Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/15308/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/15308/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/15308/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс";

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Конрад";

Про стягнення 73 864,46 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Конрад" 27 064,28 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 177,77 грн. 3% річних, 2109,84 грн. пені, 4059,63 грн. штрафу у розмірі 15 % , 40452,94 грн. штрафу у розмірі 20%.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 4910-01/12/16-В від 21.12.2016 до Генерального договору № 4910 від 21.12.2016 у частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та штрафи.

На підтвердження заявлених вимог суду було надано генеральний договір фінансового лізингу та договір фінансового лізингу, акт приймання-передачі предмету лізингу, договір про відступлення права вимоги з додатками, платіжні документи, вимогу про сплату заборгованості, акти тимчасового вилучення майна, повідомлення про відмову від договору, акт про повернення майна з лізингу, рахунки на оплату, довідки про заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/15308/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив (суддя Якименко М.М.).

За наслідками повторного автоматичного розподілу справ у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Якименком М.М., справа № 910/15308/18 була передана для розгляду судді Мандриченку О.В. та прийнята до провадження відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.03.2019.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалах від 03.12.2019 та 28.03.2019 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.12.2018.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі та від 28.03.2019 повернувся без вручення відповідачеві у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Конрад" (лізингоодержувач, відповідач) укладено генеральний договір фінансового лізингу № 4910-В (далі - генеральний договір). Також, 21.12.2016 ці ж сторони уклали договір фінансового лізингу № 4910-01/12/16-В до генерального договору № 4910 від 21.12.2016 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 генерального договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід`ємною частиною генерального договору, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього генерального договору та відповідно договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю (останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у відповідному договорі), визначеною у відповідному договорі.

Згідно з п. 3 договору фінансового лізингу предметом лізингу є автомобіль Ford Transit Jumbo VAN 350L AWD, детальний опис згідно зі специфікацією - додаток № 2 до договору.

В якості додатку № 2 до договору фінансового лізингу сторони оформили специфікацію предметом лізингу на автомобіль Transit Jumbo VAN 350L AWD (вантажний, малотоннажний фургон - "В") турбо дизель, 125 к.с., 2016 року випуску, шасі НОМЕР_1 , колір - frozen white, у кількості 1 шт.

Згідно з п. 3.4 генерального договору приймання лізингоодержувачем предмету лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.01.2017 за актом прийому-передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" передав, а відповідач прийняв предмет лізингу.

18.01.2017 сторони цього договору уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу, згідно з якою п. 8.1 договору було викладено у новій редакції.

17.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги (цесії) № 1, відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений додатком № 1, а новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу та приймає на себе всі інші права первісного кредитора за договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не виключно, набуває право вимагати сплатити на свою користь дебіторську заборгованість, що існує у боржників із сплати лізингових платежів на дату укладення цього договору, сплати будь-яких інших платежів (крім лізингових) та виконання всіх інших обов`язків за договорами фінансового лізингу.

З витягу з додатку № 1 до договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017 (перелік договорів фінансового лізингу, договорів оперативного лізингу та генеральних договорів, відступлення яких було здійснено на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 17.03.2017) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" прийняло право вимоги за генеральним договором фінансового лізингу № 4910-01/12/16-В від 21.12.2016. Станом на момент передачі права вимоги, прострочення відповідача складало 919,42 грн. боргу зі сплати лізингових платежів.

На підтвердження перерахування первісному кредитору плати за відступлення права вимоги позивач надав суду платіжні доручення від 17.03.2017 № 41 на суму 310 000 000,00 грн., від 17.03.2017 № 1001803227 на суму 90 000 000,00 грн., від 09.02.2017 № 2 на суму 50 000 000,00 грн., від 17.03.2017 № 1001803284 на суму 10 937 385,29 грн., від 09.02.2017 № 2 на суму 50 000 000,00 грн.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, позивач набув прав вимоги до відповідача за генеральним договором фінансового лізингу від 26.01.2018

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, починаючи з червня 2018 року припинив сплату лізингових платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість та внаслідок чого позивач відмовився від договору та предмет лізингу був повернутий позивачу. Проте відповідач борг не сплатив та за неналежне виконання зобов`язань за генеральним договором позивачем нараховано штрафні санкції та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 18.01.2017) загальна сума лізингових платежів становить 962 705,45 грн.

Згідно з п. 2 генерального договору всі платежі за користування відповідним предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця.

Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у додатках до цього генерального договору та/або до відповідного договору.

Відповідно до п. 2.2 генерального договору сума лізингових платежів за користування предметом лізингу зазначається у відповідному договорі і може змінюватися відповідно до умов цього генерального договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів певного предмета лізингу встановлюється в графіку платежів, який зазначається у відповідному договорі.

У п. 8.3 договору фінансового лізингу зазначено, що порядок проведення оплат здійснюється відповідно до графіка внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та ст. 2 генерального договору.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно додатку № 1 до договору (графік внесення лізингових платежів) у редакції додаткової угоди № 1 від 18.01.2017, перший лізинговий платіж сплачується 10.01.2017, другий - 19.01.2017, наступні чергові платежі - 18 числа кожного наступного місяця, у розмірах встановлених у графіку (орієнтовно 29 з половиною тисяч грн.).

Згідно з до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті лізингових платежів з червня 2018 року припинив.

Відповідно до п. 7.2 генерального договору у разі, якщо лізингоодержувачем буде допущено за будь-яким з укладених договорів прострочення в оплаті одного лізингового платежу терміном на 20 (двадцять) і більше календарних днів, а також, якщо лізингоодержувач своїми діями/бездіяльністю порушує умови договорів страхування, сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій згідно зі статтями 235-237 Господарського кодексу України лізингодавець має право в будь-який момент (в тому числі без згоди лізингоодержувача) тимчасово обмежити право користування (володіння) предметом лізингу за відповідним договором, за яким було допущено порушення, до моменту повного погашення лізингоодержувачем заборгованості, що утворилася, або усунення порушення договорів страхування зокрема шляхом вилучення у лізингоодержувача комплекту ключів від предмета лізингу, реєстраційних документів, державних реєстраційних номерів.

Лізингодавець має право самостійно без згоди лізингоодержувача вступити у володіння предметом лізингу, перевезти за допомогою спеціальних технічних засобів, евакуатора або будь-якого іншого технічного пристрою предмет лізингу в будь-яке зручне для лізингодавця місце і (або) утримувати предмет лізингу до моменту повного погашення заборгованості лізингоодержувачем за відповідним договором та/або усунення порушення умов договорів страхування.

Застосування оперативно-господарських санкцій згідно з даним пунктом здійснюється шляхом підписання акта про застосування певного виду оперативно-господарської санкції, який підписується лізингодавцем та лізингоодержувачем, а у разі відсутності згоди лізингоодержувача - комісією, склад якої затверджується лізингодавцем.

Зазначені оперативно-господарські санкції підлягають припиненню, якщо лізингоодержувач надасть лізингодавцю докази відповідного погашення заборгованості за відповідним договором чи усунення порушень умов договорів страхування.

У зв`язку з несплатою відповідачем лізингових платежів, позивач скористався своїм правом на тимчасове обмеження права користування (володіння) предметом лізингу лізингоодержувача шляхом тимчасового вилучення майна, що підтверджується актом тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій) від 04.07.2018.

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлюють, що лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Умовами пункту 11.2.1. генерального договору передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати генеральний договір та/або відповідний договір (відмовитися від генерального договору та/або відповідного договору) та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений відповідним договором чи будь-яким іншим договором, що укладені чи будуть укладені сторонами протягом дії генерального договору, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу.

Пунктом 7.2. генерального договору сторони узгодили, що коли відносно предмета лізингу застосовано оперативно-господарські санкції, та лізингодавець на підставах, передбачених статтею 11 генерального договору, приймає рішення про відмову від відповідного договору та/або генерального договору (його розірвання), договір вважатиметься розірваним, а предмет лізингу таким, що повернутий з лізингу з дати направлення відповідного повідомлення про відмову від договору.

Позивачем, у зв`язку із порушенням умов договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів, а саме прострочення платежу більше 30 днів, було направлене відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу (№ 4910-01/12/16-В від 21.12.2016), в якому зазначено, що договір є розірваним з 23.10.2018, а предмет лізингу таким, що повернутий з фінансового лізингу.

Таким чином, договір вважається розірваним, а предмет лізингу повернутим з фінансового лізингу з 23.10.2018, що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу від 23.10.2018.

Згідно з п. 11.8 генерального договору вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору та/або генерального договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з відповідним договором та/або генеральним договором. Сторони досягай згоди, що у разі односторонньої відмови лізингодавця від відповідного договору та/або генерального договору (розірвання генерального договору) лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів відповідного(их) договору(ів); витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку з виконанням договору(ів) (у тому числі у зв`язку з вилученням та подальшою реалізацією предмета(ів) лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати у зв`язку з оплатою юридичних послуг, витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов`язані з вилученням предмета лізингу, тощо), а також передбачені генеральним договором або чинним законодавством України штрафні санкції.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, доказі належного виконання зобов`язань перед позивачем не подав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, належним чином не виконав свої зобов`язання зі сплаті чергових лізингових платежів (винагороди) у період з червня по жовтень 2018 року, наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в загальному розмірі 27 064,28 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 064,28 грн. боргу зі сплати лізингових платежів (винагороди) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору лізингу, у визначений строк сплату лізингових платежів (винагороди) не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Приписами п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Правомочність сторін договору встановлювати для себе розмір та порядок нарахування штрафних санкцій передбачена у ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1.1 генерального договору за несвоєчасну оплату лізингових платежів за відповідним договором та інших платежів, передбачених генеральним договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту генерального договору не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно з п. 7.1.2 генерального договору у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за відповідним договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 генерального договору, лізингоодержувач сплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу понад 20 (двадцять) днів - 15% від суми прострченої заборгованості.

У ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України вказується, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні генерального договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо внесення лізингових платежів (винагороди).

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті лізингових платежів (винагороди) відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.1.1 генерального договору, розмір якої становить 2 109,84 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 109,84 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки прострочення з оплати лізингових платежів мало місце понад 20 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4 059,63 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 177,77 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 177,77 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Пунктом 11.10 генерального договору передбачено, що у разі повернення предмету лізингу лізингоодержувачем та/або вилучення предмету лізингу лізингодавцем (в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду), лізингоодержувач зобов`язаний оформити (в т.ч. зареєструвати згідно з вимогами чинного законодавства) податкову накладну на суму невідшкодованої вартості предмета лізингу, яка визначається як сума лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу, несплачених за договором за предмет лізингу на дату такого повернення (вилучення) предмета лізингу.

Відповідно до п. 7.1.11 генерального договору сторони передбачили, що у разі не надання лізингоодержувачем не буде оформлено (в т.ч. зареєстровано згідно з вимогами чинного законодавства) податкову накладну, як це передбачено п. 11.10. генерального договору, або у випадку дострокового розірвання відповідного договору, укладеного з лізингоодержувачем, який не є платником податку на додану вартість, з підстав, передбачених п. 11.2 генерального договору, останній сплачує штраф у розмірі 20% від загальної суми лізингових платежів у частині компенсації вартості предмета лізингу, що є несплаченими за предмет лізингу на дату його повернення/вилучення за відповідним договором.

З огляду на те, що відповідачем не надано позивачу податкової накладної, як це передбачено п. 11.10 генерального договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 452,94 грн. штрафу (20% від 202 264,69 грн.) обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Як вказувалося вище, відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Питання про покладення на відповідача судових витрат з на поштовий зв`язок, які поніс позивач і які він вказував в передньому розрахунку судових витрат, що був вміщений у позовній заяві, суд не вирішує по суті, оскільки на момент винесення рішення матеріали справи не містять окремо складеного і детального розрахунку з посиланням на підтверджуючі документи.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Конрад" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, ідентифікаційний код 40054486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 35-А, офіс 300, ідентифікаційний код 41110750) 27 064 (двадцять сім тисяч шістдесят чотири) грн. 28 коп. боргу зі сплати лізингових платежів (винагороди), 2 109 (дві тисячі сто дев`ять) грн. 84 коп. пені, 177 (сто сімдесят сім) грн. 77 коп. 3 % річних, 4 059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 63 коп. штрафу у розмірі 15% за прострочення платежів, 40 452 (сорок тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн. 94 коп. штрафу у розмірі 20% за ненадання податкової накладної, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко