Рішення

від 16.05.2019 по справі 910/746/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2019Справа № 910/746/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , при секретарі судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФОРТ ФІНАНСІНГ ІНДАСТРІ''

до Акціонерного Товариства Комерційний Банк ''ПРИВАТБАНК''

про зобов`язання виконати певні дії

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''ФОРТ ФІНАНСІНГ ІНДАСТРІ'' (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного Товариства Комерційний Банк ''ПРИВАТБАНК'' (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № DDN9DH від 26.09.2006, а саме, не виконання платіжного доручення №1 від 14.01.2019 на суму 430 650,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2019.

19.02.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, позивачем не надано належних доказів на зміну директора ОСОБА_2., крім того, відповідач повідомляв позивача про здійснення заходів для закриття рахунку та переведення коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 оголошено перерву до 19.03.2019

05.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив в якій вказує, що оригінали всіх зазначених документів було прийнято представником банку. Проте, відповідачем відмовлено у розпорядженні рахунком у зв`язку з не проходженням актуалізації нового директора - ОСОБА_2 Крім того, колишньому директору також відмовлено у розпорядження розрахунковим рахунком.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.04.2019.

02.04.2019 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.04.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу по суті на 16.05.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив.

У судовому засіданні 16.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2006 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач), на підставі поданої ПП "ФОРТ СПЕЙС", правонаступником якого є позивач (далі - позивач ), заяви про відкриття рахунку, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

До матеріалів позовної заяви позивачем надано платіжне доручення №1 від 14.01.2019, за яким грошові кошти у розмірі 430 650,00 грн. перераховані з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 призначення платежу: перерахування власних коштів. Вказаний документ не містить штампів банку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2018 директор ТОВ Форт Фінансінг Індастрі - ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення актуалізації для продовження користування розрахунковим рахунком.

У відповідь на вказану заяву відповідач листом №20.1.0.0.0/7-181211/1303 від 21.12.2018 повідомив про необхідність надання нової редакції статуту ТВ Форт Фінансінг Індасрі .

Проте, як вказує позивач, у позивача діє редакція статуту від 2015, яка є в наявності банку.

Крім того, 09.01.2019 у зв`язку з не виконанням умов договору № DDN9DH від 26.09.2006, позивач звернувся до банку з завою про закриття рахунку та переведення залишків грошових коштів, проте, вказана заява залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

14.01.2019 позивачем подано заяву про виконання платіжного доручення №1 від 14.01.2019 на перерахування грошових коштів у розмірі 430 650,00 грн., проте, платіжне доручення не виконано.

Згідно банківської виписки з 15.11.2018 по 08.01.2019 на рахунках позивача містяться грошові кошти у розмірі 430 650,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним було надано всі документи необхідні для ідентифікації, верифікації та актуалізації даних підприємства нового директора - ОСОБА_2., проте у розпорядженні рахунку було відмовлено, платіжне доручення №1 від 14.01.2019 на суму 430 650,00 грн. відповідачем виконане, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати ПАТ КБ "Приватбанк" виконати платіжне доручення №1 від 14.01.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частин 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Відповідно до п.1.4.Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 №492, порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно- іравовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно- гравовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо) (п. 1.6. Інструкції).

Згідно із п. 2.3. Інструкції суб`єкт господарювання зобов`язаний повідомляти банк про внесення змін до відомостей про нього, які містяться в Єдиному державному реєстрі у тому числі до установчих документів юридичних осіб), у порядку, визначеному договором банківського рахунку.

Якщо в процесі обслуговування рахунку власник рахунку надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати нового представника в порядку, установленому цією главою (п. 2.7. Інструкції).

Банк має право витребувати від клієнта інші документи та відомості, крім визначених цією Інструкцією, з метою ідентифікації та верифікації його особи, змісту діяльності та фінансового стану (п. 2.9. Інструкції).

Відповідно до п. 20.1 Інструкція поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта.

Пунктом 20.5 Інструкції передбачено, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов`язкових реквізитів:

- найменування банку;

- найменування (прізвища, ім`я, по батькові), коду за ЄДРПОУ [реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова")] власника рахунку;

- номера рахунку, який закривається;

- реквізити рахунку, на який перераховується залишок коштів на поточному рахунку клієнта, або вимога фізичної особи про видачу залишку коштів готівкою;

- дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою.

