Рішення

від 17.05.2019 по справі 242/1358/19

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1358/19

Провадження № 2/242/668/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 12.03.2019 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , яка мотивована тим, що він з 25.09.2007 року по 22.01.2018 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі Шахта Котляревська (Росія) ДП Селидіввугілля . 22.01.2018 року він звільнився на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Після звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату, яка була йому виплачена 22.05.2018 року. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 67 153 грн. 79 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 15.03.2019 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду уточнення позовних вимог, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 67153 грн. 79 коп. Також надав заяву, в якій просить суд слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач в позовній заяві зазначив, що кінцевий розрахунок по заробітній платі був проведений йому 22.05.2018 року. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду про вирішення трудового спору закінчився 23.08.2018 року. Також надав суду заяву, в якій просить суд слухати справу у відсутність представника відповідача, в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно запису трудової книжки від 26.05.2004 року, ОСОБА_1 25.09.2007 року прийнято до ВП Шахта Котляревська (Росія) ДП Селидіввугілля .

Згідно запису трудової книжки від 26.05.2004 року, ОСОБА_1 22.01.2018 року звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, відповідно до наказу № 93к від 23.01.2018 року.

Як вбачається з довідки № 04-22/471 від 21.02.2019 року, виданої ВП Шахта Котляревська ДП Селидіввугілля , заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за січень 2018 р. в сумі 12763,02 грн. перерахована в повному обсязі, середньомісячний заробіток за період з листопада 2017 р. по грудень 2017 року складає 11654,79 грн., середньоденна заробітна плата за вищевказаний період складає 554 грн. 99 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив наступне.

Згідно листа N 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку за 2018 рік склала би 82 день: січень 2018 року - 8 днів (з дня звільнення 22.01.2018 року), лютий 2018 року - 20 днів, березень 2018 року - 21 день, квітень 2018 року - 19 днів, травень 2018 року - 14 днів (по день виплати заробітної плати 22 .05.2018 року).

Згідно довідки середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 554 грн. 99 коп.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 554 грн. 99 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 82 (кількість днів затримки розрахунку) = 45 509 грн. 18 коп.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.

Суд звертає увагу, що доводи відповідача стосовно прострочення позивачем тримісячного строку для звернення з позовною заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1395цс16.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 233 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 258, 259, 265, 268, 280-282, 288 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства Селидіввугілля (85400 м. Селидове, Донецької області вул. К.Маркса, б.41), про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - частково задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 45 509 (сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 18 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська