Рішення

від 20.05.2019 по справі 910/1590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/1590/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1590/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ПРОМКОМЛЕКТ"

до товариства з обмеженою відповідальнітю "СИГМАТЕК"

про стягнення 741 277,26 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Промкомплект звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек про стягнення 741 277,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши кошти в розмірі 740 000,00 грн., не здійснив поставку товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказані кошти з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України та нараховані на суму заборгованості 3% річних у сумі 1277,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Промкомплект до товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек про стягнення 741 277,26 грн. залишено без руху.

04.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2019р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 1042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/48, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 11.03.2019р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 21.03.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 20.05.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що між ТОВ Виробничо-комерційна фірма Промкомплект та ТОВ Сигматек була досягнута попередня домовленість про укладення договору купівлі-продажу товару: екскаватора-навантажувача, марки: JCB, модель: 3CX, 2009 року випуску, країна походження: Англія, вартістю за одиницю з ПДВ:1132926,00 грн. (далі - товар).

15.08.2018р. на електронну адресу позивача відповідач відправив текст Договору купівлі-продажу №01/08-8 від 15 серпня 2018р. Зазначений екземпляр договору з боку відповідача підписаний не був.

Також, на поштову адресу позивача відповідачем було направлено рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 15 серпня 2018р. на суму 1 132 926,00 грн. Зі змісту вказаного рахунку-фактури вбачається, що він виставлений згідно замовлення - Договору купівлі-продажу №01/08-8 від 15 серпня 2018р.

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою Промкомплект було перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю СИГМАТЕК суму коштів в розмірі 740000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 6495 від 21.08.2018р. на суму 300 000 грн.; призначення платежу: часткова оплата за екскаватор - навантажувач згідно Договору № 01/08-8 від 15.08.2018 ут. ч. ПДВ 20 %-50000 грн.;

- платіжним дорученням № 6521 від 23.08.2018р. на суму 150000 грн.; призначення платежу: часткова оплата за екскаватор - навантажувач згідно Договору № 01/08-8 від 15.08.2018 ут. ч. ПДВ 20 %-25000 грн.;

- платіжним дорученням № 6530 від 27.08.2018р. на суму 120000 грн.; призначення платежу: часткова оплата за екскаватор - навантажувач згідно Договору № 01/08-8 від 15.08.2018 ут. ч. ПДВ 20 %-20000 грн.;

- платіжним дорученням № 6794 від 03.10.2018р. на суму 170000 грн.; призначення платежу: часткова оплата за екскаватор - навантажувач згідно Договору № 01/08-8 від 15.08.2018 ут. ч. ПДВ 20 %-28333,33 грн.

Позивач зазначив, що в обумовлені сторонами строки товар так і не був поставлений, підписаний примірник договору купівлі-продажу на адресу позивача ненаправлений.

29.12.2018р. позивач направив на адресу відповідача вимогу, в якій просив в семиденний строк від дня отримання вимоги повернути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 740 000,00 грн.

Вказану вимогу відповідач отримав 10.01.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишив її без відповіді та задоволення.

З огляду на не поставку товару відповідачем та не укладення сторонами Договору купівлі-продажу №01/08-8 від 15 серпня 2018р., позивач вважає, що кошти в сумі 740 000,00 грн. перераховані помилково, а тому отримані та неповернуті ТОВ Сигматек без достатньої правової підстави.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути кошти в сумі 740 000,00 грн. з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, а також нараховані на суму заборгованості 3% річних в сумі 1 277,26 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 740 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 6495 від 21.08.2018р. на суму 300 000 грн.; № 6521 від 23.08.2018р. на суму 150000 грн.; № 6530 від 27.08.2018р. на суму 120000 грн.; № 6794 від 03.10.2018р. на суму 170000 грн.

В призначенні платежу перерахованих платіжних доручень зазначено, що платежі здійснені в якості часткової оплати згідно Договору № 01/08-8 від 15.08.2018р.

Відповідно до приписів ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст.631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частинами 1 та 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Разом з тим судом встановлено, що сторонами Договір купівлі-продажу №01/08-8 від 15 серпня 2018р. підписаний не був.

Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу №01/08-8 від 15 серпня 2018р.

Доказів передачі відповідачем певних товарно-матеріальних цінностей на суму 740 000,00 грн. матеріали справи також не містять.

Враховуючи неукладення сторонами Договору купівлі-продажу №01/08-8 від 15 серпня 2018р. та відсутності підтвердження здійснення відповідачем поставки товару на суму 740 000,00 грн., суд дійшов висновку, що вказані грошові кошти отримані та неповернуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, з огляду на приписи ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, у відповідача наявний обов`язок повернути грошові кошти в сумі 740 000,00 грн. позивачу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 740 000,00 грн. безпідставно набутих коштів є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1 277,26 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010р.).

Стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. №910/10156/17.

Відтак, перевіривши за поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, у зв`язку із чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 277,26 грн. є обґрунтованими та позов у зазначеній частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/48; ідентифікаційний код 40811159) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ПРОМКОМЛЕКТ" (07100, Київська обл., місто Славутич, вулиця Військових Будівельників, будинок 3а; ідентифікаційний код 24213675) заборгованість в сумі 740 000 грн., 3 % річних в сумі 1 277 грн. 26 коп. та 11 119 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.05.2019р.

Суддя А.І. Привалов