Якщо рахунок юридичної особи закривається юридичною особою-правонаступником, то в заяві про закриття поточного рахунку додатково зазначається найменування та код за ЄДРПОУ юридичної особи-правонаступника. Ця заява підписується керівником юридичної особи-правонаступника або іншою уповноваженою на це особою.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 64 Закону України Про банки і банківську діяльність (далі - Закон про банки), на банки покладено обов`язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України .

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 64 Закону про банки Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Жодного роз`яснення НБУ чи будь-якого іншого органу державної влади щодо інформації, яка може бути витребувана банком у клієнта для його ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання первинного фінансового моніторингу, немає. Тобто, перелік питань законодавчо не регламентований та не є імперативно обмеженим.

За приписами п. 5 ст. 64 Закону про банки банк має право витребувати, а клієнт зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для з`ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні.

Положення ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про запобігання та протидію легалізації і відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення регламентують, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані.

Окрім того, у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику (ст. 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ).

В матеріалах справи наявний наказ № 1/12.18 від 04.12.2018 відповідно до якого, призначено директором ОСОБА_2. - ТОВ "ФОРТ ФІНАНСІНГ ІНДАСТРІ" з 04.12.2018 згідно штатним розписом.

Одночасно із цим, Позивачем вказано, що ним подані всі документи до Банку необхідні для актуалізації даних по клієнту.

При цьому, у клопотанні про приєднання до матеріалів справи, яке зареєстроване за №01-37/19935/19 від 02.04.2019, позивач вказує на те, що для актуалізації директора ОСОБА_2., необхідно надати в тому числі картки зі зразками підписів, про які позивачу стало відомо тільки після отримання відзиву.

Пунктом 18.10. Інструкції передбачено, що у разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до п. 18.1. Інструкції усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів [додаток 3 (далі - картка)]. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів.

Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру або особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, чи іншим уповноваженим на це особам (п. 18.2. Інструкції).

Особи, які мають право першого та другого підпису, зазначаються в картці під час її складання. Якщо в картці зразок підпису першого керівника юридичної особи не наведено, то банк має право витребувати письмове підтвердження про надання права іншим особам розпоряджатися рахунком, засвідчене підписом першого керівника юридичної особи, якщо документами, якими підтверджуються повноваження осіб, підписи яких включені до картки, таке право не підтверджується (п. 18.3. Інструкції).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не виконано вимого п. 18.1. інструкції, а саме, не надано банку картку зі зразками підписів нового керівника - ОСОБА_2

До матеріалів справи позивачем долучено копію картки із зразками підписів і відбитка печатки, нотаріально завірено та зареєстровано в реєстрі під № 3254. Проте, вказана картка не може прийматися судом до уваги як належний доказ, оскільки до банку вона не подавалася, не містить відміток банку, не містить дату картки та дату нотаріального посвідчення.

Крім того, слід звернути увагу на необхідність здійснення заходів, які б сприяли закриттю рахунку та переведенню залишку коштів. Однак, як зазначалося вище позивачем не здійснено ідентифікацію та верифікацію нового керівника в установленому порядку.

Також, суд не може прийняти до уваги додані позивачем до клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зважаючи на наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються у відповідних документах.

Положеннями ст. 88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

До предмету доказування в даній справі відноситься факт заподіяння збитків, розмір заподіяних збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Оскільки факти невиконання/неналежного виконання стороною договору банківського рахунку своїх зобов`язань можуть встановлюватись письмовими доказами, форма та зміст яких погоджена сторонами чи визначена законодавством, - такі обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків, не підтверджених первинними документами, з огляду на що, в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України судом вказані докази (заяви свідків) відхиляються.

Враховуючи вищевикладене та те, що права та інтереси Позивача не були порушені, отже, відсутні підстави для задоволення позову про зобов`язання відповідача виконати платіжне доручення №1 від 29.04.2015.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 21.05.2019.

Суддя Н.І.Ягічева