідчений печаткою вантажовідправника (ТОВ Еко Ліс ), у графі відпуск дозволив , яка також засвідчена печаткою, вказано менеджер Васянович Д.В. , що може свідчити про невідповідність наданих відповідачем на дослідження експертів первинних документів тим, які наявні у справі, або підтверджує помилку про виявлений недолік експертами у висновку № 1041/14901 від 17.04.2018.

У ТТН № 437 від 15.08.2017 у графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) зазначено Фахівець ОСОБА_1 , тобто посаду, прізвище, ім`я та по-батькові, що відповідає встановленим вимогам до первинного документу згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , де вказується що первинний документ повинен містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, вказаний первинний документ (ТТН № 437 від 15.08.2017) містить дані особи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15);

- у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п. 2.16).

Належних доказів, що первинні документи, підтверджуючі здійснення перевезень у періоді з 26 травня 2017 по 12 вересня 2017 згідно поданих заявок на перевезення, не прийняті до обліку господарських операцій в бухгалтерському обліку відповідача, до матеріалів справи не надано.

Рішення керівника про неприйняття до виконання отриманих для оплати послуг перевезення згідно договору № 319 від 28.09.2015 через невідповідність первинних документів, зокрема, ТТН вимогам законодавства, відповідач також не представив.

Після отримання документів від контрагента, їх оцінки бухгалтерською службою та прийняття до обліку, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідач на спростування вимог позивача щодо наявної заборгованості по договору не підтвердив відсутність відповідних записів на рахунках бухгалтерського обліку, а до справи залучено акт звірки, який готувався відповідачем та надавався позивачу станом на 30.06.2017, до якого увійшла частина заборгованості, що виникла у спірному по даній справі періоді.

Окрім того, виписування ТТН із обов`язковим засвідченням всіх екземплярів підписом є обов`язком замовника відповідно до п. 11.4 Правил перевезення, а на виконання зазначених господарських операцій позивачем виписані податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

По кожному перевезенню, в тому числі і за ТТН від 16.08.2017 №71, від 15.08.2017 №437 і від 09.08.2017 №2768 позивачем формувалась податкова накладна, яка реєструвалася у встановленому порядку у Реєстрі податкових накладних та направлялася ДФС контрагенту (витяги з реєстрів наявні у справі том 5, а.с. 187-212).

Листом Державної фіскальної служби офісу великих платників податків за вих. № 16460/10/28-10-41-09-08 від 13.04.2018 (в оригіналі наявний у справі том 5, а.с. 231) підтверджено, що ПАТ Укрпластик (код ЄДРПОУ 00203588) за період травень - вересень 2017 мало взаємовідносини з ТОВ ВС-Логістик (код ЄДРПОУ 34760547) щодо придбання транспортно-експедиційних послуг; підприємством за зазначений період відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, заява-скарга до декларацій з ПДВ на ТОВ ВС-Логістик (код ЄДРПОУ 34760547) не подавалась; згідно системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту розбіжності між підприємствами за період травень-вересень 2017 відсутні.

Зазначені обставини є достатніми для того, щоб ідентифікувати факт здійснення господарських операцій відповідно до зазначених первинних документів, відповідно виявивши вказані недоліки, суд першої інстанції не здійснив оцінку інших представлених позивачем доказів та не врахував наведені вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

Згідно п. 3.10 договору сторін, замовник має право відмовитися від оплати наданих експедитором послуг, якщо вони надані не у відповідності до умов цього договору або чинного законодавства.

Відповідачем не надано належних доказів, що перевезення за поданими в періоді з 26 травня 2017 по 12 вересня 2017 заявками не здійснювалось, що є претензії від контрагентів; або що такі послуги не відповідають умовам договору чи чинному законодавству.

В частині тверджень апелянта щодо ненадання оцінки доводам відповідача про неповне виконання позивачем заявок щодо обсягу вантажу, зокрема за результатами зіставлення заявок на перевезення вантажу та фактичної ваги брутто перевезеного вантажу за 112 ТТН на загальну суму 613 300,00 грн. встановлено неповне виконання заявок, апеляційний господарський суд враховує наступне.

Предметом договору, укладеного між сторонами є організація перевезення за визначеним у заявці маршрутом транспортним засобом, який би мав необхідну вантажопідйомність та відповідав вимогам до транспортування певного виду вантажу, у зв`язку з чим п. 3.8 договору № 319 від 28.09.2015 визначено обов`язок замовника, яким є відповідач у справі, забезпечувати готовність вантажу в кількості, зазначеній у заявці до погодженого сторонами строку відвантаження.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу з цього приводу, оскільки пред`явлення вантажу до перевезення в іншій кількості, ніж передбачено у заявці, свідчить про порушення умов договору самим відповідачем, що не впливає на виконання обов`язку експедитора організувати та здійснити перевезення підготовленого вантажу.

Викладене в апеляційній скарзі про обґрунтованість рішення суду неналежними доказами внаслідок надання позивачем суду неналежних копій документів, при недосліджені їх оригіналів, суд відхиляє, оскільки надання оцінки доказам, представленим стороною належить до компетенції суду, а не відповідача у справі, тоді як відповідачем на спростування доводів позивача та на виконання вимог ст. 74 ГПК України, не представлено жодних належних доказів (як то: що вказані документи не складались, перевезення за наданими ним заявками не здійснювались).

Оцінюючи надані до справи докази в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення суми основної заборгованості 1 040 050,00 грн., нарахованих на вказану суму інфляційних втрат, 3% річних, пені, та з огляду на встановлені обставини неправомірно відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

Вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, зокрема, по сумах заявлених до стягнення з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Умовами договору сторін у п. 5.5 визначено відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожен день прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сума пені згідно розрахунку позивача здійсненого з урахуванням строку настання платежу (п. 4.3 договору) за обліковими ставками встановленими у періоді прострочення станом на 25.01.2018 в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 104 136,90 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат, враховуючи, що сума заявлена до стягнення позивачем є меншою, аніж за перерахунком суду, вимоги про стягнення інфляційних у сумі, визначеній позивачем 37 398,48 грн. підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних здійснений з урахуванням суми заборгованості у відповідному періоді прострочення, що є підставою для задоволення вимог про стягнення 3% річних у визначеному позивачем розмірі 11 338, 91 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Укрпластик задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, із прийняттям в цій частині нового рішення про повне задоволення позовних вимог з підстав, викладених вище.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрпластик на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Логістик .

3. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/23528/17 наступним чином:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрпластик (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 1, ідентифікаційний код 00203588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Логістик (04212, м.Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корпус 3, ідентифікаційний код 34760547) 1 045 500,00 грн. суми основного боргу, 104 136, 90 грн. пені, 11 338, 91 грн. 3% річних, 37 398, 48 грн. втрат від інфляції, 17 974, 12 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/23528/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 22.05.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко